27 жовтня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-2004/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Вовченко Т.П.,
за участю:
представника позивача - Гонтар В.М.,
представника відповідача - Мурич Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр - 4" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -
11 травня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр - 4" (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій по складанню та направленню на адресу позивача податкового повідомлення-рішення № 0005812301/0/4109 від 28 грудня 2009 року та податкового повідомлення-рішення № 0005812301/1/785 від 12.03.2010 року, за якими визначено суму податкового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр - 4" з податку на додану вартість в сумі 679631 грн., з яких за основним платежем сума становить 453087 грн., за штрафними санкціями - 226544 грн.; визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005812301/0/4109 від 28 грудня 2009 року та податкового повідомлення-рішення № 0005812301/1/785 від 12.03.2010 року, за якими визначено суму податкового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр - 4" з податку на додану вартість в сумі 679631 грн., з яких за основним платежем сума становить 453087 грн., за штрафними санкціями - 226544 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що висновки у акті № 6359/23-210/33081927 від 16.12.2009 року, на підставі якого винесено спірні рішення, щодо порушення Товариством вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”є необґрунтованими. Договори із контрагентами відповідають вимогам Цивільного кодексу України, не є нікчемними, фактичне виконання умов договорів підтверджується видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт. Зауважень до оформлення податкових накладних у перевіряючих не було. Також позивач не погоджується із висновком перевіряючих у акті про нікчемність укладених із зазначеними контрагентами договорів, яку пов'язують із відсутністю товарно-транспортних накладних. Вважає, що первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції є видаткова та податкова накладна (а у випадку, коли надавалися послуги -акт виконаних робіт чи наданих послуг), тому наявність товарно-транспортних накладних не є обов'язковою.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач надав письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності податкових повідомлень-рішень зазначив, що згідно із нормами Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а право складати податкову накладну має особа, яка зареєстрована як платник податків в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Тому за результатами перевірки здійснено виключення з податкового кредиту позивача сум ПДВ , включених на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест”, Приватним підприємством “Рішон”, ПП ВКФ “Світло-Едельвейс”, оскільки останнім було анульовано свідоцтва платника ПДВ та витрати не підтверджені товарно-транспортними накладними. На думку відповідача, вказані підприємства були створені з метою здійснення фіктивного підприємництва, тому укладені договори є нікчемними, а суми ПДВ згідно виписаних ними податкових накладних не підлягають включенню до складу податкового кредиту.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр - 4", ідентифікаційний код 33081927, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 18.08.2004 року за № 15851020000000097, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 126305, та взято на податковий облік Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області з 02.09.2004 року за № 7211.
Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого наявна у матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр - 4" має право на здійснення таких видів діяльності за КВЕД: 45.2 Будівництво будівель та споруд; 26.82.0 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, Н.В.І.Г.; 26.61.0 Виробництво виробів з бетону для будівництва; 45.23.0 Будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту.
Позивач є платником податку на додану вартість з 09.09.2004 року, що підтверджується свідоцтвом № 23706198 (НБ № 249490) про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія якого наявна у матеріалах справи.
У термін з 09.11.2009 року по 11.12.2009 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на підставі направлень від 02.11.2009 р. № 3612/003612, від 11.11.2009 р. № 3860/003860 проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр - 4", код за ЄДРПОУ 33081927, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року.
За результатами перевірки складено акт від 16.12.2009 р. № 6359/23-209/33081927, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем пп. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 453087 грн., в тому числі:
- за липень 2008 року на суму 43607 грн.;
- за серпень 2008 року на суму 36071 грн.;
- за вересень 2008 року на суму 149809 грн.;
- за жовтень 2008 року на суму 80386 грн.;
- за листопад 2008 року на суму 73327 грн.;
- за грудень 2008 року на суму 53524 грн.;
- за січень 2009 року на суму 16363 грн.
За висновками перевіряючих дані порушення виникли через включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест”, Приватним підприємством “Рішон”та ПП ВКФ “Світло-Едельвейс”.
На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області винесено податкове повідомлення -рішення від 28 грудня 2009 року № 0005812301/0/4109, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр - 4" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 679631 грн., з них: за основним платежем у сумі 453087 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 226544 грн.
З даним рішенням не погодився позивач та оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 10.03.2010 року № 7551/10/25-010 податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2009 року № 0005812301/0/4109 залишено без змін, а скарга позивача -без задоволення.
Відповідно до пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 21.06.2001 року № 253, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.
Таким чином, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні, 12 березня 2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0005812301/1/785, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 679631 грн., з них: за основним платежем у сумі 453087 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 226544 грн.
З даними податковими повідомленнями-рішення позивач не погодився та оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій по складанню та направленню на адресу позивача спірних податкових повідомлень-рішень, то у даному випадку дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області виразилися у прийнятті податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права та інтересу позивача у даному випадку є визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням -рішенням суд дійшов наступних висновків.
Законом України “Про податок на додану вартість” визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).
Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест” укладено договір на виконання підрядних робіт № 72/1 від 19.03.2008 року, відповідно до п.1.1 позивач (Замовник) доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест”(Підрядник) приймає виконання робіт по здійсненню асфальтобетонного покриття, благоустрою території, будівельно-монтажних, пусконаладочних та інших робіт на об'єктах Замовника.
Згідно із п. 4.1 договору Підрядник виконує роботи у відповідності із проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами, та забезпечує своєчасне ведення виконавчої документації. Підрядник виконує роботи із свого матеріалу по цінам, попередньо узгодженим із Замовником (п. 4.2). Приймання робіт здійснюється шляхом підписання форми КБ-2 та довідки форми КБ-3 (п. 5.1).
Відповідно до п. 6.1 даного договору оплата виконаних робіт здійснюється по безготівковому розрахунку на підставі рахунку, після належного оформлення форми КБ-2, протягом 5 банківських днів. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 року (п. 9.3).
Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест” укладено договір на виконання підрядних робіт № 141/1 від 05.12.2008 року, відповідно до п.1.1 позивач (Замовник) доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест”(Підрядник) приймає виконання робіт по здійсненню асфальтобетонного покриття, благоустрою території, будівельно-монтажних, пусконаладочних та інших робіт на об'єктах Замовника.
Умови даного договору аналогічні умовам договору на виконання підрядних робіт № 72/1 від 19.03.2008 року.
Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест” укладено договір купівлі-продажу № 33 від 21.01.2008 року, відповідно до п. 1.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест”(Продавець) зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність позивачу (Покупцю) , Покупець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (бітум дорожній, щебінь, пісок, арматура та інше).
Відповідно до п. 1.2 договору Продавець зобов'язаний одночасно із товаром передати Покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються та підлягають передачі разом із товаром. Кількість товару, який належить передати, визначається згідно заявки Покупця, яку він направляє Продавцю не пізніше ніж за 15 днів до дати відповідної передачі (п. 2.1). Вартість товару визначається згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору і може бути змінена Продавцем, про що Покупець повідомляється (п.2.2).
Згідно із п. 3.1 цього договору поставка товару здійснюється самовивозом.
Додатковою угодою до цього договору, копія якої наявна у матеріалах справи внесено зміни у п. 3.1, а саме: поставка товару здійснюється транспортом Продавця на склад Покупця за адресою м. Кременчук, вул. Свіштовська,1. Вартість доставки входить до ціни товару та не відокремлюється.
Відповідно до п. 4.1 договору з урахуванням умов додаткової угоди, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше 10 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку за виконану поставку. в рахунок заборгованості, що підтверджується протоколом-згодою з обох сторін. Також оплата товару проводиться шляхом взаємозаліку.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань, в тому числі і по оплаті товару, до їх повного виконання (п. 10.1 договору).
На виконання умов даних договорів Товариством з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест” було виписано податкові накладні на загальну суму 1769934,57 грн. ( у тому числі ПДВ -294989,10 грн.): № 188 від 07.07.2008 року, № 195 від 09.07.2008 року, № 211 від 18.07.2008 року, № 225 від 22.07.2008 року, № 226 від 23.07.2008 року № 228 від 23.07.2008 року, № 238 від 25.07.2008 року, № 240 від 28.07.2008 року, № 244 від 29.07.2008 року, № 247 від 30.07.2008 року, № 255 від 31.07.2008 року, № 273 від 14.08.2008 року, № 274 від 18.08.2008 року, № 327 від 26.08.2008 року, № 331 від 28.08.2008 року, № 337 від 29.08.2008 року, № 338 від 02.09.2008 року, № 330 від 05.09.2008 року, № 348 від 10.09.2008 року, № 350 від 16.09.2008 року, № 493 від 24.09.2008 року, № 524 від 26.09.2008 року, № 525 від 29.09.2008 року, № 503 від 30.09.2008 року, № 526 від 30.09.008 року, № 551 від 07.10.2008 року, № 559 від 21.10.2008 року, № 554 від 21.10.2008 року, № 553 від 21.10.2008 року, № 564 від 22.10.2008 року, № 581 від 24.10.2008 року, № 562 від 03.11.2008 року, № 561 від 03.11.2008 року, № 563 від 03.11.2008 року, № 580 від 14.11.2008 року, № 593 від 19.11.2008 року, № 596 від 26.11.2008 року, № 635 від 26.12.2008 року, № 140 від 29.01.2009 року.
Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест” на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.08.2010 року, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.
Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо анулювання свідоцтва Товариства з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест”про реєстрацію як платника ПДВ (акт № 161 від 28.08.2009 р.), оскільки із матеріалів справи вбачається, що на момент складення податкових накладних зазначена особа мала таке свідоцтво.
Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Фактичне отримання позивачем товарів та послуг згідно укладеного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест”підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі форми КБ-2 , довідками форми КБ-3, специфікаціями, копії яких наявні у матеріалах справи, та які надавалися перевіряючим у ході проведення перевірки, про що відображено на стор. 10-11 акту.
Із акту перевірки вбачається та не заперечується представником позивача, що розрахунок на товар та виконані роботи проводився у безготівковій формі та його проведення підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 1440321 грн. 60 коп.
Крім того, оплату за товар проведено також шляхом взаємозаліку у ІІІ кварталі 2008 року на суму 19009 грн. 62 коп. та в І кварталі 2009 року на суму 247815 грн. 08 коп.
Станом на 30.06.2009 року кредиторська заборгованість між Товариством з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест”та позивачем по рахунку 631, 377 складає 95, 3 тис. грн.
Судом встановлено, що між позивачем та Приватним підприємством “Рішон” укладено договір купівлі-продажу та виконання робіт № 115 від 03.09.2008 року, відповідно до п.1.1 якого з урахуванням умов додаткової угоди, Приватне підприємство “Рішон” (Продавець) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність позивачу (Покупцю), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити будівельні матеріали (гранвідсів, пісок, щебінь, бітум) та товар (запчастини, матеріали, автопослуги, ремонтні роботи та інше).
Відповідно до п. 2.1 цього договору кількість товару, який належить передати, визначається згідно заявки Покупця, яку він направляє Продавцю не пізніше ніж за 15 днів до дати відповідної передачі. Вартість товару визначається згідно рахунку і може бути змінена Продавцем, про що Покупець повідомляється (п. 2.2 договору).
Згідно із п. 3.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04.09.2008 року до договору купівлі-продажу та виконання робіт № 115 від 03.09.2008 року, поставка здійснюється транспортом Продавця на склад Покупця за адресою м. Кременчук вул. Свіштовська, 1. Вартість доставки входить до ціни матеріалів (товарів) та не відокремлюються.
Відповідно до п. 4.1 договору з урахуванням умов додаткової угоди, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше 10 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку за виконану поставку. в рахунок заборгованості, що підтверджується протоколом-згодою з обох сторін. Також оплата товару проводиться шляхом взаємозаліку в рахунок заборгованості, що підтверджується протоколом-згодою з обох сторін.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань, в тому числі і по оплаті товару, до їх повного виконання (п. 10.1 договору).
Із акту перевірки вбачається та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов даного договору Приватним підприємством “Рішон” було виписано податкові накладні на загальну суму 715270 грн. 18 коп. ( у тому числі ПДВ -119211 грн. 69 коп.): № 17 від 15.09.2008 року, № 18 від 22.09.2008 року, № 35 від 23.09.2008 року, № 41 від 29.09.2008 року, № 48 від 29.09.2008 року, № 21 від 30.09.2008 року, № 42 від 30.09.2008 року, № 39 від 08.10.2008 року, № 47 від 28.10.2008 року, № 46 від 30.10.2008 року, № 163 від 11.11.2008 року, № 167 від 17.11.2008 року, № 56 від 26.11.2008 року, № 59 від 28.11.2008 року, № 169 від 17.12.2008 року, № 170 від 26.12.2008 року.
Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.
Судом встановлено, що Приватне підприємство “Рішон”на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.08.2010 року.
Приватне підприємство “Рішон”на момент укладення договору, виконання договору та складення податкових накладних мало свідоцтво платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.
Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо анулювання свідоцтва Приватного підприємства “Рішон” про реєстрацію як платника ПДВ (акт № 119 від 17.07.2009 р.), оскільки із матеріалів справи вбачається, що на момент складення податкових накладних зазначена особа мала таке свідоцтво.
Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Фактичне отримання позивачем товарів та послуг згідно укладеного договору з Приватним підприємством “Рішон” підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких наявні у матеріалах справи, та які надавалися перевіряючим у ході проведення перевірки, про що відображено на стор. 14-15 акту.
Із акту перевірки вбачається та не заперечується представником позивача, що розрахунок на товар та виконані роботи проводився у безготівковій формі та його проведення підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 315376 грн. 48 коп.
Крім того, оплата за товар проведено шляхом взаємозаліку у ІУ кварталі 2008 року на суму 19280 грн. та в І кварталі 2009 року на суму 377591 грн. 97 коп.
Також, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма “Світло-Едельвейс” укладено договір купівлі-продажу № 12/08/01 від 24.12.2008 року, відповідно до п.1.1 якого з Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма “Світло-Едельвейс”(Продавець) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність позивачу (Покупцю), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити будівельні матеріали (бітум, сировина для виробництва нефтебітума, арматура, щебінь, пісок, гранвідсів, запчастини, металопрокат та інше).
Відповідно до п. 2.1 цього договору кількість товару, який належить передати, визначається згідно заявки Покупця, яку він направляє Продавцю не пізніше ніж за 15 днів до дати відповідної передачі. Вартість товару визначається згідно рахунку і може бути змінена Продавцем, про що Покупець повідомляється (п. 2.2 договору).
Згідно із п. 3.1 договору поставка проводиться Продавцем та входить до ціни товару, або проводиться самовивозом.
Відповідно до п. 4.1 договору з урахуванням умов додаткової угоди, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше 10 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку за виконану поставку. в рахунок заборгованості, що підтверджується протоколом-згодою з обох сторін. Вид розрахунків: безготівковий, шляхом взаємозаліку, готівковий (п. 4.2).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань, в тому числі і по оплаті товару, до їх повного виконання (п. 10.1 договору).
На виконання умов даних договорів Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма “Світло-Едельвейс” було виписано податкові накладні на загальну суму 233317 грн. 12 коп. ( у тому числі ПДВ -38886 грн. 19 коп.): № 57 від 24.12.2008 року та № 27 від 29.01.2009 року.
Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, порушень при їх оформленні у перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.
Судом встановлено, що Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма “Світло-Едельвейс”на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.08.2010 року.
Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма “Світло-Едельвейс”на момент укладення договору, виконання договору та складення податкових накладних мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.
Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо анулювання 22.07.2009 року свідоцтва Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма “Світло-Едельвейс” про реєстрацію як платника ПДВ, оскільки із матеріалів справи вбачається, що на момент складення податкових накладних зазначена особа мала таке свідоцтво.
Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Фактичне отримання позивачем товарів та послуг згідно укладеного договору з Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма “Світло-Едельвейс”підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи, та які надавалися перевіряючим у ході проведення перевірки, про що відображено на стор. 16 акту.
Із акту перевірки вбачається та не заперечується представником позивача, що розрахунок на товар та виконані роботи проводився шляхом взаємозаліку за І квартал 2009 року на суму 233317 грн.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Із пояснень представник позивача у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач реалізовував придбані товари і послуги згідно вказаних вище договорів із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест”, Приватним підприємством “Рішон”та ПП ВКФ “Світло-Едельвейс” стороннім юридичним особам, зокрема, ТОВ “Магма”, ТОВ Будівельна фірма “Центр ЛТД”, ТОВ “Руст”, ТОВ “Локомотив-сервіс”, ін.
Таким чином, до розміру податкового кредиту позивачем було включено суми у зв'язку з придбанням товарів та отриманням послуг з метою здійснення господарської діяльності, за укладеними договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю “Крембудінвест”, Приватним підприємством “Рішон”та ПП ВКФ “Світло-Едельвейс”, на підставі виписаних останніми належно оформлених податкових накладних.
Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, з чим перевіряючі пов'язують безтоварність операції, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Разом з тим, умовами всіх досліджених вище договорів визначено, що поставка здійснюється транспортом контрагентів на склад позивача та вартість доставки вже входить до ціни матеріалів (товарів).
Відповідно до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Таким чином, суд вважає помилковими висновки відповідача про нікчемність правочинів, яку вони пов'язують з відсутністю у контрагентів трудових ресурсів та транспортних засобів необхідних для надання ними послуг з перевезення вантажів особисто.
Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено диспозитивний метод організації бухгалтерського обліку на підприємстві: питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації; підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутність у даному випадку у позивача товарно-транспортних накладних не спростовує сам факт здійснення господарських операцій.
Підтвердженням факту здійснення таких господарських операцій згідно умов вищезазначених договорів є видаткові накладні, акти приймання-передачі, рахунки-фактури, специфікації, копії яких наявні у матеріалах справи, та які надавались позивачем перевіряючим у ході проведення перевірки. Разом з тим, при проведенні перевірки представниками відповідача не було взято до уваги та не проаналізовано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської діяльності.
Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.
У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З метою дослідження наявності в діях працівників позивача та його контрагентів за договорами ознак кримінально-карних дій, суд своєю ухвалою від 09 серпня 2010 року витребував інформацію про рух кримінальних справ, на які перевіряючі посилаються у своєму акті.
Суду не надано доказів на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час вчинення господарських операцій при купівлі товарів та послуг у контрагентів, а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій своїх контрагентів за укладеними договорами.
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.10.2009 року по справі № 1-503/09 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200 Кримінального кодексу України за підроблення документів , за ч. 3 ст. 28 ст. 205 (фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виправдані, в ухиленні від сплати податків дані особи не звинувачувалися.
Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Зазначеним вище вироком ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виправдані за ч. 3 ст. 28 та ст. 205 КК України, тобто щодо фіктивного підприємництва.
Натомість із вироку вбачається, що дані особи здійснювали підробку платіжних документів, зокрема, ПП ВКФ “Світло-Едельвейс”, ТОВ “Тіко”, ПП “Рішон”, ТОВ “Крембудвінвест” та підробку податкової звітності цих юридичних осіб шляхом поставлення на платіжних документах та податкових деклараціях підпису від імені інших осіб.
Разом з тим, підроблення первинних документів бухгалтерського обліку встановлено не було, дані юридичні особи здійснювали господарську діяльність, подавали податкову звітність та сплачували до бюджету податки.
Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників контрагентів у ланцюгу купівлі-продажу товарів та надання послуг ТОВ “Центр-4” з ТОВ “Крембудінвест”, ПП “Рішон”та ПП ВКФ “Світло-Едельвейс”не встановлені.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Нікчемність зазначених правочинів відповідачем також пов'язується із безтоварністю операцій.
Разом з тим, як зазначено вище, податковими органами не надано суду доказів безтоварного характеру операцій, що здійснена платником податку на додану вартість.
Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.
Вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а висновки відповідача про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.
З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем пп. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0005812301/0/4109 від 28 грудня 2009 року та № 0005812301/1/785 від 12.03.2010 року не ґрунтуються на вимогах законодавства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр - 4" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0005812301/0/4109 від 28.12.2009 року, № 0005812301/1/785 від 12.03.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр - 4" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 01 листопада 2010 року.
Суддя А.Б. Головко