номер провадження справи 22/54/24
27.05.2024 Справа № 908/500/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вих. б/н від 17.05.2024) про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/500/24
за позовом: Акціонерного товариства “Укртелеком” (бул. Тараса Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035)
про стягнення 49468,77 грн
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача (заявник): не прибув
17.05.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вих. б/н від 17.05.2024) про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/500/24 на строк 12 (дванадцять) місяців.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що знаходження значної території Запорізької області в тимчасовій окупації або в зоні проведення воєнних (бойових) дій значним чином відображається і на діяльності ПАТ "Запоріжжяобленерго", як підприємства, що здійснює свою діяльність на території всієї Запорізької області. На теперішній час відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду по даній справі, у зв'язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної заборгованості в сумі 626 525 млн. грн. з податкового боргу. При цьому, звертає увагу, що така достатньо складена ситуація утворилась не з вини відповідача. Основною причиною скрутного фінансового становища Товариства є значна заборгованість споживачів за надані населенню області послуги з постачання електричної енергії, надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ «Запоріжжяобленерго», а також відсутність у Товариства можливості отримувати прибуток через встановлення НКРЕКП для відповідача нульового алгоритму та встановлення щодобових багатомільйонних відрахувань протягом кількох років. У ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов'язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі єдиним платежем. Наявна дебіторська заборгованість не тільки не приносить прибутку, але і поставила Відповідача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами. Кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» станом на 01.05.2024 становить 680 169 тис.грн. Також звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 затверджено Перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого входить ПАТ "Запоріжжяобленерго". До цього переліку входять підприємства, що забезпечують економічну незалежність країни, її державність. ПАТ "Запоріжжяобленерго" є підприємством критичної інфраструктури, його стабільна та безперебійна робота є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.05.2024 клопотання передано на розгляд судді Ярешко О.В.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 № П-166/24, враховуючи перебування судді Ярешко О.В. у відпустці з 13.05.2024 по 27.05.2024, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/500/24 для розгляду клопотання про розстрочку виконання рішення суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.05.2024 вищезазначену заяву передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 22.05.2024 клопотання прийнято до розгляду суддею Азізбекян Т.А., судове засідання з розгляду клопотання призначено на 27.05.2024.
23.05.2024 ПАТ «Запоріжжяобленерго» подану суду заява про розгляд клопотання про розстрочення виконання рішення без участі представника ПАТ «Запоріжжяобленерго».
27.05.2024 АТ «Укртелеком» подані суду заперечення проти задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду та вказує на те, що позивач, АТ «Укртелеком» також відноситься до об'єктів критичної інфраструктури. При цьому, АТ «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги по всій території України, а не лише по одній області. АТ «Укртелеком» також має абонентів, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях, зокрема, Донецької, Луганської, Запорізької, Харківської та інших областей. На вказаних територіях також відбуваються пошкодження або руйнування телекомунікаційних мереж, АТ «Укртелеком» також намагається проводити аварійно-відновлювальні роботи, не кажучи вже про обов'язкові щоденні завдання, що виконуються на підконтрольній Україні території. При цьому АТ «Укртелеком» розраховується по своїм борговим зобов'язанням та вчасно виплачує заробітну плату своїм співробітникам. Блекаут та наслідки ворожих обстрілів також завдають істотної шкоди АТ «Укртелеком», проте АТ «Укртелеком» не посилається на це як на підставу неможливості виконання взятих на себе зобов'язань. Просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Також 27.05.2024 АТ «Укртелеком» подано суду клопотання про відкладення розгляду клопотання відповідача на іншу дату у зв'язку з тим, що представник АТ «Укртелеком» приймає участь у іншому судовому засіданні.
В судове засідання 27.05.2024 представники сторін не прибули.
Клопотання АТ «Укртелеком» про відкладення судового засідання залишено судом без задоволення .
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду згідно приписів ст. 331 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд визнав за можливе розглянути клопотання ПАТ «Запоріжжяобленерго» про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.05.2024 у справі № 908/500/24 по суті в судовому засіданні 27.05.2024 за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України дану ухвалу постановлено за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи та долучених судом до матеріалів справи.
Розглянувши заяву ПАТ «Запоріжжяобленерго» про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.05.2024 у справі № 908/500/24, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.05.20204 у справі № 908/500/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ “Запоріжжяобленерго” на користь АТ “Укртелеком” в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства “Укртелеком” заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 21304 грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 1489 грн. 62 коп., пеню в розмірі 19123 грн. 84 коп., інфляційні втрати в розмірі 7548 грн. 24 коп., судовий збір у розмірі 2422 грн. 28 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Савіцький проти України” (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Разом з тим, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною третьою цієї ж статті ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі “Глоба проти України” № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Обґрунтовуючи необхідність надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.05.2024 у справі № 908/500/24 заявник посилається зокрема на скрутне матеріальне становище та на наявність непередбачуваних обставин, які пов'язані з військовою агресією збройних сил Російської Федерації проти України та введенням на території України режиму воєнного стану.
Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення докази та обставини, на які він посилається, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення цієї заяви з урахуванням наступного.
Згідно ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру”, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, “легітимні сподівання” на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить “майно” цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація “потерпілій стороні” за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як “потерпілої сторони”; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що “державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як “виняткові обставини”. (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Півень проти України” від 29.06.2004)
Нестабільний фінансовий стан відповідача не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед позивачем та не робить неможливим виконання рішення суду. Тому посилання заявника на важкий фінансовий стан не є достатньою підставою для розстрочки виконання судового рішення.
Складний фінансовий стан не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку. При цьому, відповідачем не надані суду належні і допустимі докази, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, відсутності у нього можливості виконати судові рішення у справі № 908/163/24.
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Як вбачається з матеріалів справи, боржником (відповідачем) не обґрунтована вимога про надання розстрочки виконання рішення суду саме строком на 12 місяців, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином відповідач буде щомісячно погашати заборгованість.
За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.
Також відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є обставиною, яка негативно впливає саме на можливість відповідача своєчасно і в повному обсязі виконати судове рішення у справі № 908/500/24.
Суд також зазначає, що посилання заявника на введення на території України режиму воєнного стану, як на підставу для надання розсточки виконання рішення, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (АТ «Укртелеком») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.
АТ «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги по всій території України, а не лише по одній області. АТ «Укртелеком» також має абонентів, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях, зокрема, Донецької, Луганської, Запорізької, Харківської та інших областей. На вказаних територіях також відбуваються пошкодження або руйнування телекомунікаційних мереж, АТ «Укртелеком» також намагається проводити аварійно-відновлювальні роботи.
Крім того, обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов'язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин. Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань. Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення.
Поряд з цим, надання розстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання відстрочки суб'єкту господарювання.
За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.
Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.
З огляду на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, з урахуванням відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а також враховуючи інтереси позивача та ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд зазначає, що розстрочення виконання рішення у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави, фізичних та юридичних осіб.
Приймаючи до уваги розмір заборгованості, стягнутої за рішенням суду від 03.05.2024 у справі № 908/500/24 (49466,25 грн. заборгованості та 2422,28 грн. судового збору), зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача на надання розстрочки, правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відсутні.
Таким чином, заява Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.05.2024 у справі № 908/500/24 строком на 12 місяців задоволенню не підлягає.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.05.2024 у справі № 908/500/24 строком на 12 місяців - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України).
Повний текст ухвали складено та підписано 10.06.2024.
Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Суддя Т.А. Азізбекян