ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3045/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання - Кратковський Р.О.
за участю представників учасників справи:
від позивача - Рудюк Ю.А., довіреність №65 від 26.12.2023р.;
від відповідача - Шараг О.В., ордер серія ВН №1323109 від 15.01.2024р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2023
у справі №916/3045/23
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності ,,УКРІНТЕРЕНЕРГО”
до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області
про стягнення 950 049, 51 грн,-
головуючий суддя - Сулімовська М.Б.
місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області
В судовому засіданні 06.06.2024 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У липні 2023 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності ,,УКРІНТЕРЕНЕРГО” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області , в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за період січень-березень 2021 у розмірі 950 049,51 грн., з яких: 521 672,37 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію за січень-березень 2021, 70 068,83 грн пеня, 196 656,77 грн інфляційні втрати та 161 651,54 грн 15% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії в частині оплати поставленої електроенергії.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 року по справі №916/3045/23 (суддя Сулімовська М.Б.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 521672 грн. 37 коп. основної заборгованості, 161651 грн. 54 коп. 15% річних, 196656 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 70068 грн. 83 коп. пені, 14250 грн. 74 коп. судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 521 672,37 грн, а отже, і їх задоволення. Також перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 15% річних та інфляційних втрат, господарським судом встановлено відповідність вказаних розрахунків обставинам справи, а тому також задоволено позов у вказаній частині.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Усатівська сільська рада Одеського району Одеської області звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 року у справі №916/3045/23 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності ,,УКРІНТЕРЕНЕРГО” до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області задовольнити частково на загальну суму 521 672,37 грн, що складається з основного боргу, в решті - відмовити.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при постановленні рішення не звернув увагу на той факт, що між сторонами у справі не виникло правовідносин на підставі договору, на який посилається позивач. А тому, на думку апелянта, відсутні домовленості щодо строків, порядку розрахунків, ціни, неустойки.
Однак оскільки договір про постачання електроенергії, який є обов'язковим між сторонами не укладався, скаржник вважає за можливе застосувати положення ч..1 ст. 692 ЦК України щодо обов'язку оплатити отриманий товар.
Щодо вимог про стягнення 70 068,83 грн пені, 196 656,77 грн інфляційних втрати та 161 651,54 грн 15% річних апелянт вказує, що пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не зазнає значних негативних наслідків в своєму фінансовому становищі, позивачем не надано жодного доказу понесених збитків; через військову агресію Збройний Сил РФ проти нашої Держави 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача Зеленського В.О. за №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ХI на території України впроваджено воєнний стан; відсутність строків для узгодження внесення змін до договору; відповідач є органом місцевого самоврядування, який діє від та в інтересах територіальної громади; спірний період споживання припадає на початок світової пандемії Covid 19, яка ускладнила роботу усім працівникам місцевого самоврядування; Усатівською сільською радою було в 2022 та 2023 роках надано допомогу на ЗСУ в розмірі 59 973 618 грн.
Враховуючи викладене скаржник на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, просить зменшити розмір штрафних санкції до 0%.
Крім того апелянт вказує, що суд також може врахувати, що укладання договору із постачальником «останньої надії» є фактично вимушеною дією відповідача з огляду на розірвання договору попереднім постачальником, а також зазначає про доведеність відповідачем обставини намагання укласти договір з іншим постачальником шляхом проведення процедури закупівлі, що є обов'язковою з огляду на статус відповідача, як бюджетної установи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 у справі №916/3045/23; призначено розгляд апеляційної скарги Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області до розгляду на 28 березня 2024 року о 10:00 год.
У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності ,,УКРІНТЕРЕНЕРГО” просить відмовити Усатівській сільській раді Одеського району Одеської області у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 у справі №916/3045/23; рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 у справі №916/3045/23 залишити без змін, з огляду на те, що доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі свідчать про те, що останній ухиляється від виконання зобов'язань, не вживає всіх можливих та належних заходів щодо погашення заборгованості, яка виникла в зв'язку з неналежним виконанням ним зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та спрямовані лише на те, щоб уникнути оплати заборгованості та законної сплати пені, інфляції та % річних, передбачених умовами укладеного Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 заяву представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності ,,УКРІНТЕРЕНЕРГО” - Рудюк Юлії Анатоліївни про проведення судового засідання, призначеного на 28 березня 2024 року о 10:00 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення „EASYCON”.
Разом з тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем Разюк Г.П. 28.03.20234 відповідно до наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 №55-в перебувала у відпустці. У зв'язку із чим судове засідання призначене на 28.03.2024 не відбулось.
Крім того, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Разюк Г.П. не може продовжувати розгляд справи у зв'язку із звільненням з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду у відставку.
У зв'язку з вищевикладеним 01.04.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №67 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3045/23.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/3045/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 прийнято справу №916/3045/23 до провадження та розпочати апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф., призначено розгляд апеляційної скарги Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області до розгляду на 09 травня 2024 року об 11:00 год.; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
Разом з тим, згідно наказу в.о. голови суду від 09.05.2024 №114-в головуючий суддя Колоколов С.І. з 09.05.2024 по 10.05.2024 перебував у відпустці, у зв'язку із чим судове засідання призначене на 09.05.2024 не відбулось.
Крім того, згідно наказу в.о. голови суду від 13.05.2024 №115-в головуючий суддя Колоколов С.І. з 13.05.2024 по 24.05.2024 перебував у відпустці. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/3045/23 відбудеться 06 червня 2024 року о 12:00 год.
В судовому засіданні 06.06.2024, яке відбулось в режимі відеоконференції, представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344, здійснює ліцензійне постачання електричної енергії споживачу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (у відповідних редакціях) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 до 31.12.2022; територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; додаток № 1 до комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 до договору на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
За даними АТ «ДТЕК Одеські електромережі», яке на підставі пунктів 5, 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 виконує функції постачальника послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку, Споживача - Усатівську сільську раду Одеського ралійну Одеської області віднесено до катер горіх споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальник «останньої надії», що підтверджено листом
від 08.02.2021 №101/19/03-703.
Між ДПЗД "Укрінтеренерго" (далі - постачальник) та Усатівською сільською радою Одеського району Одеської області (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", відповідно до пункту 2.1 якого за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
За умовами п. 3.1. договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
Відповідно до п. 3.6.-3.7. договору, початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником, умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими споживачем.
Відповідно до п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція).
Згідно з п. 5.7. договору, ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п. 5.8. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За умовами п. 5.10. договору, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Підпунктом 8 пункту 7.2. визначено, що постачальник зобов'язується видавати споживачеві безоплатно платіжні документи.
За умовами 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 13.1. договору, цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
Позивачем встановлено умови комерційної пропозиції, яка є невід'ємним додатком до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
За умовами розділу 1. комерційної пропозиції, ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування (пункт 1.6. Порядку) за посиланням: Головна / Постачальник "останньої надії" / Ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії. Постачальник оприлюднює порядок формування ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (www.uie.kiev.ua) за посиланням: Головна / Постачальник "останньої надії" / Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії.
Умовами п. 4.1. комерційної пропозиції встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Згідно з п. 4.2. та 4.3. комерційної пропозиції, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та/або на адресу, надану ОС постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Відповідно до п. 4.5. та 5.1. комерційної пропозиції, оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі або рахунку. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника.
За умовами п. 6.1. комерційної пропозиції, за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.
Відповідно до п. 7.4. комерційної пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
За умовами п. 13.1. комерційної пропозиції, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов'язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.
Згідно з п. 14.1. комерційної пропозиції, керуючись статтею 259 ЦК України, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років.
Відповідно до п. 15.1. комерційної пропозиції, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування споживачем умов договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого постачальником. Цей договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Додатковою угодою до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" сторони погодили доповнити наступними пунктами вище вказаний договір:
- 2.3. Найменування предмета закупівлі: за кодом згідно з Національним класифікатором ДК: 021:2015-09310000-5 - електрична енергія (постачання електричної енергії);
- 2.4. Обсяг постачання електричної енергії на 01.01.2021- 31.03.2021 за АТ "ДТЕК Одеські електромережі", як оператора системи розподілу/передачі становить: січень 18664 кВт*год; лютий 86689 кВт*год; березень 86689 кВт*год (загалом 192042 кВт*год). Обсяги закупівлі з постачання електричної енергії, як товарної продукції, можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків;
- 5.17. Вартість за цим договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 2.4. договору, та становить 787285,92 грн. з ПДВ;
- 13.1. Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України з 01.01.2021 та діє по 31.12.2021, в частині постачання електричної енергії по 31.03.2021 (включно), але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони домовились та вирішили, що умови цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини, які виникли між ними 01.01.2021.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача від вищевказаного договору та / або наявності у відповідача у спірному періоді правовідносин з постачання електричної енергії з іншим постачальником.
Протоколом проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника "останньої надії" сторони погодили умови закупівлі електричної енергії у період з 01.01.2021.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Між цим, ч.3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п'ята статті 633 ЦК України).
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.
Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Відповідно до пункту 1.2.9. ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Згідно частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.
За умовами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу за ціною, що формується ним відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку), та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та, відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
За умовами п. 1.2.6. ПРРЕЕ, оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Згідно з п. 10 ПРРЕЕ, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1470, а саме пп. 29 п.2.2. встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Так, в матеріалах справи наявні Звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії з точками комерційного обліку (площадками вимірювання) постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "ДТЕК Одеські електромережі" у січні - березні 2021 року.
На підставі даних Оператора системи розподілу щодо обсягів споживання відповідачем електроенергії у спірному періоді, позивачем складено акти купівлі-продажу електроенергії:
- від 31.01.2021 №008050 за січень 2021 року на суму всього 78154,98 грн.;
- від 28.02.2021 №010063 за лютий 2021 року на суму всього 337195,60 грн.;
- від 31.03.2021 №013174 за березень 2021 року на суму 106321,79 грн., та сформовано відповідні рахунки для їх оплати відповідачем, а саме:
- від 24.02.2021 за спожиту електричну енергію у січні 2021 року, у тому числі за послуги з розподілу електричної енергії на суму всього 78154,98 грн.;
- від 24.03.2021 за спожиту електричну енергію у лютому 2021 року, у тому числі за послуги з розподілу електричної енергії на суму всього 337195,60 грн.;
- від 14.04.2021 за спожиту електричну енергію у березні 2021 року, у тому числі за послуги з розподілу електричної енергії на суму всього 106321,79 грн.
Вказані рахунки, а також акти купівлі продажу електроенергії направлені відповідачу засобами поштового зв'язку та отримані останнім, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Під час розгляду справи відповідач обставину отримання вищевказаних рахунків від позивача не заперечив, а також не спростував вірність здійснених позивачем розрахунків. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати вартості отриманої у спірному періоді електроенергії.
06.12.2021 позивач звернувся до відповідача з попередженням про припинення постачання електроенергії, в якому також відображено, що відповідачем вимоги договору належним чином не виконуються, заборгованість за спожиту електричну енергію за січень-березень 2021 року не сплачено.
Позивачем на електронну пошту відповідача було скеровано претензію (вимогу) від 14.12.2021 44/11-001516 із вимогою сплатити заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 521672,37 грн. станом на 14.12.2021.
Разом з тим, претензія залишена відповідачем без належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
При цьому, окрім основного боргу в розмірі 521672,37 грн., позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 161651,54 грн. 15% річних, 196656,77 грн. інфляційних втрат, 70068,83 грн. пені.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пункт 3 ч.1 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).
Як вірно встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, відповідач в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", вартість спожитої електроенергії у спірному періоді на користь позивача не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 521672,37 грн.
У зв'язку із тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично спожиту електричну енергію суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 521672,37 грн. підлягають задоволенню.
Скаржником за вимогами апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині стягнення 70 068,83 грн пені, 196 656,77 грн інфляційних втрати та 161 651,54 грн 15%, з огляду на що, рішення суду переглядається в апеляційному порядку лише в межах зазначених доводів та вимог у відповідності до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, відтак обставини правомірності задоволення Господарським судом Одеської області позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованість в розмірі 521672,37 грн., колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не перевіряються.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За частинами першою та другою статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Так, за умовами 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно п. 6.1. комерційної пропозиції, за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.
Відповідно до п. 7.4. комерційної пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
В п. 13.1. комерційної пропозиції сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов'язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.
Згідно з п.14.1. комерційної пропозиції, керуючись статтею 259 ЦК України, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку нарахування позивачем заявлених до стягнення з відповідача пені, 15% річних та збитків від інфляції та встановлено, що останні здійснено арифметично вірно.
За наведених обставин, вимоги в частині стягнення 161651,54 грн. 15% річних, 196656,77 грн. інфляційних втрат, 70068,83 грн. пені є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо посилань скаржника на ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст.. 617 ЦК України, ст.. 218 ГК України та доводи, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій та пені, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС: від 03.10.2019 у справі №914/2202/18,від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу скаржника, що ним не заявлялось відповідне клопотання про зменшення штрафних санкцій. Крім того таке зменшення є правом суду, а не обов'язком. Відтак, посилання у вказаній частині є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.
Щодо доводів скаржника про відсутність правовідносин на підставі договору, оскільки останній між сторонами не укладався, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 13.1. договору, цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
При цьому, пунктом 6.2.3. та 6.2.4 ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
Відповідно до пункту 1.2.9 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Враховуючи наведене вище, за наявності фактичного споживання електричної енергії відповідачем та обставин, що відповідач, як споживач, був обізнаний про постачання йому електричної енергії у спірний період постачальником "останньої надії", та у разі недоведення відповідачем обставин щодо обрання ним іншого постачальника, аніж постачальника за договором "останньої надії", такий факт, як не отримання відповідачем від позивача будь-яких повідомлень чи пропозицій про укладення договору як з "постачальником останньої надії" не може свідчити про не укладення такого договору.
Судова колегія наголошує, що у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17).
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів у даній справі звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.03.2021 року зі справи № 908/1879/17, згідно з якою: "із внесенням 17.10.2019 року змін до Господарського процесуального кодексу України його ст. 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були".
Одночасно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
З урахуванням викладеного колегія суддів, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (доказування не може ґрунтуватися на припущеннях), зазначає, що наявні у матеріалах справи «докази», навіть з урахуванням їх сукупності, не можуть бути належними, допустимими та вірогідними доказами обставин, на які посилається скаржник, що виключає задоволення його вимог, викладених в апеляційній скарзі, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
З огляду на зазначене, доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, а зводяться лише по суті до незгоди з висновками місцевого господарського суду, що на противагу вимогам матеріального та процесуального права не є підставами для його скасування.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 року у справі № 916/3045/23 відповідає обставинам прави та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1.Апеляційну скаргу Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 у справі №916/3045/23 - без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
10.06.2024р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Я.Ф. Савицький