майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"05" червня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/211/23
Господарський суд Житомирської області у складі судді Шніт А.В.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. №01-44/1383/24 від 02.05.2024) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи"
про зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників сторін:
від заявника: Ляшенко Р.В., ордер серія АМ №1050673 від 03.04.2023;
від стягувача: Балицький Т.М., ордер АІ №1360787 від 07.03,2023 (в режимі відеоконференції);
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.10.2023 (суддя Шніт А.В.) позов задоволено частково; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" протягом десяти днів з дати набрання рішенням законної сили направити засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 : засвідчені копії протоколів загальних зборів учасників ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи", проведених у період із 03.10.2022 до 27.06.2023; засвідчені копії документів бухгалтерського обліку ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" за період із 03.10.2022 до 27.06.2023; засвідчені копії всіх кадрових документів, зокрема, штатні розписи, накази про прийняття на роботу і про звільнення з роботи, про відрядження, про відпустки, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати, інші документи, що регулюють питання праці і/або засвідчують трудові відносини у ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи", за період із 03.10.2022 до 27.06.2023, з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"; засвідчені копії аудиторських висновків за результатами аудитів фінансової звітності, проведених за період із 03.10.2022 до 27.06.2023; засвідчені копії актів, протоколів, висновків інвентаризації власних активів і зобов'язань; актів, протоколів, висновків внутрішнього аудиту у ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи", накази про призначення інвентаризацій, внутрішнього аудиту, накази про призначення інвентаризаційної комісії, комісії для проведення внутрішнього аудиту, договори про проведення інвентаризації та/або внутрішнього аудитів, укладені з третіми особами, за період із 03.10.2022 до 27.06.2023; засвідчені копії всіх платіжних документів ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи", зокрема, платіжні доручення, платіжні інструкції, меморіальні ордери, будь-які інші платіжні документи, за період із 03.10.2022 до 27.06.2023; засвідчені договорів, додаткових угод, додатків до договорів, специфікацій, актів про надання послуг/виконання робіт, видаткових накладних укладених / складених за період із 03.10.2022 до 27.06.2023, зокрема, договору застави майнових прав серія та номер ДЗМП-151692/1-980 від 07.02.2023; засвідчені копії документів, які підтверджують права власності ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на технічні умови ТУ У 30.3-40358580 - 001:2017 (УАСМ-1.00.00ТУ); у випадку відчуження права власності ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на технічні умови ТУ У 30.3-40358580 - 001:2017 (УАСМ- 1.00.00ТУ) третім особам, надати засвідчені копії документів, які підтверджують факт відчуження; у випадку надання третім особам права користування технічними умовами ТУ У 30.3-40358580 - 001:2017 (УАСМ-1.00.00ТУ) надати засвідчені копії документів, що підтверджують факт такого надання. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.2023 у справі №906/211/23 в частині направлення Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 засвідчених копій всіх кадрових документів, а саме "інших документів, що регулюють питання праці і/або засвідчують трудові відносини у ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи", за період із 03.10.2022 до 27.06.2023" - змінено; виключено з резолютивної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.2023 у справі №906/211/23 вказівку на направлення Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 засвідчених копій інших документів, що регулюють питання праці і/або засвідчують трудові відносини у ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи", за період із 03.10.2022 до 27.06.2023; рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.2023 у справі №906/211/23 в частині періоду витребування документів, викладених в п.2 резолютивної частини вказаного рішення, змінено, вказавши початок перебігу такого періоду з 04.10.2022; у решті рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.2023 у справі №906/211/23 залишено без змін.
13.02.2024 Господарський суд Житомирської області видав накази на примусове виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024.
02.05.2024 за вх. №01-44/1383/24 до господарського суду надійшла заява ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Житомирської області №15/2024 від 02.05.2024, у зв'язку з тим, що суддя Шніт А.В. з 02.05.2024 по 10.05.2024 перебуває у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №906/211/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали заяви ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню передано судді Соловей Л.А.
Ухвалою суду від 06.05.2024 постановлено прийняти до розгляду заяву керівника ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. №01-44/1383/24 від 02.05.2024); призначити судове засідання на 13.05.2024 о 15:00.
Ухвалою суду від 08.05.2024 постановлено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від 07.05.2024 під час розгляду Господарським судом Житомирської області заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. №01-44/1383/24 від 02.05.2024) у справі №906/211/23 задовольнити; судове засідання, яке призначене на 13.05.2024 о 15:00, провести в режимі відеоконференції.
10.05.2024 через систему "Електронний суд" від представника стягувача надійшло заперечення на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконання, від 09.05.2024, в якому останній звертає увагу на те, що станом на дату подачі заперечення наказ Господарського суду Житомирської області від 13.02.2024 у справі №906/211/23 не виконано, а відтак, не може бути визнано таким, що не підлягає примусовому виконанню, а виконавче провадження №74705842 від 10.04.2024 не може бути закінчено.
13.05.2024 через систему "Електронний суд" від боржника надійшла відповідь від 10.05.2024 на заперечення стягувача щодо заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконання.
Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Житомирської області №17/2024 від 13.05.2024, у зв'язку з тим, що суддя Соловей Л.А. з 13.05.2024 по 22.05.2024 перебуває у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл заяви ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. №01-44/1383/24 від 02.05.2024) у справі №906/211/23 шляхом передачі раніше визначеному судді Шніт А.В.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2024 матеріали заяви ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, передано судді Шніт А.В.
Ухвалою суду від 13.05.2024 прийнято до розгляду заяву ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. №01-44/1383/24 від 02.05.2024) та призначено судове засідання для її розгляду.
13.05.2024 за вх.№6848 через систему "Електронний суд" від ТОВ Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" надійшло клопотання про зупинення виконання за виконавчим документом.
Ухвалою суду від 29.05.2024 постановлено відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" про зупинення виконання за виконавчим документом (вх. №6848 від 13.05.2024).
Ухвалою суду від 29.05.2024 в судовому засіданні з розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню оголошено перерву до 05.06.2024 о 12:30.
Представник стягувача в судовому засіданні 05.06.2024 проти заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконання, за перечував у повному обсязі з підстав, зазначених у відповідному запереченні від 09.05.2024.
Представник боржника в судовому засіданні 05.06.2024 заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконання, підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у самій заяві.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши заяву про визнання наказу Господарського суду Житомирської області №906/211/23 від 13.02.2024 таким, що не підлягає виконанню (вх. №01-44/1383/24 від 02.05.2024), суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20 зазначила, що як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні "Горнсбі проти Греції", відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було би ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло би породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Таким чином, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
За змістом ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Отже, судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.
Таким чином, установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це би нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Частиною 1 статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.1, 2 ст.328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.03.2021 у справі №910/8794/17 зазначив, що зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
- матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17.
Заява боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню обґрунтована добровільним його виконанням відповідного обов'язку за рішенням суду шляхом надіслання 22.02.2024 фізичній особі ОСОБА_1 на визначену судом адресу засобами поштового зв'язку з деталізованим описом вкладення копії документів, про що надано фіскальний чек поштового відправлення та опис вкладення в цінний лист від 22.02.2024.
Дійсно, як встановлено судом, зокрема, згідно опису вкладення у цінний лист від 22.02.2024, з метою добровільного виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.2023 у справі №906/211/23, на ім'я стягувача боржником надіслано документи у кількості 861 аркуш, які було згруповано відповідно до рішення суду, з доповненням лише кількості аркушів тощо. Поштовою накладною №1002402962450 підтверджується, що вага поштового відправлення склала 3,394кг.
Матеріали справи свідчать, що 26.02.2024 від боржника на адресу стягувача надійшло поштове відправлення №1002402962450 від 22.02.2024 з копіями документів. Однак, під час огляду поштового направлення було виявлено, що його вміст не відповідає опису вкладення, а також рішенню Господарського суду Житомирської області від 31.10.2023, оскільки у більшості надісланих копій документів відсутні всі основні реквізити, які й складають основний зміст документу, а також наявний факт невідповідності кількості аркушів документів, зазначених боржником в описі вкладення, фактично отриманим стягувачем.
Невідповідність вкладення фактичному відправленню було зафіксовано:
1) працівниками ВПЗ Укрпошта в Акті фіксації порушень №04053.005.042 від 26.02.2024;
2) стягувачем та двома особами в Акті перевірки вмісту поштового відправлення від 26.02.2024.
У зв'язку із зафіксованими порушеннями, стягувач відмовився від отримання поштове відправлення №1002402962450. Надіслані стягувачу документи було повернуто ним назад боржнику, яким при їх отриманні здійснено огляд, про що директором ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" за участю працівників ОПЗ складено Акт від 01.03.2024, в якому зазначено, що зміст, кількість документів, вказаних в описі вкладення до відправлення №1002402962450, відповідає переліку й кількості документів згідно опису від 22.02.2024, а також що всі документи зшито, пронумеровано, скріплено печаткою.
Відповідно до п.7.13. Порядку пересилання відправлень "Укрпошта Стандарт", затвердженого наказом ПАТ "Укрпошта" від 25.04.2017 №507, з подальшими змінами (тут і надалі за текстом - Порядок) визначено, що у разі письмової відмови адресата від одержання, відправлення Стандарт підлягає поверненню відправнику, а у разі наявності розпорядження відправника "не повертати" зберігаються відповідно до п. 8.7. зазначеного Порядку.
З огляду на вказане, боржник мав можливість надати розпорядження "не повертати" зазначене поштове відправлення від 22.02.2024 за №1002402962450, відтак, в даному випадку, підлягав би застосуванню саме п.8.7 зазначеного Порядку.
Суд констатує, що на офіційному сайті на офіційному сайті Укрпошти https://www.ukrposhta.ua/doc/regulatory-framework/Poriadok_ohliadu_vidpravlen_pid_chas_vruchennia.pdf розміщений Порядок огляду відправлень під час їх вручення одержувачам в об'єктах поштового зв'язку Укрпошти, затверджений наказом ПАТ "Укрпошта" від 30.06.2017 №878 (тут і надалі за текстом - Порядок огляду відправлень).
Судом встановлено, що Акт фіксації порушень №04053.005.042 від 26.02.2024, складений працівниками ВПЗ 04053(м. Київ) також оформлено не у відповідності до п.6.1.1 Порядку огляду відправлень під час їх вручення одержувачам в об'єктах Укрпошти.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за встановлених фактичних обставин, відсутні підстави вважати рішення суду виконаним боржником добровільно до відкриття виконавчого провадження №74705842 10.04.2024 належним чином, тобто у встановлені порядок та спосіб його виконання.
Водночас, фізична особа ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Дідківського А.Д. із заявою від 09.04.2024 про примусове виконання рішення, яку останнім отримано 10.04.2024, в якій стягувач просив направити засвідчені копії документів на поштову адресу: АДРЕСА_1 , до вказаної заяви було додано наказ №906/211/23 від 13.02.2024.
10.04.2024 приватним виконавцем Дідківським А.С., на підставі заяви про примусове виконання, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74705842 на підставі наказу №906/211/23 від 13.02.2024 щодо зобов'язання боржника направити засобами поштового зв'язку в 10-денний строк з дати набрання рішенням суду законної сили фізичній особі ОСОБА_1 визначені документи. У п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.04.2024 встановлено боржнику строк для виконання рішення суду - протягом 10 робочих днів.
Судом встановлено, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.04.2024 за №74705842 - 12.04.2024 та мав право добровільно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
З врахуванням змісту ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію, останнім днем добровільного виконання рішення суду було 26.04.2024.
Разом з тим, боржник не вчинив дій з добровільного виконання рішення суду в порядку та спосіб, що у ньому визначені у період з 15.04.2024 до 26.04.2024 включно, про що свідчить відсутність належних та допустимих доказів у матеріалах справи. Натомість, 18.04.2024 за вих. №18/04-02 боржник скерував приватному виконавцю заяву про закінчення/закриття виконавчого провадження, у якій повідомив про фактичне виконання рішення суду, про що повідомлено останнього листом №16/04-01 від 16.04.2024 "Про виконання наказу суду".
Варто зауважити, що згідно зі статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч.2 ст.181 ЦК України).
Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ст.182 ЦК України).
Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (стаття 183 ЦК України).
У ч.1 ст.190 ЦК України закріплено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
У статті 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII"Про інформацію" визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
З наведеного можна зробити висновок про те, що документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного законодавства.
Особливістю документа як майна є те, що він не має номінальної вартості та не обліковується в бухгалтерському обліку.
Таким чином, документи, які витребовує фізична особа ОСОБА_1 , є майном, яке належить на праві власності боржнику, носить виключно документарний характер, не має номінальної вартості (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 у справі №759/9008/19).
Таким чином, будь - яка з наведених у ст. 328 ГПК України підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, - судом не встановлено.
Приписами ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
Зокрема, відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Тобто, встановлення виконавцем факту виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено виконавчим документом, стане підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тобто, кожна обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що з огляду на встановлені судом обставини в сукупності, відсутні підстави вважати рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.2023 виконаним боржником у добровільному порядку в належному порядку та способом. Підстави для визнання наказу Господарського суду Житомирської області №906/211/23 від 13.02.2024 таким , що не підлягає виконанню, відсутні.
Керуючись статтями 234-235, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Житомирської області №906/211/23 від 13.02.2024 таким, що не підлягає виконанню (вх. №01-44/1383/24 від 02.05.2024).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено: 10.06.2024.
Суддя Шніт А.В.
Надіслати:
1 - Пожидаєву К.Е. через електронний кабінет
2 - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" через електронний кабінет