Ленінський районний суд міста Севастополя
Справа № 2-3369/10
Категорія 56
20 серпня 2010 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Кукурекіна К.В.,
при секретарі - Гвоздаковій Н.М.,
розглянувши заочно у попередньому судовому засіданні у залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі в м. Севастополі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Діти війни»,
встановив:
Позивач ОСОБА_1. звернулася до суду з позовною заявою, вказуючи на те, що вона має статус дитини війни і має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, відповідач після прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення повинен був виплачувати пенсію з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє її законного права на отримання перерахованого підвищення до пенсії. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.08.2009р. по 31.03.2010р. в сумі 1 570,80 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення на позов, просив розглянути справу за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно з даними паспорта народилася у 1941 році, є пенсіонером, що підтверджується матеріалами справи. В зв'язку з цим, на позивача поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і вона має право на отримання підвищеної пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилися, дія вказаної статті не зупинялася, тому починаючи з 22.05.2008 р. відповідач повинен був виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що у зазначений позивачем період УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя дітям війни виплачувало підвищення до пенсії на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» у розмірі 49,8 гривні щомісячно.
Однак, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при виплаті підвищення до пенсії дітям війни, відповідач повинен був керуватися не положеннями постанови Кабінету Міністрів України, а Законом України «Про соціальний захист дітей війни», та відповідно до ст. 6 вказаного Закону мав би нарахувати та виплатити позивачу пенсію підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював іншій розмір, немає.
З огляду на викладене, судом не беруться до уваги посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у період, зазначений позивачем, а саме: з 01.08.2009 року по 31.10.2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений в сумі 498 грн., з 01.11.2009 року по 31.12.2010 року - 573 грн.,. У 2010 році з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року цей показник складає 695 грн.
Таким чином, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу щомісячно підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від встановленого мінімального розміру пенсії за віком, але в порушення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачував позивачу підвищення до пенсії в розмірі, меншому, ніж це передбачено вказаним законом.
Суд вважає, що в зазначений період з серпня 2009 року по березень 2010 року відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 49 грн. 80 коп., тобто меншому, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому позовні вимоги зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2010 р. підлягають задоволенню у розмірі:
(498 грн. х 3 міс. х 30% + 573 грн. х 2 міс. х 30% + 695 грн. х 3 міс. х 30% ) - 49,8 х 8 міс. = 1 019,10 грн.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-І від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 224-227 ЦПК України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя на користь ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2010 р у сумі 1 019,10 грн.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя -