ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2024Справа № 910/4161/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Агро-НВ» (пр. Берестейський, буд. 121, корп. В, прим. 107; ідентифікаційний код 32015568)
до Російської Федерації в особі органу уповноваженого представляти інтереси держави Генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Велика Дмитрівська, 15А, буд. 1, м. Москва, Російська Федерація, ГМП-3, 125993)
про стягнення 149 505 286, 28 грн, що еквівалентно 5 107 445,67 доларів США,
Представник сторін:
від позивача: Шабельник Катерина
від відповідача: не з'явився
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальності «Агро-НВ» (далі за текстом - ТОВ «Агро-НВ», Позивач) з позовом до Російської Федерації в особі органу уповноваженого представляти інтереси держави Генеральної прокуратури Російської Федерації (далі за текстом - Відповідач) про стягнення матеріального збитку в розмірі 149 505 286, 28 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що внаслідок широкомасштабного вторгнення російських військ на територію Україну Позивачу завдано істотної майнової шкоди, яка полягає у захопленні, викраденні, пошкодженні та / або знищенні майна товариства, яке перебувало на території Херсонської області.
Позивачем в обґрунтування заявленої до стягнення суми збитків до матеріалів справи додано висновок експерта № 07/11/23-3 від 07.11.2023 за результатами проведення транспортно-товарознавчого експертного дослідження в частині пошкоджених транспортних засобів та висновок експерта № 09/11/23-2 від 09.11.2023 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи.
Із поданого позову вбачається, що заявлена до стягнення сума складається із матеріальної шкоди внаслідок привласнення та пошкодження майна Позивача в період окупації збройними силами Російської Федерації, а також втраченої вигоди внаслідок зростання вартості втраченого майна.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва позовну заяву ТОВ «Агро-НВ» залишено без руху, Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтувань та пояснень щодо звернення з даним позовом саме до Господарського суду міста Києва.
17.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.05.2024.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги підготовче засідання 13.05.2024 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 підготовче засідання призначено на 20.05.2024.
У підготовчому засіданні 20.05.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.06.2024.
У судовому засіданні представник 03.06.2024 представник Позивача надав пояснення по суті заявлених вимоги, просив суд задовольнити позов.
Представник Відповідача у дане засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією з боку Російської Федерації та введення на території України воєнного стану з 25.02.2022 АТ «Укрпошта» припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями з державною агресором.
Так, суд зазначає, що повідомлення Відповідача відбувалося шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Судова влада України інформації про місце, дату та час розгляду засідань по даній справі.
Крім того, Позивачем до матеріалів справи надано докази направлення позовної заяви та ухвали суду від 30.04.2024 на адресу Посольства Російської Федерації в Словацькій Республіці.
Станом на дату ухвалення рішення по даній справі відзив на позовну заяву в матеріалах справи відсутній.
Таким чином, заслухавши вступне слово представника Позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 03.06.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2022 між Позивачем (Поклажодавець) та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» (Зберігач) укладено договір зберігання № 514_146_02.2022_ПЛ (далі за текстом - Договір зберігання), відповідно до пункту 1.1 якого Зберігач зобов'язується зберігати майно, яке передане йому іншою стороною - Поклажодавцем і повернути це майно Поклажодавцю у схоронності у визначений даним Договором строк.
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору встановлено, що Зберігач приймає майно на зберігання. Адреса приміщення (складу), в якому зберігатиметься майно: Херсонська обл., с. Новорайськ, вул. Промислова, 3.
Строк дії Договору зберігання згідно пункту 7.1 з моменту підписання його сторонами і до 14.02.2023.
Додатком № 1 від 14.02.2022 до Договору сторонами погоджено перелік майна, що передається Поклажодавцем для зберігання Зберігачем.
Згідно Акту приймання-передачі майна на підставі Договору зберігання від 14.02.2022 Позивачем передано Зберігачу на зберігання майно, а саме:
P64LE119 Соняшник насіння - 5 393,50 кг;
P64LE136 Соняшник насіння - 18 307, 07 кг;
PR64F66 Соняшник насіння - 35 149, 30 кг;
Геліантекс к.с - 580 л.;
Диквалан в.р.к - 17 400 кг;
Добриво азотно-фосфорно-калійне марки 10-20-20-6 - 128 т.;
Імамекс 5л. - 29 353,50 кг;
Кайман 18% к.е. 5л - 45 659, 40 грн;
Колосаль Про, МЕ - 30 187, 30 л;
Кондиціонер води Аква Норм - 8 405,45 л.;
Лобера, 5л - 6 550 л;
Наповал 5л - 12 759,45 грн;
Насіння соняшника - 21 447 кг;
Нокаут Екстра 5л - 9 787,05 л;
НСХ 6045 Екстра Соняшник насіння - 34 455,66 кг;
Отаман Екстра, РК - 13 164, 50 л;
П64ЛЕ25 Соняшник насіння - 14 797,90 кг;
СИ Експерто Круїзер соняшник насіння - 28 318,93 кг.
Згідно довідки Позивача № 48 від 23.11.2022 вартість зазначеного вище майна становить 112 444 241, 05 грн.
Також на підтвердження вартості та права власності вказаного товару Позивачем до матеріалів справи надано накладні на його придбання у постачальників ТОВ «Кортеза - Агрісаєнс Україна», ТОВ «Дюпон Україна», ТОВ «Украгропротект», ТОВ «Агротрей НД», ТОВ НФ «Агросвіт», ТОВ «Агросем», ТОВ «ПлантАгро», ТОВ «Сервіс-Агромаркет», ТОВ «Нор-Ест Агро», ТОВ «Агроресурс - А», ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод», ТОВ «Спектр- Агро», ПП «ЮГ Агролідер», ТОВ «Сингента» за 2021-2022 роки, а також відомості по партіях товарів на складах за період 01.01.2023 - 01.03.2023.
В подальшому, згідно довідки Позивача від 14.08.2023 № 71/1 вартість переданого на зберігання майна збільшилась до суми 149 067 916, 28 грн (сума без ПДВ), на підтвердження чого також додано накладні на його придбання Позивачем у постачальників ТОВ «Кортеза - Агрісаєнс Україна», ТОВ НФ «Агросвіт», ТОВ «Украгропротект», ТОВ «Агротрей НД», ТОВ «Альфа Смарт Агро», ТОВ «Сервіс-Агромаркет», ТОВ «Нор-Ест Агро», ТОВ «Агроресурс - А», ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод», ТОВ «ПлантАгро», ПП «ЮГ Агролідер», ТОВ «Сингента» за 2021-2023 роки.
З наданого Позивачем висновку експертів № 09/11/23-2 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи за заявою від 14.08.2023 № 45/1 вбачається, що документально підтвердженими збитками (матеріальна шкода), заподіяні ТОВ «Агро-НВ» внаслідок привласнення та пошкодження майна вказаного товариства в період окупації збройними силами Російської Федерації становить 112 744 241, 05 грн, а враховуючи здорожчання товару втрачена вигода складає 36 323 675, 23 грн.
Крім того, Позивач зазначає, що діями російських військ на території України Позивачу заподіяно майнової шкоди, яка полягає у захопленні та викраденні транспортних засобів.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 04.09.2018 автомобіль Renault Logan Van, державний номер НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 автомобіль Ford Focus, державний номер НОМЕР_4 належать ТОВ «Агро-НВ» на праві власності.
Відповідно до висновку експерта № 07/11/23-3 від 07.11.2023 за результатам проведення транспортно-товарознавчого експертного дослідження, середня ціна вказаних вище колісних транспортних засобів станом на 14.08.2023 становить 212 140 грн (5 810, 17 доларів США за офіційним курсом валют НБУ на дату оцінки) щодо автомобіля Ford Focus, державний номер НОМЕР_4 та 224 900 грн (6 150, 08 доларів США за офіційним курсом валют НБУ на дату оцінки) щодо автомобіля Renault Logan Van, державний номер НОМЕР_2 .
Зазначені автомобілі згідно довідки Позивача від 07.08.2023 № 43 станом на момент окупації перебували в орендованому Позивачем приміщенні (договір оренди нерухомого майна № 12 від 01.01.2022, акт прийому-передачі від 01.01.2022), адреса місцезнаходження якого є: Херсонська обл., м. Херсон, вул. 18 Східна, буд. 45.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 Новорайська сільська територіальна громада, до якої входить селище Новорайськ, Бериславського району, Херсонська область, перебувало в окупації з 09.04.2022 по 11.11.2022, а з 01.05.2023 вся територія Новорайської сільської територіальної громади за винятком с. Червоний мак, с. Крупиця перебуває в переліку територій можливих бойових дій.
Вказаним переліком також закріплено, що Херсонська міська територіальна громада (м. Херсон) з 24.02.2022 по 11.11.2022 була територією України, тимчасово окупованою Російською Федерацією, а з 11.11.2022 по 01.05.2023 вказана територія перебувала в переліку території можливих бойових дій, а з 01.05.2022 є територією активних бойових дій.
За вказаними фактами захоплення, викрадення та пошкодження майна Позивача органами досудового розслідування здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 12024230000000121 від 24.01.2024 та № 42022232090000075 від 12.04.2022.
Так, Позивач зазначає, що військами Російської Федерації, які ведуть бойові дії застосовуючи заборонені міжнародним правом засоби, порушуючи закони та звичаї війни заподіяно шкоду майну ТОВ «Агро-НВ» шляхом викрадення та заволодінням транспортних засобів, протиправного заволодіння майном, що в результаті призвело до збитку в розмірі 149 505 286, 28 грн. та стало підставою для звернення до суду з позовом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 24.12.2022 Президентом України видано Указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, відповідно до якого з 05 год 30 хв 24.12.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє станом на дату ухвалення даного рішення.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 03.06.2024 Херсонську міську територіальну громаду віднесено до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, а територія Новорайської сільської територіальної громади перебуває у переліку територій можливих бойових дій.
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
14.04.2022 Верховною Радою України прийнято постанову про схвалення Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій Верховна Рада України визнає дії, вчинені збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, геноцидом Українського народу.
22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».
Так, згідно статті 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно з частиною 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.
Враховуючи судову практику, суд зазначає, що Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні позивачу збитки.
Судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 року в справі № 308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 року в справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 року в справі № 311/498/20, від 12.10.2022 року в справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року в справі № 990/80/22.
Оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України в силу положень частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», частини 1 статті 42 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 та статті 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Отже, зобов'язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин.
Складовими для відшкодування шкоди є а) наявність шкоди; б) протиправна поведінку заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Перераховані підстави для деліктних зобов'язань є обов'язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до частини третьої статті 85 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння Відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні частини 3 статті 85 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Крім того, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
В даній справі суд вбачає за можливе звернутися до принципу більшої вірогідності, до якого звертався Верховний Суд, зокрема у справах №921/319/17-г та №908/1581/17.
В даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності та з урахуванням поданих Позивачем доказів та пояснень надає суду можливість зробити висновок про те, що під час перебування міста Херсон та селища Новорайську Херсонської області під окупацією до 11.11.2022 (256 днів), російськими окупаційними військами викрадено два легкових автомобілі Renault Logan Van, державний номер НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 автомобіль Ford Focus, державний номер НОМЕР_4 та майно, яке перебувало на зберіганні у ТОВ «ЮТС-Агропродукт».
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що вказані наслідки настали в результаті окупації міста Херсон та Херсонської області військами Російською Федерацією, що призвело до втручання в усталені господарсько-правові зв'язки, унеможливлення здійснення контролю за майном Позивача у період окупації, незаконного поширення на окуповану територію юрисдикції Відповідача.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог та доведеності обставин, на які Позивач посилається у позові, а заволодіння та знищення майна Позивача є прямим актом агресії Російської Федерації проти України у зв'язку з чим будь які дії Відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.
Зазначене також стосується і протиправних дій Відповідача щодо майна Позивача.
З огляду на зазначене, судом у повному обсязі встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну Позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди Позивачу у заявленому до стягнення розмірі, які в тому числі підтвердження висновками експертів.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що внаслідок протиправних дій Відповідача заподіяно шкоду майну Позивача в розмірі заявленої до стягнення суми у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва.
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальності «Агро-НВ» - задовольнити.
2. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Агро-НВ» (пр. Берестейський, буд. 121, корп. В, прим. 107; ідентифікаційний код 32015568) 149 505 286 (сто сорок дев'ять мільйонів п'ятсот п'ят тисяч двісті вісімдесят шість) грн 28 коп (UAH) майнової шкоди, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 5 107 445 (п'ять мільйонів сто сім тисяч чотириста сорок п'ять) доларів 67 центів США (USA).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 11.06.2024
Суддя Антон ПУКАС