Справа № 135/990/23
Провадження № 22-ц/801/1340/2024
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Нікандрова С. О.
Доповідач:Береговий О. Ю.
11 червня 2024 рокуСправа № 135/990/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Сала Т. Б., Шемети Т. М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бодачевської Мирослави Володимирівни на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року, ухвалене місцевим судом під головуванням судді Нікандрової С. О., повний текст якого складений 05 квітня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
встановив:
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , який розірваний рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 грудня 2019 року. Під час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі судового наказу Ладижинського міського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року у справі №135/964/19 відповідач сплачував аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 липня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Старша дитина досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому на даний час відповідач сплачує аліменти за судовим наказом від 21 серпня 2019 року на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів щомісячно.
Відповідач по справі має можливість допомагати дочці, адже є здоровою працездатною особою, офіційно працевлаштований та працює на посаді заступника директора з питань виробництва у Відділі виробництва на Переробному комплексі філії ТОВ «Вінницька птахофабрика». Тоді як позивачці самостійно важко утримувати меншу дитину ОСОБА_4 , оскільки вона ще утримує старшу дочку ОСОБА_3 , яка навчається на комерційній формі навчання, відповідно оплачує її навчання.
За таких обставин, в інтересах неповнолітньої дитини позивач змушена звернутися до суду із позовом, просила збільшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягувати з ОСОБА_2 аліменти у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття; припинити стягнення аліментів за судовим наказом Ладижинського міського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року у справі №135/964/19.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача - адвокат Бодачевська М. В. оскаржує його в апеляційному порядку. Скаржниця вважає, що рішення суду ухвалене за неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення і які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Викладаючи фактичні обставини справи, адвокат вказує, що позивач ОСОБА_1 скористалася своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 183 СК України, і після досягнення найстаршою дитиною повноліття звернулася до суду з даним позовом з метою визначення розміру аліментів на молодшу дочку. Однак суд першої інстанції встановлював обставини зміни матеріального та сімейного стану, стану здоров'я відповідно до ст. 192 СК України. Разом з тим відмічає, що відповідач має можливість допомагати дочці, є здоровим та працездатним, офіційно працевлаштованим. Натомість позивачу самостійно утримувати меншу дитину важко, оскільки вона ще утримує старшу дочку, яка навчається на комерційній формі навчання, відповідно оплачує її навчання. При цьому, за встановлених обставин, набуття у новому шлюбі дружиною відповідача нерухомого майна свідчить про фінансову можливість набути таке нерухоме майно, а отже наявність у ОСОБА_2 нової сім'ї не свідчить про те, що це ставить його у скрутне матеріальне становище. Оцінюючи довідку про доходи відповідача, адвокат вважає, що стягнення аліментів у розмірі частки від заробітку (доходу) не погіршить його матеріальне становище. Надані довідки медичних закладів вважає неналежними доказами на підтвердження факту скрутного матеріального становища через важку хворобу, оскільки вони не містять інформації про понесені значні витрати на лікування, що лікування є тривалим і потребує значних фінансових затрат, а останній факт лікування датований ще 2022 роком.
27 травня 2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Каленяком Е. А. поданий відзив на апеляційну скаргу, де просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Зазначає, що аргументи апеляційної скарги фактично зводяться до виникнення у позивача права на встановлення розміру аліментів на утримання дочки, яка є неповнолітньою у разі припинення стягнення аліментів на старшу доньку, відповідно до ч. 3 ст. 183 СК України. Тобто, на думку позивача, досягнення старшою дочкою повноліття є самостійною підставою для збільшення розміру аліментів. Однак адвокат у відзиві вважає, що розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є визначеним і даний факт визнається позивачем у позовній заяві, в якій вона просить саме збільшити розмір аліментів. Разом із тим, право на збільшення розміру аліментів та підстави такого збільшення встановлені ст. 192 СК України, тому вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права. При цьому, позивач, в обґрунтування заявлених вимог, не вказує про обставини, які змінилися після винесення судового наказу, що давало б підстави для зміни розміру аліментів. Відповідач не заперечує свого обов'язку щодо утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але заперечує проти задоволення позовних вимог щодо збільшення аліментів, адже вважає, що аліменти які ним сплачуються на даний час є достатніми для забезпечення її гармонійного розвитку, задоволення розумних потреб дитини, тощо. В свою чергу, вважає, що позивач не підтвердила належними та достатніми доказами наявності передбачених законом підстав для збільшення розміру аліментів, а також те, що раніше визначений судом розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини на даний час є недостатнім.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції цілком відповідає.
Судом встановлено та не оспорюється учасниками справи, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 грудня 2019 у справі №135/963/19.
Від вказаного шлюбу сторони у справі мають двох дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10 серпня 2005 року, та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 28 серпня 2012 року.
Згідно судового наказу Ладижинського міського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 у справі №135/964/19 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 липня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
20 липня 2023 старша донька сторін ОСОБА_3 досягла повноліття, відтак, стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на її утримання припинилося. Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 183 СК України, на підставі судового наказу Ладижинського міського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року у справі №135/964/19 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання молодшої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмір 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно.
Крім того, рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 березня 2024 року у справі №135/991/23 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28 липня 2023 року і до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років. Рішення не набрало законної сили на час розгляду справи судом першої інстанції.
Згідно довідки від 31 січня 2023 року №31/3, виданої Філією «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика», ОСОБА_2 з 21 вересня 2015 року постійно працює на посаді заступника директора з питань виробництва, його дохід за період з січня 2023 по грудень 2023 року складає 3 109 564,16 грн.
Згідно довідок Філії «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» від 06 січня 2024 року та від 05 лютого 2024 року №14 ОСОБА_2 в період з 2022 по 2023 роки здійснював оплату комунальних послуг квартири АДРЕСА_1 .
Також встановлено, що 01 вересня 2022 року відповідач ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5 , яка після реєстрації шлюбу взяла прізвище « ОСОБА_6 ».
Відповідач ОСОБА_2 проживає разом з дружиною ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 , 22 червня 2023 ОСОБА_2 набула право власності на будинок, загальною площею 111,2 кв.м., житловою площею 51,6 кв.м., по АДРЕСА_2 , а 16 лютого 2023 року також на земельну ділянку площею 0,0515 га, кадастровий номер 05206810000:02:003:0367.
Відповідач ОСОБА_2 29 грудня 2022 року переніс операцію: артроскопія лівого колінного суглобу хондропластика внутрішнього виростка стегнової кістки та надколінника, резекція гіпертрофованої ворсини передньої хрестоподібної зв'язки, хворіє на ряд хронічних захворювань, а саме: хронічний подагричний артрит, стадія ремісії, з переважним ураженням суглобів стопи, І рентгенологічна стадія, гіпертонічна хвороба ІІ ст., ризик ССУ 2, псоріаз не уточнений, субкомпенсований. Стан після сухожильної пластики ПХЗ лівого колінного суглоба. Цефалгічний анаксичний синдроми внаслідок перенесення в минулому черепно-мозкових травм (2014р., 2020 р.).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивач не зазначила та не надала належних і допустимих доказів на підтвердження погіршення її матеріального стану чи про покращення матеріального стану відповідача та на підтвердження цих обставин не надала докази, не надала докази на підтвердження стану здоров'я та матеріального становища дитини, а також докази на підтвердження розміру витрат, які несе позивач на купівлю продуктів харчування, одягу, медичних препаратів тощо, що давало б підстави вважати, що розмір раніше визначених аліментів є недостатнім для належного утримання дитини. При цьому, суд зазначив, виходячи із довідки про доходи відповідача, що шоста частина його заробітної плати у вісім разів перевищує встановлений законодавством прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років, а пропорційно збільшенню доходів відповідача збільшується сума аліментів, які стягуються з нього на утримання дитини за судовим наказом. Відтак дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 передбачених законом підстав для збільшення розміру аліментів.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 03 квітня 2024 року, оскільки вони є правильними, об'єктивними, такими, що ґрунтуються на нормах законодавства, яке регулює виниклі та наявні між сторонами у справі правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з ч. 3 ст. 183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Тобто, аналіз вказаних норм свідчить, що хоч стягувач аліментів, хоч платник аліментів може після досягнення одним з дітей повноліття звернутися з позовом до суду про визначення розміру аліментів на інших дітей, а отже, це може бути позов як про збільшення розміру аліментів, так і про зменшення. У випадку, якщо з таким позовом ніхто не звернувся, то аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ( ч. 1 ст. 80 ЦПК України ).
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу ( групі однотипних доказів ), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів ).
ОСОБА_1 при зверненні до суду обґрунтовувала позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги виключно досягненням старшою дитиною повноліття та недостатністю стягуваної суми аліментів на утримання дочки. Однак, на спростування аргументів апеляційної скарги слід зазначити, що саме лише посилання на положення ч. 3 ст. 183 СК України не нівелює для позивача обов'язку доведення обґрунтування своїх вимог та підстав для збільшення аліментів відповідно до положень ст.192 СК України. Перелік обставин, які можуть слугувати підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження обставин, за яких стягуваного розміру аліментів з відповідача недостатньо для утримання неповнолітньої доньки, враховуючи також і той факт, що утримання дитини є обов'язком обох батьків. При цьому, ОСОБА_1 не надано жодного доказу погіршення її матеріального становища, стану здоров'я дитини, а також доказів на підтвердження розміру витрат, які несе позивачка для забезпечення належного утримання дитини з урахуванням її найвищих інтересів.
Із матеріалів справи убачається, що відповідач отримує значний постійний дохід, змінив свій сімейний стан, так як зареєстрував інший шлюб, та має ряд хвороб. У той же час, на момент спору, відповідачем сплачуються аліменти на утримання дитини від попереднього шлюбу. При цьому, належить стверджувати, що з огляду на розмір доходів відповідача, зокрема отриманих у 2023 році, сума стягуваних аліментів на неповнолітню дочку вочевидь суттєво перевищує встановлений законодавством прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років, до того ж така зростає пропорційно збільшенню доходів відповідача.
Установивши такі обставини справи, з огляду на обґрунтування позивачем підстави для зміни розміру аліментів - досягнення старшою донькою повноліття, на яку також стягнуті аліменти, та врахувавши матеріальні потреби для утримання усіх дітей сторін у відповідності до їх вікового рівня, фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, та встановленого прожиткового мінімуму, а також виходячи із меж та підстав пред'явлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для збільшення розміру аліментів.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що при вирішенні цієї справи суд першої інстанції безпомилково визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін, зібраним у справі доказам. Висновки суду першої інстанцій відповідають принципу справедливості, є об'єктивними, такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють виниклі і наявні між сторонами у справі правовідносини.
Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 375 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бодачевської Мирослави Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді Т. Б. Сало
Т. М. Шемета