вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1604/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
до Фізичної особи - підприємця Скоробогатого Володимира Миколайовича (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у загальному розмірі 132 800 грн. 86 коп.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Скоробогатого Володимира Миколайовича (далі - відповідач) заборгованість за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у загальному розмірі 132 800 грн. 86 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 102 439 грн. 06 коп. - заборгованість за поставлену теплову енергію;
- 130 грн. 50 коп. - заборгованість з плати за абонентське обслуговування;
- 6 060 грн. 78 коп. - пеня;
- 19 190 грн. 73 коп. - інфляційні втрати;
- 4 979 грн. 79 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з листопада 2021 року по березень 2023 року послуги з постачання теплової енергії за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, 5-й мікрорайон Зарічний, будинок № 61, приміщення № 5, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 102 439 грн. 06 коп., а також заборгованість з абонентського обслуговування у розмірі 130 грн. 50 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 45 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 03.01.2022 по 12.03.2024 в сумі 6 060 грн. 78 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 03.01.2022 по 12.03.2024 у сумі 19 190 грн. 73 коп., а також 3% річних за період прострочення з 03.01.2022 по 12.03.2024 у сумі 4 979 грн. 79 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 12.04.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 20634/24 від 25.04.2024), в якій він зазначає, що є інвалідом 3 групи довічно з 2012 року та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:
- у листопаді 2022 року відповідачем була подана заява на відключення від централізованого опалення у зв'язку з неможливістю оплати, проте дана заява була проігнорована АТ "Криворізька теплоцентраль";
- об'єкт, розташований за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, будинок 61, приміщення 5, виконаний за проєктом утеплення, мав резервне опалення на випадок відключення від централізованого опалення;
- відповідач вважає позов необґрунтованим та зазначає, що в разі прийняття рішення про сплату необґрунтованого боргу він буде змушений закрити підприємство, яке працює з 2000 року, платить податки та створює робочі місця.
Слід відзначити, що Актом Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 підтверджується, що заява вх. суду № 20634/24 від 25.04.2024 не скріплена електронним цифровим підписом, отже подана заява не може розцінюватись судом, як документ офіційного характеру (а.с.101).
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Спаська, будинок 25, квартира 7, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50049, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.34).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 12.04.2024 отримав 24.04.2024, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0690233589426 (а.с.102); отже ухвала суду отримана відповідачем завчасно.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 12.04.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118319626) надіслано судом 12.04.2024, зареєстровано в реєстрі 12.04.2024 та оприлюднено 15.04.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 12.04.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи дату отримання ухвали суду - 24.04.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 09.05.2024 включно.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий більше ніж один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Отже, станом на 11.06.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 11.05.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 11.06.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наданням послуг теплопостачання, їх обсягом та вартістю, а також наявністю підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у заявленому розмірі, наявність підстав для стягнення плати за абонентське обслуговування, а також наявність підстав для застосування наслідків прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань у вигляд стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".
В подальшому змінено тип товариства з Публічного Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до ДП "Криворізька теплоцентраль" передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (після перейменування - Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання для будинку № 61 на мкр-ні 5-й Зарічний є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач, виконавець).
В свою чергу, Фізична особа - підприємець Скоробогатий Володимир Миколайович (далі - відповідач) відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.09.2005 та Витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" від 29.09.2005 є власником нежитлового приміщення 5 за адресою: мкр-н 5-й Зарічний, будинок 61 у м. Кривий Ріг, загальною площею 124,2 кв.м (а.с.18-19).
Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Згідно зі статтею 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Згідно з частинами 1-4 статті 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).
За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).
Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.
Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
В частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг з постачання теплової енергії, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті: https://tec.dp.ua було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за посиланням: https://tec.ap.ua/typovyj-indyvidualnyj-dogovir-pro-nadannya-poslugy-z-postachannya-teplovoyi-, який є публічним договором приєднання (далі - типовий договір).
Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від співвласників багатоквартирного будинку 61 м. Кривий Ріг, мкрн. 5й Зарічний, не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.
Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. 5й Зарічний, будинок 61, приміщення 5. між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Скоробогатим Володимиром Миколайовичем є укладеним з 01.11.2021.
Так, 01.11.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою - підприємцем Скоробогатим Володимиром Миколайовичем фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір, а.с.9-13), відповідно до пункту 5 якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з умовами пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У підпункті 3 пункту 41 договору зазначено, що споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до пункту 45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
У пунктах 51, 52 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
У будинку № 61, мікрорайон 5-й Зарічний у місті Кривий Ріг встановлений комерційний прилад обліку теплової енергії; вказаний прилад обліку теплової енергії є справним, що підтверджується Актом від 10.09.2021 про введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 10.09.2021 та від 06.09.2023 (а.с.28-31). Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягну спожитої теплової енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно загальній площі приміщення.
Як було встановлено судом вище, нежитлове приміщення № 5 знаходиться на першому поверсі житлового будинку за адресою: мкр-н 5-й Зарічний, будинок 61, у м. Кривий Ріг, має загальну площу 124,2 кв.м.
Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється позивачем у відповідності до рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону; факт поставки теплової енергії у період з 01.11.2022 по 31.03.2023 підтверджується Актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 61 по м-ну 5-й Зарічний у місті Кривий Ріг (а.с.24-27).
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (пункт 11 Типового договору).
У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 надано роз'яснення, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники чи користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для "інших споживачів".
На підтвердження факту споживання у період з листопада 2021 року по березень 2023 року теплової енергії за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мікрорайон 5-й Зарічний, будинок 61, приміщення 5 позивач надав Інформацію щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача, відповідно до якої загальна площа дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: мікрорайон 5-й Зарічний, 61, складає - 6 165,90 м2; фактичне споживання послуги з постачання теплової енергії житловим будинком за адресою: мікрорайон 5-й Зарічний, 61, за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 наступне:
- листопад 2021 року - 70,55 Гкал;
- грудень 2021 року - 98,72 Гкал;
- січень 2022 року - 112,28 Гкал;
- лютий 2022 року - 86,69 Гкал;
- березень 2022 року - 92,39 Гкал;
- листопад 2022 року - 52,37 Гкал;
- грудень 2022 року - 90,16 Гкал;
- січень 2023 року - 101,36 Гкал;
- лютий 2023 року - 92 Гкал;
- березень 2023 року - 52 Гкал. Загальна площа нежитлового приміщення ФОП Скоробогатого Володимира Миколайовича згідно з договором № 388/жб від 01.11.2021 за адресою: мікрорайон 5-й Зарічний, 61, приміщення № 5, складає 124,20 кв.м(відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно) (а.с.32).
Як зазначає позивач, у період з листопада 2021 року по березень 2023 року позивачем щомісяця складались та надсилались для підписання відповідачу Акти передачі-прийняття теплової енергії, а саме:
- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 7788 від 30.11.2021 за листопад 2021 року, відповідно до якого кількість спожитих Гкал - 1,96 Гкал; остаточна сума до сплати з ПДВ - 14 393 грн. 02 коп. (а.с. 34);
- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 11931 від 31.12.2021 за грудень 2021 року, відповідно до якого кількість спожитих Гкал - 3,05 Гкал; остаточна сума до сплати з ПДВ - 15 428 грн. 21 коп. (а.с. 37);
- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 2667 від 31.01.2022 за січень 2022 року, відповідно до якого кількість спожитих Гкал - 2,98 Гкал; остаточна сума до сплати з ПДВ - 11 581 грн. 67 коп. (а.с. 40);
- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 6097 від 28.02.2022 за лютий 2022 року, відповідно до якого кількість спожитих Гкал - 1,92 Гкал; остаточна сума до сплати з ПДВ - 4 233 грн. 22 коп. (а.с. 43);
- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 12414 від 31.03.2022 за березень 2022 року, відповідно до якого кількість спожитих Гкал - 1,64 Гкал; остаточна сума до сплати з ПДВ - 9 680 грн. 60 коп. (а.с. 49);
- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 27993 від 30.11.2022 за листопад 2022 року, відповідно до якого кількість спожитих Гкал - 1,06 Гкал; остаточна сума до сплати з ПДВ - 5 664 грн. 91 коп. (а.с. 55);
- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 33029 від 31.12.2022 за грудень 2022 року, відповідно до якого кількість спожитих Гкал - 2,04 Гкал; остаточна сума до сплати з ПДВ - 10 902 грн. 29 коп. (а.с. 58);
- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 2677 від 31.01.2023 за січень 2023 року, відповідно до якого кількість спожитих Гкал - 2,1 Гкал; остаточна сума до сплати з ПДВ - 11 222 грн. 95 коп. (а.с. 61);
- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 6359 від 28.02.2023 за січень 2023 року, відповідно до якого кількість спожитих Гкал - 2,13 Гкал; остаточна сума до сплати з ПДВ - 11 383 грн. 27 коп. (а.с. 64);
- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 8180 від 31.03.2023 за березень 2023 року, відповідно до якого кількість спожитих Гкал - 0,91 Гкал; остаточна сума до сплати з ПДВ - 4 863 грн. 28 коп. (а.с. 67).
Крім того, у період з листопада 2021 року по березень 2023 року позивачем щомісяця складались та надсилались для підписання відповідачу Акти надання послуг з абонентського обслуговування, а саме:
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 7789 від 30.11.2021 відповідачеві у листопаді 2021 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7 грн. 02 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 11932 від 31.12.2021 відповідачеві у грудні 2021 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7 грн. 02 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 2668 від 31.01.2022 відповідачеві у січні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7 грн. 02 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 6098 від 28.02.2022 відповідачеві у лютому 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7 грн. 27 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 12415 від 31.03.2022 відповідачеві у березні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7 грн. 27 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 14654 від 30.04.2022 відповідачеві у квітні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7 грн. 28 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 16526 від 31.05.2022 відповідачеві у травні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7 грн. 28 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 18141 від 30.06.2022 відповідачеві у червні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8 грн. 00 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 19832 від 31.07.2022 відповідачеві у червні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8 грн. 00 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 21453 від 31.08.2022 відповідачеві у серпні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8 грн. 00 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 23093 від 30.09.2022 відповідачеві у вересні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8 грн. 00 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 24648 від 31.10.2022 відповідачеві у жовтні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8 грн. 00 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 27994 від 30.11.2022 відповідачеві у листопаді 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8 грн. 00 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 33030 від 31.12.2022 відповідачеві у грудні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8 грн. 00 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 2678 від 31.01.2023 відповідачеві у січні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8 грн. 00 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 6360 від 28.02.2023 відповідачеві у лютому 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8 грн. 00 коп. (з ПДВ);
- Акт надання послуг з абонентського обслуговування № 8181 від 31.03.2023 відповідачеві у березні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8 грн. 34 коп. (з ПДВ).
Таким чином, згідно з вказаними вище Актами надання послуг загальна сума плати за абонентське обслуговування становить 130 грн. 50 коп.
Всі вищенаведені Акти направлялися відповідачеві засобами поштового зв'язку разом із супровідними листами та рахунками-фактурами, однак вказані Акти відповідачем підписані не були; доказів оплати рахунків матеріали справи також не містять.
Позивач посилається на порушенням відповідачем зобов'язань за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з листопада 2021 року по березень 2023 року послуги з постачання теплової енергії за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, 5-й мікрорайон Зарічний, будинок № 61, приміщення № 5, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 102 439 грн. 06 коп., а також заборгованість з абонентського обслуговування у розмірі 130 грн. 50 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 45 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 03.01.2022 по 12.03.2024 в сумі 6 060 грн. 78 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 03.01.2022 по 12.03.2024 у сумі 19 190 грн. 73 коп., а також 3% річних за період прострочення з 03.01.2022 по 12.03.2024 у сумі 4 979 грн. 79 коп. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) належать до комунальних послуг.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом із цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 в справі № 904/6293/17.
Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
З огляду на положення укладеного сторонами договору, споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Слід відзначити, що на підтвердження направлення відповідачу листів з щомісячно складеними позивачем у період з листопада 2021 року по березень 2023 року Актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), Актами надання послуг з абонентського обслуговування, а також рахунками-фактурами позивач надав ймовірно викопіювання з повернутих конвертів, з яких вбачається, що конверти не були вручені адресату та повернуті за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання" (а.с.36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69 на звороті), а також копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, з яких вбачається, що на адресу відповідача надсилалась певна поштова кореспонденція. У той же час, суд відзначає, що вказані докази суд визнає неналежними, оскільки з них неможливо встановити вміст поштових відправлень на адресу відповідача (з огляду на відсутність поштових описів вкладень до відправлених відповідачу листів, а також поштових квитанцій та накладних); більше того, викопіювання повернутого конверту не містить інформації щодо № відправлення (трек-номеру для відстеження), що дозволило б прийти до висновку, що викопіювання повернутих конвертів, а також копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень стосуються одного і того ж відправлення.
У той же час, позивачем були долучені до матеріалів справи поштовий опис вкладення у цінний лист, а також поштова квитанція(а.с.6-7), відповідно до яких відповідачу у якості додатку до позовної заяви, зокрема, були направлені всі спірні (щомісячно складені позивачем у період з листопада 2021 року по березень 2023 року) Акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), Акти надання послуг з абонентського обслуговування, а також рахунки-фактури.
В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.
Отже, виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, оцінивши всі вказані обставини в їх сукупності, враховуючи принцип вірогідності доказів, а також факт звернення позивача із позовом до суду щодо стягнення спірної заборгованості, а також факт завчасного направлення позивачем позовної заяви з додатками відповідачу, чим було надано можливість відповідачу добровільно її погасити, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати спожитої у період з листопада 2021 року по березень 2023 року теплової енергії на суму 102 439 грн. 06 коп., а також наданих у цей же період послуг з абонентського обслуговування на суму 130 грн. 50 коп., є такими, що настали.
Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов'язань за договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони систематично порушувались - спожита у період з листопада 2021 року по березень 2023 року теплова енергія, а також надані послуги з абонентського обслуговування оплачені відповідачем не були, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 102 569 грн. 06 коп. (102 439 грн. 06 коп. + 130 грн. 50 коп.).
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати спожитої у період з листопада 2021 року по березень 2023 року теплової енергії на суму 102 439 грн. 06 коп., а також наданих у цей же період послуг з абонентського обслуговування на суму 130 грн. 50 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи встановлений судом факт існування обов'язку відповідача вносити плату за абонентське обслуговування, а також встановлений судом факт надання позивачем послуг з теплопостачання за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, 5-й мікрорайон Зарічний, будинок № 61, приміщення № 5, в період з листопада 2021 року по березень 2023 року, а також підтвердження відповідачем факту отримання рахунків на оплату, в тому числі плати за абонентське обслуговування у спірний період, відповідно, настання строку їх оплати, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 102 439 грн. 06 коп., а також заборгованості з абонентського обслуговування у розмірі 130 грн. 50 коп. визнаються судом обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з пунктом 45 типового договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 45 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 03.01.2022 по 12.03.2024 в сумі 6 060 грн. 78 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 03.01.2022 по 12.03.2024 у сумі 19 190 грн. 73 коп., а також 3% річних за період прострочення з 03.01.2022 по 12.03.2024 у сумі 4 979 грн. 79 коп.
З приводу вимог про стягнення пені слід зазначити таке.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Суд зазначає, що за новою термінологією, запровадженою Законом України "Про житлово-комунальні послуги", терміну "постачальник" комунальних послуг відповідають терміни "виконавець" та "виробник", а терміну "замовник (абонент)" - термін "споживач".
Так, згідно з укладеним сторонами Договором, позивач є виконавцем послуги, а відповідач - споживачем зазначеної послуги.
Таким чином, дія підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 розповсюджується на відповідача.
Отже, враховуючи дату відміни карантину на території України та положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким визначено, що заборона на нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги діє і протягом 30 днів з дня відміни карантину, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за надані послуги у період з 03.01.2022 по 31.07.2023 є необґрунтованим, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню, огляду на таке.
Як було зазначено судом вище, на підтвердження направлення відповідачу листів з щомісячно складеними позивачем у період з листопада 2021 року по березень 2023 року Актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), Актами надання послуг з абонентського обслуговування, а також рахунками-фактурами позивач надав ймовірно викопіювання з повернутих конвертів, з яких вбачається, що конверти не були вручені адресату та повернуті за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання" (а.с.36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69 на звороті), а також копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, з яких вбачається, що на адресу відповідача надсилалась певна поштова кореспонденція. У той же час, суд відзначає, що вказані докази суд визнає неналежними, оскільки з них неможливо встановити вміст поштових відправлень на адресу відповідача (з огляду на відсутність поштових описів вкладень до відправлених відповідачу листів, а також поштових квитанцій та накладних); більше того, викопіювання повернутого конверту не містить інформації щодо № відправлення (трек-номеру для відстеження), що дозволило б прийти до висновку, що викопіювання повернутих конвертів, а також копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень стосуються одного і того ж відправлення. Разом з тим, позивачем були долучені до матеріалів справи поштовий опис вкладення у цінний лист, а також поштова квитанція(а.с.6-7), відповідно до яких відповідачу у якості додатку до позовної заяви, зокрема, були направлені всі спірні (щомісячно складені позивачем у період з листопада 2021 року по березень 2023 року) Акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), Акти надання послуг з абонентського обслуговування, а також рахунки-фактури.
В аспекті зазначеного господарський суд вважав за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.
Отже, виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, оцінивши всі вказані обставини в їх сукупності, враховуючи принцип вірогідності доказів, а також факт звернення позивача із позовом до суду щодо стягнення спірної заборгованості, а також факт завчасного направлення позивачем позовної заяви з додатками відповідачу, чим було надано можливість відповідачу добровільно її погасити, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати спожитої у період з листопада 2021 року по березень 2023 року теплової енергії на суму 102 439 грн. 06 коп., а також наданих у цей же період послуг з абонентського обслуговування на суму 130 грн. 50 коп., є такими, що настали.
Отже, судом було встановлено, що позивачем належними доказами не доведено факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у період з 03.01.2022 по 12.03.2024 (в який позивачем розраховано та заявлено до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних), оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем Актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), Актів надання послуг з абонентського обслуговування, а також рахунків-фактур лише разом з позовною заявою у квітні 2024 року.
Враховуючи вказане вище, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 6 060 грн. 78 коп. пені, 19 190 грн. 73 коп. інфляційних втрат та 4 979 грн. 79 коп. 3% річних та відмовляє в їх задоволенні.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 338 грн. 69 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи - підприємця Скоробогатого Володимира Миколайовича про стягнення заборгованості за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у загальному розмірі 132 800 грн. 86 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Скоробогатого Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вулиця Електрична, будинок 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014; ідентифікаційний код 00130850) 102 439 грн. 06 коп. заборгованість за поставлену теплову енергію, 130 грн. 50 коп. заборгованості з плати за абонентське обслуговування та 2 338 грн. 69 коп. частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 11.06.2024.
Суддя Ю.В. Фещенко