ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про закриття апеляційного провадження
05 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 522/3189/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
Представники сторін у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мукачевський”
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 (повний текст складено та підписано 25.03.2024, суддя Погребна К.Ф.)
у справі №522/3189/20
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мукачевський”
до ОСОБА_1
про визнання недійсним договору
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мукачевський” звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про пайову участь у будівництві житлового будинку від 20.08.2003 недійсним з дня його укладання.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2023 у задоволені позову Об'єднання власників багатоквартирного будинку “Мукачевський” до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23.05.2023 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2023 скасовано, провадження у цивільній справі закрито та роз'яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.06.2023 заяву позивача про передачу справи до Господарського суду Одеської області за встановленою юрисдикцією задоволено, справу передано до Господарського суду Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 по справі №522/3189/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження по справі №522/3189/20 за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мукачевський” на рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 та призначено справу до розгляду на 05.06.2024.
Судом апеляційної інстанції отримано заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мукачевський” про відмову від позову в якій останнє просить постановити ухвалу про прийняття відмови від позову, визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції та закрити провадження у цій справі.
Також позивачем подано заяву в якій останній зазначив, що йому відомі наслідки відмови від позову.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 прийнято відмову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мукачевський” від позову по справі №522/3189/20, визнано нечинним рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 по справі №522/3189/20 та провадження у справі №522/3189/20 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мукачевський” до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору - закрито.
Разом з цим, додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 по цій справі заяву відповідача про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з позивача на корить відповідача витрати на правову допомогу в сумі 25 000 грн, в іншій частині відмовлено.
Не погодившись із даним додатковим рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернуся позивач з апеляційною скаргою в якій просив оскаржуване додаткове рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 05.06.2024.
У судове засідання призначене на 05.06.2024 представники сторін не з'явились, про причини неможливості участі у розгляді справи суд не повідомили, хоча були належним чином сповіщені про час, дату та місце розгляду справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про визнання додаткового рішення у цій справі нечинним та здійснення нового розподілу судових витрат.
Частини 1 та 3 ст. 244 ГПК України передбачають, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо він не вирішив питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Слід зазначити, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Із аналізу змісту ст. 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (п. 24 постанови Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14).
Звідси додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18, у постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі №927/229/19, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 21.09.2022 у справі № 925/632/19.
Як вже було вказано вище, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 прийнято відмову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мукачевський” від позову по справі №522/3189/20, визнано нечинним рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 по справі №522/3189/20 та провадження у справі №522/3189/20 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мукачевський” до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору - закрито.
Відтак, з огляду на наведені законодавчі приписи та висновки Верховного Суду, додаткове рішення у цій справі наслідує долю основного рішення, тобто також підлягає визнанню нечинним.
Наведене зумовлює необхідність здійснення судом перерозподілу судових витрат в порядку ч. 14 ст. 129 ГПК України, якою визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пункт 1 частини другої статті 46 ГПК України передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Стаття 191 ГПК України визначає, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу.
Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі №180/2161/19).
За результатами відмови позивача від позову суд, прийнявши таку відмову, закриває провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина четверта статті 231 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Колегія суддів відзначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Так, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.
Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
Разом з тим, у статті 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі №904/1478/19 дійшла висновку, що у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у відповідача згідно з першим реченням частини третьої статті 130 ГПК України виникає право на відшкодування йому за рахунок позивача понесених витрат, до яких належить і судовий збір, і витрати, пов'язані з розглядом справи.
Отже, у випадку відмови позивача від позову, відповідач вправі заявити про відшкодування йому понесених витрат і це право закріплено, зокрема в частині третій статті 130 ГПК України.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач у заяві поданій до суду першої інстанції зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 49 661 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).
Так, на підтвердження вартості послуг адвоката відповідачем було надано договір № 30/23 про надання правничої допомоги від 04.11.2023; акт виконаних робіт №1-30/23 від 08.03.2024 до договору про надання правничої допомоги № 30/23 від 04.11.2023, додаткову угоду №1 від 08.03.2024р. до договору про надання правничої допомоги № 30/23 від 04.11.2023.
Згідно з додатковою угодою № 1 дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правничної (правової) допомоги у справі №522/3189/20 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мукачевський” до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, що розглядалась Господарським судом Одеської області, в якій Адвокат здійснював представництво та захист інтересів Клієнта. Вартість послуг відповідно до акту виконаних робіт №1-30/23 від 08.02.2023р. становить 49 661грн.
При цьому судом враховано, що послання в Додатковій угоді на акт виконаних робіт №1-30/23 від 08.02.2023р., замість акту виконаних робіт №1-30/23 від 08.03.2023р. є технічною опискою, яка не впливає на суть останнього.
Згідно з актом приймання-передачі виконаної роботи №1-30/23 від 08.03.2024 виконавець виконав роботи, передбачені умовами Договору та надав правничу (правову) допомогу у справі №522/3189/20 яка розглядалась в Господарському суді Одеської області.
Перелік послуг та їх вартість:
- написання та подання заяви на ознайомлення з матеріалами справи/надання доступу до Електронного суду - 0,5 год. - 1 005грн.;
- ознайомлення з матеріалами справи та визначення правової позиції, обговорення її з клієнтом - 2,5 год. - 5 025 грн.;
- написання, формування та подання відзиву на позовну заяву - 5 год. - 10 050 грн.;
- написання, формування та подання заперечень - 4 год. - 8040грн.;
- участь в судовому засідання - 2 засідання (06.11.2023, 25.12.2023) - 6 700грн.;
- написання та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи - 0,2 год. - 426 грн.;
- ознайомлення з матеріалами справи - 1 год. - 2 130 грн.;
- участь в судовому засіданні - 2 засідання (12.02.2024, 07.03.2024) - 7 100 грн.;
- написання, формування пояснень - 3 год. - 6 390 грн;
- заява про стягнення витрат на правову допомогу - 1,5 год. - 3 195 грн.
Вартість наданих робіт/послуг загалом складає 49661 грн.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, судова колегія зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Так, колегія суддів зазначає, що перелічені в акті окремими пунктами такі види послуг, як - написання та подання заяви на ознайомлення з матеріалами справи/надання доступу до Електронного суду - 0,5 год., ознайомлення з матеріалами справи та визначення правової позиції, обговорення її з клієнтом - 2,5 год., написання, формування та подання відзиву на позовну заяву - 5 год. є фактично складовими однієї послуги адвоката - написання, формування та подання відзиву на позовну заяву.
Так само види послуг, як - написання та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи - 0,2 год., ознайомлення з матеріалами справи - 1 год. написання, формування пояснень -3 год. є фактично складовими однієї послуги адвоката - написання, формування пояснень.
Крім того, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 17.01.2022. по справі №756/8241/20 ознайомлення адвоката з матеріалами справи, зустріч з клієнтом. Погодження позиції - мають організаційний характер та за своєю природою не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
Щодо участі адвоката Приміч Д.В. у судовому засіданні Господарського суду Одеської області із розгляду справи, суд зазначає таке.
Згідно з п.6.1 договору гонорар адвоката за участь у судовому засіданні становить 0,5 мінімальної заробітної плати встановленої на день судового засідання. У акті виконаних робіт зазначено, що адвокат приймав участь у чотирьох судових засіданнях з яких за два оплата становить - 6 700 грн., та за інші два 7 100 грн.
Як вбачається з протоколів судових засідань Господарського суду Одеської області тривалість судового засідання 06.11.2023 була 6 хв., 25.12.2023 15 хв. і лише два засідання 12.02.2024 та 07.03.2024 відбувалось протягом години, отже час втрачений на судові засідання не є тривалим, та є завищеною.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що справедливою, співмірною, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, є сума витрат на правничу допомогу понесену відповідачем у суді першої інстанції у розмірі 25 000 грн.
При цьому колегією суддів відхиляються заперечення позивача, зокрема щодо не складності даної справи та невідповідність заявлених відповідачем витрат на правову допомогу реальності та розумності, з огляду на таке.
Наявні матеріали справи свідчать про те, що дана справа розглядається судом з 2020 року, тобто вже протягом чотирьох років. При цьому спочатку дана справа розглядалась Приморським районним судом м. Одеси, а згодом ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.06.2023 була передана на встановленою юрисдикцією до Господарського суду Одеської області.
Як під час розгляду даної справи у районному суді, так й господарському суді представник відповідача приймав активну участь у розгляді справи, подавав відзиви, заперечення, пояснення, інші заяви по суті справи, а також приймав участь у судових засіданнях.
Наведене, на переконання суду апеляційної інстанції спростовує твердження позивача щодо неспівмірності, невідповідності заявлених відповідачем витрат на правову допомогу реальності та розумності.
Не заслуговують на увагу й твердження позивача про те, що він є неприбутковою організацією, а стягнення витрат на користь відповідача може понести до скрутного матеріального становища, оскільки дані обставини законодавчо не є такими, що звільняють сторону від відшкодування витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, які понесла у зв'язку із розглядом справи інша сторона.
До того ж, як вже було вказано вище, у даному випадку судом враховано інтереси обох сторін, в тому числі й позивача, оскільки стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у меншому розмірі, ані ж просив відповідач.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
У зв'язку із прийняттям відмови позивача від позову, колегія суддів визнає нечинним додаткове судове рішення суду першої інстанції та здійснює новий розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 191, 231, 234, 274 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Визнати нечинними додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 по справі №522/3189/20.
2. Заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу по справі №522/3189/20 - задовольнити частково.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мукачевський” (код ЄДРПОУ 33508938, 65012, Україна, Одеська обл., місто Одеса, провулок Мукачівський , будинок, 6) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу понесені у суді першої інстанції в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн.
4 В іншій частині заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
5. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.06.2024.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.