"11" грудня 2007 р. Справа № 02-13-04/1008
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників:
позивача: Поліщук В.А. -директор, відповідача: Солодкий І.С.- за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс"
про усунення перешкод в користуванні земельним сервітутом,
До господарського суду Черкаської області подано позовну заяву від 02.02.2006 року № 18 про усунення перешкод в користуванні земельним сервітутом, в якій позивач просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельним сервітутом шляхом демонтажу залізобетонного паркану, що встановлений на межі землі постійного користування та сервітута на шляху проходу працівників і проїзду автотранспорту до виробничих приміщень ТОВ “Агропроменерго», з мотивів порушення відповідачем в односторонньому порядку умов договору від 15 березня 2001 року на встановлення земельного сервітуту, який побудував залізобетонний паркан по межі землі постійного користування ТОВ “Агропроменерго» та сервітуту, чим обмежив доступ до виробничих приміщень позивача.
До початку розгляду справи до господарського суду Черкаської області від позивача надійшла Заява про зміну підстав і предмета позову № 106 від 16.11.2007 року, в якій позивач просить прийняти рішення про розірвання договору земельного сервітуту від 15 березня 2001 року та визнати право ТОВ “Агропроменерго» на користування частиною земельної ділянки площею 0,033 га, необхідної для обслуговування виробничого приміщення, що розміщене на ній. Листом від 29.11.2007 року № 142 позивач надіслав до суду Додаткове обґрунтування позовних вимог ТОВ “Агропроменерго», в якому підтвердив зміну предмета і підстави позову та пояснив, що позивач просить розірвати договір земельного сервітуту на підставі частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотною зміною обставин, якими позивач керувався при укладенні договору земельного сервітуту, оскільки відповідач побудував залізобетонний паркан та відмежував цим парканом належну позивачу повітряну лінію електропередачі, і якби позивач міг це передбачити, він не уклав би договір земельного сервітуту, тому договір відповідно до частин 1. 2 статті 652 ЦК України підлягає скасуванню. Також позивач просить визнати право ТОВ “Агропроменерго» на користування частиною земельної ділянки площею 0,033 га, необхідної для обслуговування виробничого приміщення, що розміщене на ній, оскільки це є іншою правовою формою задоволення потреб позивача в користуванні майном, крім земельного сервітуту, який був встановлений помилково, без врахування вимог ч. 1 ст. 401 ЦК України.
Представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що ним подано заяву про зміну підстави і предмета позову, просив задовольнити позов у зміненій редакції, та пояснив, що відповідач порушив вимоги законодавства та порушує законні права позивача, оскільки відповідач побудував паркан таким чином, що належна позивачу лінія електропередач знаходиться над парканом, а позивач не має до нього доступу та не має вільного під'їзду до свого приміщення.
Представник відповідача у Письмовому обґрунтуванні, запереченні від 10.12.2007 року та у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог позивача з мотивів їх необгрунтованості та безпідставності, оскільки відповідач на даний час є не землекористувачем, а власником земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, тому земельний сервітут повинен здійснюватися способом, найменш обтяжливим для відповідача, як власника, оскільки право приватної власності є непорушним; встановлення паркану не порушило умов договору на встановлення земельного сервітуту, відповідач виконував вимогу Архітектурно-планувального завдання; міською радою надано висновок про те, що матеріали по розподілу території виготовлені не порушуючи законодавство та на основі попередньо узгоджених документів; позивач порушив вимогу статті 22 ГПК України і змінив підставу і предмет позову, також порушив статтю 58 ГПК України, об'єднавши в одній позовній заяві різні вимоги. Представник відповідача просив відмовити позивачу в позові, витребувати у Смілянського відділку Черкаського ООБТІ належним чином засвідчений витяг із інвентаризаційної справи ТОВ “Агропроменерго», винести окрему ухвалу, якою зобов'язати позивача провести реконструкцію або знос приміщень відповідно до Акту від 14.03.1983р. в обгрунтовано мінімальний строк. У судовому засіданні 11.12.2007 року представник відповідача заявив усне клопотання про накладення штрафу на позивача за неподання суду документів.
У судовому засіданні оголошувалася перерва із 06.12.2007 року по 11.12.2007 року.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Справа в господарських судах розглядалася неодноразово.
У даному складі суду справа розглядається після скасування постановою Вищого господарського суду України від 14 березня 2007 року постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.11.2006 року та рішення господарського суду Черкаської області від 11.08.2006 року у даній справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Спочатку позивачем було подано позовну заяву від 02.02.2006 року № 18 про усунення перешкод в користуванні земельним сервітутом, який був встановлений договором від 15 березня 2001 року, з мотивів порушення відповідачем в односторонньому порядку умов вказаного договору в зв'язку з тим, що відповідач побудував залізобетонний паркан по межі землі постійного користування ТОВ “Агропроменерго» та сервітуту, чим обмежив доступ до виробничих приміщень позивача.
Заявою від 16.11.2007 року позивач одночасно змінив підставу і предмет позову, про що він чітко вказує у заяві, і позивач просить розірвати договір земельного сервітуту на підставі частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України в зв'язку з істотною зміною обставин, та просить визнати право позивача на користування частиною земельної ділянки площею 0,033 га, необхідної для обслуговування виробничого приміщення, що розміщене на ній.
Згідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Процесуальним законом позивачу не надано право змінювати і підставу і предмет позову одночасно.
Позивач не врахував відмову суду ухвалою від 18.06.2007 року у прийнятті заяви від 08.06.2007року про зміну підстав і предмету позову в зв'язку з порушенням позивачем припису статті 22 ГПК України, повторно наполягаючи на змінених позовних вимогах.
Спосіб захисту порушеного права обирає позивач самостійно.
З огляду на викладене, вимога позивача, заявлена у заяві від 16.11.2007 року про зміну підстави і предмета позову, не може бути задоволена. В зв'язку із зміною позивачем підстави і предмета позову, суд не досліджує питання, вказані у постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2007 року. Тим більше, що застосування статті 83 ГПК України є правом, а не обов'язком суду.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на статтю 652 ЦК України є помилковим, виходячи із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
В частині 2 даної статті вказано, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Позивач не вказав наявність обставин, які істотно змінилися поза волею обох сторін, не вказав, які це обставини.
Ті обставини, про які він вказує у заяві - порушення відповідачем умов договору земельного сервітуту та створення позивачу перешкод у користуванні майном в результаті встановлення відповідачем залізобетонного паркану по межі землі постійного користування ТОВ “Агропроменерго» та сервітуту - не можуть вважатися істотною зміною обставин у розумінні статті 652 ЦК України.
Представником відповідача у судовому засіданні подано завірену копію державного акта на право власності на земельну ділянку від 24 липня 2007 року (т. 2, а.с. 159), із якого вбачається, що вказана земельна ділянка надана у власність товариству з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс».
Згідно частини 1 статті 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Суду не подано доказів вилучення вказаної земельної ділянки у відповідача, право власності відповідача на вказану земельну ділянку не оспорено.
Решта доводів представників сторін не мають значення для даного спору у такій редакції, як він заявлений у Заяві від 16.11.2007 року про зміну підстав і предмета позову, тому вони судом не досліджуються.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Клопотання представника відповідача не підлягають задоволенню, з наступних мотивів. Клопотання про витребування витягу із інвентаризаційної справи та накладення штрафу на позивача не задовольняється в зв'язку з наявністю достатніх матеріалів для розгляду судом заяви позивача про зміну підстави і предмету позову. Клопотання про винесення окремої ухвали не задовольняється в зв'язку з відсутністю у суду права вмішуватися у господарську діяльність підприємства, а питання проведення реконструкції чи ремонту належить вирішувати стороні самостійно.
На підставі ст. 49 ГПК України понесені позивачем витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя А.Д.Пащенко