Справа № 156/673/24
Провадження № 3/156/496/24
11 червня 2024 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українки, громадянки України, мешканки: АДРЕСА_1 , пенсіонерки, не працевлаштованої,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
учасники справи:
особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Білецька Інна Миколаївна,
про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63 Конституції України особам роз'яснено,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 036542 від 29.05.2024 року, 29.05.2024 року близько 14:30 год за місцем свого проживання ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного відносно свого внука ОСОБА_2 , а саме: ображала нецензурною лайкою та штовхала і вдарила палицею, чим спричинила моральну шкоду померпілому.
Констатовано, що такими діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачено за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
ІІ. Пояснення учасників справи
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що є власницею 1/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Але на даний час проживає у доньки, за адресою АДРЕСА_2 . Це сусідні будинки. І в будинок, де вона є співвласницею, вона приходить навести порядок, приглянути за речами. ЇЇ онук є військовослужбовцем. Недавно одружився з жінкою, з якою у ОСОБА_3 непорозуміння, оскільки ця жінка не допускає її до домоволодіння, забороняє приходити. Відтак сама провокує конфлікти, та ще й до конфліктів з бабцею схиляє свого чоловіка- внука ОСОБА_1 . Оскільки, внук викликає працівників поліції, тому й протоколи складають на неї.
ІІІ. Застосоване судом законодавство
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - передбачає адміністративну відповідальність.
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Психологічне насильство в сім'ї насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
ІV. Висновок судді
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) на складання протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В протоколі відносно ОСОБА_1 працівниками поліції в її діях визначено форми домашнього насильства: психологічна та фізична.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено відсутність будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення у формі фізичного домашнього насильства, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, де б документально було зафіксовано травми ОСОБА_2 . Крім того, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 спростовується факт завдання йому тілесних ушкоджень та відповідно вчинення ОСОБА_1 щодо нього домашнього насильства, оскільки у поясненнях вказано, що ОСОБА_1 хотіла вдарити його палкою, однак він забрав палку і виникув таку.
Щодо вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства, суддя зазначає таке.
Кривдником у ситуації домашнього насильства визнається особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст. 1 згаданого Закону); постраждалою особою є особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п. 8 ч.1 ст. 1 наведеного Закону). При цьому сам факт звернення заявника до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між близькими особами та не підтверджує факт вчинення особою домашнього насильства (Постанова Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20).
Згідно з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 545/744/19 (провадження № 61-13514св19) встановлений факт сварок і непорозумінь між близькими особами на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту між ними та не підтверджує факту вчинення особою домашнього насильства.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Отже, як домашнє насильство може бути кваліфіковане не будь-яке виникнення сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті між близькими особами, а лише такі діяння фізичного або ж психологічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Як слідує із письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 29.05.2024 року близько 14 год між ним та бабусею ОСОБА_4 виник саме словесний конфлікт.
Позтим, матеріали справи не містять відомостей про те, що використання ОСОБА_1 нецензурної лексики під час словесного конфлікту із внуком ОСОБА_2 мало характер насильства над потерпілим.
Інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суддя керується закріпленим у ст. 62 і ст. 129 Конституції України принципом забезпечення доведеності вини, згідно якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, будь-якими належними і допустимими доказами не доведено наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У справі «Старков та Тищенко (Starkov and Tishchenko) проти Росії» (п.26 рішення від 17.12.2019, заяви № 54424/14 та № 43797/16) Європейський суд з прав людини зауважив, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюванням подій підірвала загальну справедливість судового розгляду.
З огляду на принцип презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України) всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом вини особи у цій справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у судді.
Інших доказів, котрі б вказували на скоєння ОСОБА_1 домашнього насильства, співробітниками поліції не надано. Наведене не дозволяє суду «поза розумним сумнівом» дійти висновку щодо винуватості цієї особи в скоєнні домашнього насильства.
Європейський суд з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофеєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) неодноразово зазначав, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення суддею повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст. 213, 221 КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому, всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, на підставі викладеного, та враховуючи, що кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено перекваліфікації дій правопорушення на іншу частину чи статтю кодексу саме судом, працівниками поліції не правильно кваліфіковано дії ОСОБА_5 .
За таких обставин суддя дійшла висновку, що службовими особами територіального органу поліції не доведено наявності у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а тому суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення такої до адміністративної відповідальності.
Відтак провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
V. Судові витрати
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ст.ст. 247, 284 КУпАП, суддя не вбачає підстав для стягнення судового збору з правопорушника.
Керуючись ст. ст. 9, 38, 247 КУпАП, суддя, -
Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, та потерпілою особою протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
Суддя І. Є. Малюшевська