вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" травня 2024 р. Справа№ 910/14482/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Іоннікової І.А.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 07.05.2024,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”
на рішення Господарського суду міста Києва
від 31.01.2024 (повний текст рішення складено 14.02.2024.)
у справі № 910/14482/23 ( суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства “Укргідроенерго”
до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”
про стягнення 29 904 544,92 грн,
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”
до Приватного акціонерного товариства “Укргідроенерго”
про тлумачення умов договору,
Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог
У вересні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 10.04.2019, яка складається з 22 047 462,80 грн - суми основного боргу, 6 754 759,63 грн - інфляційних втрат та 1 102 322,49 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що адміністратор розрахунків сформував у Системі управління ринком рахунки за небаланси електричної енергії за договором за І декаду листопада 2022 року, ІІ декаду грудня 2022 року, І-ІІІ декади червня - липня 2023 року, у вересні 2022 року проте відповідач прострочив здійснення оплати таких рахунків.
20.10.2023 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла зустрічна позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" про тлумачення п. 5.1 договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 10.04.2019 №0422-01012 (у редакції наказів НЕК "Укренерго" від 01.06.2021 №303, від 21.04.2022 №161, від 16.05.2022 №176, від 09.06.2022 №236, від 27.01.2023 №58).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/14482/23 закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 720 105,36 грн.
Первісні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" - задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 20 570 105,08 грн - суми основного боргу, 6 754 759,63 грн - інфляційних втрат, 1 102 322,49 грн - 3% річних та 426 407,80 грн - витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні іншої частини первісного позову - відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" про тлумачення умов договору відмовлено.
Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума основного боргу відповідача за спірним договором, яка на момент розгляду справи складає 20 570 105,08 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи. При цьому, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 720 105,36 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Судом також відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення 3% річних, оскільки положеннями статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 5634604,01 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, також судом першої інстанції порушенні норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач за первісним позовом зазначає наступне:
- Господарським судом міста Києва в порушення пункту 10 частини другої статті 182 та пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України взагалі не розглянуто заяву відповідача про закриття провадження у справі в частині погашеної суми основного боргу у справі № 910/14482/23, що спричинило винесення необґрунтованого та безпідставного рішення, оскільки в частині погашеної суми у розмірі 5 634 604,01 грн відсутній предмет спору між НЕК «Укренерго» та ПрАТ «Укргідроенерго».
- аналіз частини четвертої статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» свідчить, що оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг за врегулювання небалансів електричної енергії виключно з його поточного рахунка із спеціальним режимом використання.
Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку.
У спірних правовідносинах позивачем не доведено обставини врегулювання системних обмежень оператором системи передачі, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування ОЕС України, а тому відповідач не міг скористатися правом вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка для проведення розрахунків з Позивачем.
- Господарським судом міста Києва при винесенні рішення від 31.01.2024 у справі № 910/14482/23 в частині відмови у задоволенні заяви НЕК «Укренерго» щодо відстрочення виконання рішення суду у зазначеній справі, порушені загальні засади цивільного законодавства України стосовно справедливості, добросовісності та розумності, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що в свою чергу призвело до порушення принципу рівності прав учасників ринку (ПрАТ «Укргідроенерго» та НЕК «Укренерго»).
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач за первісним позовом подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/14482/23 - без змін, з тих підстав, що доводи скаржника зводяться виключно до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, які повно та всебічно були оцінені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, між ПрАТ "Укргідроенерго" (користувач системи передачі, трейдер, оператор ринку, гарантований покупець, в якості учасника ринку, СБВ) та ПрАТ "НЕК "Укренерго" (оператор системи передачі, ОСП) було укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії на підставі письмової заяви від 05.04.2019 №20-3/1509 про приєднання до договору.
Відповідно до повідомлення про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії "01/13237 від 11.04.2019, договір є публічним та укладається сторонами з урахуванням статті 634 ЦК України, та розміщений на офіційному сайті ДП "НЕК "Укренерго"; ідентифікатор договору - 0422-01012, дата акцептування - 10.04.2019.
У подальшому, наказами ПрАТ "НЕК "Укренерго" затверджувалися умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, зокрема, наказами від 01.06.2021 №303, від 31.01.2022 №58, від 21.04.2022 №161, від 16.05.2022 №176, від 09.06.2022 №236, від 27.01.2023 №58.
Так, відповідно до умов договору:
- СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (п. 1.3.);
- врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (п. 1.5);
- вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством (п. 2.1);
- порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (п. 2.2);
- договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору ( п. 5.1.);
- подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6);
- передбачено, що ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано (п. 5.9. у редакції наказу від 09.06.2022 №236);
- ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний Сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в Акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним СВБ (п. 5.9. у редакції наказу від 27.01.2023 №58);
- СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (п. 5.10.);
- цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заявки-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включено року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (п. 9.1.);
- якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовжений на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2.).
На виконання умов договору у ОСП було сформовано та надіслано рахунки на оплату електроенергії для врегулювання небалансів, придбаної НЕК "Укренерго": в І декаді листопада 2022 року, ІІ декаді грудня 2022 року, ІІ-ІІІ декадах червня 2023 року, у вересні 2022 року (за результатами проведеного ОСП врегулювання на підставі даних комерційного обліку), та відповідні акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, на загальну суму 22 047 462,80 грн.
Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором, у зв'язку із чим у останнього утворилася заборгованість, яку позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом.
Заперечуючи проти позову відповідач за первісним позовом зазначає, що в діях відповідача відсутня вина, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача заходів відповідальності; вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов до наступних висновків.
Предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 в частині вимог первісного позову.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарсько-договірним зобов'язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного Кодексу України та статті 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що виробники зобов'язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку. Постачальник послуг з балансування має відповідати вимогам правил ринку щодо надання послуг з балансування.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою №307 від 14.03.2018 затверджено Правила ринку, які визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України (п. 1.1.1 Правил ринку).
Відповідно до п. 1.1.2 Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.
У п. 1.1.4 Правил ринку викладено значення таких скорочень, що застосовуються в цих Правилах, а саме: АР - адміністратор розрахунків; СВБ - сторона, відповідальна за баланс; ОСП - оператор системи передачі.
Відповідно до п. 1.11.1 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.
Пунктом 1.11.8 Правил ринку визначено, що АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Система управління ринком забезпечує: 1) прогнозування загального навантаження; 2) проведення аукціонів на придбання ДП; 3) повідомлення результатів аукціонів на ДП; 4) адміністрування графіків виробництва/споживання; 5) подання пропозицій на балансуючу електричну енергію; 6) проведення розрахунків за небаланси електричної енергії; 7) видачу ОСП команд з балансування в режимі реального часу ППБ; 8) проведення розрахунків на ринку (виконання всіх розрахункових процесів), включаючи адміністрування остаточних позицій СВБ та розрахунку розмірів дебетів/кредитів рахунків учасників ринку; 9) обмін інформацією з учасниками ринку і функціонування необхідних баз даних; 10) ведення реєстрів учасників ринку з можливістю зазначення відповідних ролей; 11) інтерфейс і зв'язок з програмним забезпеченням РДН і ВДР, якими управляє ОР; 12) інтерфейс і зв'язок з системою прогнозування виробництва електричної енергії з ВДЕ, що продають електричну енергію гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом, що працює в режимі, близькому до реального часу, управління якою здійснює гарантований покупець; 13) адміністрування комерційного обліку; 14) інтерфейс з системою диспетчерського управління і збору даних (SCADA); 15) інтерфейс та зв'язок з платформою моніторингу Регулятора;16) інтерфейс та зв'язок з платформою прозорості ENTSO-E.
Згідно з п.п. 4.2.1-4.2.2 Правил ринку для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування, типова форма якого наведена в додатку 7 до цих Правил, та включення до Реєстру ППБ (далі - заява). Форма заяви оприлюднюється ОСП на власному офіційному вебсайті. ОСП розглядає таку заяву та не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати її отримання інформує заявника щодо повноти та коректності наданої інформації. У випадку надання неповної та/або недостовірної інформації ОСП повідомляє про це учасника ринку, який у свою чергу повинен надати необхідну інформацію протягом 14 календарних днів з дати отримання повідомлення. Якщо учасник ринку не надав необхідну інформацію протягом визначеного строку, заява не розглядається.
В редакції п. 4.3 Правил ринку чинної на момент виникнення правовідносин передбачено, що протягом 10 робочих днів з дати отримання повної та коректної інформації ОСП (у ролі АР) вносить заявника до Реєстру ПДП і надає доступ до електронної платформи. Чинна редакція викладена наступним чином: протягом 10 робочих днів з дати отримання повної та коректної інформації ОСП (у ролі АР) вносить заявника до Реєстру ППБ і надає доступ до електронної платформи.
Чинна на момент виникнення правовідносин редакція п. 4.2.4 Правил ринку передбачала, що участь у балансуючому ринку обов'язкова для всіх ППБ, які управляють одиницями відпуску, крім виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом, в обсягах усієї їхньої залишкової доступної потужності для забезпечення балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження незалежно від факту продажу (непродажу) будь-якого типу резерву. Чинна редакція передбачає, що участь у балансуючому ринку обов'язкова для всіх ППБ, які управляють одиницями відпуску, крім ППВДЕ, в обсягах усієї їхньої залишкової доступної потужності для забезпечення балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження незалежно від факту продажу (непродажу) будь-якого типу резерву.
Згідно з п. 5.13.10 Правил ринку АР використовує систему розрахунків за небаланси електричної енергії для проведення відповідних розрахунків, дебетувань/кредитувань ринкових рахунків СВБ для платежів і зборів при розрахунках за небаланс. Система розрахунків за небаланси електричної енергії є частиною системи управління ринком та містить інформацію про ринкові рахунки СВБ.
АР на щоденній основі надсилає через систему управління ринком платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період щодо закупівлі балансуючої енергії, та окремий платіжний документ із зазначенням суми, яка має бути сплачена ППБ щодо платежів за невідповідність. ППБ на щоденній основі надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена АР за торговий день щодо закупівлі балансуючої енергії. (п. 7.2.1 Правил ринку в чинній на момент виникнення правовідносин редакції).
Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка (п. 7.7.4 Правил ринку в редакції від 04.12.2020, що є чинною, та п. 7.6.4 в редакції від 16.07.2020).
Як встановлено вище, відповідачем приєднано позивача до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучено до реєстру постачальників послуг з балансування, що підтверджується шляхом поданням заяви-приєднання від 05.04.2019 №20-3/1509.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору, між сторонами були підписані акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів: №ВН/22/09-0422 від 30.09.2022, №ВН/22/11-0422 від 30.11.2022, акт-корегування (врегулювання) №ВР/22/09-0422 від 30.12.2022 до акту купівлі-продажу №ВН/22/09-0422 від 30.09.2022, №ВН/22/12-0422 від 31.12.1022, №ВН/23/06-0422 від 30.06.2023. Акти підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Так, згідно з частини 7 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Згідно з положеннями п. 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Правилами ринку (п. 1.11.1) передбачено, що управління процесами, зокрема проведення необхідних розрахунків, реєстрація ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами здійснюється за допомогою системи управління ринком (надалі - СУР). СУР забезпечує, зокрема, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії.
АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком (п. 1.11.8 Правил ринку).
Судом встановлено, що позивач надсилав на електронну пошту відповідача (settlement@ua.energy) листи із рахунками-фактурами за спірний період, які скріплені цифровим підписом представника позивача.
На підтвердження направлення рахунків на оплату позивачем надані у матеріали роздруківки знімку екрану телефону щодо направлення рахунків на електронну пошту відповідача.
Щодо наданих позивачем доказів направлення відповідачу рахунків суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України, про що вказував Верховний Суд у постановах від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, а також у постанові від 14.12.2023 у справі №910/3263/23.
Роздруківки знімків екранів комп'ютера є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом (п. 82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21). При цьому, осіб відправника та отримувача, час відправлення відповідних повідомлень можна ідентифікувати за даними, наведеними в таких документах (адреси електронної пошти, власні імена, інші відомості, наведені у роздруківках).
Лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.
Аналогічні висновки містилися у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20.
Отже, представлені позивачем роздруківки знімків екрану підтверджують факт направлення відповідачу рахунків на оплату за спірний період, в той час як відповідачем не доведено неотримання ним цих рахунків.
З урахуванням вище наведеного, слід дійти до висновку, що строк оплати відповідачем коштів за електричну енергію для врегулювання небалансів за І декаду листопада 2022 року, ІІ декаду грудня 2022 року, ІІ-ІІІ декади червня 2023 року, вересень 2022 року, є таким, що настав.
Водночас судом враховано, що висновки, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/9216/22 не спростовують обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем саме відповідно до приписів п. 7.7.4. Правил ринку, в той час як умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії не містять іншого порядку розрахунків.
Проте, відповідач свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконав, здійснив оплату частково та з порушенням строків, встановлених договором, внаслідок чого у ПрАТ "НЕК "Укренерго" утворилася заборгованість, яка станом на 31.08.2023, за доводами позивача, становила 22 047 462,80 грн.
Разом із тим, як встановлено судом першої інстанції, за період з 01.09.2023 по 16.10.2023 відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 1 477 357,72 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: №1070 від 04.09.2023 на суму 2 166,66 грн; №1173 від 06.09.2023 на суму 39 267,49 грн; №1031 від 07.09.2023 на суму 180 584,75 грн; №2398G31 від 08.09.2023 на суму 535 233,46 грн; №1190 від 29.09.2023 на суму 19 261,88 грн; №1193 від 02.10.2023 на суму 51 361,96 грн; №1031 від 03.10.2023 на суму 128 465,19 грн; №23104G31 від 04.10.2023 на суму 45 310,13 грн; №1197 від 05.10.2023 на суму 28 151,87 грн; №1031 від 06.10.2023 на суму 5 880,18 грн; №23109G31 від 09.10.2023 на суму 98 933,04 грн; №1012 від 10.10.2023 на суму 165 667,75 грн; №1801 від 11.10.2023 на суму 26 140,17 грн; №231012G31 від 12.10.2023 на суму 52 247,47 грн; №1205 від 13.10.2023 на суму 43 432,60 грн; №1031 від 16.10.2023 на суму 55 193,12 грн.
Враховуючи, що первісна позовна заява була подана до суду 13.09.2023, суд дійшов до висновку, що грошові кошти у розмірі 757 252,36 грн, сплачені у період до подачі позову, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 757 252,36 грн задоволенню не підлягають.
Окрім того, після відкриття провадження у цій справі, відповідачем здійснено оплату заборгованості у розмірі 720 105,36 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Таким чином, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного боргу у розмірі 720 105,36 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" суми основного боргу у розмірі 720 105,36 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що 14.11.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва було подано заяву про закриття провадження у справі в частині погашеної суми основного боргу у загальному розмірі 6 2354 709,37 грн.
Тобто, окрім сплаченої суми заборгованості у розмірі 720 105,36 грн (в цій частині провадження у справі закрито), відповідачем у період з 17.10.2023 по 31.10.2023 на користь позивача було перераховано грошові кошти у розмірі 5 634 604,01 грн, на підтвердження чого долучено платіжні доручення від 17.10.2023 №231017G30 на суму 8842,07 грн, від 18.10.2023 №1212 на суму 266710,65 грн, від 19.10.2023 №1021 на суму 519645,52 грн, від 20.10.2023 №231020G31 на суму 32778,24 грн, від 23.10.2023 №1216 на суму 54020,36 грн, від 24.10.2023 №1031 на суму 52393,68 грн, від 25.10.2023 №231025G31 на суму 40258,17 грн, від 26.10.2023 №1221 на суму 58476,63 грн, від 27.10.2023 №1033 на суму 9338,48 грн, від 30.10.2023 №231030G62 на суму 210162,81 грн, від 31.10.2023 №1233 на суму 4381977,40 грн.
Водночас, як вказує скаржник, дану заяву суд першої інстанції до розгляду не прийняв і не розглянув, у зв'язку з чим з відповідача стягнуто суму заборгованості, яка була оплачена ще до винесення рішення судом першої інстанції.
Колегія суддів, дослідивши матеріали апеляційної скарги встановила, що заява про закриття провадження у справі в частині погашеної суми основного боргу у справі №910/14482/23 сформована в системі «Електронний суд» 14.11.2023, доставлена до Господарського суду міста Києва і зареєстрована судом у це же день (згідно відомостей з картки руху заяви), однак не була долучена до матеріалів справи. До заяви долучено означені вище платіжні доручення.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 5 634 604,01 грн також слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Крім того, 07.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Півічного апеляційного господарського суду (через систему «Електронний суд») від Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” надійшла заява про закриття провадження у справі в частині погашеної відповідно до актів зарахування зустрічних позовних вимог від 26.12.2023 та від 22.04.2024 суми основного боргу у розмірі 1370035,68 грн.
Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Системний аналіз положень статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
При цьому, у постанові 16.12.2020 у справі №908/1908/19 Верховний Суд зазначив, що існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, яких не існувало під час розгляду справи судом першої інстанції.
Водночас, відповідач за первісним позовом не подавав до суду першої інстанції акт про зарахування зустрічних позовних вимог від 26.12.2023 на суму 216442,70 грн, акт про зарахування зустрічних позовних вимог від 22.04.2024 на суму 1153592,98 грн датований пізніше ніж оскаржуване рішення, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для долучення таких доказів на стадії апеляційного провадження, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні даної заяви.
Доводи відповідача про неможливість здійснення розрахунків з позивачем через відсутність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку суд вважає необґрунтованими, оскільки з правового аналізу змісту статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" можна дійти висновку, що її приписи не містять імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з позивачем тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Навпаки, означеними положеннями передбачено можливість відповідача, з метою належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, у свою чергу, свідчить про те, що відповідач не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань.
У той же час, ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.
Водночас, положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за небаланси електричної енергії лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21 та від 03.02.2023 у справі №910/9374/21.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за спірним договором, яка на момент розгляду справи складає 14935501,07 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов'язання за договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість первісних позовним вимог в частині стягнення суми основного боргу у сумі 14935501,07 грн.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем за первісним позовом обов'язку з своєчасної та повної оплати відповідачем обсягів врегулювання небалансів електричної енергії, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 102 322,49 грн - 3% річних та 6 754 759,63 грн - інфляційних втрат (у відповідності до наданого позивачем за первісним позовом розрахунку).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем на виконання умов договору балансуючої електричної енергії, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України.
Водночас, 14.11.2023 до суду першої інстанції відповідачем за первісним позовом було подано заяву про зменшення розміру 3% річних на 90%.
Суд першої інстанції з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18, відмовив у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення 3% річних.
Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом зазначає, що суд першої інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду у справі № 902/417/18, у зв'язку з чим відмова у зменшенні 3 % річних є неправомірною.
Так, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16, від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц і № 522/2110/15-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц). Таке врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Разом з тим, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фактично, визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Водночас у справі, що розглядається, сторонами у договорі погоджено і позивачем до стягнення заявлено відсотки річні у розмірі, передбаченому законом (частиною 2 статті 625 ЦК України), а саме у розмірі 3 % річних.
Отже, встановлені судами у справі № 902/417/18 обставини є відмінними від обставин, встановлених у справі № 910/14482/23, оскільки в зазначених справах сторонами у договорі погоджено різний розмір відсотків річних, що відповідно вплинуло на прийняття судами відповідного висновку, щодо застосування положень статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, та відповідного зменшення судом у справі № 902/417/18 відсотків річних.
Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, з положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За вказаних обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню за розрахунком позивача за первісним позовом, перевіреного судом.
З огляду на викладене, первісний позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 14 935 501, 07 грн суми основного боргу, 6 754 759,63 грн інфляційних втрат та 1 102 322, 49 грн - 3% річних.
Провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 6 354 709, 37 грн слід закрити, у задоволенні іншої частини первісного позову - відмовити.
Щодо поданої відповідачем за первісним позовом заяви про відстрочення виконання рішення суду, слід зазначає таке.
Статтею 160 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При винесенні ухвали про відстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.
В основу судової ухвали про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Крім того, у зв'язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз наведених у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду мотивів та наданих відповідачем за первісним позовом документів, свідчить те, що останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання рішення у даній справі та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання даного рішення суду.
Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
За таких обставин, факт відсутності фінансування та ненадходження коштів від контрагентів Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
Так, у даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Суд звертає увагу, що долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.
Окрім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення по справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення
Пунктами 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вимог за первісним позовом є законним, мотивованим та обґрунтованим, однак колегія суддів дійшла до висновку про закриття провадження у справі в частині первісних позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 6354709,37 грн. За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Крім того, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог; в частині закриття провадження у справі витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки даний спір виник у зв'язку із неправомірними діями відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/14482/23 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/14482/23 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
« 1. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 6 354 709, 37 грн.
2. Первісні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" - задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ - 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, код ЄДРПОУ - 20588716) 14 935 501 (чотирнадцять мільйонів дев'ятсот тридцять п'ять тисяч п'ятсот одна) грн 07 коп. - суми основного боргу, 6 754 759 (шість мільйонів сімсот п'ятдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн 63 коп. - інфляційних втрат, 1 102 322 (один мільйон сто дві тисячі триста двадцять дві) грн 49 коп. - 3% річних та 426 407 (чотириста двадцять шість тисяч чотириста сім) грн 80 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
4. У задоволенні іншої частини первісного позову - відмовити.
5. У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" про тлумачення умов договору - відмовити.»
В іншій частині заяви Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” про закриття провадження у справі відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, код ЄДРПОУ - 20588716) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ - 00100227) 126 778 (сто двадцять шість тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 52 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/14482/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 07.06.2024 після виходу з відпустки колегії суддів.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.А. Іоннікова