Справа № 161/9583/24
Провадження № 1-кп/161/940/24
м. Луцьк 11 червня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030580001093 від 19.03.2024, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований у АДРЕСА_1 , та проживає у АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта середня, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , неодружений, має на утриманні малолітню дитину, несудимий,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.263, ст.128 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 у 2019 році (точної дати та час органом досудового розслідування не встановлено) у м.Горохів Горохівського району Волинської області, отримав від побратима ОСОБА_6 , як подарунок, ніж марки «Glock 78», який належить до коротко-клинкової холодної зброї, і є бойовим ножем австрійського виробництва, виготовлений промисловим способом. Надалі, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 18 березня 2024 року близько 23 години 10 хвилин, зберігаючи вищевказаний ніж при собі, незаконно, без передбаченого законом дозволу, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622, переносив його по прилеглій території до будинку АДРЕСА_3 , до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України.
Окрім цього, він же, 25.03.2024, близько 21 год. 20 хв., перебуваючи біля магазину «Своя кімната», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , в ході раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_7 , керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, не передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій, хоча міг та повинен був їх передбачити в обстановці, що склалася під час словесного конфлікту, спричинив один удар кулаком правої руки у праву ділянку обличчя ОСОБА_7 , від чого останній втративши рівновагу впав на тверду поверхню та отримав тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми у вигляді перелому потиличної кістки зліва, забою головного мозку, травматичного субарахноїдального крововиливу, пневмоцефалії, забій м?яких тканин потиличної ділянки голови зліва, які за ступенем тяжкості, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується нанесення необережного тяжкого тілесного ушкодження, тобто вчинення злочину, передбаченого ст.128 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.2 ст.263, ст.128 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно носив холодну зброю без передбаченого законом дозволу, за обставин, викладених в обвинувальному акті, а також показав, що спричинив один удар кулаком правої руки у праву ділянку обличчя ОСОБА_7 , від чого останній втративши рівновагу, впав на тверду поверхню. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати та не позбавляти волі.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.263 КК України.
Окрім цього, він же, своїми умисними діями, які виразилися у нанесенні необережного тяжкого тілесного ушкодження, вчинив злочин, передбачений ст.128 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та надання іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, оскільки такі обставини встановлені в ході судового розгляду.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.67 КК України, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю беззаперечно визнав свою винуватість, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, на його утриманні перебуває малолітня дитина, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліках в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, тривалий час бере участь у захисті територіальної цілісності держави.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, позицію сторони обвинувачення, думку потерпілого, викладену у заяві, дані про особу обвинуваченого, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкціями законів, за якими визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання як за ч.2 ст.263, так і за ст.128 КК України, у виді обмеження волі в мінімальних межах. Остаточне покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, суд призначає шляхом частково складання призначених покарань.
Підстави для призначення покарання у виді виправних робіт відсутні, з огляду на положення ст.57 КК України, а призначення покарання у виді штрафу, громадських робіт, пробаційного нагляду, або позбавлення волі, суд не вбачає з огляду на особу обвинуваченого.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, враховуючи особу винного, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, з урахуванням позиції всіх учасників судового розгляду, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування остаточного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому мінімальний іспитовий строк, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а арешт майна відповідно до ст.174 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертизи під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.263, ст.128 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:
-за ч.2 ст.263 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
-за ст.128 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області на майно від 20.03.2024, скасувати.
Речові докази у справі, а саме:
-ніж з маркуванням «Glock 78», знищити.
-два DVD диски, залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави витрати за проведення експертиз в загальній сумі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривня 84 копійки.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий