Справа № 156/628/24
Провадження № 2-а/156/11/24
Рядок статзвіту № 140
11 червня 2024 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Малюшевської І.Є.,
з участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в сел. Іваничі адміністративну справу № 156/628/24
за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Білецька Інна Миколаївна,
до Головного управління Національної поліції у Волинській області
про скасування постанови серії ЕНА № 2197029 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21.05.2024 року,
учасники процесу:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Білецька І.М.,
представник відповідача Головного управління Національної поліції України у Волинській області - начальник сектору реагування патрульної поліції ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Крикавський Н.В.,
І. Зміст спору
31.05.2024 року позивачка звернулася до суду із позовом до Головного управління Національної поліції України у Волинській області - начальник сектору реагування патрульної поліції ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про скасування постанови серії ЕНА № 2197029 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21.05.2024 року, яку вважає незаконною у зв'язку із порушенням процедури розгляду справи та такою, що підлягає скасуванню.
ІІ. Позиції учасників спору
З позовної заяви слідує, що 21 травня 2024 року поліцейською відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУ НП у Волинській області капралом поліції Петровською Юлією Миколаївною було винесено постанову ЕНА № 2197029 про притягнення позивачки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень за те, що 21.05.2024 року о 00 год 38 хв. сел. Іваничі по вул. Грушевського ОСОБА_1 керувала транспортним засобом CITROEN C4 PICASSO, д.н.з. НОМЕР_1 із несправним правим габаритним ліхтарем, чим порушила вимогу п. 31.4.3 ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм та стандартів, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.121 КУпАП.
Позивачка вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з тих підстав, що пункт 31.4.3. ПДР України чітко визначає п'ять підстав за яких забороняється експлуатація транспортного засобу за наявності технічних несправностей зовнішніх освітлювальних приладів тоді, як поліцейська в оскаржуваній постанові не покликається на жодну із визначених підстав, не зазначає конкретного визначеного ПДР підпункту, за порушення якого передбачена адміністративна відповідальність.
Крім того, позивачка вказує, що як водій, вона не взмозі контролювати справність габаритних вогнів під час руху. Перебуваючи за кермом вона нев змозі бачити, що ззаду припинив «світити» габаритний вогонь. Також, вона не може зупинятись через кожен кілометр і перевіряти справність всіх світлових приладів. ОСОБА_1 стверджує, що правий габаритний ліхтар був у справному стані. Однак, якщо несправність габаритних вогнів чи підсвітки номерного знака виникає в дорозі, то водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатись якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту ( п.31.5 ПДР), що поліцейською не було враховано.
Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено час вчинення правопорушення 00:38:12 год. 21.05.2024 року, тоді як ОСОБА_1 була зупинена працівником поліції о 23:03 год. 20.05.2024 року та в подальшому була відсторонена від керування транспортним засобом. В проміжку між часом зупинки та до моменту винесення оскаржуваної постанови керування або експлуатацію автомобілем не здійснювала. На заперечення позивачки, поліцейським без будь-якої підготовки до розгляду справи, без можливості отримання правової допомоги адвоката була складена постанова серії ЕНА № 2197029 від 21.05.2024 року та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.
Таким чином позивачка вважає, що поліцейською відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУ НП у Волинській області капралом поліції Петровською Юлією Миколаївною при винесенні вказаної постанови грубо порушено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Разом з тим, поліцейська порушила законодавчі гарантії об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи, тощо. Таким чином була порушена процедура розгляду адміністративної справи, також відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 121 КУпАП.
У зв'язку з такими обставинами позивачка просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2197029 від 21.05.2024 року, винесену поліцейською відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУ НП у Волинській області капралом поліції Петровською Юлією Миколаївною до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на те, що стаття 121 КУпАП «Порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами», а саме частина 1 говорить про те, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно «Інструкції з автоматизованого обліку адміністративних правопорушень» №595 від 04.07.2016 року розділу II ч.2 відомості про виявлення адміністративного правопорушення вносяться до електронної картки про адміністративне правопорушення (далі - картка форми ЕАПР), наведеної в додатку до цієї інструкції.
Згідно пункту 31.5 ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Пункт 2.3 ПДР говорить про те, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: а) перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; та ін.
Пункт 1.4 ПДР стверджує, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пункт 9.9 ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена:
а) у разі вимушеної зупинки на дорозі;
б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар;
в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами;
г) на механічному транспортному засобі, що буксирується;
ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком Розпізнавальний знак "Діти" «Діти» що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки;
д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі;
е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).
Пункт 9.11 ПДР стверджує, якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар:
а) ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9 («в», «г», «ґ») цих Правил;
б) з боку гіршої видимості для інших учасників дорожнього руху у випадку, зазначеному в підпункті «б» пункту 9.10 цих Правил.
Позивачка стверджує, що правий габаритний ліхтар був у справному стані та посилається на п.31.5 ПДР, проте вказує його не повністю, адже даний пункт вказує водіям, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил, тобто повинна бути увімкнута аварійна світлова сигналізація на механічному транспорному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами.
Час перевірки справності габаритного ліхтаря водійка не повідомляє, яким чином, де та ким було здійснено огляд транспортного засобу - не вказано. Як вбачається на відеозаписі - проблема з освітленням транспорту присутня по всій правій стороні транспортного засобу, включаючи і передню праву фару.
Ще з початку моменту зупинки громадянка ОСОБА_1 поводила себе неадекватно, її поведінка не відповідала обстановці, сукупність її дій вказувало на те, що вона самостійно цілеспрямовано затягувала час спілкування з поліцейськими з метою уникнення відповідальності, що обмежувало роботу поліцейських та затягувало розгляд адміністративної справи, що і призвело до винесення постанови значно пізніше, ніж вказаний час моменту зупинки, що не являється порушенням.
Згідно з наданим відеозаписом видно, що відповідно до тайм-коду відео о 23 год. 56 хв 13 сек. поліцейським було розпочато ознайомлення позивачки з її правами та обов'язками та наголошено на праві користуватися юридичною допомогою адвоката, проте нею було проігноровано дане право, яке залишалося за нею до кінця розгляду справи та не виявлено бажання будь-яким чином ним скористатися. Таким чином, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, заслухавши та врахувавши усні пояснення правопорушника - поліцейським як уповноваженою особою органу Національної поліції було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні, позов просила задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Білецька І.М. позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві. Позов просила задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити. Долучені до матеріалів справи диски із відеофайлами просила суд не брати до уваги у зв'язку з тим, що такі стосуються іншої події.
У судовому засіданні представник відповідача Головного управління Національної поліції України у Волинській області Крикавський Н.В. заперечив проти позову повністю та просив відмовити у задоволенні позовної заяви з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
ІV. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 03.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ст. ст. 262-263 КАС України за вимогами ст. 286 КАС України з викликом сторін по справі.
Відповідачу Головному управлінню національної поліції у Волинській області до початку судового засідання встановлено строк для подання відзиву на позов та витребувано матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
10.06.2024 року від представника відповідача Головного управління національної поліції у Волинській області начальника сектору реагування патрульної поліції ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Крикавського Н.В. надійшов відзив, до якого на підтвердження правомірності прийнятого рішення долучено два диски з відеозаписами з місця події.
У судове засідання, призначене на 10.06.2024 року належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, всі сторони та учасники процесу з'явилися.
10.06.2024 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю скористатися правовою допомогою адвоката.
Заяву позивачки задоволено, розгляд справи відкладено на 13:00 год 11.06.2024 року.
У судове засідання, призначене на 11.06.2024 року, всі учасники справи з'явилися.
V. Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 21 травня 2024 року поліцейською відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУ НП у Волинській області капралом поліції Петровською Юлією Миколаївною було винесено постанову ЕНА № 2197029 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 21.05.2024 року о 00 год. 38 хв. сел. Іваничі по вул. Грушевського керувала транспортним засобом CITROEN C4 PICASSO, д.н.з. НОМЕР_1 із несправним правим габаритним ліхтарем, чим порушила вимогу п. 31.4.3 ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм та стандартів, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.121 КУпАП (а.с.8).
До матеріалів справи долучено два диски DVD-R із відезаписами з місця події від 20.05.2024 року, які досліджено судом у судовому засіданні.
Так на відеозаписі № UDDSE0692 зафіксовано факт керування ОСОБА_1 20.05.2024 року у нічний час доби (23 год 05 хв.) транспортним засобом CITROEN C4 PICASSO, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Грушевського в сел. Іваничі із несправним правим габаритним ліхтарем.
На відеозаписі № UDDSE0692 зафіксовано рух автомобіля CITROEN C4 PICASSO, д.н.з. НОМЕР_1 у темну пору доби з несправним правим габаритним ліхтарем. При цьому аварійна світлова сигналізація не увімкнена.
Із відеозапису № 00000_00000020240520230317_0008A слідує, що працівник поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_2 після зупинення автомобіля CITROEN C4 PICASSO, д.н.з. НОМЕР_1 підійшов, відрекомендувався, повідомив про здійснення відеофіксації обставин події та повідомив водійку про причини зупинки транспортного засобу - несправність правого габаритного ліхтаря. На таку причину зупинки ОСОБА_1 відповіла: «ну вибачте, бо дійсно, не встигла поміняти; щойно згорів по дорозі». Крім того, на запитання працівника поліції чому ОСОБА_1 їде по дорозі з постійно увімкненим покажчиком повороту, вона відповідає, що забула вимкнути покажчик повороту.
Інші відеозаписи стосуються тієї ж події, однак щодо збирання доказів та обставин складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Позивачка вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з мотивів, наведених у позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі посилаючись на законність оскаржуваної постанови з мотивів, викладених у відзиві та посилаючись на те, що працівник поліції діяв в межах наданих йому законом повноважень і постанову виніс на законних підставах.
VІ. Застосоване законодавство
Відповідно до положень статті 1 КУпАП України основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ст.14 цього Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлені основні права та обов'язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР.
Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі ПДР) відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок Дорожнього руху на всій території України. В п.1.3., п.1.4., п.1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП настає, зокрема, за несправність зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Відповідно до п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу та ін.
Згідно з п. 31.4. ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
31.4.3. Зовнішні світлові прилади:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
VІI. Висновки суду
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП.
З аналізу ч.1 ст.121 КУпАП та п. 31.4. ПДР слідує, що адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП настає, зокрема, за технічні несправності зовнішніх світлових приладів і невідповідність режиму роботи зовнішніх світлових приладів.
Габаритні (паркувальні, стоянкові) вогні - це джерела світла в передній та задній частині автомобіля, які призначені для візуального позначення транспорту при поганій видимості або стоянці біля проїжджої частини.
Відповідно до ч.1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Долучені до матеріалів справи відеозаписи з місця події є належним, допустимим, достовірним і достатнім джерелом доказів з огляду на положення ст. 251, 266 КУпАП. Крім того, такі відео є безстороннім, неупередженим, вагомим і переконливим доказом, що був отриманий у спосіб передбачений Законом, та на яких зафіксована чітка послідовність події, яка стала підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Так, дослідженим в судовому засіданні відеозаписом № UDDSE0692 зафіксовано рух автомобіля CITROEN C4 PICASSO, д.н.з. НОМЕР_1 у темну пору доби з несправним правим габаритним ліхтарем та з неувімкненою аварійною світловою сигналізацією. При цьому на відео № 00000_00000020240520230317_0008A зафіксовано пояснення ОСОБА_1 , що свідчать про її обізнаність щодо наявності несправності правого габаритного ліхтаря.
Суд вважає, що твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що вона, як водій не взмозі контролювати справність габаритних вогнів під час руху не заслуговують на увагу, оскільки Правила дорожнього руху у відповідності до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Суд наголошує, що наявність виявленого інспекторами поліції порушення, не можливо було залишитися в нічний час (темну пору року) непомітним для позивачки, як водія транспортного засобу, яка повинна бути уважною та повинна була, виявивши несправність прийняти заходи, для їх усунення. Такі порушення створюють певного роду небезпеку не лише для водія, а для інших учасників дорожнього руху (висновки у пунктах 41 і 43 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 524/495/17 (адміністративне провадження № К/9901/20653/18).
Суд відзначає, що у темну пору доби ПЗС «Задній габаритний ліхтар» має бути постійно увімкнений під час руху транспортного засобу на відміну від ПЗС «Сигнал гальмування», який вмикається лише при здійсненні гальмування. Тому у водія за умов уважності значно більша можливість своєчасно виявити несправність ПЗС «Задній габаритний ліхтар», а ніж ПЗС «Сигнал гальмування». У відповідності до вимог пункту 2.3(б) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, серед іншого, бути уважним, стежити за технічним станом транспортного засобу.
Разом з тим, слід зазначити, що твердження представника позивачки - адвоката Білецької І.М. про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу, а отже і складу правопорушення, не заслуговує на увагу, оскільки для правової кваліфікації правопорушення за ч.1 ст. 121 КУпАП не обов'язково повинна бути наявна форма вини у виді умислу (прямий чи непрямий), так само може бути наявна форма вини у виді необережності, зокрема протиправної недбалості.
Відповідно до ч.1-2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити, серед іншого, опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Суд не погоджується з твердженням позивачки, про те, що поліцейська в оскаржуваній постанові не покликається на жодну з визначених підстав, не зазначає конкретно визначеного ПДР підпункту, за що передбачена адміністративна відповідальність, оскільки з постанови ЕНА № 2197029 від 21.05.2024 року слідує, що об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення викладена відповідно до зразка вказаного в «Інструкції з автоматизованого обліку адміністративних правопорушень» № 595 від 04.07.2016 р. Так, у постанові описані усі наявні умови вчинення правопорушення, а пункт правил 31.4.3 забороняє експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідностей зовнішніх світлових приладів і не містить в собі виключень. Відсутність зазначення в оскаржуваній постанові більш конкретизуючих відомостей про - конкретно визначеного ПДР підпункту, на думку суду, не є підставою для висновку про невідповідність змісту оскаржуваної постанови, а є тільки формальним підходом, який суперечить завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення та застосування якого в свою чергу фактичного призведе лише до невиправданого ухилення особи від відповідальності.
Крім того, відповідно до пункту 31.1. ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 грудня 2010 року № 630 затверджений національний стандарт України з наданням чинності з 1 липня 2011 року ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання (далі - ДСТУ 3649:2010).
Розділом 6 ДСТУ 3649:2010 встановлені вимоги щодо безпечності технічного стану КТЗ (колісних транспортних засобів), зокрема вимоги до зовнішніх світлових приладів, а саме:
- згідно його підпункту 6.1.5, кількість, колір та наявність ПЗС (прилад зовнішній світловий) на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1;
- а у таблиці 1 (з приміткою 4) до підпункту 6.1.5 зазначено, що обов'язковим для всіх категорій КТЗ є наявність заднього габаритного ліхтаря червоного кольору у кількості 2 (два) обов'язково;
- згідно його підпункту 6.1.7.1, габаритні вогні повинні функціювати у сталому режимі.
У зв'язку з чим суд вважає, що експлуатація транспортного засобу з непрацюючим заднім правим габаритним вогнем є правопорушенням в розумінні Правил дорожнього руху, хоча і не тягне за собою адміністративну відповідальність за умови, що така експлуатація здійснюється у світлу пору доби. Аналогічний за своєю суттю висновок зазначений у пункті 24 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 415/123/17 (адміністративне провадження №К/9901/29648/18), в якому надавалась оцінка експлуатації транспортного засобу з непрацюючим заднім правим стоп сигналом, до якого, як «Сигнал гальмування», таблиця 1(з приміткою 3) до підпункту 6.1.5 і підпункт 6.1.7.1 Розділом 6 ДСТУ 3649:2010 передбачає такі самі вимоги, зокрема щодо їх кількості на КТЗ, як і до «Задній габаритний ліхтар».
Головним управлінням Національної поліції у Волинській області суду надано відеодокази, які підтверджують обставини, вказані у змісті оскаржуваної постанови.
Разом з тим, позивачка не надала жодних належних доказів на підтвердження того, що несправність правого габаритного ліхтаря виникла в дорозі.
Суд вважає слушними доводи представника відповідача про те, що причиною того, що оскаржувана постанова винесена значно пізніше, а не одразу після зупинення транспортного засобу, є саме поведінка громадянки ОСОБА_1 , спрямована на уникнення адміністративної відповідальності, що підтверджується долученими до матеріалів справи відеодоказами.
Також представник позивача наголошує на неправомірність винесення спірної постанови, посилаючись на те, що на час вчинення правопорушення (00:38), як зазначено у постанові, ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, тобто не була водієм, адже працівники поліції її зупинили 20.05 о 23:03 год. Відтак, представник позивачки вважає, що ОСОБА_1 не може притягатися до відповідальності за вказане порушення ПДР, адже на той момент була відсторонена від керування автомобілем. Представник відповідача зазначив, що це технічна помилка працівника поліції. Суд вважає, що вказані заперечення не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються дослідженими доказами, зокрема відеозаписами, які є послідовними та повними. Помилкове зазначення години не спростовує факту вчинення правопорушення, яке доведене сукупністю доказів.
Твердження сторони позивачки про винесення поліцейським оскаржуваної постанови без будь-якої підготовки до розгляду справи, без можливості отримання позивачкою правової допомоги адвоката спростовані відеозаписом № 0000000_00000020240520235549_0021 (00 хв. 27 сек.), з якого слідує, що відповідно до тайм-коду відео о 23 год. 56 хв 13 сек. поліцейський роз'яснив позивачці її права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та 268 КУпАП. Крім того, із всіх досліджених відеозаписів слідує, що правцівник поліції неодноразово роз'яснював ОСОБА_1 її права та обов'язки згідно з чинним законодавством. Також, у пункті 8 спірної постанови міститься особистий підпис позивачки про ознайомлення її із правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та строком на окарження за ст. 289 КУпАП. При цьому ОСОБА_1 не заявлала заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю скористатися правничою допомогою.
У зв'язку з вище наведеним суд вважає, що відповідачем ГУНП у Волинській області, як суб'єктом владних повноважень, у повному обсязі виконано свій процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення і дій, згідно вимог ч.2 ст. 77 КАС України, що дає суду підстави дійти висновку про те, що оскаржуване рішення і дії суб'єкта владних повноважень є такими, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
Таким чином, за умов здійснення позивачкою ОСОБА_1 експлуатації транспортного засобу з непрацюючим заднім правим габаритним вогнем у темну пору доби, суд дійшов висновку, що у її діянні все ж наявне правопорушення в розумінні Правил дорожнього руху, за яке її було правомірне притягнуто суб'єктом владних повноважень до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою.
Обставини, що вказані інспектором в оскаржуваній постанові повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні (висновок в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 211/4667/16-а (2-а/211/26/17) адміністративне провадження №К/9901/17726/18).
Також суд відхиляє посилання представника позивача на недотримання відповідачем процесуальних норм (в частині здійснення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення) при притягненні позивачки до адміністративної відповідальності, як таке, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Проаналізувавши оскаржувану постанову в сукупності із відеозаписами з місця події, суд вважає, що її зміст цілком відповідає вимогам ст.283 КУпАП, зокрема наведений в ній опис обставин, установлених під час розгляду справи, з урахуванням її винесення на місці виявлення правопорушення (автодорозі) та використання для її виготовлення (набору тексту та друку) спеціального технічного приладу, а сама постанова містить в собі достатньо відомостей, які дозволяють оцінити її як таку, що відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Суд вважає, що поліцейською було дотримано вимог ст. 279 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, сама оскаржувана постанова відповідає вимогам щодо свого змісту, передбаченим ст. 283 КУпАП.
Заперечення висловлені позивачкою ОСОБА_1 у змісті своєї позовної заяви щодо притягнення її до адміністративної відповідальності суд оцінює критично, як обраний спосіб відстоювання своєї позиції та побудови захисту з метою ухилення від адміністративної відповідальності, оскільки дані заперечення суперечать вище наведеним доказам відеоматеріалам та спростовуються останніми.
У свою чергу сам характер наведених доказів забезпечує неупереджену та однозначну фіксацію події, яка стала підставою для притягнення до відповідальності, що не дає суду підстав сумніватися у їх належності, допустимості, достовірності і достатності.
Внаслідок зазначеного вимога позивачки про скасування оскаржуваної постанови є безпідставною, оскільки постанова є законною, а за умов відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови, то відсутні самі підстави і для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно пункту 1 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
У зв'язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заявленої позовної вимоги про скасування оскаржуваної постанови за її необґрунтованістю, а тому рішення суб'єкта владних повноважень залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 3, 9, 10, 11, 242, 246, 286 КАС України, суд
У задволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови серії ЕНА № 2197029 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21.05.2024 року - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: адвокат Білецька Інна Миколаївна, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, код ЄДРПОУ 40108604, місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська обл., 45400.
Суддя І. Є. Малюшевська