Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
05.10.2010 р. Справа № 2а-5295/10/1470
м. Миколаїв
12:20
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВВМ-Вилиджтрейд»
(вул. Велика Морська, 63/2, м. Миколаїв, 54001)
до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)
за участю представників:
від позивача: Маліченко Л.Т.
від відповідача: Науменко А.С.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» в період з 27.02.10 по 02.04.10, в результаті якої було складено Акт №560/23-300/36701022 від 02.04.10.
3. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко
Іменем України
5 жовтня 2010 р. справа № 2а -5295/10/1470
м. Миколаїв
12:20
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВВМ-Вилиджтрейд»
(вул. Велика Морська, 63/2, м. Миколаїв, 54001)
до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)
за участю представників:
від позивача: Маліченко Л.Т.
від відповідача: Науменко А.С.
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки підприємства, наслідком якої стало визнання правочинів укладених підприємством нікчемними, а також щодо визнання недійсними даних, які містяться в деклараціях за грудень 2009 року та січень 2010 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що перевірка проведена з порушенням вимог ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а у податкового органу відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними, а даних декларацій недійсними.
Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що підприємство ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд»потрапило до списку підприємств, які підозрюються у участі в схемах щодо мінімізації оподаткування, а тому таки дії щодо проведення перевірки є виправданими. Окрім цього, відповідач наполягав на тому, що Акт перевірки позивача ніяким чином не зачіпляє його права, а тому заявлені ним позовні вимоги не можуть бути предметом судового захисту.
Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд встановив наступне.
ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд»зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 29.09.09 (арк.спр.11).
Основним видом діяльності підприємства є посередництво у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (арк.спр.10).
В період з 27.02.10 по 02.04.10 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва провело документальну невиїзну перевірку ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображання правових відносин з платниками податків за період з 01.12.09 по 31.01.10, результати якої було оформлено Актом №560/23-300/36701022 від 02.04.10 (арк.спр.17).
Під час проведення складання цього Акту працівники податкового органу на перевірку безпосередньо до підприємства не виходили, до підприємства направлявся запит щодо надання пояснень та підтверджуючих документів, під час перевірки використовувалися дані перевірок інших платників податків.
В описовій частині Акту, податківці зробили висновок про нікчемність ряду правочинів укладених підприємством та у висновках зроблено висновок про недійсність даних наведених у деклараціях за грудень 2009 та січень 2010 року.
Суд вважає дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, по проведенню даного виду перевірки, протиправними з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №509-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Відповідно до п.1) ч.1 ст.11 Закону №509-ХІІ та п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 (із змінами та доповненнями) (надалі -Порядок №327), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, які проводяться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.
Системний аналіз зазначених норм вказує на те, що невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків документів, а не будь-яких інших документів, які платником податків взагалі не надавались (зокрема, акт перевірки від 26.02.10 №323/23-300/36700495 ТОВ «Зерноторг КАО», лист ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 26.02.10 №5207/7/26-503 тощо).
В той же час, п.1 ч.6 ст.111 Закону №509-ХІІ передбачає, що у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, орган державної податкової служби проводить позапланову виїзну перевірку.
Враховуючи невиконання позивачем обов'язкового письмового запиту, відповідач мав провести позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин позивача з контрагентами за період з 01.12.2009 по 01.12.2010, оскільки саме такий вид перевірки передбачений у разі виникнення обставин, визначених п.1 ч.6 ст.111 Закону №509-ХІІ.
Посилання представника відповідача на те, що провести позапланову виїзну перевірку у відповідача не було підстав, оскільки така перевірка здійснюється за наслідками перевірки інших платників податків та виявлення відповідних фактів порушення податкового законодавства, що не мало місця, спростовується викладеним у акті перевірки висновком ГВПМ СДПІ ВПП у м. Миколаєві (лист № від 26.02.10 №5207/7/26-503), в якому йдеться про те, що операції ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд»з контрагентом ТОВ «Зерноторг КАО»мають характер безтоварних, ТОВ «Зерноторг КАО»використовує у своїй діяльності підприємства, що які не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом (ТОВ «Вістрансторг»), тобто свідчать про порушення податкового законодавства.
Суд вважає, що проведенням документальної невиїзної перевірки відповідач фактично замінив проведення позапланової виїзної перевірки, проігнорувавши при цьому застереження передбачені ст.ст.11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо необхідності наказу керівника податкового органу або судового рішення для проведення такої перевірки. Як вказано в Акті перевірка була здійсненна на підставі лише службового посвідчення. Службове посвідчення це документ якій посвідчує особу працівника податкового органу, і в ніякому разі не може бути підставою для проведення перевірок платників податків.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.
Щодо посилання податківців на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.09 правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 постанови Пленуму ВСУ).
Податківці роблять висновки про нікчемність правочинів між ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд»та ТОВ «Зерноторг КАО»навіть не з'ясувавши зміст цих договорів. В акті перевірки немає жодного згадування про що взагалі домовлялися зазначенні підприємства, без чого неможливо зробити висновки про відповідність змісту правочину публічному порядку.
Ті обставини, що контрагент позивача ТОВ «Зерноторг КАО»мав цивільно-правові відносини з підприємствами з ознаками «фіктивності», на підприємстві відсутні трудові ресурси, відсутні виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення діяльності та виконання умов договору, відсутні документи (товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарів та інше), що підтверджують виконання зазначених договорів з контрагентами, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.ст.234, 235 ЦК України) та оспорювання їх в судовому порядку, але не може бути підставою для визнання їх нікчемними .
Для визнання правочину недійсним не має значення чи були сплачені сторонами податки з отриманих по цьому правочину коштів чи ні, оскільки ці зобов'язання (сплата податків) виникають завжди після вчинення самого правочину.
Також суд констатує, що у податкового органу не має повноважень відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визнавати недійсними даних, наведених у деклараціях.
Позов задовольнити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд»в період з 27.02.10 по 02.04.10, в результаті якої було складено Акт №560/23-300/36701022 від 02.04.10.
3. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 11.10.10
Суддя В.В. Біоносенко