ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.06.2024Справа № 910/1888/24
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовною заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс»
про стягнення 49 140, 00 грн.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (далі - ТОВ «Рейл Лоджистікс», відповідач) про стягнення неустойки в сумі 49 140, 00 грн за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2023 за залізничною накладною № 05724 сполученням зі станції Воля Барановська на адресу ТОВ «Спецавтоінвест» станція Тернопіль Львівської залізниці надійшов вантаж у вагоні № 57439366, при комісійному зважуванні якого виявлено перевантаження вагона понад норму та вантажопідйомність, що загрожувало безпеці руху та суперечить Правилам технічної експлуатації вагонів. Оскільки платником за даним перевезенням є ТОВ «Рейл Лоджистікс», то позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з нього неустойки за перевантаження вагонів у сумі 49 140,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.02.2024 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, подав відзив, в якому проти позову заперечив, зазначив, що відповідач не є стороною угоди про перевезення та не є відправником товару, а тому вимоги позивача є безпідставними. Крім того відповідач вказав, що надані позивачем докази містять суперечливі відомості щодо встановленої ваги товару та нумерації вагону, а отже, такі докази є неналежними, при цьому наданий позивачем комерційний акт № 350002/47 від 18.08.2023 не підписаний уповноваженими особами АТ «Укрзалізниця».
Суд, розглянувши надані сторонами заяви по суті позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 20.03.2020 між ТОВ "Рейл Лоджистікс» (замовник) та АТ «Українська залізниця» був укладений публічний договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом шляхом підписання заяви-приєднання № 40637393/2020-001 про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації та перевезення вантажів залізничним транспортом, текст якого розміщено на офіційному веб-сайті: http://uz-cargo.com.
Відповідно до пункту 1.1. предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до залізничної накладної № 05724 із станції Воля Барановська на адресу ТОВ «Спецавтоінвест» станція Тернопіль Львівської залізниці надійшов вантаж (технічна сіль) у вагоні № 57439366, відправник - Treeden Group SP. Z O.O ul. Wolska 11.20-411 Lublin. По пор. ТОВ «Саліна Трейд компані», отримувач - ТОВ «Спецавтоінвест», платник - ТОВ "Рейл Лоджистікс ".
На станції Здолбунів Львівської залізниці 17.08.2023 о 13:25 працівниками станції був складений акт загальної форми № 1327 ГУ-23 у зв'язку з підозрою перевантаження вантажу понад масу, визначену в документах. О 13:37 того ж дня було здійснено відчеплення вагона № 57439366 з причин його несправності (вагон завантажено понад його вантажопідйомність), про що був складений акт загальної форми № 11491.
18.08.2023 був складений акт загальної форми № 8155 ГУ-23, відповідно до якого при комісійному переважуванні вагона встановлено, що брутто вантажу - 93 500 кг., тара вагона з ПД - 21600 кг, нетто - 71900 кг.
За результатами комісійного зважування вагону № 57439366 також було складено комерційний акт № 350002/47 від 18.08.2023, у якому зазначено, що у перевізних документах вагону № 57439366 вказана маса нетто вантажу - 64610 кг, тара - 21600 кг, вантажопідйомність вагону - 70 тон, а в дійсності було виявлено, що маса нетто - 71900 кг, брутто - 93 500 кг, тара - 21600 кг, що більше заявленої ваги на 7290 кг та більше вантажопідйомності вагону на 1900 кг.
Оскільки за показниками ваги вагон № 57439366 був навантажений понад норму та вантажопідйомність, що відповідно до п. 15.27 розділу 15 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 № 411, загрожувало безпеці руху, зазначений вагон був затриманий на станції Здолбунів Львівської залізниці для відвантаження надлишку вантажу.
Надлишок вантажу (3600 кг) з дозволу Рівненської митниці ДФС було відвантажено у вагон № 63760854 і відправлено на станцію призначення, оскільки вантаж знаходився під митним контролем.
Ураховуючи встановлення факту перевантаження вагону понад норму та понесення АТ «Українська залізниця» витрат, пов'язаних з перевезенням вантажу, позивач звернувся до ТОВ «Рейл Лоджистікс» з претензією № ДН-3-01/11 від 07.11.2023 щодо сплати неустойки в сумі 49 140,00 грн.
У відповідь на претензію ТОВ «Рейл Лоджистікс» листом № 448 від 11.12.2023 повідомило залізницю про те, що товариство не є відправником вагону № 57439366 за залізничною накладною № 05724, а тому вимога щодо сплати неустойки є безпідставною та не підлягає задоволенню.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
Загальні умови перевезення, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цим перевезенням визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України та ст. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.98 (далі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж, до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Пунктом 4 Статуту визначено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.51 (УМВС), до якої Україна приєдналась 05.06.92.
Ця угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (параграф 1 ст. 3 УМВС).
За відсутності відповідних положень в цій угоді застосовується національне законодавство тієї сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права (ст. 5 УМВС).
Згідно з параграфом 1 ст. 8 УМВС Порядок застосування умов цієї угоди, а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї угоди).
Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (пар. 1 ст. 14 УМВС).
Відповідно до параграфу 1 ст. 16 УМВС відправник забезпечує правильність відомостей та заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного чи неповного зазначення цих відомостей та заяв, а також за їх внесення у невідповідну графу накладної.
Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: відправника перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, що видає вантаж за здійснюване ними перевезення; одержувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснюване ним перевезення. Відносно неустойки діє такий же порядок (параграф 1 ст. 31 УМВС).
Згідно з параграфом 2 ст. 31 УМВС якщо відправник або одержувач виконання своїх обов'язків, передбачених параграфом 1 даної статті, покладають на третю особу, то ця особа має бути вказана відправником у накладній в якості платника і повинна мати договір із відповідним перевізником.
Як вже встановлено судом та не заперечується сторонами, між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ "Рейл Лоджистікс" був укладений публічний договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом шляхом підписання заяви-приєднання № 40637393/2020-001 від 20.03.2020. А враховуючи, що відповідно до залізничної накладної № 05724 у графах №№ 3,23 ТОВ «Рейл Лоджистікс» вказано платником, то воно є відповідальним за всіма платежами, що виникають в процесі перевезення.
Суд зазначає, що відповідно до параграфу 5 ст. 31 УМВС провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджуються відповідними документами (параграф 1 ст. 32 УМВС).
Згідно з параграфом 2 ст. 32 УМВС відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок".
У відповідності до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі № 910/11397/17.
За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції має бути уповноважено іншого працівника залізниці на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі N 916/2450/17 від 23.11.2018 та у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі N 916/2001/17, від 23.06.2018 у справі N 916/1993/17, від 21.08.2019 у справі N 905/2360/18.
Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку комерційний акт був підписаний заступником начальника станції Анатолієм Клімчуком, комерційним агентом Оленою Місюрою, яка є працівником станції та здійснювала перевірку відповідно до покладених на неї посадових обов'язків згідно з п. 522 посадової інструкції № 28/ДС, а також приймальником поїздів Василем Морозом, який особисто здійснював перевірку. За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про відсутність повноважень у вищезазначених осіб на підписання комерційних актів.
У відповідності до п. 3 параграфу 3 ст. 16 УМВС за перевантаження вагону понад його вантажопідйомність стягується неустойка.
Неустойка, згідно з п. 3 цього параграфу, стягується у відповідності з приписами статті "Сплата провізних платежів і неустойок" у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу, належної перевізнику, який виявив цей надлишок (абз. 8 параграф 3 ст. 16 УМВС.)
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі положень ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення позивачем було нараховано відповідачу до сплати неустойку у розмірі 49 140,00 грн за перевезення надлишку маси вантажу у вагоні № 63760854.
За висновками суду розрахунок, наданий позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним.
При цьому суд враховує, що згідно зі ст. 31 УМВС сплата провізних платежів перевізнику, що видає вантаж, за здійснене ним перевезення є, в даному випадку, обов'язком платника - відповідача у справі, а отже, при імпортному перевезенні стягнення неустойки з платника за допущене відправником навантаження вагону понад його максимальну вантажопідйомність відбувається незалежно від того чи є вина платника у виявленому порушенні.
Щодо тверджень відповідача про суперечливість інформації, яка зазначена в актах загальної форми № 11491 від 17.08.2023; № 1327 від 17.08.2023, № 8155 від 18.08.2023; № 50 від 23.08.2023; № 51 від 23.08.2023 щодо ваги товару, завантаженого у вагон № 5743966, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
У спірних відносинах акти загальної форми № 1327 від 17.08.2023, № 8155 від 18.08.2023 та № 11491 від 17.07.2023 були складені з метою засвідчення невідповідності маси вагону та затримки вагону № 57439366.
При цьому з акту загальної форми № 1327 від 17.08.2023 вбачається, що зважування вагону відбулося по прибутті поїзда у зв'язку з підозрою на перевантаження під час зважування на електронній тензометричній вазі. На підставі вказаного акту вагон був затриманий, відчеплений, а 18.08.2023 було здійснено комісійне переважування вагону, про що було складено акт загальної форми № 8155 та встановлено, що брутто вантажу - 93 500 кг, тара вагона з ПД - 21600 кг, нетто - 71900 кг. Дана інформація відповідає відомостям, які зазначені в комерційному акті № 350002/47 від 18.08.2023, на підставі якого нараховано позивачу неустойку.
У свою чергу, після проведення контрольного комісійного зважування, 23.08.23 були складені акти загальної форми №№ 50, 51, де засвідчено обставини виявлення навантаження вагону понад норму та нараховані платежі внаслідок затримки вагону.
Судом вже зазначалося, що відповідно до ч. 1 параграфу 1 ст. 29 УМВС перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення констатує невідповідність маси, що вказана у накладній. Комерційний акт є результатом контрольного комісійного та статичного зважування, отже, встановлені у комерційному акті факти і об'єми перевантаження відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України є підставою для виникнення у ТОВ «Рейл Лоджистікс» відповідальності за перевантаження вантажу.
Крім того судом встановлено, що в акті загальної форми № 11491 міститься описка, щодо номеру вагону, проте, зі змісту акту можна встановити, що цей акт був складений відносно вагону № 57439366.
З огляду на зазначене суд відхиляє доводи відповідача про неналежність указаних доказів.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Оцінивши надані позивачем докази у сукупності зі встановленими у справі обставинами, суд дійшов висновку, що АТ "Українська залізниця" належним чином довело правомірність заявлених ним вимог, відтак, позов про стягнення з ТОВ «Рейл Лоджистікс» неустойки у сумі 49 140,00 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» про стягнення 49 140,00 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 5, корпус 2, ідентифікаційний код 40637393) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) неустойку в сумі 49 140 (сорок дев'ять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Повне судове рішення складене 10 червня 2024 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.