Справа № 161/6668/24
Провадження № 2/161/2464/24
(заочне)
06 червня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Пахолюка А.М.,
при секретарі - Грень А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТзОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.03.2021 року між ТзОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 1963986, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з врахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, п. 12 ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ч. 1 ст. 205 ЦКУ). За умовами договору, відповідач отримала позику в розмірі 8000,00 грн. строком до 23.04.2021 року, які зобов'язався повернути та сплатити відсотки за користування ними.
13.10.2021 року між ТзОВ «Маніфою» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13/10-2021, у відповідності до умов якого, до останнього, перейшло право майнової вимоги за договором позики № 1963986 від 24.03.2021 року.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 13/10-2021 від 13.10.2021 року, ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24736,01 грн.
10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТзОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором позики № 1963986 від 24.03.2021 року, що укладений між ТзОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідно до зміни в реєстрі боржників, що є витягом з додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 29.12.2023 до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 133 696,01 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням; 125696,01 грн. - заборгованість нарахованими процентами.
Однак, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконала, у зв'язку з чим, станом на 15.03.2024 року утворилася заборгованість в розмірі 133696,01 грн. з яких: 8000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 125696,01 грн. - заборгованість по відсотках.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 40725,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками 32725,00 грн.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 1963986 від 24.03.2021 року в сумі 40725,00 грн., та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи. Відзиву та будь-яких заяв, клопотань про розгляд справи без її участі на адресу суду не надходило.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.
За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 24.03.2021 року між ТзОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 1963986, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з врахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, п. 12 ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ч. 1 ст. 205 ЦКУ). За умовами договору, відповідач отримала позику в розмірі 8000,00 грн., строком на 30 днів, тобто до 23.04.2021 року, які зобов'язалася повернути та сплатити відсотки за користування ними. Базова процентна ставка за позикою фіксована 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою. Також зазначено анкетні відомості про позичальника, зокрема, прізвище ім'я по-батькові, дата народження, РНОКПП, серія та номер паспорта, адреса реєстрації, номер мобільного телефону, договір підписаний одноразовим ідентифікатором f08417 (а.с. 6-9).
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Вказаний вище договір був укладений в електронній формі та від імені його сторін був підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні договірні правовідносини.
Також, разом з вказаним договором відповідачем було підписано електронним підписом графік платежів та паспорт позики (а.с. 14-16).
Пунктом 2.1. Договору визначено, що позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору.
Із матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Маніфою» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу позику відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 2782_240305091701 від 05.03.2024 року, листом ТзОВ «Маніфою» вих. № 737 від 05.03.2024 року (а.с. зворот 16-17).
Додатковою угодою № 1 від 23.04.2021 року до Договору позики № 1963986 від 24.03.2021 року, ТзОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 погодили продовжити строк позики до «23 травня 2021 року» (а.с.11).
Додатковою угодою № 2 від 24.05.2021 року до Договору позики № 1963986 від 24.03.2021 року, ТзОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 погодили продовжити строк позики до «23 червня 2021 року» (а.с.12).
Отже, судом встановлено, що позикодавець свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором.
13.10.2021 року між ТзОВ «Маніфою» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13/10-2021, у відповідності до умов якого, до останнього, перейшло право майнової вимоги за договором позики № 1963986 від 24.03.2021 року (а.с. 22-24).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 13/10-2021 від 13.10.2021 року, ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 736,01 грн. (а.с. 25-27).
10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до Боржників ТзОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором позики № 1963986 від 24.03.2021 року, що укладений між ТзОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 (а.с.28-34).
Відповідно до зміни в реєстрі боржників, що є витягом з додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 29.12.2023 до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 133 696,01 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням; 125696,01 грн. - заборгованість нарахованими процентами (а.с. 35).
Судом встановлено, що у порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, та у зв'язку із цим у нього утворилась заборгованість перед ТзОВ «Коллект Центр» у розмірі 133696,01 грн. з яких: 8000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 125696,01 грн. - заборгованість по відсотках (а.с.21).
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 40725,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками 32725,00 грн.
Однак суд, не погоджується з розрахунком суми відсотків, наданим позивачем, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Судом встановлено, що пунктом 2.3.4 розділу 2 Договору позики № 1963986 від 24.03.2021 року визначено, зокрема, строк позики - до 23.04.2021 року (30 днів) (а.с. зворот 6).
Додатковими угодами від 23.04.2021 року та 24.05.2021 року, сторони погодили продовжити строк позики до 23.06.2021 року (а.с. 11-12). Тобто, у даному випадку, нарахування передбачених договором процентів можливе лише до 23.06.2021 року.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за договором позики припинилося після спливу визначеного договором строку позики, тобто після 23.06.2021 року, а тому з 24.06.2021 року позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за договором позики, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним договором позики у розмірі 14 328,00 грн. - за період з 24.03.2021 року по 23.06.2021 року (8000 грн. х 1,99 % (базова процентна ставка) : 100% = 159,20 грн. х 90 днів = 14 328,00 грн.).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь ТзОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 1963986 від 24.03.2021 року року в розмірі 22 328,00 гривень, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі - 8000,00 грн., заборгованості за відсотками - 14 328,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 13000 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги № 2-01/2023 від 02.01.2023 року, платіжною інструкцією № 413000008 від 09.02.2024 року, заявкою на надання юридичної допомоги № 1631 від 07.02.2024 року, витягом з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 13.02.2024 року (а.с. зворот 46-51).
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3500 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч. 2 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 1659 грн. 94 коп. пропорційно частині задоволених вимог (54,82 %).
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265,280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 625, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 1963986 від 24.03.2021 року в розмірі 22 328,00 гривень, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі - 8000,00 грн., заборгованості за відсотками - 14 328,00 грн.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1659 грн. 94 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306;
Відповідач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту рішення 06 червня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.