01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.12.2007 № 8/208
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Калатай Н.Ф.
Смірнової Л.Г.
при секретарі: Кулачок О.А.
За участю представників:
від позивача - Бартохов О.В. (довір. від 22.12.06)
від відповідача - 1. Козачук Ю.С. (довір. від 01.08.07) 2. не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного банку "Аллонж"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2005
у справі № 8/208 (Катрич В.С.)
за позовом Акціонерного банку "Аллонж"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторгсервіс"
2. Закритого акціонерного товариства "Київгума"
про стягнення 1260247,70 грн.
за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Київгума»
до
1. Акціонерного банку "Аллонж"
2. ТОВ "Техноторгсервіс"
про визнання договору поруки недійсним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.05 у справі № 8/208 частково задоволено позовні вимоги Акціонерного банку «Аллонж», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторгсервіс» на користь Акціонерного банку «Аллонж» 950 000 грн. заборгованості по кредиту, 384 009,35 грн. заборгованості по відсотках, 67 742,63 грн. пені та 1 818 грн. судових витрат, відмовлено у задоволенні позовних вимог акціонерного банку «Аллонж», щодо стягнення штрафу в розмірі 237 500 грн. Задоволено зустрічний позов Закритого акціонерного товариства «Київгума» про визнання недійсним договору поруки № 660 від 16.10.03, укладеного між Акціонерним банком «Аллонж», Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторгсервіс» та Закритим акціонерним товариством «Київгума».
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що за договором № 660 від 02.10.03 Акціонерний банк «Аллонж» відкрив кредитну лінію Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторгсервіс» лімітом кредитування 500 000 грн. з оплатою 26% річних та терміном повернення до 01.10.04. Додатковою угодою № 2-1 від 19.11.03 розмір кредитної лінії збільшено до 950 000 грн. та продовжено термін повернення кредитних коштів до 21.01.05. Позичальник не повернув кредит на суму 950 000 грн. та не сплатив відсотки за користування кредитом, а тому з позичальника стягнута заборгованість за кредитним договором та пеня за затримку розрахунків. Щодо стягнення штрафу на суму 237 000 грн. за ненадання позичальником банку інформації про фінансово-господарську діяльність позичальника судом відмовлено, оскільки пункт 5.3.2 договору передбачає, що така інформація надається позичальником на вимогу банку, а позивач не надав суду доказів надсилання таких запитів під час виконання кредитного договору.
Судом першої інстанції визнано недійсним договір поруки № 660 від 16.10.03, укладений між ЗАТ «Київгума», АБ «Аллонж» та ТОВ «Техноторгсервіс», за умовами якого ЗАТ «Київгума» зобов'язувалося відповідати перед Банком «Аллонж» за повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторгсервіс» кредитних коштів. Підставою для визнання недійсним договору поруки суд зазначив те, що цей договір суперечить предмету та цілі діяльності ЗАТ «Київгума», відповідно до статті 4 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання поручительств віднесено до одного із видів фінансових послуг, які повинні надаватись тільки фінансовими установами, що мають відповідні ліцензії, ЗАТ «Київгума» є господарюючим суб'єктом і не являється фінансовою установою.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Акціонерний банк «Аллонж» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.05 по даній справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов в повному обсязі, стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором, пеню та штраф, відмовити у задоволенні зустрічного позову.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що рішення суду про визнання недійсним договору поруки суперечить нормам матеріального права, згідно зі статтею 191 Цивільного кодексу УРСР порука є одним з видів забезпечення зобов'язання, невірним є посилання суду першої інстанції на статтю 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки пункт 1 статті 1 цього Закону передбачає, що фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках передбачених законодавством - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, а саме ці операції мають надаватися фінансовими установами, Цивільним кодексом УРСР не встановлено будь-яких обмежень щодо суб'єктного складу договорів поруки.
На обґрунтування доводів щодо стягнення штрафу за ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторгсервіс» інформації про фінансово-господарську діяльність позивач вказує на те, що ліквідатор банку надіслав позичальнику лист-запит, оскільки сам відповідач припинив надавати необхідну інформацію ще у червні-липні 2004 року.
Розгляд апеляційної скарги Акціонерного банку «Аллонж» призначено на 15.02.06. У зв'язку із розглядом справи № 2/1, предметом спору по якій було визнання недійсним кредитного договору № 660 від 02.10.03, апеляційне провадження у справі № 8/208 двічі зупинялося та розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.07 у справі № 8/208 поновлено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.07. В судове засідання апеляційної інстанції 19.11.07 не з'явилися представники відповідачів - ТОВ «Техноторгсервіс» та ЗАТ «Київгума», у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.12.07. У судове засідання апеляційної інстанції вдруге не з'явилися представники ЗАТ «Київгума».
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення ЗАТ «Київгума» про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, заяв, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від ЗАТ «Київгума» не поступало, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без представника ЗАТ «Київгума» за наявними у справі документами.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне:
За договором на відкриття кредитної лінії № 660 від 02.10.03, з урахуванням додаткових угод № 1 від 16.10.03, № 2 від 03.11.03, № 2-1 від 19.11.03, Акціонерний банк «Аллонж» надав кредит Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторгсервіс» на суму 950 000 грн. з оплатою 26% річних та терміном повернення до 21.01.05. Станом на 21.05.05 ТОВ «Техноторгсервіс» кредит на суму 950 000 грн. не повернуло та не сплатило відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 310 247,70 грн.
Заявою про збільшення позовних вимог від 30.05.05 позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредиту на суму 950 000 грн., відсотки за користування кредитними коштами станом на 10.05.05 в розмірі 384 009,35 грн., пеню за затримку розрахунків станом на 10.05.05 по відсотках на суму 16 676,88 грн., по кредиту на суму 51 065,75 грн.
Крім того, позивачем пред'явлено вимоги про стягнення штрафу на суму 237 500 грн., встановленого пунктами 5.3.2, 7.4 кредитного договору, які передбачають стягнення штрафу в розмірі 25% від суми кредиту за ненадання позичальником на вимогу банку інформації про фінансово-господарську діяльність, а також бухгалтерських документів, балансів, книги записів застави чи дані реєстру застав, податкову заставу та інших документів.
Судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги Акціонерного банку «Аллонж» за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторгсервіс» в частині стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором та пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.
Апеляційний господарський суд також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незадоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 237 500 грн. за ненадання банку інформації про фінансово-господарську діяльність, а також інших бухгалтерських документів, оскільки пункт 5.3.2. кредитного договору передбачає, що така інформація надається позичальником на вимогу банку. З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 660 від 02.10.3003 року Акціонерний банк “Аллонж» звернувся до Господарського суду міста Києва 14.02.2005 року і до пред'явлення позову не надсилав ( за інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторгсервіс») жодного запиту до позичальника з вимогою про надання необхідної інформації. В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення штрафу за ненадання відповідачем 1 інформації про фінансово - господарську діяльність останнього Акціонерний банк “Аллонж» надав лист № 264 л від 05.05.05 року, надісланий відповідачеві 1 після пред'явлення позову, що згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу виключає порушене право позивача на день пред'явлення позову (14.02.05 року). Вказаний лист позивача не може бути підставою для стягнення штрафу згідно пунктами 5.3.2., 7.4. кредитного договору за не надання інформації про фінансово - господарську діяльність позичальника.
30.05.05 року Акціонерний банк “Аллонж» надав Господарському суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнення штрафу на суму 237500 грн. за ненадання інформації про фінансово - господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторгсервіс», але позивачем не виконані вимоги частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу, яка передбачає, що у разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову, до заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату держаного мита у встановленому порядку і розмірі.
Позивачем не надано доказів оплати державного мита за заявою про збільшення розміру позовних вимог, а тому судом першої інстанції обґрунтовано залишено без задоволення позовні вимоги Акціонерного банку “Аллонж» про стягнення з відповідачів штрафу в розмірі 237 500 грн. Крім того, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, а стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки порушення зобов'язання, а саме : 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Поняття “неустойки» регламентовано ст.549 Цивільного кодексу України, це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з цією статтею під неустойкою розуміють також штраф та пеню. Частиною другою ст.549 Цивільного кодексу України штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання. Зобов'язанням для Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторгсервіс» за кредитним договором № 660 від 02.10.2003 року є своєчасне повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами. Позивачем пред'явлено до стягнення штрафу в розмірі 237 500 грн. за ненадання інформації, викладеної в листі № 264 л від 05.05.2005 року(т.1, с.71), але позивачем не доведено, а судом не встановлено, яким чином ненадання інформації, щодо фінансово - господарської діяльності спричинило невиконання зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту і сплаті відсотків за користування кредитом. Для застосування цивільно - правової відповідальності необхідною умовою має бути склад цивільного правопорушення, саме: протиправне порушення особою покладених на неї обов'язків; наявність шкоди або збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника та шкідливими наслідками; вина правопорушника. Матеріали справи не містять доказів, що ненадання інформації згідно листа ліквідатора Акціонерного банку “Аллонж» Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноторгсервіс» спричинило позивачеві збитки та між цими збитками та протиправною поведінкою Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторгсервіс» є причинний зв'язок.
У зв'язку з тим, що судовими інстанціями у справі № 2/1-17/347-48/65 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторгсервіс» визнано недійсним п.5.3.6. договору про відкриття кредитної лінії № 660 від 02.10.2003 оку, який передбачає, що без попереднього погодження з банком позичальник не повинен розподіляти належне позичальнику майно та/або грошові кошти серед своїх акціонерів (учасників, засновників), а в іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторгсервіс» до Акціонерного банку “Аллонж» про визнання недійсним кредитного договору № 660 від 02.10.2003 року та додаткових до нього угод відмовлено колегія суддів вважає, що за рішенням від 23.06.2005 року у справі № 8/208 господарський суд міста Києва обґрунтовано стягнув з відповідача 1 заборгованість за кредитним договором № 660 від 02.10.2003 року у розмірі 1 401 751, 98 грн., що складається із 950 000 грн. заборгованості по кредиту, 384 009, 35 грн. заборгованості по відсотках та 67 742,63 грн. пені.
Разом з тим, 21.11.07 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Техноторгсервіс» надійшло клопотання про припинення провадження у справі № 8/208 у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Вказане клопотання Відповідач 1 обґрунтував тим, що за договором від 24.05.2000 Акціонерний банк «Аллонж» надавав гарантію Компанії «Milwod Capital S.A» (Швейцарія) за повернення Компанією «STN Compony ltd» (Ліхтенштейн) фінансової допомоги в розмірі 2 500 000 дол. США. Згідно пункту 4 договору від 24.05.2000 строк дії гарантії сторони встановили до 31.12.07, за інформацією ТОВ «Техноторгсервіс» Компанія «STN Compony ltd» не виконала зобов»язання по поверненню тимчасової фінансової допомоги в повному обсязі і 26.10.07 за договором про відступлення права вимоги Компанія «Milwod Capital S.A» відступила Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторгсервіс» право вимоги до Акціонерного банку «Аллонж» на суму 300 000 дол. США, що за курсом Національного банку України складає суму 1 515 000 грн.
15 листопада 2007 року ТОВ «Техноторгсервіс» звернулося до Акціонерного банку «Аллонж» про зарахування зустрічних вимог щодо обов'язку банку сплатити ТОВ «Техноторгсервіс» суму 1 515 000 грн. і обов'язку ТОВ «Техноторгсервіс» сплатити Акціонерному банку «Аллонж» суму 1 401 751,98 грн. за договором на відкриття кредитної лінії № 660 від 02.10.03, що підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.05 по справі № 8/208.
Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Стаття 101 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що апеляційний суд переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами.
Норми Господарського процесуального кодексу щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції.
Пункт 1-1 статті 80, пункт 3 статті 103 Господарського процесуального кодексу надають апеляційній інстанції право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.
Згідно з частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов»язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Надані ТОВ «Техноторгсервіс» до апеляційного суду документи стверджують про відсутність матеріального правовідношення між позивачем і ТОВ «Техноторгсервіс» в розмірі позовних вимог на суму 1 401 751,98 грн.
Частина 2 статті 601 Цивільного кодексу України встановлює, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Акціонерний банк «Аллонж» листом № 574/л-7 від 26.11.07 надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторгсервіс» заперечення щодо зарахування зустрічних вимог, зіславшись на те, що банк перебуває в стадії ліквідації, в газеті «Урядовий кур'єр» від 29.12.04 опубліковано оголошення про початок ліквідаційної процедури АБ «Аллонж» і в силу статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання не приймаються і вважаються погашеними.
Згідно з нормами Цивільного кодексу заява про зарахування зустрічних грошових вимог є односторонньою угодою і згоди на її застосування іншою стороною законодавство не вимагає, заява про зарахування зустрічних вимог не являється вимогою кредитора у справі про ліквідацію банку, Закон України «Про банки і банківську діяльність» і зокрема стаття 96 цього Закону не обмежують строком подання заяви про зарахування зустрічних грошових вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підлягає припиненню провадження у справі № 8/208 за первісним позовом про стягнення суми 1 401 751,98 грн. на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Акціонерним банком «Аллонж» пред'явлено також позовні вимоги до Закритого акціонерного товариства «Київгума» про стягнення з нього солідарно заборгованості за кредитним договором № 660 від 02.10.03, як з поручителя, яким взяв обов'язок виконати зобов»язання за кредитним договором згідно з договором поруки № 660 від 16.10.03.
Закрите акціонерне товариство «Київгума» в свою чергу звернулося із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки № 660 від 16.10.03, як такого, що суперечить цілям його діяльності.
Господарський суд міста Києва задовольнив позовні вимоги ЗАТ «Київгума» за зустрічним позовом, визнав недійсним договір поруки № 660 від 16.10.03, укладений між Акціонерним банком «Аллонж», Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторгсервіс» та Закритим акціонерним товариством «Київгума», як такий що суперечить цілям діяльності юридичної особи згідно статті 50 Цивільного кодексу УРСР.
Судом першої інстанції доповнено підстави для визнання договору поруки недійсним, а саме відповідно до статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка передбачає, що надання поручительств віднесено до одного з видів фінансових послуг, які повинні надаватись тільки фінансовими установами, що мають відповідні ліцензії.
Договір поруки № 660 від 16.10.03 не передбачає винагороду за надання поруки і така послуга не може вважатися фінансовою тому, що не виконується основна умова прибутковості, що згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» являється однією з ознак фінансової послуги, договір поруки є цивільно-правовою угодою і у суду першої інстанції не було правових підстав для визнання недійсним договору поруки № 660 від 16.10.03, як такого, що суперечить статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
За правилами статті 50 Цивільного кодексу УРСР угода визнається недійсною, якщо вона укладена юридичною особою в суперечності з цілями її діяльності. Визначаючи зміст і межі спеціальної правоздатності господарюючих суб'єктів, слід виходити з широкого розуміння тих цілей, які ці суб'єкти намагаються досягти у своїй діяльності, не обмежуючись лише основними завданнями їх діяльності. Відповідно до статті 3 Закону України «Про підприємництво», який діяв на час укладення договору поруки, господарюючі суб'єкти мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству, а згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про підприємства в Україні», який діяв до 01.01.04 підприємства вільні у виборі предмета договору, визначення зобов'язань, будь-яких умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Тому недійсною на підставі статті 50 Цивільного кодексу УРСР має визнаватися лише така угода, яка прямо суперечить цілям юридичної особи, зазначеним у законі, що регулює її діяльність, або в установчих документах.
Пункт 3.1 Статуту ЗАТ «Київгума» вказує на те, що Товариство має право від власного імені укладати угоди, набувати майнові і особисті немайнові права та нести обов'язки. Статут ЗАТ «Київгума» не містить заборони щодо укладення Товариством договору поруки. Суд першої інстанції зазначених норм законодавства та положень Статуту ЗАТ «Київгума» не врахував та дійшов помилкового висновку щодо недійсності договору поруки.
Разом з тим, частина 1 статті 559 Цивільного кодексу передбачає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Оскільки, обов'язок позичальника сплатити заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 401 751,98 грн. припинився шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, відсутні правові підстави для покладення майнової відповідальності на поручителя.
У зв'язку з припиненням провадження у справі щодо первісного позову заявникові підлягає поверненню із державного бюджету державне мито за подачу позову на суму 1 700 грн. відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито та роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/612 від 23.08.94.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Аллонж» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.05 у справі № 8/208 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
- на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі № 8/208 за первісним позовом Акціонерного банку «Аллонж» щодо стягнення з ТОВ «Техноторгсервіс» та ЗАТ «Київгума» суми 1 401 751,98 грн.
- в іншій частині позовних вимог Акціонерного банку «Аллонж» відмовити.
- відмовити у задоволенні зустрічного позову ЗАТ «Київгума» щодо визнання недійсним договору поруки.
4. Повернути Акціонерному банку «Аллонж» із Державного бюджету України державне мито на суму 1 700 грн. сплачене платіжним дорученням № 5 від 04.02.05 за подачу позову.
Платіжне доручення № 5 від 04.02.05 на суму 1 700 грн. знаходиться в матеріалах справи № 8/208.
5. Матеріали справи № 8/208 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Калатай Н.Ф.
Смірнова Л.Г.
10.12.07 (відправлено)