Номер провадження: 33/813/719/24
Номер справи місцевого суду: 513/158/24
Головуючий у першій інстанції Рязанова К. Ю.
Доповідач Карташов О. Ю.
16.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - Карташов О.Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Долгової В.І.,
в режимі відеоконференції адвоката - Манової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Манова Інна Миколаївна, на постанову Саратського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,
Постановою Саратського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605 гривень 60 копійок.
Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Манова І. М., подав апеляційну скаргу, в якій просить винести постанову, якою закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була ухвалена при неповному дослідженні обставин справи, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що протокол складено не уповноваженою особою та не додано доказів того, що старший інспектор прикордонної служби ОСОБА_2 31 січня 2024 року виконував визначені законодавством України завдання. Суд, розглядаючи справу самостійно вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне: показання свідків, які визнані судом як доказ, не можуть бути належним доказом у зв'язку з тим, що свідками були військовослужбовці, тобто заінтересовані особи; протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про особу військовослужбовця, вимогу якого не виконав ОСОБА_1 та якому він погрожував, також до протоколу не долучені докази повноважень військовослужбовців на той час. Також суд не розглянув клопотання захисника про закриття провадження у справі.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 - адвокат Манова І.М. доводи апеляційної скарги підтримала, надала суду пояснення аналогічні викладеним у скарзі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Водночас, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
На підставі аналізу змісту оскаржуваної постанови суду, а також повторного дослідження матеріалів справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, внаслідок чого обґрунтовано визнав винуватим ОСОБА_1 .
Встановлено, що 31 січня 2024 року о 12:00 годині, на північній околиці с. Фараонівка (сполучення доріг с. Фараонівка - с. Петропавлівка, Білгород-Дністровського району Одеської області), 2000 метрів від прикордонного знаку № 0645/18, перебуваючи у прикордонній смузі, прикордонним нарядом «Контрольний пост» було зупинено транспортний засіб «КамАЗ» з номерними знаками НОМЕР_1 та виявлено громадянина ОСОБА_1 , який відмовився від виконання наполегливих, неодноразово повторних законних вимог прикордонного наряду про пред'явлення документів, що посвідчують особу з метою перевірки про отримання прикордонного режиму відповідно до п.10 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147, поводив себе зухвало та агресивно до складу прикордонного наряду, що свідчить про явну зневагу до військовослужбовців Державної прикордонної служби України під час виконання ними службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону України, а також здійснив погрозу життю та здоров'ю старшому прикордонного наряду. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.185-10 КУпАП.
Об'єктом правопорушення, передбаченого статтею 185-10 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, а також у сфері громадського порядку. Зазначені відносини регулюються Законами України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року №1777-ХП, «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року №661-ІУ, «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 року №1835-Ш, іншими нормативно-правовими актами.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 185-10 КУпАП, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги осіб, які зазначені у диспозиції статті, мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Зокрема, права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень.
У розумінні законодавця «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження.
Злісність непокори визначається як кваліфікуюча ознака правопорушення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу» від 03.04.2003 №661-ІV органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право: перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в'їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати (п. 3); шляхом опитування осіб з'ясовувати підстави перетинання державного кордону України, в'їзду на тимчасово окуповану територію або виїзду з неї, не пропускати через державний кордон України, на тимчасово окуповану територію або з неї осіб без дійсних документів на право перетинання кордону або для в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, осіб, які надали завідома неправдиві відомості під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів або постановою державного виконавця не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України; робити в документах зазначених осіб відповідні відмітки (п. 4); самостійно, а в разі перебування транспортних засобів, товарів та інших предметів, що переміщуються через державний кордон України, під митним контролем разом з митними органами проводити відповідно до законодавства огляд, у разі потреби і супроводження зазначених транспортних засобів, товарів та предметів (п. 6).
Пунктом 7 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 року, передбачено, що громадяни України в'їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Згідно п.10 вказаного положення, особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №030451 від 31.01.2024, рапорту начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 (тип В)» ОСОБА_3 та пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , перебуваючи в прикордонній смузі ОСОБА_1 відмовився від неодноразових повторних законних вимог прикордонного наряду про пред'явлення документів, що посвідчують особу з метою перевірки дотримання прикордонного режиму.
Зазначені обставини не спростовані ОСОБА_1 та його захисником.
Таким чином, дії вчиненні ОСОБА_1 свідчать про порушення Закону України «Про Державну прикордонну службу» та Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 року за що передбачена адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про закриття провадження та не аргументував відмову в його задоволенні не заслуговують на увагу, враховуючи наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема у тексті постанови вбачається відповідна аргументація з приводу відхилення такого клопотання.
Зважаючи на викладене доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Саратського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року, як законну та обґрунтовану, залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Манова Інна Миколаївна, залишити без задоволення.
Постанову Саратського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов