ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
05 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4058/23
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ОСОБА_1 - адвокат Бабенко Н.С.
від ОСОБА_2 - адвокат Шаркова Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 (повний текст складено та підписано 21.02.2024, суддя Грабован Л.І.)
у справі №916/4058/23
за заявою боржника ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Встановив
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки не має можливості погасити існуючу заборгованість перед кредитором.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2023р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , та призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражну керуючу Пуговкіну Аллу Валеріївну.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 по цій справі закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , припинено процедуру реструктуризації боргів, введену ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 та повноваження керуючого реструктуризацією боржника арбітражної керуючої Пуговкіної Алли Валеріївни, тощо.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив таке:
- у деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність боржник зазначила, що їй на праві приватної спільної часткової власності із розміром частки належить житловий будинок, співвласник - ОСОБА_2 , однак, з матеріалів справи вбачається, що частка у спільному будинку залишається невизначеною, а житловий будинок належить боржнику на спільній сумісній власності.
- декларації та уточнюючі декларації про майновий стан боржника не містять інформації стосовно суми одержаного доходу ОСОБА_3 у вигляді дивідендів, процентів.
- при зверненні з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник вказала про наявність боргу лише перед єдиним кредитором ОСОБА_2 , тоді як з матеріалів справи вбачається наявність доходу боржника у розмірі 200 000 дол. США за договором позики та відповідно боргу перед ОСОБА_3 ;
- наявні в матеріалах справи заяви, заперечення, докази свідчать про наявний спір відносно житлового будинку та боргів між колишнім подружжям;
- єдиним кредитором у справі про неплатоспроможність боржник вказує колишнього чоловіка ОСОБА_2 , яким подано заяву з грошовими вимогами, що може свідчити про намагання боржника уникнути законного поділу спільного майна подружжя та перенести такий спір у справу про неплатоспроможність за відсутності ознак неплатоспроможності.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась боржниця з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права з огляду на наступне:
- ОСОБА_2 , яким подано заяву про закриття провадження у цій справі, на момент постановлення ухвали про закриття провадження за його заявою, не набув статусу учасника справи в розумінні КУзПБ, а отже на мав права на подання такої заяви;
- боржницею було виконано вимог ст.ст. 116, 126 КУзПБ, зокрема надано інформацію про причини неплатоспроможності, достовірну інформацію про власне майно, доходи і витрати свої та членів своєї сім'ї, подано проект плану реструктуризації боргів, тощо;
- зазначення в деклараціях про майновий стан про належність на праві спільної сумісної власності житлового будинку в розмірі 1\2 частки зі ОСОБА_2 , зумовлено саме розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ часток у житловому будинку за кожним. При цьому, ОСОБА_1 зазначила про належність їй на праві саме спільної сумісної власності житлового будинку разом з її колишім чоловіком, а не часткової;
- арбітражним керуючим було своєчасно перевірено майновий стан боржника та з урахуванням виявлених арбітражним керуючим розбіжностей у доходах боржника та членів його сім'ї, ОСОБА_1 в семиденний строк до суду було надано уточнюючі декларації з достовірною інформацією;
- не зазначення у деклараціях інформації стосовно суми одержаного доходу ОСОБА_3 у вигляді дивідендів, процентів зумовлено тим, що в деклараціях зазначається інформації про доходи та витрати, які перевищують розмір суми, який перевищує 30 прожиткових мінімумів;
- боржником не було вказано у деклараціях про наявність доходу у розмірі 200 000 дол. США за договором позики та відповідно боргу перед ОСОБА_3 , оскільки за рішенням суду у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 було відмовлено у стягненні заборгованості за договором позики;
- спір про поділ боргів подружжя вже було вирішено в судовому порядку, й саме у зв'язку з неможливістю виконати зазначені судові рішення про стягнення з боржника грошових коштів і стали підставою для її звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 та призначено справу до розгляду на 15.05.2024.
До суду апеляційної інстанції від арбітражної керуючої Пуговкіної А.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За твердженням арбітражної керуючої, за результатами перевірки наданих боржником декларацій, останнім було своєчасно надано виправлені декларації про майновий стан в яких містяться достовірні відомості щодо майна та доходів боржника та членів його сім'ї.
ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_2 зазначає, що кредитор набуває статусу учасника справи з моменту отримання судом заяви кредитора з вимогами до боржника, а тому ОСОБА_2 набув статусу учасника справи і мав всі передбачені процесуальним законом права, надані учаснику судового процесу у справах про неплатоспроможність.
Також, за твердженням ОСОБА_2 , не дивлячись на наявність судового спору щодо майна, боржник у своїх деклараціях вказала, що їй на праві власності належить 1/2 житлового будинку, що є недостовірною інформацією, оскільки власність двох осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю і не може бути спільною сумісною власністю сторін.
На переконання ОСОБА_2 , поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що вона намагається використати процедуру неплатоспроможності виключно з метою ухилення від погашення заборгованості перед кредитором.
У судовому засідання від 15.05.2024 було оголошено перерву до 05.06.2024.
Під час судового засідання від 05.06.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник кредитора ОСОБА_2 надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Арбітражна керуюча Пуговкіна А.В. у заяві від 23.05.2024 просила розглянути справу за її відсутності, за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції в обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник вказала про наявність боргу перед єдиним кредитором ОСОБА_2 на підставі рішення Овідіопольського районного суду м. Одеси від 15.09.2017р., постанов апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018р. та Верховного Суду від 24.10.2018р. по справі №509/4566/16-ц, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2021р., постанови Одеського апеляційного суду від 14.11.2022р. по справі №947/24923/20.
При зверненні до господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 подала декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021, 2022, за 7 місяців 2023, які датовані 12.09.2023.
З поданих ОСОБА_1 декларацій вбачається, що до членів сім'ї боржниці належать донька ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 , сума одержаного (нарахованого) доходу боржника у вигляді заробітної плати складає за 2020 - 160 587, 95 грн., за 2021 - 235 659,14 грн, за 2022 - 230 699, 38 грн, за 7 місяців 2023 - 165 243, 40 грн; сукупна сума доходів членів сім'ї за 2020 - 160 587,95 грн, за 2021 - 235 659,14 грн, за 2022 - 230 699,38 грн, за 7 місяців 2023 - 165 243,40 грн.
Також в деклараціях боржником вказано, що їй на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки належить житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , співвласник - ОСОБА_2 (1/2); боржнику на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки , належить земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_2 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145.
Керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Пуговкіною Аллою Валеріївною надано звіт про результати перевірки декларації боржника від 24.11.2023, в якому вказано, що за здійсненим запитом в мережі Інтернет, була отримана інформація:
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відносно боржника, згідно даних якого: зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145, 1/2 частка у спільній власності; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, житлова площа 46,8 кв.м, спільна сумісна власність зі ОСОБА_2 ; двокімнатна квартира АДРЕСА_3 , загальною площею - 51,4 кв.м, житловою 29,2 кв.м за спільною частковою власністю, в частках 1/3 - ОСОБА_3 (за свідоцтвом про право власності), та 2/3 - ОСОБА_1 (1/3 за свідоцтвом про право власності, та 1/3 за договором дарування).
Керуючим реструктуризацією повідомлено, що відповідно до заяви від 20.12.2019 стягувач ОСОБА_2 надав свою згоду щодо залишення за собою нереалізованого арештованого майна в рахунок погашення боргу, за ціною третіх електронних торгів - 362 989,20 грн, однак, зміни про право власності на 2/3 частину квартири АДРЕСА_3 не внесені, та власником 2/3 частини вказаної квартири значиться ОСОБА_1 .
Згідно звіту за інформацією, отриманою арбітражним керуючим, ОСОБА_1 на праві приватної власності має: 1/2 частку земельної ділянки площею 0,07 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145; на праві спільної сумісної власності зі ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, житлова площа 46,8 кв.м.
Керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Пуговкіною Аллою Валеріївною надано доповнення до звіту про результати перевірки декларації боржника від 13.12.2023, в якому наведено співставлення доходу ОСОБА_1 , зазначеного ГУ ДПС в Одеській області з декларацією, поданою нею, а саме: за 2020 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 160 587, 95 грн, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 199 488,17 грн; за 2021 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 235 659,14 грн, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 292 744,28 грн; за 2022 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 230 699,38 грн, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 286 583,08 грн; за 2023 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 165 243,40 грн., за даними ГУ ДПС в Одеській області - 205 271,32 грн.
Також, у зазначених доповненнях наведено співставлення доходу ОСОБА_3 (доньки боржника), зазначеного ГУ ДПС в Одеській області з декларацією, поданою боржником, а саме: за 2020 - член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1 342 564,22 грн (дохід від підприємницької діяльності); за 2021 член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1256,31 грн (дивіденди, проценти), 2 200 317,89 грн (дохід від підприємницької діяльності); за 2022 член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1267, 65 грн (дивіденди, проценти), 2 230 032, 83 грн (дохід від підприємницької діяльності); за 2023 член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 453,51 грн. (дивіденди, проценти).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №353063009 від 03.11.2023р. боржнику на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка та на праві спільної сумісної власності - житловий будинок.
Згідно з інвентаризаційним описом майна боржника від 04.12.2023 при інвентаризації встановлено наступне: боржнику належить частина спільної часткової власності земельної ділянки загальною площею 0, 0700 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145; житловий будинок на праві спільної сумісної власності, з не виділеною часткою, загальною площею 198, 2 кв.м., житловою 46, 6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира, розташована за адресою АДРЕСА_4 .
З урахуванням наведеного, боржником було надано уточнюючі декларації про майновий стан боржника за 2020, 2021, 2022 та сім місяців 2023, яких в розділі III “Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім'ї” зазначено, що боржнику на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки , належить житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , співвласник - ОСОБА_2 ; в розділі XIII “Відомості про майно, яким боржник та члени його сім'ї володіють спільно з іншими особами” вказано: будинок, місцезнаходження - АДРЕСА_1 , співвласники - ОСОБА_1 (1/2), ОСОБА_2 (1/2).
Також у уточнюючих деклараціях про майновий стан боржника, з урахуванням відомостей наданих ГУ ДПС в Одеській області, було вказано дохід отриманий боржником та членами його сім'ї.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив, що подані боржником уточнюючі декларації не відповідають вимогам щодо повноти відомостей.
Зокрема, за твердження суду першої інстанції, боржником в уточнюючих деклараціях про майновий стан вказано, що йому на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки , належить житловий будинок, співвласники - ОСОБА_1 (1/2), ОСОБА_2 (1/2). У той же час з матеріалів справи вбачається, що частка у спільному будинку залишається невизначеною, житловий будинок належить боржнику на спільній сумісній власності.
Також, за твердженням місцевого господарського суду, декларації (уточнюючі) про майновий стан боржника не містять інформації стосовно суми одержаного доходу ОСОБА_3 у вигляді дивідендів, процентів (1256, 31 грн., 1267, 65 грн., 453, 51 грн.).
Крім того, при зверненні до господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 вказала про наявність боргу лише перед єдиним кредитором ОСОБА_2 , тоді як з матеріалів справи вбачається наявність доходу боржника у розмірі 200 000 дол. США за договором позики та відповідно боргу перед ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції також акцентував увагу на тому, що наявні матеріли справи свідчать про наявний спір відносно житлового будинку та боргів між колишнім подружжям. Одночасно єдиним кредитором у справі про неплатоспроможність боржник вказує колишнього чоловіка ОСОБА_2 , яким подано заяву з грошовими вимогами, що може свідчити про намагання боржника уникнути законного поділу спільного майна подружжя та перенести такий спір у справу про неплатоспроможність за відсутності ознак неплатоспроможності.
Наведене стало підставою для закриття судом першої інстанції провадженні у цій справі про неплатоспроможність.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
Із введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ запроваджено новий інститут, який застосовується до врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому, реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
У справах про неплатоспроможність боржників - фізичних осіб поняття "член сім'ї боржника" закріплено в частині п'ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Означені норми самостійно і вичерпно врегульовують зміст поняття "член сім'ї боржника", яке є спеціальним, встановленим саме для цілей визначення змісту правовідносин щодо відновлення платоспроможності фізичної особи. У цьому контексті положення статті 3 Сімейного кодексу України для регулювання відносин у процедурі розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб не застосовуються.
Тлумачення частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім'ї такого боржника в обов'язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.
Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 по справі №910/6639/20 зауважила на необхідності врахування, в порядку частини четвертої статті 236 ГПК України, господарськими судами наведеної правової позиції у вирішенні питання включення відповідної інформації про майно, доходи й витрати членів сім'ї до декларації про майновий стан боржника, яка є невід'ємною складовою при його зверненні до суду зі заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Зміст п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність встановлює, що боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Отже, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри).
Судова колегія зазначає, що КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов'язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
Пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях поданих боржником неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що боржником у заяві про неплатоспроможність вказано причини, що спонукали для звернення з такою заявою до суду, а саме неможливість, у зв'язку з відсутністю коштів та майна, погашення існуючої заборгованості, яка стягнута за рішенням суду на користь ОСОБА_2 .
Боржником до заяви було надано виписки з рахунків на підтвердження відсутності на них грошових коштів за рахунок яких можливо було б погасити існуючу заборгованість, а також довідку від 15.08.2023 №33/5рп про те, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Одеський авіаційний завод» з 25.01.1989 по теперішній час та отримує посадовий оклад у розмірі 17 600 грн.
До того ж, боржником надано проект плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність.
Надані боржником й декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021, 2022, за 7 місяців 2023 в яких вказано відомості про дохід та майно боржника та членів його сім'ї (доньки та матері).
На виконання приписів КУзПБ керуючим реструктуризацією арбітражною керуючою Пуговкіною А.В. було перевірено декларації боржника та надано відповідний звіт в якому вказано, що за здійсненим запитом в мережі Інтернет, була отримана інформація: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відносно боржника, згідно даних якого: зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145, 1/2 частка у спільній власності; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, житлова площа 46,8 кв.м, спільна сумісна власність зі ОСОБА_2 ; двокімнатна квартира АДРЕСА_3 , загальною площею - 51,4 кв.м, житловою 29,2 кв.м за спільною частковою власністю, в частках 1/3 - ОСОБА_3 (за свідоцтвом про право власності), та 2/3 - ОСОБА_1 (1/3 за свідоцтвом про право власності, та 1/3 за договором дарування).
Керуючим реструктуризацією повідомлено, що відповідно до заяви від 20.12.2019 стягувач ОСОБА_2 надав свою згоду щодо залишення за собою нереалізованого арештованого майна в рахунок погашення боргу, за ціною третіх електронних торгів - 362 989,20 грн, однак, зміни про право власності на 2/3 частину квартири АДРЕСА_3 не внесені, та власником 2/3 частини вказаної квартири значиться ОСОБА_1 .
Також у звіті вказано, що за інформацією, отриманою арбітражним керуючим, ОСОБА_1 на праві приватної власності має: 1/2 частку земельної ділянки площею 0,07 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145; на праві спільної сумісної власності зі ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, житлова площа 46,8 кв.м.
Крім того, арбітражним керуючим Пуговкіною Аллою Валеріївною надано доповнення до звіту про результати перевірки декларації боржника в якому наведено співставлення доходу ОСОБА_1 , зазначеного ГУ ДПС в Одеській області з декларацією, поданою нею, а саме: за 2020 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 160 587,95 грн, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 199 488,17 грн; за 2021 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 235 659,14 грн, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 292 744,28 грн.; за 2022 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 230 699,38 грн., за даними ГУ ДПС в Одеській області - 286 583,08 грн; за 2023 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 165 243,40 грн, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 205 271,32 грн.
Також, у зазначених доповненнях наведено співставлення доходу ОСОБА_3 (доньки боржника), зазначеного ГУ ДПС в Одеській області з декларацією, поданою боржником, а саме: за 2020 - член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1 342 564,22 грн (дохід від підприємницької діяльності); за 2021 член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1256,31 грн (дивіденди, проценти), 2 200 317,89 грн (дохід від підприємницької діяльності); за 2022 член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1267, 65 грн (дивіденди, проценти), 2 230 032,83 грн (дохід від підприємницької діяльності); за 2023 член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 453, 51 грн (дивіденди, проценти).
З огляду на відомості викладені у звіті арбітражної керуючої щодо перевірки декларацій, боржником було подано до Господарського суду Одеської області уточнюючі декларації про майновий стан боржника за 2020, 2021, 2022 та сім місяців 2023 в яких були вказані відомості щодо майна боржника, у тому числі належного на праві спільної сумісної власність, майна членів сім'ї боржника та доходів отриманих донькою боржника у відповідності до відомостей вказаних ГУ ДПС в Одеській області.
Колегія суддів звертає увагу на те, що інших зауважень, відомостей про зазначення боржником недостовірних відомостей, у звіті арбітражної керуючої про перевірку декларацій боржника (з урахуванням доповнень) не міститься.
На думку суду апеляційної інстанції є помилковим твердження місцевого господарського суду про те, що боржником в уточнюючих деклараціях про майновий стан вказано, що йому належить на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки , житловий будинок, у той час з матеріалів справи вбачається, що частка у спільному будинку залишається невизначеною, житловий будинок належить боржнику на спільній сумісній власності, з огляду на таке.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, боржником в уточнюючих деклараціях наданих до суду першої інстанції у розділі III «Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім'ї» було вказано про належність боржнику на праві спільної сумісної власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Дані відомості повністю узгоджуються з тими, що вказані у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відносно боржника, у відповідності до якого боржнику належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, житлова площа 46,8 кв.м, який є спільною сумісною власністю зі ОСОБА_2 .
Крім того, рішеннями судів по справі №509/4566/16-ц було визнано житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Судова колегія звертає увагу на те, що за поясненнями боржника, зазначення у деклараціях про майновий стан часток спільної сумісної власності зумовлений розглядом цивільної справи №509/439/19.
Так, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала справа №509/439/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в якому позивач просив:
- виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 198,2 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 198,2 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- право спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на житловий будинок, загальною площею 198,2 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , припинити.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №509/439/19 у задоволенні позову відмовлено.
Наразі справа №509/439/19 перебуває на стадії апеляційного перегляду.
Вищенаведене, на переконання суду апеляційної інстанції свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо зазначення боржником недостовірних відомостей щодо майна, які належить йому на праві спільної сумісної власності.
Щодо твердження місцевого господарського суду про те, що декларації (уточнюючі) про майновий стан боржника не містять інформації стосовно суми одержаного доходу ОСОБА_3 у вигляді дивідендів, процентів (1256,31 грн, 1267, 65 грн, 453,51 грн), колегія суддів зазначає таке.
Дійсно, як свідчать наявні матеріли справи, така інформація про вказані доходи членів сім'ї боржника не відображена у її деклараціях, однак відповідно до положень ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства (у редакції, що діяла при зверненні боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі) відображенню у деклараціях боржника підлягали відомості стосовно майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Водночас, як вже було вказано вище, відповідно до довідки Головного управління ДПС в Одеській області, яка міститься у матеріалах справи, доходи членів сім'ї боржника у аналізований період, у вигляді дивідендів та процентів, не перевищували 30 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому і не підлягали зазначенню у деклараціях про майновий стан боржника.
Не є обґрунтованими й посилання суду першої інстанції на наявність доходу боржника у розмірі 200 000 дол. США за договором позики та відповідно боргу перед ОСОБА_3 , з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2022 по справі №947/10826/22, у червні 2022 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі - 200 000 доларів США доларів США 00 центів, оскільки відповідачка у визначений строк не повернула позичені позивачем грошові кошти.
Однак, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2022 по справі №947/10826/22, яке було залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15.05.2023 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про стягнення коштів - відмовлено в повному обсязі.
При цьому, слід відзначити, що як суд першої інстанції, так й апеляційної у рішеннях по справі №947/10826/22 вказали, що на їх думку, подання даного позову є штучним та направлено на уникнення покладених на ОСОБА_1 зобов'язань по виплаті ОСОБА_2 за частину сплачених боргових зобов'язань за рішенням суду, а саме постанови Апеляційного суду Одеської області від 27.03.2021 року, та рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2021 року, про що також свідчить визнання відповідачем ОСОБА_1 пред'явлених до неї позовні вимог.
Дані обставини встановлені судами у справі №947/10826/22 не були взяті до уваги Господарським судом Одеської області, що призвело до хибного висновку про не зазначення боржником доходу у розмірі 200 000 дол. США за договором позики та боргу перед ОСОБА_3 , оскільки такий борг у боржника відсутній.
Інших доказів, які б достеменно свідчили про наявність такого боргу у боржника перед ОСОБА_3 наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи надано не було, до того ж, ОСОБА_3 не зверталась до суду першої інстанції із відповідними грошовими вимогами до боржника.
З приводу посилання суду першої інстанції на можливе намагання боржника уникнути законного поділу спільного майна подружжя та перенести такий спір у справу про неплатоспроможність за відсутності ознак неплатоспроможності, колегія суддів зазначає, що такі твердження є лише припущенням місцевого господарського суду, які спростовуються наявними матеріалами справ.
Зокрема, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що надані боржником та наявні у матеріалах справи докази дійсно свідчать про наявність ознак неплатоспроможності ОСОБА_1 , оскільки остання має безспірну заборгованість перед ОСОБА_2 , яка наразі не може бути погашена у зв'язку з відсутність у боржника, як грошових коштів, так й майна за рахунок яких можливо було б погасити борг.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що саме через наявність ознак неплатоспроможності Господарський суд Одеської області ухвалою від 18.10.2023 відкрив провадження у цій справі.
Наведене відповідно свідчить про хибність висновків місцевого господарського суду про зворотне, тобто щодо відсутності ознак неплатоспроможності.
Судова колегія також відзначає, що у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала справа №509/4566/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про, зокрема поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.
За результатами розгляду цієї справи, Овідіопольським районним судом Одеської області прийнято рішення від 15.09.2017, яким серед іншого було визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018 рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.09.2017 було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким зокрема визнано житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, житловою 46,8 кв.м під літ. «А-2,а», тераса під літ. «а1», площею 4,4 кв.м, балкон під літ. «а2», площею 6,4 кв.м, альтанка під літ. «Б», площею 23,4 кв.м, підвал під літ. «Б1», площею 23,4 кв.м, під №№ 1-7,І споруди -спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 постанову Апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018 в цій частині залишено без змін.
Отже, спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо поділу спільного майна подружжя вже було вирішено в судовому порядку та рішення судів набрали законної сили.
Наразі ж між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує лише спір про припинення права спільної сумісної власності та виділення часток житлового будинку (№509/439/19), яке перебуває на розгляді апеляційного перегляду.
До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що посилаючись на можливе намагання боржника уникнути законного поділу спільного майна подружжя та перенести такий спір у справу про неплатоспроможність місцевий господарський суд не врахував наступного.
За приписами частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.
Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.
Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (аналогічний висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 КУзПБ.
Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Частиною третьою статті 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19, від 13.04.2023 у справі №910/21981/16).
У постановах від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті усунення правової невизначеності.
Таким чином, розгляд усіх спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а й надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20)).
Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо спорів з вимогами до боржника, є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.
З урахуванням наведеного Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, усі спори за якими стороною є боржник, має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Відтак, наявність справи про неплатоспроможність фізичної особи жодним чином не перешкоджає розгляду судом будь-яких спорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема щодо поділу спільного майна подружжя, виділення часток майна, припинення спільного майна подружжя, тощо, що відповідно спростовує висновки суду першої інстанції про те, що ініціювавши справу про неплатоспроможність боржник в такий спосіб намагається уникнути законного поділу спільного майна подружжя та перенести такий спір у справу про неплатоспроможність.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 по справі №916/4058/23 - скасувати.
Справу №916/4058/23 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2024.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.