Номер провадження: 33/813/1602/24
Номер справи місцевого суду: 523/4044/24
Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.
Доповідач Громік Р. Д.
11.06.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Громік Р.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2024 року за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Cтягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погодившись з даною постановою, 16 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2024 року, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2024 року, мотивуючи тим, що представник ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови лише 06 травня 2024 року.
Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, за наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження випливає, що причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є необґрунтовані, виходячи з наступного.
Щодо доводів клопотання про те, що представник ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови лише 06 травня 2024 року, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує, що його представник ОСОБА_2 отримав копію оскаржуваної постанови лише 06 травня 2024 року. Проте щодо вказаної обставини матеріали справи не містять жодного підтвердження того, що копія оскаржуваної постанови була отримана 06 травня 2024 року.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 були присутні під час розгляду справи, який відбувся 24 квітня 2024 року. Тобто апелянту та його представнику були відомі результати розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, апелянтом не надано підтверджень щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2024 року була оприлюднена на сайті реєстру 30 квітня 2024 року, однак апеляційну скаргу було подано лише 16 травня 2024 року, тобто з пропуском десятиденного строку навіть з дати опублікування постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також в рішенні «Пономарьов проти України» суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку, що поважні причини поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, тому немає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2024 року та апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись ст.ст. 289, 294 КУпАП, апеляційний суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2024 року відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію постанови та апеляційну скаргу, разом з усіма доданими до неї матеріалами негайно надіслати особі, яка її подала.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік