03 червня 2024 року м. Харків Справа №922/831/23 (641/934/23)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників:
від позивача - Дем'яненко Н.П. (особисто),
від відповідача-1- Вініцький М.В.,
від відповідача-2- не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (вх.№474Х від 20.02.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/831/23 (641/934/23) (м. Харків, суддя Усатий В.О., повний текст рішення складено 01.02.2024),
за позовом ОСОБА_1 , м. Харків,
до 1. Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків,
2. Комунального підприємства «Жилкомсервіс», м. Харків,
про стягнення коштів,
в межах справи про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс», -
23.02.2023 позивачка звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» та Комунального підприємства «Жилкомсервіс», в якому просила суд стягнути з відповідачів солідарно на користь останньої матеріальні збитки у розмірі 153100,00 грн та моральні збитки у розмірі 20000,00 грн.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що остання є власницею квартири АДРЕСА_1 . 06.01.2023 мало місце залиття квартири АДРЕСА_1 . Як вказує позивачка, залиття трапилось внаслідок аварії на горищі під'їзду, з трубопроводу центрального опалення. З цього приводу була викликана аварійна служба, якою усунене аварійне протікання води.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.09.2023 цивільну справу №641/934/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про відшкодування збитків, завданих залиттям квартири передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі №922/831/23.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати з відшкодування збитків, завданих залиттям квартири у розмірі 148067,09 грн, витрати на проведення незалежної оцінки у розмірі 5000,00 грн та витрати з відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2450,91 грн. В решті вимог відмовлено. Ухвалено видати накази після набрання рішення законної сили.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 по справі №922/831/23 (641/934/23) і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» вказує, що є неналежним відповідачем у справі. Скаржник зазначає, що забезпечення проведення ремонтів внутрішньобудинкових систем покладено на балансоутримувача та управителя житлового фонду чинним законодавством та публічним договором, укладеним КП «Жилкомсервіс» з власниками житлових та нежитлових приміщень житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Харкова. На думку відповідача-1, КП «Харківські теплові мережі» на підставі договору №15/1 від 13.02.2012 несе відповідальність за належне виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання та виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень у цих системах лише перед КП «Жилкомсервіс», а виконання поточного та капітального ремонтів договором №15/1 не передбачено. Апелянт вказує, що аварійна ситуація сталася внаслідок спливу строку експлуатації трубопроводу, заміна якого є обов'язком КП «Жилкомсервіс» як балансоутримувача та управителя будинку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (вх.№474Х від 20.02.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/831/23 (641/934/23) залишено без руху з підстав несплати судового збору.
В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№2832 від 26.02.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2024. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (вх.№474Х від 20.02.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/831/23 (641/934/23). Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/831/23 (641/934/23).
11.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/831/23 (641/934/23) (вх.№3567).
Від Комунального підприємства «Жилкомсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3980 від 19.03.2024), в якому просить не приймати докази, подані Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» разом із апеляційною скаргою, які не були подані до суду першої інстанції; залишити апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/831/23 (641/934/23) без змін.
В обґрунтування відзиву Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» вказує, що згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №902 від 20.12.2011 та Договору №15/1 відповідальність за належний технічний стан та проведення якісних ремонтних робіт на внутрішньобудинкових системах централізованого опалення та гарячого водопостачання покладено на КП «Харківські теплові мережі», яке є належним відповідачем у даній справі. Відповідач-2 зазначає, що Публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної власності на інших форм власності від 01.07.2022, в якому виконавцем зазначено КП «Харківські теплові мережі» укладено з метою надання послуг з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання. На думку, КП «Жилкомсервіс» шкода заподіяна внаслідок неналежного виконання КП «Харківські теплові мережі» обов'язків, передбачених Публічним договором від 01.07.2022, що є підставою для її відшкодування відповідно до загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України.
Від Дем'яненко Наталії Павлівни надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4939 від 08.04.2024), в якому просить залишити апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/831/23 (641/934/23) без змін.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає про неналежне виконання КП «Харківські теплові мережі» своїх зобов'язань щодо виконання умов публічного договору від 01.07.2022 та вважає, що шкода її майну заподіяна внаслідок бездіяльності відповідача-1. ОСОБА_1 вказує, що випадки прориву труб опалення ставалися постійно, споживач щомісячно сплачує послуги КП «Харківські теплові мережі», в тому числі за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньбудинкових систем теплопостачання, проте жодних доказів про належне виконання своїх обов'язків перед споживачами згідно публічного договору від 01.07.2022 та для запобігання аварійній ситуації, відповідачем-1 до суду не надано.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 оголошено перерву у розгляді справи №922/831/23 (641/934/23) до « 03» червня 2024 р. о 12:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Від представника Комунального підприємства «Жилкомсервіс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№7561 від 03.06.2024) у зв'язку з процесуальною зайнятістю адвоката - представника відповідача-2 в іншому судовому засіданні, призначеному 03.06.2024 о 12:15 год у приміщенні Господарського суду Донецької області.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
У силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У даному випадку явка представників учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а заявником у клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов'язковою.
Колегія суддів виходить з того, що у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
В обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи представник відповідача-2 посилається на участь у іншому судовому засіданні в призначений час, проте доказів зазначеного останнім не надано.
Заявником клопотання також не вказано яким саме чином неявка представника учасника справи унеможливить розгляд даної справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.
Більше того, представником відповідача-2 подано відзив на апеляційну скаргу та надано пояснення під час попереднього судового засідання 15.05.2024.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання представника КП «Жилкомсервіс» про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 03.06.2024 представник апелянта підтримав раніше надані пояснення, просив задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову до КП «Харківські теплові мережі». Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .
Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.01.2024 та Договором купівлі-продажу квартири з адресою: АДРЕСА_2 .
06.01.2023 сталося залиття квартири АДРЕСА_1 .
Факт залиття квартири, масштаб залиття, характер та обсяг пошкодження майна, що належить позивачу, зафіксувала комісія дільниці №24 КП «Жилкомсервіс», про що склала Акт обстеження від 12 січня 2023 року та комісія Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», про що склала Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі теплопостачання, горючого водопостачання (або холодного водопостачання) від 27.01.2023.
Так, у Акті обстеження від 12 січня 2023 року, складеного комісією дільниці №24 КП «Жилкомсервіс», на предмет залиття квартири позивачки зафіксовано наступне: комісія у складі інженера дільниці №24 КП «Жилкомсервіс» Васильєвої Ю.С, майстра дільниці №24 КП «Жилкомсервіс» Мартиненко Г.А. провела обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет залиття та склала дійсний акт в тому, що будинок 9-ти поверховий, 2-х під'їздний, 1988 року побудови, матеріал стін - керамзитобетон, покрівля - м'яка (Sзаг - 580 м2). Квартира АДРЕСА_3 розташована на 9-му поверсі 2-го під'їзду. Внаслідок обстеження встановлено: спостерігаються вологі сліди залиття в двох кімнатах, в коридорі, в туалеті та в ванній кімнаті, зі слів мешканців, через залиття, відбулося відключення світла; в одній кімнаті спостерігаються вологі сліди залиття на стелі, на стіні приблизною площею 9 кв.м., на підлозі через затікання води, під лінолеумом з'явилась пліснява, відчувається запах сирості; відбулося псування дверей; в другій кімнаті відбулося залиття стелі, відставання шпалер від стіни приблизною площею 15 кв.м., також на підлозі через затікання води, під лінолеумом з'явилась пліснява; в коридорі спостерігається вологість на стелі, на стіні приблизною площею 3 кв.м.; на підлозі спостерігається вологість; мешканцям квартири АДРЕСА_3 рекомендовано звернутись до КП «ХТМ» Слобідського району з приводу акту залиття.
Крім того, як було зазначено судом вище, 27.01.2023 комісією Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» складено Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі теплопостачання, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), в якому зафіксовано , що причиною залиття 06.01.2023 квартири АДРЕСА_1 є передчасний вихід з ладу трубопроводу центрального опалення на горищі через його внутрішню корозію внаслідок тривалою експлуатації без капітального ремонту. Висновки і рекомендації комісії: провести ремонт трубопроводу центрального опалення на горищі.
Акт про залиття, що трапилось 06.01.2023 в квартирі АДРЕСА_1 відповідає формі, встановленій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», в ньому наведені: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття.
Причиною залиття, яка відображена в акті про залиття, є передчасний вихід з ладу трубопроводу центрального опалення на горищі через його внутрішню корозію внаслідок тривалої експлуатації без капітального ремонту.
Позивачем проведено незалежну оцінку на предмет визначення розміру матеріальних збитків, понесених в наслідок залиття квартири за адресою : АДРЕСА_2 , за результатами якого було складено Звіт про незалежну оцінку майнових прав, з метою визначення ринкової вартості право вимоги відшкодування матеріальних втрат понесених внаслідок залиття квартири за адресою : АДРЕСА_2 , який долучено позивачем до матеріалів справи.
У вказаному Звіті експерта зроблено висновок, що вартість матеріальної шкоди, яка спричинена позивачу, як власнику квартири за адресою : АДРЕСА_2 , становить округлено 148100,00 грн, а фактично - 148 067,09 грн.
Відповідно до Рахунку №1405 від 13.02.2023 вартість Звіту про незалежну оцінку становить 5000,00 грн.
Позивач вважає, що в результаті неналежного виконання відповідачами своїх обов'язків, останній було завдано матеріальні збитки у загальному розмірі 153100,00 грн ( 148 100,00 + 5000,00 грн вартість проведення Звіту про незалежну оцінку) та моральні збитки у розмірі 20000,00 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Судове рішення мотивовано тим, що КП «Харківські теплові мережі» є належним відповідачем у даній справі, а отже, заподіяна позивачу майнова шкода внаслідок залиття квартири підлягає стягненню саме з відповідача-1. При цьому, суд критично ставиться до твердження відповідача-1 в частині спливу строку експлуатації трубопроводів внутрішньобудинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання, оскільки відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження зазначених обставин, а Акт про залиття не містить жодного посилання, що причиною залиття 06.01.2023 квартири є сплив строку експлуатації трубопроводів внутрішньобудинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання. Суд зазначив, що позивачем доведено належними доказами протиправність діянь відповідача-1 КП «Харківські теплові мережі», наявність причинного зв'язку між шкодою і діями відповідача, а також частково розмір заподіяної матеріальної шкоди, а саме витрати з відшкодування збитків, завданих залиттям квартири у розмірі 148067,09 грн та витрати на проведення незалежної оцінки у розмірі 5000,00 грн. Крім того, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам розумності і справедливості є сума моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
За приписами пунктів 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон).
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частин 1,2 статті 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.
Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Судом встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова: з управління будинком, спорудою або групою будинків - КП «Жилкомсервіс», з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: КП «Харківблагоустрій», КП «Харківські теплові мережі», ДКП «Харківкомуночиствод», КП «ВТП «Вода», КСП «Харківгорліфт» та інші.
Отже, вказаним рішенням, прийнятим органом місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, визначено статус КП «Жилкомсервіс» як управителя будинків, а КП «Харківські теплові мережі» як виконавця послуг з їх утримання.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов'язаний: 1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; 3) без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством; 4) своєчасно проводити підготовку об'єктів житлово-комунального господарства до експлуатації в осінньо-зимовий період; 5) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг; 6) вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством; 7) виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відновних робіт у розмірі, визначеному законодавством; 8) своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг; 9) своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини; 10) у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку; 11) інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства; 12) контролювати дотримання встановлених міжповіркових інтервалів вузлів комерційного обліку; 13) у разі укладення колективного договору або договору про надання комунальних послуг з колективним споживачем інформувати управителя, уповноважений орган управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, правління житлово-будівельного кооперативу, з якими укладено відповідний договір, про вихід з ладу, необхідність ремонту, зняття з абонентського обліку вузлів комерційного обліку, а також про настання терміну їх повірки; 14) направляти управителю або відповідним виконавцям протягом п'яти робочих днів отримані скарги споживачів щодо надання комунальних послуг, якщо вирішення таких скарг стосується обов'язків управителя або інших виконавців послуг.
Пунктом 5 частини 4 статті 8 Закону встановлено, крім іншого, обов'язок управителя у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів.
Матеріали справи свідчать про те, що 13.02.2012 між КП «Жилкомсервіс», яке на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» (далі - рішення №1186) визначений виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинком, спорудою або групою будинків (Управитель) та КП «Харківські теплові мережі», яке на підставі рішення №1186 визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (Виконавець) укладено Договір №15/1.
Відповідно до п.1.1 Договору №15/1 на виконання вимог ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та умов публічного договору про надання житлово-комунальних послуг м. Харків, укладеного із споживачами, які мешкають в житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Харкова (споживачі), Управитель, який не є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання: мережі, арматура на них прилади та обладнання, які розміщені в межах будинку та виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень на внутрішньобудинкових системах, а управитель зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю надані послуги.
Пунктами 2.3.1.-2.3.3., 2.3.5. Договору №15/1 сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством та умовами цього Договору; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; своєчасно та в повному обсязі проводити підготовку внутрішньобудинкових систем до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені цим Договором;
Відповідальність сторін за Договором №15/1 встановлена розділом 5 Договору.
Так, у випадку невиконання, або неналежного виконання умов договору Сторони несуть відповідальність встановлену діючим законодавством України (п.5.1.). Управитель не відповідає перед споживачем за невиконання чи неналежне виконання виконавцем умов цього договору чи за допущені недоліки у наданні послуг, які сталися в результаті роботи виконавця (п.5.2.).
Відповідно до п.5.4. Договору №15/1 виконавець несе відповідальність, перед споживачами, які мешкають або розташовані в житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Харкова, за ненадання або неналежне надання виконавцем послуг, внаслідок яких було заподіяно шкоду життю, здоров'ю, майну споживача або третіх осіб, майну управителя, майну територіальної громади, яке передано на обслуговування управителю, або навколишньому природному середовищу згідно діючого законодавства.
Крім того, 14.06.2022 листом №02-10/3421 Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» у зв'язку з набранням чинності з 01.07.2022 публічних договорів з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем, які оприлюднені на веб-сайті КП «ХТМ» направило проект додаткової угоди №23 до договору на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків №15/1 від 13.02.2012.
На підставі додаткової угоди, наказом №2907-1, КП «Жилкомсервіс» провело коригування тарифу, виключивши з обслуговування вищевказані внутрішньобудинкові системи централізованого опалення та гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та передачі їх в технічне обслуговування КП «ХТМ» з 01.07.2022.
Тобто, з 01.07.2022 року «Технічне обслуговування систем гарячого водопостачання» та «Технічне обслуговування систем центрального опалення», згідно з постановами №1023 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. №1182» та №1022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830», здійснюються виконавцем послуг КП «Харківські теплові мережі».
Нарахування КП «Жилкомсервіс» на суму відповідних послуг припиняється з розрахунку сум, які затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 №893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова» (в редакції Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №318 від 11.05.2018)
Відповідно до Публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної власності на інших форм власності від 01.07.2022 зазначено виконавцем - КП «Харківські теплові мережі». Відповідно до п.1 вказаного договору він є публічним договором, що укладається з метою надання послуг з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання споживачу у багатоквартирному будинку.
Пунктом 6 Публічного Договору від 01.07.2022 технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1 та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року №150.
Додатком 1 до Публічного договору від 01.07.2022, де міститься Перелік адрес будинків, в яких проводиться технічне обслуговування та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, (який є публічному доступі https://hts.kharkov.ua/info_for_public_contract.php) в п. 4023 передбачена адреса: вулиця Ньютона, 115/2, Слобідського району міста Харкова.
Відповідно до п.7 Публічного Договору від 01.07.2022 зазначено, що Технічне обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання житлового будинку та аварійне обслуговування здійснюється Виконавцем (КП «ХТМ») на ділянці мереж внутрішньобудинкової системи від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового приміщення).
Згідно з п.8 Публічного Договору від 01.07.2022 технічне обслуговування внутрішньобудинкової системи теплопостачання та поточний ремонт здійснюється Виконавцем відповідно до переліку адрес будинків (додаток 1) та включає в себе перелік послуг, зокрема, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання; усунення пошкоджень внутрішньобудинкових систем, усунення течії на трубопроводах, приладах та арматурі (при виявленні недоліків); укріплення теплової ізоляцій трубопроводів (за потребою); часткова заміна ділянок трубопроводу ( до 10 п.м.) ( при виявленні недоліків); усунення пошкоджень ізоляції на трубах теплопостачання після заміни невеликих ділянок трубопроводу (за потребою); проведення робіт по відновленню конструктивних елементів житлового будинку при їх порушенні під час виконання робіт Виконавцем (при порушенні під час надання послуг); проведення аварійно-відновлювальних робіт на внутрішньобудинкових системах теплопостачання (при виявленні недоліків); ремонт утеплення розширювальних баків на горищі, зливних та повітряних труб, вантузів тощо (один раз на рік при підготовці до роботи в ОЗП); вчасне усунення виявлених несправностей та відхилення в роботі системи теплопостачання (постійно); очищення від бруду та іржі розширювального бака, відновлення його теплоізоляції ( один раз на рік при підготовці до роботи в ОЗП), а також забезпечення регулярного проведення технічного огляду внутрішньобудинкових систем теплопостачання, складання опису несправностей систем, що підлягають усуненню. Необхідність регулярного здійснення опису є основою для складання переліків ремонтних робіт капітального характеру, профілактики і підготовки систем до наступного експлуатаційного періоду (2 рази на рік, навесні та восени); аварійне обслуговування включає в себе послуги, пов'язані з негайним усуненням несправностей та пошкоджень внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а також ліквідацію аварійних ситуацій на внутрішньобудинкових системах теплопостачання і здійснюється відповідно до заявок споживача (при виявленні недоліків, у випадку аварійних ситуацій).
Відповідно до п.9 Публічного Договору від 01.07.2022 зазначено, що проведення робіт з поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання включає: Заміна ділянок трубопроводу теплопостачання з засувками, кульовими кранами та іншою запірною арматурою в обсязі більше 10 м.п. ( за потребою).
З огляду на вищевикладене, на відповідача-1 покладено обов'язок щодо технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та поточного ремонту, як виконавця послуг, а також регулярного проведення технічного огляду внутрішньобудинкових систем теплопостачання, складання опису несправностей систем, що є основною для складання переліків ремонтних робіт капітального характеру.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Акта від 27.01.2023 комісією Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» встановлено, що причиною залиття 06.01.2023 квартири АДРЕСА_1 є передчасний вихід з ладу трубопроводу центрального опалення на горищі через його внутрішню корозію внаслідок тривалої експлуатації без капітального ремонту.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частинами першої-третьої статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно із пунктом 8 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною першою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За правилами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Як вже зазначено вище, актом обстеження від 27.01.2023 встановлено, що залиття квартири сталося через передчасний вихід з ладу трубопроводу центрального опалення на горищі через його внутрішню корозію внаслідок тривалої експлуатації без капітального ремонту.
Статтями 13, 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи не містять доказів того, що залиття квартири сталося з вини КП «Жилкомсервіс» як управителя будинку.
Тоді як договором, укладеним між КП «Жилкомсервіс» (Управитель) та КП «Харківські теплові мережі» (Виконавець), Публічним Договором від 01.07.2022 відповідальність за належний технічний стан внутрішньобудинкових систем покладено саме на КП «Харківські теплові мережі».
Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04.11.2022 року у справі №640/2713/18, від 18.11.2020 року у справі №639/7313/16-ц, від 13.08.2020 року у справі №643/14853/16, від 28.05.2020 року у справі №640/419/17.
Тобто, залиття квартири сталося з причин незабезпечення належного стану внутрішньобудинкових систем у будинку, технічне обслуговування яких покладено на КП «Харківські теплові мережі». З огляду на що заподіяна позивачу майнова шкода внаслідок залиття квартири підлягає стягненню саме з відповідача-1 КП «Харківські теплові мережі», про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що КП «Харківські теплові мережі» не є належним відповідачем у даній справі, оскільки заміну трубопроводів після спливу строку їх експлуатації покладено на КП «Жилкомсервіс», колегія суддів вказує про наступне.
З акту про залиття від 27.01.2023 вбачається, що завдана шкода позивачу настала не внаслідок спливу строку експлуатації трубопроводу систем централізованого опалення, а через передчасний вихід з ладу трубопроводу. Вказаний акт підписано представниками КП «Харківські теплові мережі». Доказів оскарження акту матеріали справи не містять. Крім того, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обставин залиття внаслідок спливу строку експлуатації трубопроводу. При цьому, клопотань про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири, КП «Харківські теплові мережі» не заявляло, а тому вина не спростована належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що КП «Харківські теплові мережі» на підставі договору №15/1 від 13.02.2012 несе відповідальність за належне виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання та виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень у цих системах лише перед КП «Жилкомсервіс» є безпідставними та спростовуються вищенаведеними п.5.2., 5.4. Договору №15/1.
При цьому, як встановлено вище, з 01.07.2022 між КП «Харківські теплові мережі» та споживачами послуг, зокрема з позивачем, діє Публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної власності на інших форм власності. Як встановлено судом, відповідно до умов публічного договору здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж та вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, покладено саме на КП «Харківські теплові мережі», як виконавця відповідних послуг.
Отже, завдана шкода внаслідок залиття квартири, яке сталося 06.01.2023, заподіяна внаслідок неналежного виконання КП «Харківські теплові мережі» обов'язків, передбачених Публічним договором від 01.07.2022, що є підставою для її відшкодування останнім відповідно до загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України.
Стосовно доданих до апеляційної скарги актів готовності до опалювального сезону, що на думку скаржника, підтверджують належне виконання КП «Харківські теплові мережі» зобов'язань у спірних правовідносинах, колегія суддів вказує про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень частини третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частинами восьмою, дев'ятою статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Додані до апеляційної скарги докази, зокрема, акти готовності до опалювального сезону, до суду першої інстанції подані не були.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи». При цьому тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).
Винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи, у даному разі - відповідача.
Висновок щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.
Водночас, як вбачається із апеляційної скарги, заявником не ставиться питання про поновлення строку на подання таких доказів та долучення до матеріалів справи, не зазначено причин неподання їх до суду першої інстанції.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що надані апелянтом до скарги докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про те, що саме з КП «Харківські теплові мережі» підлягають стягненню завдані залиттям квартири збитки, відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20).
Позивачем доведено факт завдання шкоди, протиправність дій відповідача-1, причинний зв'язок між ними, а відповідач-1 відповідно до вимог ст.ст.73,74 ГПК України це не спростував і не довів відсутності своєї вини.
Суд вказує, що доводи апеляційної скарги зводяться до визначення належного відповідача у спірних правовідносинах та не містять заперечень щодо доведеності позовних вимог та доказів, долучених до позовної заяви.
Як встановлено судом вище, з метою визначення розміру матеріальних збитків, понесених в наслідок залиття квартири за адресою : АДРЕСА_2 позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майнових прав вартість матеріальної шкоди, яка спричинена позивачу, як власнику квартири за адресою : АДРЕСА_2 , округлено становить 148100,00 грн, а фактично - становить 148 067,09 грн.
Відповідно до Рахунку №1405 від 13.02.2023 вартість Звіту про незалежну оцінку становить 5000,00 грн.
Належних та допустимих доказів на спростування розміру завданих збитків, матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено факт спричинення збитків позивачу внаслідок залиття квартири, а КП «Харківські теплові мережі» дані обставини не спростовано, суд вважає, що, спричинена майнова шкода позивачу, розмір якої підтверджено належними і допустимими доказами, на загальну суму 148067,09 грн та витрати на проведення незалежної оцінки у розмірі 5000,00 грн підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20.
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжито термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не з виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивач зазначає, що через 10 тижнів після закінчення ремонту сталося залиття квартири, що спричинило стрес. Крім того, у зв'язку з залиттям квартири з'явилася пліснява, що призвело до погіршення стану здоров'я, на підтвердження чого додано відповідні медичні довідки та висновки лікарів.
З урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на понесення позивачем переживань та негативних наслідків у зв'язку із залиттям її житлового приміщення, врахувавши засади розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення суми моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-1 КП «Харківські теплові мережі» завданої позивачу шкоди.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції у справі.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 11.08.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 №3684-IX).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/831/23 (641/934/23) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.06.2024.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук