Справа № 159/2768/24
Провадження № 2/159/923/24
11 червня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
ОСОБА_1 26.04.2024р. звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» (далі ТОВ «УКРДОРС») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов обґрунтував тим, що 09.01.2023 року його було звільнено з ТОВ «УКРДОРС». Під час трудових відносин йому була нарахована, але не виплачена зарплата з вересня 2022 року, тому просить стягнути з відповідача заборгованість по зарплаті, середній заробіток за затримку розрахунку. Крім цього, просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору 1221,20 грн. та оплату професійної правничої допомоги 2000 грн..
У відзиву відповідач зазначив, що позивач дійсно працював на підприємстві на посаді оператора на автоматичних та на півавтоматичних лініях з деревообробки та був звільнений 09.01.2023р. згідно наказу №13/к від 09.01.2023 за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Заборгованість по зарплаті складає 21549,38 грн. (з цієї суми підлягають відрахуванню подати). Проте зазначені виплати здійснити не може, оскільки підприємство не працює, йому відключили світло. Внаслідок війни виплатити заборгованість економічно у нього не має можливості, тому просить зменшити розмір середнього заробітку. тому просить врахувати вказану обставину та застосувати принцип співмірності заборгованості по заробітній платі з сумою нарахувань за затримку проведення виплат.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
Суд дослідивши доводи позовних вимог та відзиву прийшов до висновку, що сторони не оспорюють факту наявності трудового спору із остаточного розрахунку при звільненні, також не оспорюють і розмір нарахованої зарплати та розмір середньоденного заробітку за затримку розрахунку.
Розмір середньоденного заробітку розрахований відповідачем за 6 місяців склав за період з 10.01.2023р. по 10.07.2023р. склав в сумі 62621,00 грн.
Одже спірне питання полягає лише у співмірності нарахування середнього заробітку, оскільки відповідач покладає тягар своєї відповідальності на обставини пов'язані із війною.
З урахуванням наведеного, та досліджених доказів суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах та був звільнений 09.01.2023 року. До дня звільнення позивач перебував у відпустці.
Суд погоджується із доводами сторін, що середньоденний заробіток позивача складає 481,70 грн, оскільки він визначений в порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Як зазначено в ч.1 ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
В п.20 Постанови ПВСУ №13 від 24.12.99р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Як зазначено постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц від, 26 червня 2019 року суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).
Суд враховує, що загальновідомим фактом є зменшення економічної активності суб'єктів підприємницької діяльності внаслідок збройної агресії іншої держави. Листом Волиньобленерго від 05.04.2023р. повідомило, що з 06.01.2023р. було відповідача відключено від енергоспоживання.
Позивач не обґрунтовував обставин ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат і на них не посилався.
Постановлений до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку обрахований судом у розмірі 62621,00 грн., є неспівмірним із окладом працівника та загальною сумою боргу 21549,38 грн. Крім того, така неспівмірність, може також суттєво погіршити економічну активність відповідача та унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.
Таким чином, з огляду на фінансове становище підприємства та оскільки розмір заборгованості складає (21549,38 *100/62621,00)=34% від розрахункової суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд із врахуванням справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця приходить висновку визначити розмір середнього заробітку за затримку розрахунку у розмірі 34% від загальної заборгованості 21549,38 грн.*34%=7326,79 грн.
Позивачем за подання позову сплачено 1211,20 грн. судового збору, тому суд стягує їх з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.
Також позивачем надано Догові про надання правничої допомоги адвокатом Шинкар О.В. від 15.04.2024р., розрахунок судових витрат, акт здачі-приймання виконаних робіт від 24.04.2024р., прибутковий касовий ордер №24/04 від 24.04.2024р. про сплату 2000,00 грн.
Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не оспорював вартість правничої допомоги наданої адвокатом, тому суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує їх з відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС»» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 21549,38 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 7326,79 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС»» на користь ОСОБА_1 судові витрати загальною сумою 3211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 11.06.2024 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС»», ЄДРПОУ 33354933 (місцезнаходження: 45034, смт Люблинець Ковельського району, вул. Заводська б.5)
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН