ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2677/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання: Іскендерова К.О.
за участю представників учасників справи:
від ВЧ НОМЕР_1 - Стріла П.П.,
від ТОВ «Тріотех» - не з'явився,
від Держаудитслужби - не з'явився,
від Міністерства Оборони України - Дідух С.П.
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріотех»
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024, ухвалене суддею Найфлейшом В.Д., м. Одеса, повний текст рішення складено 02.02.2024
у справі № 916/2677/23
за позовом: Військової частини НОМЕР_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріотех»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерства Оборони України
про: визнання недійсним окремих пунктів договорів та стягнення 95019,74 грн,
У червні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріотех» (далі ТОВ «Тріотех»), в якому (з урахуванням заяви від 23.01.2024 про виправлення технічних помилок) просила суд:
- визнати недійсним пункт 4.2. договору про закупівлю товарів за державні кошти №51, укладеного 10.11.2022 між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «Тріотех» щодо поставки оливи за кодом NATO Code O-135 Fuchs OM-11 (ДК021:2015 код: 09210000-4-Мастильні засоби), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість (далі ПДВ) за ставкою 20 відсотків (далі договір № 51);
- визнати недійсним пункт 4.2. договору про закупівлю товарів за державні кошти №53, укладеного 14.11.2022 між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «Тріотех» щодо поставки оливи трансмісійної Fuchs Titan ATF6400, DEXRON VI (ДК021:2015 код: 09210000-4 Мастильні засоби), в частині включення до договірної ціни ПДВ за ставкою 20 відсотків (далі договір № 53);
- стягнути з ТОВ «Тріотех» на користь ВЧ НОМЕР_1 безпідставно збережені кошти у загальному розмірі 95019,74 грн, з яких: 90835,10 грн основна заборгованість, 1246,81 грн 3 % річних та 2937,83 інфляційних втрат.
Позов мотивований тим, що включення на підставі пунктів 4.2. договорів № 51 та № 53 до договірної ціни ПДВ суперечить положенням підпункту г підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі постанова № 178), а тому наявні підстави для визнання цих пункті договорів недійсними. Оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ, при цьому відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 95019,74 грн, а також нарахованих на них 1246,81 грн 3 % річних та 2937,83 інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі № 916/2677/23.
В подальшому, ухвалою суду від 21.09.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (далі Держаудитслужба), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство Оборони України.
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Тріотех» заперечувало проти її задоволення та зазначило, зокрема, що позивачем не доведено, що поставлені відповідачем товари за договорами, а саме мастильні матеріали (масла та технічні рідини), підпадають під дію постанови № 178, а також не надано доказів, які б вказували на використання поставлених відповідачем товарів на цілі забезпечення транспорту збройних сил. Також зазначено, що на момент укладення сторонами договорів, постанова № 178 вже діяла та була опублікована і у договорах відсутні посилання на цю постанову.
В письмових поясненнях Держаудитслужба підтримала позов ВЧ НОМЕР_1 та зазначила, що паливно-мастильні матеріали підпадають під дію постанови № 178, оскільки на позивача покладено обов'язки по захисту безпеки населення та інтересів держави, що в свою чергу також підпадає під дію цієї постанови, а тому постачання зазначених товарів має здійснюватися без ПДВ.
В письмових поясненнях Міністерство Оборони України зазначило, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються ПДВ за нульовою ставкою виключно з метою мобілізаційних завдань, а договори, що укладались між позивачем та відповідачем, окремі пункти яких є предметом розгляду, не є договорами на виконання мобілізаційних завдань щодо постачання пально-мастильних матеріалів, через що підстав застосування нульової ставки ПДВ за цими договорами немає.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 у справі № 916/2677/23 позов ВЧ НОМЕР_1 задоволено в повному обсязі, визнано недійсними пункти 4.2. договорів № 51 та № 53 в частині включення до договірної ціни ПДВ за ставкою 20 відсотків, стягнуто з відповідача на користь позивача 95019,74 грн безпідставно збережених коштів, а також 8052 грн витрат по сплаті судового збору.
Місцевий господарський суд, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, зазначив, що включення до ціни договору ПДВ в розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина, суперечить постанові № 178, яка прийнята відповідно до підпункту г підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України. Оскільки відповідач отримав від позивача суму сплаченого ПДВ у складі ціни товару, враховуючи що відповідний товар не підлягав оподаткуванню, суд погодився з доводами позивача про необхідність повернення цієї суми в порядку ст. 1212 ЦК України, а також нарахованих на цю суму відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Тріотех» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:
- тлумачення постанови № 178 свідчить про її прийняття з метою виконання саме мобілізаційних завдань.
- в свою чергу, мобілізаційне завдання формується (створюється) в межах та на виконання мобілізаційного плану, який розробляється виключно Міністерство оборони України;
- військова частина не уповноважена укладати договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань. Це визнається також Міністерством оборони України у письмових поясненнях, поданий під час розгляду справи в суді першої інстанції;
- спірні договори укладені не на виконання мобілізаційних завдань, не містять посилань на таке укладання та на постанову № 178, а отже до їх положень не застосовується положення цієї постанови щодо нульової ставки ПДВ;
- суд помилково врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, оскільки вказана справа та справа, що переглядається не є побідними.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.
01.03.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Тріотех» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 у справі № 916/2677/23 залишено без руху, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 9662,40 грн (за належними реквізитами для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду).
13.03.2024 від ТОВ «Тріотех» надійшла заява про усунення недоліків, до якого додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у сумі 9662,40 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 за апеляційною скаргою ТОВ «Тріотех» відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 08.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.
01.04.2024 від Держаудитслужи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що приписи підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанови № 178 поширюються на діяльність ВЧ НОМЕР_1 , відповідно, про необхідність їх застосування до укладених між сторонами договорів. Матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачем товарів військовим частинам Збройних Сил України.
15.04.2024 від ТОВ «Тріотех» надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач посилається на висновки судів, викладені в постановах Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/12151/23, зокрема, про те, що оскільки оспорюваний договір укладено після введення воєнного стану в Україні та не відповідно до певної типової форми договору, він не є договором, що укладається на виконання мобілізаційних завдань.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 справу призначено до розгляду 21.05.2024 о 14:15 год.
24.04.2024 від Держаудитслужби надійшла заява (вх. № 1516/24) про участь його представника в судовому засіданні 21.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 29.04.2024 задоволена.
03.05.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому також зазначено про її безпідставність та необґрунтованість. Обґрунтовуючи причини неподання відзиву у строк (до 08.04.2024), встановлений в ухвалі суду від 18.03.2024, позивач зазначає, що ВЧ НОМЕР_1 включена до складу угруповування Сил і засобів логістичного забезпечення Збройних Сил України та виконує спеціальні завдання щодо всебічного забезпечення сил оборони держави, а відтак була відсутня можливість подання відзиву на апеляційну скаргу у строк до 08.04.2024.
03.05.2024 від ВЧ НОМЕР_1 надійшла заява (вх. № 1652/24) про участь його представника в судовому засіданні 21.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 21.05.2024 задоволена.
В судове засідання 21.05.2024 з'явились представники учасників справи, на їх обговорення колегією суддів поставлено питання щодо розгляду справи в закритому судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників її учасників, а також враховуючи, що дана справа в суді першої інстанції розглядалася в закритому судовому засіданні, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 вирішено: розглянути справу поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, у розумний строк; розгляд справи відкласти на 04.06.2024 о 14:30 год; проводити її розгляд у закритому судовому засіданні.
30.05.2024 від Держаудитслужи надійшли додаткові пояснення, в яких третя особа посилається на постанову Верховного Суду від 23.05.2024 у cправі № 911/1870/23, в якій зазначено, що: «з огляду на функції та обов'язки покладені на військові частини, всі заходи останніх спрямовані виключно на захист, оборону та недоторканості територіальних кордонів України, що не потребує документального підтвердження, оскільки слідує з аналізу фактичних подій на території України та норм законодавства. Отже, закупівлі товарів для забезпечення транспорту військових частин в період військового стану, можливо лише безпосередньо для виконання потреб та функцій, спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що прямо передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 178, яку прийнято до укладення спірного договору».
Одночасно третя особа просила суд розглядати справу за відсутності її представника.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
В судове засідання 04.06.2024 з'явились представники позивача та Міноборони, надали пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів, керуючись ч. 12 ст. 270 ГПК України, дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
В судовому засіданні 04.06.2024 колегія суддів, дослідивши причини, викладені позивачем в обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу у строк (до 08.04.2024), встановлений в ухвалі суду від 18.03.2024, визнала їх поважними та, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, залучила його до матеріалів цієї справи.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, 10.11.2022 між позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавець) укладено договір № 51 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі договір № 51), відповідно до пунктів 1.1., 4.2 якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю продукцію - Мастильні матеріали (масла та технічні рідини) (ДК 021:2015 код: 09210000-4 - Мастильні засоби), зазначену в Специфікації товару (додаток №1 до договору № 51), а Покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Загальна вартість товару (сума договору) за цінами, визначеними в специфікації (додаток №1 до договору ; 51), становить 399945,60 грн, у тому числі ПДВ: 66657,60 грн.
Відповідно до Специфікації товару (додаток № 1 до договору № 51) найменування товару: Олива за кодом NATO Code O-135 Fuchs OM-11, бочка 205 л у кількості 1080 кг, за ціною 308,60 грн за 1 кг (без ПДВ), що становить 399945,60 грн (у тому числі ПДВ: 66567,60 грн).
Відповідач поставив позивачу товар за договором № 51, про що свідчить видаткова накладна № 108 від 08.12.2022 на загальну суму 399945,60 грн (у тому числі ПДВ: 66567,60 грн).
19.12.2022 позивач перерахував відповідачу 399945,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1299 та не заперечується учасниками справи.
Крім того, 14.11.2022 між позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавець) укладено договір № 53 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі договір № 51), відповідно до пунктів 1.1., 4.2 якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю продукцію - Мастильні матеріали (масла та технічні рідини) (ДК 021:2015 код: 09210000-4 - Мастильні засоби), зазначену в Специфікації товару (додаток № 1 до договору № 53), а Покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Загальна вартість товару (сума договору) за цінами, визначеними в специфікації (додаток №1 до договору № 53), становить 145065 грн, у тому числі ПДВ: 24177,50 грн.
Відповідно до Специфікації товару (додаток № 1 до договору № 53) найменування товару: Олива трансмісійна Fuchs Titan ATF6400, DEXRON VI, каністра 20 л у кількості 509 кг за ціною 237,50 грн за 1 кг, що становить 145065 грн (у тому числі ПДВ: 24177,50 грн).
Відповідач поставив позивачу товар за договором № 53, про що свідчить видаткова накладна № 106 від 19.12.2022 на загальну суму 145065 грн (у тому числі ПДВ: 24177,50 грн).
21.12.2022 позивач перерахував відповідачу 145065 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1314 та не заперечується учасниками справи.
10.04.2023 позивач направив відповідачу претензію № 870/1040, в якій зазначив, що під час проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВЧ НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області встановлено порушення законодавства, зокрема, щодо здійснення закупівлі ВЧ НОМЕР_1 у ТОВ «Тріотех» (товарів для заправки (дозаправки) для потреб забезпечення оборони України (пально-мастильних матеріалів) з ПДВ 20%, чим порушено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою в період воєнного стану». Позивач просив відповідача в добровільному порядку відшкодувати 24177,50 грн та 66657,60 грн. ПДВ.
У відповіді на вказану претензію, відповідач у листі від 02.05.2023 зазначив, що ПДВ за нульовою ставкою обкладається виключно з метою виконання мобілізаційних завдань та просив надати інформацію, чи було укладено відповідні договори постачання з метою виконання мобілізаційних завдань.
Предметом позову у цій справи є вимоги ВЧ НОМЕР_1 : визнати недійсними пункти 4.2. договорів № 51 та № 53 щодо включення до договірної ціни 20% ПДВ; стягнути з ТОВ «Тріотех» безпідставно збережені кошти у загальному розмірі 95019,74 грн, з яких: 90835,10 грн основна заборгованість (24177,50 грн ПДВ за договором № 53 + 66657,60 грн ПДВ за договором № 51), а також нарахованих на цю суму 1246,81 грн 3 % річних та 2937,83 інфляційних втрат.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та зазначає наступне.
За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 вказаного Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 зазначеного Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).
Статтею 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
У підпункті 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що ПДВ є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів «г» підпункту 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 «Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Верховний Суд у справі № 910/2416/23 за позовом заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна сировинна компанія» про визнання недійсним договору в частині включення ПДВ у розмірі 20 % та стягнення 2833012,61 грн, залишаючи без змін судові рішення про задоволення позовних вимог, у постанові від 14.11.2023 зазначив таке:
«Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Оскільки не тільки постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, суперечить постанові Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.
Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пункту 3.1 договору № 9-22 від 14.03.2022 з відповідними змінами у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість».
До аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23 та від 28.05.2024 у cправі № 910/12151/23, правовідносини у яких є подібними правовідносинам справи, яка розглядається.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23 вказав, що з огляду на функції та обов'язки покладені на військові частини, у тому числі ВЧ НОМЕР_1 , всі заходи останніх спрямовані виключно на захист, оборону та недоторканості територіальних кордонів України, що не потребує документального підтвердження, оскільки слідує з аналізу фактичних подій на території України та норм законодавства. Отже, закупівлі товарів для забезпечення транспорту військових частин в період військового стану, можливо лише безпосередньо для виконання потреб та функцій спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що прямо передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, яку прийнято до укладення спірного договору.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, предмет спірних договорів, а також те, що вони укладені у період дії воєнного стану, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про непоширення у даному випадку постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ВЧ НОМЕР_1 , визнання недійсними пунктів 4.2. договорів № 51 та № 53 щодо включення до договірної ціни 20% ПДВ та стягнення з ТОВ «Тріотех» на користь ВЧ НОМЕР_1 безпідставно збережені кошти у загальному розмірі 90835,10 грн (24177,50 грн ПДВ за договором № 53 + 66657,60 грн ПДВ за договором № 51) в порядку ст.1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він є арифметично вірним та правильним. При цьому, жодних заперечень щодо арифметичної правильності заявлених до стягнення сум апеляційна скарга не містить.
Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, та не можуть бути підставою для його скасування або зміни, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріотех» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 у справі 916/2677/23 - без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.06.2024.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький