5 червня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 32018150000000044, за апеляційною скаргою прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, працюючого директором ТОВ «Логістик Агропослуга», з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212, ч.1 ст. 366 КК України
- якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32018150000000044 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати. Призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 , затвердженого 15.11.2019р.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32018150000000044 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор пояснює, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 прокурором змінено обвинувачення шляхом складання нового обвинувального акта, який 15.11.2019р. затверджено виконувачем обов'язків прокурора Миколаївської області. На виконання вимог ст. 338 КПК України копії обвинувального акта, в якому сформульовано змінене обвинувачення та викладено обґрунтування прийнятого рішення, надано обвинуваченому, його захиснику та долучено до матеріалів кримінального провадження. За таких обставин, станом на 22.04.2024р. обвинувачення, висунуте ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 32018150000000044 сформульоване в обвинувальному акті від 15.11.2019р. та суд повинен був проводити судовий розгляд на підставі саме цього обвинувального акта.
Зауважує, що в ухвалі від 22.04.2024р. суд зазначив, що в первісному обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 32018150000000044 відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України прокурором вже констатовано те, що обвинувачений вчинив злочини, які передбачені ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, до винесення судом рішення у справі. Таке формулювання, на думку суду, є порушенням вимог ст. 291 КПК України. Посилання в обвинувальному акті на те, що обвинувачений вчинив правопорушення порушує принцип невинуватості та не узгоджується із практикою ЄСПЛ, у висновках якого відображена заборона формування передчасної позиції, яка б відображала думку про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону. Таким чином, при затвердженні прокурором обвинувального акта у кримінальному провадженні № 32018150000000044 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, - порушено вимоги ч. 1 та ч. 5 ст. 17 КПК України.
На думку прокурора, вказана позиція суду є хибною, оскільки таке порушення має місце лише тоді, коли судове рішення або публічне твердження посадової особи стосовно обвинуваченого відображає думку про те, що вона є винуватою, тоді як її вина не була попередньо доведена відповідно до закону. В обвинувальному акті ж повинно бути відображено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При тому, обвинувачення, як зазначив ККС ВС у своїй Постанові від 29 листопада 2018 року ( справа № 662/693/16-к, провадження № 51-5773км18), відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК У країни - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Звертає увагу, що мета обвинувального акта - представити суду позицію обвинувачення, яку правильною вважає прокурор та зобов'язується довести поза розумним сумнівом під час судового розгляду. Отже, мовні звороти у таких процесуальних документах - не про передчасне таврування особи, а про гіпотезу, яка підлягає оцінці судом та доведенню в ході судового розгляду. Стверджує, що обвинувальний акт апріорі не може містити формулювань таких як «ймовірно вчинив», «вірогідно мав умисел» тощо. Прокурор в обвинувальному акті зазначає саме твердження (доведені на його переконання зібраними доказами обставини) про вчинення особою злочину, яке в подальшому відстоює у суді шляхом надання суду відповідних доказів. За такого, будь-якого порушення презумпції невинуватості в формулюваннях обвинувального акта немає.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
19 березня 2024 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшло кримінальне провадження №32018150000000044 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, з ухвалою Миколаївського апеляційного суду про визначення підсудності від 12 березня 2024 року. В підготовчому судовому засіданні учасники процесу не заперечували проти призначення судового розгляду провадження, клопотань, які пов'язані із підготовкою справи до розгляду суду не надали. Суд вважає, що після зміни складу суду першої інстанції розгляд справи слід розпочати з початку, а саме з проведення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32018150000000044 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, повернуто прокурору.
Повертаючи обвинувальний акт, суд зауважив, при затвердженні прокурором обвинувального акта в кримінальному провадженні №32018150000000044 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.366 КК України, - порушено вимоги ст.17 КПК України, ч.1 та ч.5 якої передбачено, що: «1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. 5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою». Також порушено вимоги п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Вважав, що вказані недоліки обвинувального акта та його невідповідність положенням ст.291 КПК України є суттєвими і перешкоджають призначити судовий розгляд кримінального провадження.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 19 березня 2024 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшло кримінальне провадження №32018150000000044 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32018150000000044 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, повернуто прокурору.
Повертаючи обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32018150000000044, внесеному до ЄРДР 21.06.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 212, ч.1 ст. 366 КК України, суд першої інстанції мотивував свої рішенням тим, що в первісному обвинувальному акті в кримінальному провадженні №32018150000000044 відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України прокурором вже констатовано те, що обвинувачений вчинив злочини, які передбачені ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, до винесення судом рішення у справі (а.к.п.27 том 1). Таке формулювання обвинувачення, суд вважав порушенням вимог ст.291 КПК України, оскільки згідно із п.5 ч.2 ст.291 КПК України має містити лише інформацію про правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Між тим, апеляційний суд не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншим, має містити виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При тому, обвинувачення, як зазначив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй Постанові від 29 листопада 2018 року ( справа № 662/693/16-к, провадження № 51-5773км18), відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК У країни - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів, звертає увагу, що мета обвинувального акта - представити суду позицію обвинувачення, яку правильною вважає прокурор та зобов'язується довести поза розумним сумнівом під час судового розгляду. Отже, мовні звороти у таких процесуальних документах - не про передчасне таврування особи, а про гіпотезу, яка підлягає оцінці судом та доведенню в ході судового розгляду. Обвинувальний акт апріорі не може містити формулювань таких як «ймовірно вчинив», «вірогідно мав умисел» тощо. Прокурор в обвинувальному акті зазначає саме твердження (доведені на його переконання зібраними доказами обставини) про вчинення особою злочину, яке в подальшому відстоює у суді шляхом надання суду відповідних доказів. За такого, будь-якого порушення презумпції невинуватості в формулюваннях обвинувального акта немає.
Будь-яка оцінка пред'явленого обвинувачення щодо його фактичного змісту є втручанням в оцінку доказів, що є процесуально неприпустимим.
До того ж, процесуальна оцінка зазначених вище обставин, згідно вимог чинного КПК України, можлива лише при ухваленні остаточного судового рішення, передбаченого ст.373 КПК України, тобто за наслідками судового розгляду кримінального провадження з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 318-380 КПК України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора про те, що підстави, на які послався суд першої інстанції при поверненні обвинувального акта, є формальними. Під час апеляційного розгляду не встановлено невідповідності обвинуваченого акта вимогам ст. 291 КПК України стосовно ОСОБА_6 .
Разом з тим, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, оскільки в апеляційній скарзі прокурор просить призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 , затвердженого 15.11.2019р., який не був предметом розгляду суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 , - задовольнити частково.
Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32018150000000044 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України - скасувати.
Призначити новий судовий розгляд обвинувального акта затвердженого 5 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному 21.06.2018р. до ЄРДР за №32018150000000044, відносно ОСОБА_6 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді