Справа № 127/17012/24
Провадження №11-сс/801/433/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 червня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2024 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024020020000586 від 27.03.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Білорусь, громадянина Республіки Білорусь, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
за участю:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2024 року клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 липня 2024 року.
Строк дії ухвали визначено до 20 липня 2024 року
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2024 року, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що в ухвалі суду не міститься обґрунтування недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів, таких як домашній арешт, особисте зобов'язання, не зазначено позицію захисника, який заперечував проти задоволення клопотання, а також підстави заперечень з аналізом.
Суд не врахував подану захисником в судовому засіданні заяву від потерпілого ОСОБА_9 , в якій претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 немає, цивільний позов подавати не буде, з приводу міри покарання покладається на розсуд суду та просить суворо не карати останнього та за можливості застосувати до нього покарання у вигляді випробувального терміну, без засудження.
Захисник вказує на те, що ОСОБА_7 є особою раніше не судимою, характеризується з позитивної сторони, проходив стажування експедитором.
Прокурором не наведено доказів продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, просив задоволити, обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив задоволити апеляційну скаргу захисника, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 183 КК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.177, 178, 183, 184 КПК України, бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
На думку апеляційного суду, оскаржувана ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як убачається з рішення суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу врахував, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який одружений, має постійне місце проживання, раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, наслідки, та дійшов вірного висновку, що ризики в обґрунтування тримання під вартою обвинуваченого не зменшилися, тривають, оскільки ОСОБА_7 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором, а також забезпечити безпеку суспільства від нових протиправних посягань обвинуваченого, враховуючи ступінь суспільної небезпеки злочину, у якому він обвинувачується.
Вказуючи про доцільність застосування іншого запобіжного заходу, захисник фактично погоджується з наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, надана захисником заява потерпілого ОСОБА_9 від 22.05.2024, в якій останній зазначив про відсутність претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 , просив суворо не карати, як на підставу для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, то такі посилання не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки позиція потерпілого враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України під час судового розгляду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Підстави для скасування ухвали Вінницького міського суду від 22.05.2024 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.
Керуючись ст.404, 405, 422 КПК України, суд апеляційної інстанції
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4