Справа № 2а-6405/10/1570
28 жовтня 2010 року. м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Колесниченко О.В.,
при секретарі Болотовій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області від 23.03.2010 року про видворення за межі України з подальшою забороною в'їзду в Україну терміном на п'ять років громадянина Російської Федерації ОСОБА_1,
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області від 23.03.2010 року про видворення за межі України з подальшою забороною в'їзду в Україну терміном на п'ять років громадянина Російської Федерації ОСОБА_1.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області від 23.03.2010 року про видворення за межі України з подальшою забороною в'їзду в Україну терміном на п'ять років громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, з тих підстав, що адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, яке було до нього застосовано, мало місце в приміщенні Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, а не в спеціальному приймальнику по утриманню осіб підданих адміністративному арешту, у зв'язку з чим адміністративне стягнення не може вважатись виконаним.
В ході розгляду справи представник позивача, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про день, час, місце судового засідання був повідомлений судом належним чином та своєчасно, про причини неприбуття не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов'язками, як і громадяни України.
Правовий статус іноземця та особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” №3929-ХП від 04.02.1994 року (далі Закон №3929-ХП), відповідно до ст.1 якого іноземець -це особа, яка не перебуває у громадянстві України є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно ст.2 Закону №3929-ХП іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Таким чином, наявність прав іноземців прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність відповідно до зазначеного законодавства, яка поділяється на загальну та спеціальну.
Загальна відповідальність полягає в тому, що іноземці, які вчинили злочин, адміністративне правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах, як і громадяни України.
До спеціальних видів відповідальності належать: відповідальність за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію; скорочення терміну тимчасового перебування в Україні; видворення за межі України.
Статтею 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” №3929-ХП від 04.02.1994 року визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.
Цією нормою передбачено, що видворення іноземця та особи без громадянства може проводитись за таких підстав: якщо вони вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення; якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства; якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Статтею 1 Закону України „Про міліцію” визначено, що міліція -це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я , права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до п.14 ч. 1 ст.10 цього Закону одним з основних завдань органів внутрішніх справ є контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
У відповідності до ст. 32 Закону рішення про видворення іноземця та особи без громадянства після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується паспортом Серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Судом встановлено, що 18.01.2010 року позивач прибув на територію України через КПП «Конотоп».
Постановою від 20.03.2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на три доби. Строк застосування адміністративного арешту обчислюється з 20.03.2010 року.
23.03.2010 року заступником начальника СГІ та РФО Тернопільського МВ УМВСУ в Тернопільській області майором міліції Микиташем М.О. було прийнято рішення про видворення ОСОБА_1 за межі України та зобов'язано покинути її територію до 30.03.2010 року з одночасною забороною в'їзду на територію України до 23.03.2015 року, тобто терміном на п'ять років.
Частиною восьмою статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Не погоджуючись з рішенням Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області від 23.03.2010 року про видворення за межі України з подальшою забороною в'їзду в Україну терміном на п'ять років громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, позивач звернувся до суду з позовом про скасування даного рішення.
Як вже зазначалось вище, у відповідності до ч. 1 ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” №3929-ХП від 04.02.1994 року іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років.
Таким чином, обов'язковою умовою, що передує прийняттю рішення про видворення іноземця чи особи без громадянства з України за таких підстав, є відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення.
Як було встановлено в процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.03.2010 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, шляхом застосування до нього адміністративного арешту в приміщенні Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області.
Твердження позивача, що адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, яке мало місце в приміщенні Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, а не в спеціальному приймальнику по утриманню осіб підданих адміністративному арешту, у зв'язку з чим адміністративне стягнення не може вважатись виконаним, не приймаються судом до уваги.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області від 23.03.2010 року про видворення за межі України з подальшою забороною в'їзду в Україну терміном на п'ять років громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені законодавством України.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду ті обставин, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області від 23.03.2010 року про видворення за межі України з подальшою забороною в'їзду в Україну терміном на п'ять років громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 29.10.2010 року.
Суддя О.В. Колесниченко
Повний текст постанови складений 29 жовтня 2010 року .
/