Справа № 750/2093/24
Провадження № 2/750/833/24
11 червня 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Мойсієнко К.А.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання заповіту дійсним,
третя особа - ОСОБА_4 ,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівської міської ради, в якому просить визнати дійсним заповіт, складений в м. Чернігові 10.03.2022 ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у російській федерації, місті Самарі, яка мешкала в АДРЕСА_1 , засвідчений її підписом, за яким вона заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося - ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що заповіт було вчинено у простій письмовій формі, особисто підписаний заповідачкою, її волевиявлення було добровільним. Проте, здійснити нотаріальне посвідчення цього правочину сторони не змогли, оскільки на території м. Чернігова у цей період йшли активні бойові дії, нотаріальні контори не працювали, тобто через форс-мажорні обставини. Після зупинення бойових дій, ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, пред'явивши заповіт. За її заявою приватним нотаріусом Музикою Л.І. було заведено спадкову справу та запропоновано встановити дійсність заповіту в судовому порядку, так як він не посвідчений нотаріально.
Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Карапуті Л.В.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Карапута Л.В. від 16 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Також, ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, за клопотанням представника Чернігівської міської ради, до участі в справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_6 .
Проте, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_7 з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 26.03.2024 № 887/0/15-24 та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2024 № 4 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2024 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкуловій І.П.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова 29 березня 2024 року справу прийнято то розгляду судді Рахманкуловій І.П. та призначено підготовче засідання.
Представник відповідача надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що у даному випадку має місце нікчемність заповіту від 10.03.2022, враховуючи порушення вимог щодо його посвідчення нотаріусом або іншою особою з числа визначених Цивільним кодексом України. 10 березня 2022 року державні та приватні нотаріуси Чернігівської області мали змогу здійснювати свою професійну діяльність у порядку, визначеному постановою Кабміну України № 164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами), а також чинним законодавством жодним чином не було визначено, що на період дії воєнного стану заповіти можуть не посвідчуватися нотаріусом або іншими уповноваженими особами - а укладатися у простій письмовій формі. Крім того, оскільки заповіт ніким не посвідчувався, відповідно і ніким не встановлювалася особа заповідача, не перевірялася її цивільна дієздатність та не роз'яснювалися правові наслідки складання такого заповіту. Другий примірник заповіту не було передано до державного нотаріального архіву за місцем проживання заповідача у той самий день тощо. Також у тексті заповіту не зазначені відомості про особи свідків, на підставі яких було встановлено їх особи (дата народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа). Посилання позивача про наявність «форс-мажорних» обставин та лист Торгово-промислової палати є безпідставними, оскільки стосуються безпосередньо виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими та іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дію яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу. Крім того, після смерті ОСОБА_5 є інший можливий спадкоємець - її рідна сестра ОСОБА_4 , на яку померла ІНФОРМАЦІЯ_2 склала попередній заповіт.
Також у відзиві зазначено, що у серпні 2022 року ОСОБА_1 вже зверталася до Деснянського районного суду м. Чернігова із позовом про визнання заповіту дійсним. Відповідачем у справі була ОСОБА_6 , натомість Чернігівська міська рада як сторона до участі у справі залучена не була. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2023 року у справі № 750/4986/22 позов було задоволено та визнано дійсним заповіт, складений в місті Чернігові 10.03.2022 ОСОБА_5 , за яким все належне майно вона заповіла ОСОБА_1 . Проте, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки зазначений заповіт не було внесено до Спадкового реєстру. У зв'язку із вказаною відмовою нотаріуса позивачем було подано нову позовну заяву до Деснянського районного суду м. Чернігова про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, відповідачем у справі визначено Чернігівську міську раду (справа № 750/14767/23). 16 жовтня 2023 року, отримавши ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2023 року про відкриття провадження у цивільній справі № 750/14767/23, Чернігівська міська рада дізналася про обставини справи № 750/4986/22 та оскаржила рішення у даній справі до суду апеляційної інстанції. Установивши, що ОСОБА_1 пред'явила позов про визнання заповіту дійсним до неналежного відповідача, яким є Чернігівська міська рада, на території, якої знаходиться спадкове майно, постановою Чернігівського апеляційного суду від 16.01.2024 у справі № 750/4986/22 апеляційну скаргу Чернігівської міської ради задоволено, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2023 року скасовано. Враховуючи викладене, позивач повторно звернулася до суду із позовом про визнання заповіту дійсним, але вже до іншого відповідача - Чернігівської міської ради.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.
Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи, а також матеріали цивільної справи № 750/4986/22, суд встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.04.2022 (а.с. 10).
На момент смерті ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
08 липня 2022 року за заявою ОСОБА_1 було заведено спадкову справу № 23/2022 (у Спадковому реєстрі № 69454424) щодо майна після смерті ОСОБА_5 (а.с. 13).
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 69420501 від 08.07.20224, за життя, а саме 23 липня 2003 року, громадянка ОСОБА_5 склала заповіт на випадок своєї смерті, за реєстровим номером N 1-1381, посвідчений Першою чернігівською державною нотаріальною конторою (а.с. 12).
Із матеріалів спадкової справи вбачається, що відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_5 все своє майно вона заповіла своїй сестрі - ОСОБА_6 (має російське громадянство, проживає на території російської федерації). Проте, остання із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась.
10 березня 2022 року було складено ще один заповіт у простій письмовій формі, відповідно до якого все майно ОСОБА_5 було заповідано ОСОБА_1 (а.с. 9).
Зазначений заповіт не було посвідчено ані нотаріусом, ані будь-якою іншою посадовою, службовою особою, визначеною у статтях 1251-1252 Цивільного кодексу України.
У липні 2022 року позивач звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку із чим було заведено спадкову справу. При цьому, оскільки заповіт не було посвідчено нотаріально, було рекомендовано звернутися до суду для встановлення дійсності заповіту.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України'передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).
Частиною першою статті 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Відповідно до частин першої - третьої та четвертої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 та частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Позивач у судовому засіданні зазначила, що сестра покійної - ОСОБА_6 приїжджала до заповідача десь у січні 2022 року, оскільки остання хворіла, а виїхати з м. Чернігова до росії змогла лише десь 12-13 квітня 2022 року. Про намір скласти у березні 2022 року заповіт на ім'я ОСОБА_1 третя особа знала і проти цього не заперечувала та всіляко цьому сприяла.
Натомість, представник Чернігівської міської ради у судовому засіданні повідомила, що на даний час ОСОБА_6 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини щодо майна після смерті сестри - ОСОБА_5 .
Так, ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.06.2024 у справі № 750/7686/24 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Чернігівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, в яке витребувано у приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Музики Л.І. копію спадкової справи щодо майна після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, сестра заповідача також звернулася до суду з метою реалізації права на спадкування того ж самого майна після смерті своєї сестри.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
З огляду на викладене, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 523/9076/16-ц.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Така ж позиція висловлена у постановах Верховного суду від 01.03.2023 у справі № 604/1312/20, від 19.01.2022 у справі № 280/4/18.
У даній справі предметом спору є визнання дійсним заповіту щодо майна після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому відповідачем зазначено Чернігівську міську раду.
Разом із тим, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 є інший можливий спадкоємець - її рідна сестра ОСОБА_4 , на яку померла ІНФОРМАЦІЯ_2 склала попередній заповіт. На даний час ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини щодо майна після смерті сестри (справа № 750/7686/24).
Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України, пункту 1 частини 1 статті 189 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.
Разом із тим, суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Позивач та її представник у судовому засіданні клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_4 в якості відповідача або заміни неналежного відповідача, не заявляли, хоча судом в силу частини 5 статті 12 ЦПК України було роз'яснено процесуальну необхідність участі у розгляді даної справи ОСОБА_4 в якості відповідача, а не третьої особи.
Таким чином, слід дійти висновку, що суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень, позбавлений можливості самостійно визначити суб'єктний склад учасників справи, проте, встановивши, що у справі не залучено усіх суб'єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові з цих підстав.
Вказане узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 158, 258, 259, 265, 289, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Чернігівської міської ради (місцезнаходження: вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 34339125) про визнання заповіту дійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.06.2024.
Суддя