79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
30.05.2024 Справа № 914/494/24
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект», Київська обл., м. Вишгород
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Перших Фантазій», Львівська обл., м. Жовква
про:стягнення пені та штрафу
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І..С
Представники сторін:
від позивача:Крищук Б.В. - адвокат;
від відповідача:Огоновський О.Р. - адвокат.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект» (надалі - Позивач, ТОВ «Бріс Проджект») звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Перших Фантазій» (надалі - Відповідач, ТОВ «Фабрика Перших Фантазій») про стягнення пені та штрафу.
Ухвалою від 26.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 25.03.2024.
У підготовчому засіданні 25.03.2024 оголошувалась перерва до 15.04.2024.
Ухвалою від 15.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 13.05.2024.
13.05.2024 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 30.05.2024.
Представник позивача взяв участь у судовому засіданні 30.05.2024 у режимі відеоконференції, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. №14436/24 від 29.05.2024).
Представник відповідача у судове засідання 30.05.2024 з'явився, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, подав до суду клопотання про стягнення судових витрат (вх. №14008/24 від 24.05.2024).
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 05.01.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки №ПТ0501-2022/775, згідно із яким постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та в строки, узгоджені сторонами в замовленні покупця та (або) графіку поставок, непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах договору.
Як стверджує позивач, він надсилав на електронну пошту постачальника замовлення на поставку товару, однак відповідач лише частково виконав шість замовлень, а саме: №УПЧМ0010866 від 03.06.2022 (сума непоставки становить 33'895,00 грн.), №УПЧМ0010867 від 03.06.2022 (сума непоставки становить 10'838,00 грн.), №УПЧМ0018157 від 28.07.2022 (сума непоставки становить 21'412,80 грн.), №УПЧМ0018161 від 28.07.2022 (сума непоставки становить 3'931,20 грн.), №УПЧМ0034721 від 24.11.2022 (сума непоставки становить 241'929,99 грн.), №УПЧМ0034751 від 24.11.2022 (сума непоставки становить 70'673,16 грн.).
Крім цього, відповідач взагалі не виконав чотирнадцять замовлень, а саме: №УПЧМ0011440 від 09.06.2022 на суму 62'349,36 грн., №УПЧМ0011441 від 09.06.2022 на суму 17'768,76 грн., №УПЧМ0012105 від 16.06.2022 на суму 67'018,44 грн., №УПЧМ0012801 від 23.06.2022 на суму 87'043,08 грн., №УПЧМ0012841 від 23.06.2022 на суму 30'542,88 грн., №УПЧМ0015787 від 14.07.2022 на суму 43'003,44 грн., №УПЧМ0016674 від 21.07.2022 на суму 31'125,84 грн., №УПЧМ0026663 від 29.09.2022 на суму 61'408,68 грн., №УПЧМ0026664 від 29.09.2022 на суму 1'573,44 грн., №УПЧМ0027440 від 06.10.2022 на суму 112'815,02 грн., №УПЧМ0027441 від 06.10.2022 на суму 10'027,68 грн., №УПЧМ0027496 від 06.10.2022 на суму 30'739,95 грн., №УПЧМ0027497 від 06.10.2022 на суму 2'195,76 грн., №УПЧМ0030652 від 27.10.2022 на суму 54'100,79 грн.
Таким чином, відповідач не здійснив поставку товару на загальну суму 994'393,27 грн. Зважаючи на це, позивач, посилаючись на пункти 8.5 та 8.6 Договору поставки, просить стягнути із відповідача пеню у розмірі 382'939,08 грн. та штраф у розмірі 19'887,90 грн., а всього 402'826,98 грн.
Аргументи відповідача.
Відповідач заперечив проти задоволення позову з таких підстав.
1. Щодо поставок, які, за твердженнями позивача, були виконанні лише частково:
- позивач не надав доказів прийняття ТОВ «Фабрика Перших Фантазій» до виконання замовлень на умовах покупця;
- відповідач не підтверджував замовлення позивача у запропонованій останнім редакції, внаслідок чого у нього був відсутній обов'язок здійснити поставку товару на тих умовах, які були викладені покупцем в односторонньому порядку;
- позивач не складав акти виявлених недоліків, як це передбачено пунктом 4.5 договору, та не надсилав відповідачу жодних повідомлень про необхідність складання такого акта;
- позивач не здійснював на спірних видаткових накладних відмітки «Підлягає заміні», як це передбачено пунктом 4.8 договору, а лише підписав відповідні первинні документи, тим самим погодившись із тією кількістю товару, що йому була поставлена. Вказане свідчить про те, що сторони дійшли згоди про поставку товару на умовах, визначених видатковими накладними, а не замовленнями позивача;
- позивач не реалізував своє право на повернення товару, яке передбачене пунктом 4.14 договору, що є додатковим свідченням відсутності порушень зі сторони відповідача;
- позивач не висловлював жодних зауважень щодо кількості поставленого товару у рамках спірних замовлень, не інформував постачальника про виявлені недоліки, не викликав його представника та не заявляв жодних вимог з цього приводу.
2. Щодо поставок, які, за твердженнями позивача, не були виконанні взагалі, то ним не надано доказів отримання від постачальника погодження на виконання замовлень на запропонованих першим умовах. Відтак, вони не можуть вважатись погодженими і такими, що породжують у постачальника обов'язок поставити товар.
3. Підстави для застосування заходів відповідальності, передбачених пунктами 8.5, 8.6 договору, відсутні, позаяк графік поставок сторонами не погоджено, а замовлення, на які посилається позивач та у яких вказувався строк виконання, не акцептувались постачальником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
05.01.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір №ПТ0501-2022/775 (надалі - Договір), згідно із пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та в строки, узгоджені сторонами в замовленні покупця та (або) в графіку поставок (з урахуванням пункту 2.15) непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність та оплачувати його на умовах договору (Т. 1 а.с. 17-25).
Зі Специфікації до Договору прослідковується, що під товаром, який відповідач мав постачати позивачу є дитячі іграшки, зокрема: набори тіста для ліплення, набори легкого стрибаючого пластиліну, лизуни-антистреси та флаффи-лизуни.
Між сторонами також підписано Протокол погодження розбіжностей від 05.01.2022, згідно із яким вони домовились внести зміни до окремих положень Договору (Т.1; а.с. 30-40). Відтак, умови Договору надалі викладатимуться судом з урахуванням відповідних змін.
Згідно із пунктом 2.1 Договору поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями постачальником на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року) та на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.
Замовлення покупця оформлюється на підставі даних Специфікації та повинне містити такі дані: номер замовлення, дата подачі замовлення, дата поставки, найменування та адреса пункту поставки, найменування, асортимент і кількість товару. Замовлення оформлене відповідно до пункту 2.4 повинно надсилатися в один з передбачених способів: на електронну адресу відповідальної особи постачальника, вказаної у Картці постачальника та/або через представника постачальника (пункти 2.4, 2.5 Договору).
Згідно із пунктом 2.7 Договору замовлення вважається прийнятим постачальником з дати та часу підтвердження отримання постачальником зазначеного шляхом відповіді через email, sms, viber, факс або телефонне повідомлення з чітким зазначенням, яка особа підтвердила отримання замовлення та прийняла його в роботу.
Строк поставки товару погоджується сторонами у замовленні покупця. Сторони можуть також встановити графік поставок у редакції погодженій сторонами у додатку №3 до цього договору. У випадку розбіжності дати поставки, визначеної в замовлені покупця та графіка поставки, сторони беруть за основу дату поставки, яка узгоджена сторонами в замовленні покупця. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються силами та засобами постачальника (пункт 2.15 Договору).
Як передбачено пунктом 4.1 Договору, приймання товару по кількості провадиться в момент приймання товару згідно із Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965 за виключенням умов, встановлених цим договором, та з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Пунктом 4.5 Договору визначено, що при виявленні невідповідності товару за якістю, кількістю, комплектністю, маркуванням товару, що поставляється та/або тари, упакування, відповідним стандартам, технічним умовам, вимогам, передбаченим умовами цього договору та/або даним, зазначеним у супроводжувальних документах, зазначених у пунктах 2.11, 3.3 цього Договору, та умовам, визначеним пунктами 3.7-3.9 цього Договору, при підготовці до реалізації чи у період реалізації товару, покупець припиняє реалізацію товару та викликає представника постачальника протягом доби з моменту виявлення відповідних недоліків, повідомленням про виявлені недоліки товару, повідомленням на е-mail постачальника, вказаний в додатку №2 до цього договору, для складання акта про виявлені недоліки.
Для складання, оформлення та підписання акту постачальник повинен направити свого уповноваженого представника до покупця у термін, визначений покупцем у повідомленні, який має становити не менше 1 (одного) робочого дня. Акт складається уповноваженими представниками покупця та постачальника, у двох примірниках, по одному екземпляру для кожної сторони, з підписанням його повноважними представниками сторін та засвідчення належними печатками сторін.
У випадку неявки представника Постачальника в зазначений у повідомленні покупця термін, покупець складає акт в односторонньому порядку із залученням третіх незацікавлених осіб. Такий акт може бути використаний в якості письмового доказу у суді. Даний Акт надається Постачальнику та є підставою для здійснення постачальником відшкодування покупцеві вартості товару або заміни неякісного товару на якісний, або до поставки Товару, або здійснення повернення Товару і в такому разі - зменшення вартості партії Товару, згідно письмової вимоги Покупця (надсилається разом з Актом); не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання Постачальником такої вимоги.
Згідно із пунктом 4.8 Договору у випадку, якщо постачальник поставив товар у кількості меншій або більшій, ніж зазначено в замовленні та у товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній, або за ціною, що не відповідає тій, що погоджена сторонами у специфікації, покупець вправі прийняти товар і зробити відповідну відмітку «Підлягає заміні» в накладній, що засвідчується підписом представника постачальника. Заміна накладної у такому випадку здійснюється постачальником не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.
Як передбачено пунктом 4.14 Договору, покупець має право повернути товар постачальнику або відмовитись від прийняття такого товару, зокрема у випадку невідповідності кількості товару, вказаної у замовленні покупця на поставку даної партії товару.
Судом встановлено, що позивач сформував та надав відповідачу до виконання ряд замовлень на загальну суму 737'292,72 грн. (Т.1; а.с. 41, 43, 45, 47, 49, 51), а саме:
- №УПЧМ0010866 від 03.06.2022 на суму 147'900,04 грн.;
- №УПЧМ0010867 від 03.06.2022 на суму 63'872,12 грн.;
- №УПЧМ0018157 від 28.07.2022 на суму 122'497,44 грн.;
- №УПЧМ0018161 від 28.07.2022 на суму 30'816,12 грн.;
- №УПЧМ0034721 від 24.11.2022 на суму 285'275,34 грн.;
- №УПЧМ0034751 від 24.11.2022 на суму 86'931,66 грн.
Відповідач повідомляв позивача про неможливість виконання перелічених вище замовлень у повному обсязі, що не заперечується останнім і простежується зі змісту електронного листування сторін (Т.1; а.с. 96-111), та поставив йому товар на загальну суму 419'714,32 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, які підписані та скріплені печатками сторін, (Т.1; а.с. 42, 44, 46, 48, 50, 52), а саме:
- №УУ-606 від 07.06.2022 на суму 128'164,08 грн.;
- №УУ-605 від 07.06.2022 на суму 60'472,32 грн.;
- №УУ-931 від 01.08.2022 на суму 112'643,52 грн.;
- №УУ-938 від 02.08.2022 на суму 29'922,55 грн.;
- №УУ-1820 від 29.11.2022 на суму 71'443,35 грн.;
- №УУ-1819 від 29.11.2022 на суму 17'068,50 грн.
З матеріалів справи також вбачається формування позивачем замовлень на загальну суму 611'713,12 грн. (Т.1; а.с. 53-66), а саме:
- №УПЧМ0011440 від 09.06.2022 на суму 62'349,36 грн.;
- №УПЧМ0011441 від 09.06.2022 на суму 17'768,76 грн.;
- №УПЧМ0012105 від 16.06.2022 на суму 67'018,44 грн.;
- №УПЧМ0012801 від 23.06.2022 на суму 87'043,08 грн.;
- №УПЧМ0012841 від 23.06.2022 на суму 30'542,88 грн.;
- №УПЧМ0015787 від 14.07.2022 на суму 43'003,44 грн.;
- №УПЧМ0016674 від 21.07.2022 на суму 31'125,84 грн.;
- №УПЧМ0026663 від 29.09.2022 на суму 61'408,68 грн.;
- №УПЧМ0026664 від 29.09.2022 на суму 1'573,44 грн.;
- №УПЧМ0027440 від 06.10.2022 на суму 112'815,02 грн.;
- №УПЧМ0027441 від 06.10.2022 на суму 10'027,68 грн.;
- №УПЧМ0027496 від 06.10.2022 на суму 30'739,95 грн.;
- №УПЧМ0027497 від 06.10.2022 на суму 2'195,76 грн.;
- №УПЧМ0030652 від 27.10.2022 на суму 54'100,79 грн.
Факт надсилання перелічених замовлень вбачається зі змісту наданого позивачем скріншоту з програми « 1С:УПП» (Т.1; а.с. 125) та не заперечується відповідачем.
Відповідач відмовлявся виконувати перелічені вище замовлення із посиланням на відсутність у нього окремих замовлених позицій товару, а також у зв'язку із наявністю у позивача у відповідні часові проміжки заборгованості з оплати вартості товару, що не заперечується ТОВ «Фабрика Перших Фантазій» та простежується зі змісту електронного листування сторін (Т.1; а.с. 141-156).
Відповідно до пунктів 8.5, 8.6 Договору при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу. У разі порушення постачальником строків поставки або недопоставки товару на 10 (десять) і більше календарних днів, ніж це передбачено даним договором або специфікацією, постачальник сплачує покупцю додатково штраф у розмірі 2% від непоставленого або недопоставленого товару.
На підставі зазначених пунктів Договору позивач нарахував на вартість недопоставленого та непоставленого товару пеню у розмірі 382'939,08 грн. та штраф у розмірі 19'887,90 грн. (Т.1; а.с. 67-68), про стягнення яких просить суд.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у ній є матеріально-правові вимоги позивача про стягнення із відповідача штрафу і пені у загальному розмірі 402'826,98 грн. за Договором №ПТ0501-2022/775 від 05.01.2022.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що надсилав відповідачу обов'язкові до виконання замовлення, однак ТОВ «Фабрика Перших Фантазій» частково не виконало замовлення на поставку товару, а саме на суму 382' 680,15 грн., а також взагалі не виконало замовлення на загальну суму 611'713,12 грн. Вказане, на його переконання, дає підстави для застосування до відповідача заходів договірної відповідальності, які передбачені пунктами 8.5, 8.6 Договору.
Враховуючи предмет і підстави позову, суд зазначає таке.
За своїм правовим характером укладений між сторонами Договір №ПТ0501-2022/775 від 05.01.2022 належить до договорів поставки.
Згідно із частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Зі змісту частини 1 статті 662 та частини 1 статті 663 ЦК України випливає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Як вбачається з укладеного Договору, його умови спрямовані на врегулювання довгострокових відносин позивача та відповідача щодо систематичної поставки товару. Саме тому, ним визначено загальні засади погодження сторонами умов здійснення кожної конкретної поставки товару, у тому числі щодо строку поставки та кількості товару, що поставлятиметься.
Так, у відповідності до пункту 1.1 Договору відповідач зобов'язаний поставляти товар на умовах та в строки, узгоджені сторонами в замовленні покупця. Таке замовлення оформляється згідно із пунктом 2.4 Договору та надсилається покупцем або на електронну адресу відповідальної особи постачальника, або через представника постачальника, що передбачено пунктом 2.5 Договору.
Натомість, зі змісту пункту 2.1 Договору простежується, що після отримання замовлення покупця, постачальник повинен прийняти його до виконання. При цьому, відповідно до пункту 2.7 Договору замовлення вважається прийнятим постачальником з дати та часу підтвердження його отримання шляхом відповіді через e-mail, sms, viber, факс або телефонне повідомлення з чітким зазначенням, яка особа підтвердила отримання замовлення та прийняла його в роботу.
З огляду на викладені договірні положення, суд доходить висновку, що поставка кожної окремої партії товару повинна здійснюватися за взаємною згодою сторін, факт досягнення якої підтверджується відповіддю повноважного представника постачальника про прийняття замовлення покупця до виконання, наданою згідно із пунктом 2.7 Договору.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що у відповідача виник обов'язок із поставки товару в силу укладення Договору та отримання від покупця спірних замовлень, у яких визначалися умови щодо кількості товару, а також строків його поставки. При цьому договірні положення сформовані таким чином, що отримання погодження на поставку товару від відповідача умовами договірного зобов'язання не є обов'язковим.
Суд відхиляє такі твердження позивача, оскільки з наведених вище підстав не заслуговують на увагу його доводи, що самого факту оформлення замовлення та його отримання постачальником достатньо для виникнення зобов'язання із поставки конкретної партії товару.
Також суд враховує, що умовами Договору не передбачено загальної кількості товару, який повинен бути поставлений постачальником протягом строку існування договірних відносин, як і не визначено загальної ціни договору, у межах якої повинна бути здійснена поставка. Крім цього, сторони не погодили конкретного Графіку поставок, обмежившись підписанням лише бланку відповідного додатку до Договору.
Вказане унеможливлює точне визначення обсягу зобов'язання відповідача із поставки товару та, відповідно, не дозволяє стверджувати про його беззастережний обов'язок здійснити поставку товару на умовах, що визначені в односторонньому порядку позивачем.
Враховуючи викладені вище недоліки Договору, суд вважає, що тлумачення його умов у пропонований позивачем спосіб легалізує право покупця визначати умови поставки у спосіб, який вигідний лише для нього та який не враховує спроможності постачальника щодо здійснення поставки. У останнього може не бути можливості виконати надане до виконання замовлення, з огляду на повну / часткову відсутність певного товару, про поставку якого просить покупець, або з інших поважних причин.
Варто зауважити, що відповідач повідомляв позивача про неможливість поставки окремих позицій товару через його відсутність, що підтверджується змістом електронного листування сторін.
Таким чином, пропоноване ТОВ «Бріс Проджет» тлумачення не узгоджується із принципами добросовісності, розумності і справедливості, на яких має ґрунтуватися зобов'язання, та призводить до дисбалансу прав і обов'язків сторін Договору.
До того ж, як з'ясовано судом, проект Договору готував позивач. Відтак, він є відповідальним за чіткість та ясність його умов і на нього покладається ризик, пов'язаний з неясністю згаданих вище умов Договору (принцип contra proferentem). З огляду на це, суд тлумачить умови укладеного Договору проти того, хто їх написав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу до виконання замовлення №УПЧМ0010866 від 03.06.2022, №УПЧМ0010867, №УПЧМ0018157 від 28.07.2022, №УПЧМ0018161 від 28.07.2022, №УПЧМ0034721 від 24.11.2022, №УПЧМ0034751 від 24.11.2022 на загальну суму 737'292,72 грн.
Судом встановлено, що відповідні замовлення не були погоджені відповідачем на умовах запропонованих позивачем. Натомість, він здійснив поставку товару на загальну суму 419'714,32 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних.
Надані позивачем видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками останніх. Відтак, вони підтверджують факт досягнення сторонами згоди щодо кількості товару, факт прийняття товару покупцем та, відповідно, відсутність у нього будь-яких претензій щодо поставленого товару.
Що стосується строку поставки, то доказів погодження такого позивачем не було подано до суду, що унеможливлює перевірку його доводів щодо несвоєчасної поставки товару відповідачем.
Додатковим підтвердженням відсутності у позивача претензій є та обставина, що він не зробив на наявних у матеріалах справи видаткових накладних відмітки «Підлягає заміні», яка згідно із пунктом 4.8 Договору проставляється у випадку якщо постачальник поставив товар у кількості меншій, ніж зазначено в замовленні.
Не залишається поза увагою суду і те, що після підписання видаткових накладних у 2022 році, позивач не ініціював перед відповідачем питання щодо складення акта недоліків товару у порядку передбаченому пунктом 4.5 Договору. Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідний акт не складається у випадку недопоставки товару, оскільки пункт 4.5 Договору застосовується лише у випадку виявлення невідповідності товару на етапі підготовки його до реалізації або у період реалізації та не пов'язує таку невідповідність із обсягом замовленого товару.
Суд зауважує, що згідно із положеннями пункту 4.5 Договору акт недоліків складається у випадку виявлення невідповідності кількості товару та є підставою для здійснення постачальником допоставки. Окрім цього, з моменту підписання видаткових накладних до позивача перейшло право власності на вказаний у ньому товар, що уможливило його продаж на користь третіх осіб.
Варто також зазначити, що позивач не відмовився від прийняття товару, який на його думку було недопоставлено, як це передбачено положеннями пункту 4.14 Договору.
Враховуючи викладене вище, суд відхиляє доводи позивача про часткове невиконання відповідачем спірних замовлень.
Що стосується замовлень, які згідно із твердженнями позивача не виконанні взагалі, то суд констатує відсутність у відповідача обов'язку із їх виконання, позаяк такі не були погоджені у встановленому Договором порядку. Відповідач не приймав відповідні замовлення до виконання, що підтверджується змістом електронного листування сторін, а тому у його діях відсутні ознаки порушення договірного зобов'язання.
При цьому слід враховувати, що з моменту надання замовлень до виконання у 2022 році та до моменту звернення до суду із позовом, позивач у досудовому порядку не висловлював жодних заперечень щодо відмови відповідача поставити товар згідно зі спірними замовленнями. Протягом розгляду цієї справи, ТОВ «Бріс Проджект» не подало до суду доказів надіслання відповідачу претензій, листів тощо, у яких він вимагав виконати такі замовлення.
Окрім цього, у ході електронного листування позивач жодним чином не реагував на відмову відповідача виконувати спірні замовлення.
Відповідно до пунктів 8.5, 8.6 Договору при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу. У разі порушення постачальником строків поставки або недопоставки товару на 10 (десять) і більше календарних днів, ніж це передбачено даним договором або специфікацією, постачальник сплачує покупцю додатково штраф у розмірі 2% від непоставленого або недопоставленого товару.
Із наведених вище договірних положень випливає, що застосування заходів договірної відповідальності є можливим у випадку встановлення судом факту порушення відповідачем обов'язку із поставки товару у погоджений сторонами строк та у погодженій ними кількості.
Зважаючи на те, що у даній справі судом такого факту встановлено не було, то підстави для нарахування та стягнення із відповідача штрафу та пені - відсутні.
За таких умов, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання позову покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект».
Відповідачем подано до суду клопотання про стягнення судових витрат (вх. №14008/24 від 24.05.2024), у якому він просить стягнути на його користь 30'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача, подавши до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. №14436/24 від 29.05.2024). Він стверджує, що:
- відповідач не надав попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат у розрізі кожного виду послуг, що надаються / будуть надані адвокатом;
- у межах цієї справи представництво інтересів відповідача здійснював адвокат, який не є учасником Адвокатського об'єднання «Аксело», яке укладало договір про надання правової допомоги із ТОВ «Фабрика Перших Фантазій». Адвокат Огоновський О.Р. має право представляти інтереси відповідача лише у разі укладення окремого договору із Адвокатським об'єднанням «Аксело». Однак, такого договору до справи долучено не було;
- відповідач не подав додаткову угоду, у якій визначено розмір, порядок обчислення та сплати гонорару, як це передбачає договір про надання правової допомоги №03-12/21-01 від 03.12.2021;
- відповідач не подав детального опису наданих послуг, що унеможливлює здійснення розподілу судових витрат;
- заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає критеріям, встановленим частиною 4 статті 126 ГПК України;
- загальна сума послуг із надання правової допомоги, яка викладена у акті надання послуг, є завищеною та повинна становити 6'475,26 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши наявні матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частиною 1 стаття 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Фабрика Перших Фантазій» вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв'язку із розглядом справи, становить 30'000,00 грн. (Т.1; а.с. 92).
Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідач повинен був подати попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розрізі кожного виду послуг, що надаються / будуть надані адвокатом, позаяк процесуальним законом встановлено загальну вимогу щодо зазначення у першій заяві по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, яка була дотримана відповідачем. Окремої вимоги зазначати вартість кожної конкретної послуги із надання правової допомоги ГПК України не містить, що є цілком логічним, оскільки на початку розгляду справи неможливо передбачити обсяг та зміст правничої допомоги, яка надаватиметься стороні.
Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Зі змісту клопотання відповідача про стягнення судових витрат вх. №14008/24 від 24.05.2024 вбачається, що він просить стягнути на його користь 30' 000,00 грн. за надану професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат у вказаному розмірі ним у встановлений процесуальним законом строк подано до суду:
1) Копію Договору про надання правової допомоги №03-12/21-01 від 03.12.2021, предметом якого є надання Адвокатським об'єднанням «Аксело» (адвокатське об'єднання) професійної правничої допомоги клієнту усіма законними методами та способами у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів.
Адвокатське об'єднання визначає адвоката з урахуванням його спеціалізації, зайнятості, який безпосередньо працюватиме над дорученням клієнта (пункт 1.2 Договору №03-12/21-01).
Адвокатському об'єднанню, а саме адвокату, який визначений адвокатським об'єднанням, для безпосереднього надання професійної правової допомоги в ході представництва інтересів клієнта у всіх судових установах будь-якої юрисдикції надаються всі права особи, яке бере участь у справі, передбачені чинним законодавством України. Представництво інтересів клієнта здійснюється без будь-яких процесуальних обмежень (пункт 1.3 Договору №03-12/21-01).
Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Договору розмір та порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати визначаються за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди, що є додатком до цього договору і його невід'ємною частиною. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката та інші істотні обставини.
2) Копію Акта наданих послуг від 14.05.2024, згідно із яким адвокатське об'єднання у період з 26.02.2024 по 14.05.2024 надало такі послуги клієнту:
- правовий аналіз отриманих документів (позовна заява про стягнення неустойки з додатками) щодо наявного спору із ТОВ «Бріс Проджект» за Договором поставки №ПТ0501-2022/775 від 05.01.2022 та консультації щодо порядку його подальшого врегулювання - 1 год.;
- розробка тактики і стратегії судового представництва - 1,5 год.;
- підготовка та подання до Господарського суду Львівської області відзиву на позовну заяву про стягнення неустойки за Договором поставки №ПТ0501-2022/775 від 05.01.2022 (12.03.2024 ) - 4,5 год.;
- підготовка та подання до Господарського суду Львівської області заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення неустойки за Договором поставки №ПТ0501-2022/775 від 05.01.2022 (22.03.2024) в рамках справи №914/494/24 - 3,5 год.;
- підготовка та подання до Господарського суду Львівської області клопотання про долучення доказів (12.04.2024) у рамках справи №914/494/24 - 1,5 год.;
- участь в судових засіданнях у Господарському суді Львівської області в рамках справи №914/494/24, а саме 25.03.2024 (2 год.), 15.04.2024 (2 год.) та 13.05.2024 (2 год.).
- очікувана участь 30.05.2024 в судовому засіданні у Господарському суді Львівської області в рамках справи №914/494/24 - 2 год.
Пунктом 3 Акта передбачено, що загальна кількість витрачених годин на надання правової допомоги клієнту протягом строку, визначеного пунктом 2 цього Акту, складає 20 (двадцять) годин.
Загальна вартість правової допомоги становить 30'000,00 грн. з розрахунку 1'500,00 грн. за 1 (одну) годину наданих послуг (пункт 1.4).
3) Копію рахунку на оплату №15-05-24 від 14.05.2024 на загальну суму 30'000,00 грн.
У матеріалах справи наявний також Ордер серії ВС №1243435 від 29.02.2024, виданий Адвокатським об'єднанням «Аксело» адвокату Огоновському О.Р.
У цьому контексті слід зауважити, що необґрунтованими є посилання позивача на відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із тим, що адвокатом Огоновським О.Р. не надано окремого договору із АО «Аксело», на підставі якого йому було доручено представляти інтереси відповідача у даній справі.
Так, наданий представником відповідача Ордер серії ВС №1243435 від 29.02.2024 (виданий АО «Аксело») є достатнім та належним підтвердженням повноважень адвоката Огоновського О.Р. на представництво ТОВ «Фабрика Перших Фантазій» у даній справі.
Що стосується посилань позивача на те, що відповідач не подав детального опису наданих послуг, то такі знайшли своє підтвердження у ході аналізу матеріалів справи. Разом з цим, у даній справі сам факт неподання детального опису не унеможливлює розподіл судом судових витрат, позаяк перелік наданих послуг, час витрачений на їх надання, а також вартість кожної із них визначено у Акті наданих послуг від 14.05.2024.
Здійснивши аналіз та оцінку наданих відповідачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання ТОВ «Фабрика перших фантазій» професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
Суд зазначає, що за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Враховуючи висловлені представником позивача заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд при вирішенні вказаного питання вправі керуватися передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які стягуються з позивача.
При вирішенні заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, суд перш за все враховує, що відповідно до умов договору про надання правової допомоги розмір та порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати визначаються за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди.
Разом з цим, до матеріалів справи не було долучено відповідної додаткової угоди.
У своїй постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 Верховний Суд вказав, що відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Враховуючи викладене вище, суд позбавлений можливості пересвідчитись у дійсній домовленості відповідача і його представника щодо розміру адвокатського гонорару за надання послуг у справі №914/494/24, а тому вважає за необхідне реалізувати своє дискреційне повноваження та частково задовольнити заяву про компенсацію судових витрат.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на те, що ненадання відповідної додаткової угоди свідчить про неможливість розподілу судових витрат. Відповідні доводи спростовуються змістом наведених вище висновків суду касаційної інстанції. Окрім цього, у даній справі суд вважає за можливе частково задовольнити подану заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, з огляду на встановлений факт надання правової допомоги.
На переконання суду, заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу:
- не відповідає складності справи, яка належить до категорії загальнопоширених в українському судочинстві, позаяк стосується виконання договірного зобов'язання. Судова практика щодо вирішення відповідних спорів є сформованою та широко застосовною судами. Правове регулювання спірних правовідносин фактично зводиться до окремих норм ЦК України і ГК України, не вимагає застосування будь-якого іншого спеціального законодавства;
- є неспівмірним зі складністю наданих адвокатом послуг та їх обсягом. Так, представником відповідача подано до суду лише дві заяви по суті спору (відзив та заперечення на відповідь на відзив), а також клопотання про долучення доказів. До того ж, останнє клопотання надано на виконання вимог суду, викладено лише на двох сторінках, не є складним за своїм змістом, а отже і не вимагає значної кількості часу для його підготовки і подання до суду.
Крім цього, відповідачем не наведено жодних аргументів з приводу того, що справа №914/494/24 має велике значення для нього, а результат її вирішення може вплинути на його репутацію. Окрім цього, до цієї справи не було проявлено публічного інтересу.
Слід зауважити, що частина послуг із надання правової допомоги, які перелічені у акті наданих послуг, викладені таким чином, щоб штучно збільшити їх кількість. Так, відповідач і його представник безпідставно виокремили послуги із правового аналізу отриманих документів і розробки тактики і стратегії судового представництва, а також підготовки і подання відзиву на позовну заяву.
Суд звертає увагу на те, що підготовка відзиву для подачі до суду передбачає не лише його виготовлення, але й викладення його змісту на основі попередньо проведеного аналізу позовної заяви, долучених до неї доказів та узгодження тактики і стратегії представництва.
Таким чином, перші дві послуги є складовими частинами другої послуги, вони нерозривно пов'язані та можуть розглядатися виключно як єдина послуга із надання правової допомоги.
Що стосується вартості правових послуг за одну годину у розмірі 1' 500,00 грн., то на переконання суду такий є завищеним, не відповідає складності справи, а також змісту наданих послуг із професійної правничої допомоги.
Суд не погоджується із доводами позивача про те, що судові засідання, у яких брав участь представник відповідача не тривали стільки часу, скільки зазначено у акті наданих послуг, а тому відшкодування вартості правової допомоги із участі у таких засіданнях слід визначати, виходячи із дійсної тривалості кожного засідання, а також їх питань, які вирішувались у цих засіданнях.
У постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №910/16174/21 вказано, що в контексті витрат на правничу допомогу - участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, на очікування початку судового засідання та безпосередню участь у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації разом з іншими витратами.
Разом з цим, суд погоджується із доводами позивача щодо безпідставності включення до акта наданих послуг вартості послуги із очікуваної участі у судовому засіданні 30.05.2025 тривалістю 2 години, оскільки на момент підписання цього акту (14.05.2024) сторони не могли передбачити буде надана відповідна послуга, чи ні.
Згідно із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд також виходить із того, що він не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Таким чином, здійснивши аналіз та оцінку наданих відповідачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі, врахувавши наявність заперечень позивача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи; характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг; час, необхідний для надання відповідних послуг; обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов'язаності цих послуг із розглядом справи №914/494/24, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим буде відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15'000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект» судовий збір за подання позовної заяви.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект» (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шкільна, буд. 23; код ЄДРПОУ 43989869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Перших Фантазій» (80300, Львівська обл., м. Жовква, вул. Вокзальна, буд. 32б; код ЄДРПОУ 40425866) 15'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2024.
Суддя Крупник Р.В.