Справа № 575/996/23
1-кп/583/246/24
"06" червня 2024 р. м. Охтирка Сумської області
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в колегіальному складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника ОСОБА_7
представника потерпілих ОСОБА_8
з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ», розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження № 12023221010000389 від 15.06.2023відносно
ОСОБА_6 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3,4,6 ст. 152КК України,-
20.05.2024 до Охтирського міськрайонного суду надійшов зазначений обвинувальний акт згідно з актом приймання передачі судових справ, що перебували в провадженні судді Великописарівського районного суду Сумської області ОСОБА_9 , від 16.05.2024, складного в зв'язку із зміною з 01.05.2024 територіальної підсудності судових справи Великописарівського районного суду Сумської області шляхом її передачі до Охтирського міськрайонного суду Сумської області у відповідності до рішення Вищої ради правосуддя від 23.04.2024 №1224/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Великописарівського районного суду Сумської області».
У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту колегією суддів у відкритому судовому засіданні з викликом учасників судового провадження. Також прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкцією найсуворішої статті з яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з огляду на характер кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, їх суспільну небезпеку, існує високий ризик, що залишаючись на волі, ОСОБА_6 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості стосовно малолітньої та неповнолітньої особи, може ухилитися від органів досудового розслідування та суду, перебуваючи на свободі, матиме можливість впливати на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні щодо надання показів на підтвердження своєї версії захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також матиме можливість пошуку інших альтернативних засобів уникнення кримінальної відповідальності, іншим чином перешкодити кримінальному провадження, що може виразитися у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурюванні осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань на підтвердження висунутих ним у подальшому версій.
Потерпілі у підготовче судове засідання не зявилися, про час і місце проведення підготовчого засідання повідомлені у встановленому законом порядку, їх представник - адвокат ОСОБА_8 не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду, при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримала клопотання прокурора, зазначивши, що така позиція є узгоджену з потерпілими і вони, хвилюючись за власну безпеку, на цьому наполягають.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення справи до судового розгляду. Разом з тим вважали недоведеними прокурором зазначені у клопотанні ризики, а тому можливим застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи стосовно обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду виходячи з наступного.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.
Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Охтирському міськрайонному суду Сумської області.
Згідно з положеннями ст. 27 КПК України кримінальне провадження потребує розгляду у закритому судовому засіданні.
Щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наступне.
Ухвалою слідчого судді Великописарівського районного суду Сумської області від 28.06.2023 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого був неодноразово продовжений до 09.06.2024 включно.
Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшилися.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимостей може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення ймовірного покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, найсуворіша відповідальність за які передбачена ч. 6 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, проживає на території громади, в якій проживають неповнолітні потерпілі, щодо яких обвинуваченим було вчинено дії сексуального характеру, у даному кримінальному проваджені потерпілі допитана, а тому існує ризик, що обвинувачений може незаконно впливати на них, з метою зміни наданих ними показань.Крім того ОСОБА_6 має молодий вік, задовільний стан здоров'я, не працює, тобто не має офіційних джерел до існування, не має сталих соціальних зв'язків, а тому перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність, зокрема, і по відношенню до потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином наявний ризик переховування від суду, щоб уникнути покарання.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_10 проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
Відповідно доводи захисника про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення. Інші позитивні дані про особу обвинуваченого, на які вказує сторона захисту, не свідчать про зменшення чи зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Отже, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував клопотання.
За наведених обставин, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, оскільки підстави запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, на даний час судовий розгляд справи не завершений, тому з метою запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вбачає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів,
Медичних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого в умовах тримання під вартою, суду не надано.
На думку суду, тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою з наведених вище підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного судового розгляду кримінального провадження про тяжке кримінальне правопорушення, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи, що відповідає вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись ст. 7-20, 22-29, 31, 35, 176-178, 183, 193, 194, 196, 314-317 КПК України, суд, -
Призначити до судового розгляду кримінальне провадження № 12023221010000389 від 15.06.2023відносно ОСОБА_6 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3,4,6 ст. 152 Кримінального кодексу України до розгляду у закритому судовому засіданні Охтирського міськрайонного суду Сумської області на 18 червня 2024 року о 15:00 год, яке провести в залі суду № 8 за адресою: вул. Ярославського, 2, м. Охтирка Сумської області.
Розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально судом у складі трьох професійних суддів.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 06 червня 2024 року до 24.00 год. 04 серпня 2024 року.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали буде оголошено о 8 годині 30 хвилин 10 червня 2024 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3