Справа № 357/8129/24
1-кс/357/1521/24
про арешт майна
10 червня 2024 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12024111030002008, яке внесене до ЄРДР 04 червня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
згідно з клопотанням, прокурор ОСОБА_3 просив: накласти арешт на тимчасово вилучену - 03 червня 2024 року, у приміщенні житлової кімнати квартири АДРЕСА_1 , грошову купюру номіналом 100 доларів США з позначенням серійного номеру DA13645012A, яка належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною користування із забороною користування та розпорядження вказаним майном.
В обґрунтування свого клопотання, прокурор ОСОБА_3 вказував, що за результатами досудового розслідування установлено, що 03 червня 2024 року близько 22:40 год, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , в ході документування та складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_4 надана службовій особі - працівнику поліції, неправомірна вигода в розмірі 100 (сто) доларів США за непритягення його до адміністративної відповідальності.
У ході огляду місця події від 03 червня 2024 року, у приміщенні житлової кімнати квартири АДРЕСА_1 , виявлена та вилучена грошова купюра номіналом 100 доларів США з позначенням серійного номеру DA13645012A, яка належить ОСОБА_4 .
Вказана купюра визнана речовим доказом - 04 червня 2024 року.
Зазначав, що вона є безпосереднім предметом кримінального правопорушення .
Отже, вважав, що з метою її збереження та забезпечення спеціальної конфіскації є підстави для накладення арешту, із забороною користування та розпоряджання нею.
У судовому засіданні, прокурор ОСОБА_3 підтримав своє клопотання за підстав та обставин, зазначених у ньому.
Третя особа щодо майна якої вирішується питання ОСОБА_4 звернувся із заявою у якій просив проводити розгляд клопотання за його відсутності, проти арешту належної йому грошової купюри заперечень не висловив.
У зв'язку з цим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя провів розгляд поданого клопотання без ОСОБА_4 .
Слідчим суддею установлено, що згідно з викладеною у витязі з ЄРДР фабулою, у кримінальному провадженні № 12024111030002008, яке внесене до ЄРДР 04 червня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, здійснюється досудове розслідування стосовно таких обставин: 03 червня 2024 року близько 22:40 год, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , в ході документування та складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_4 надана службовій особі - працівнику поліції, неправомірна вигода в розмірі 100 (сто) доларів США за непритягення його до адміністративної відповідальності.
До внесення відомостей в ЄРДР - 03 червня 2024 року проведений огляд місця події.
Згідно з протоколом огляду місця події від 03 червня 2024 року, у приміщенні житлової кімнати квартири АДРЕСА_1 , виявлена та вилучена грошова купюра номіналом 100 доларів США з позначенням серійного номеру DA13645012A, яка належить ОСОБА_4 .
Вказана грошова купюра поміщена до спеціального пакету № INZ 2100543.
Згідно з постановою від 04 червня 2024 року, вона визнана речовим доказом, оскільки є безпосереднім предметом злочину і є матеріальним об'єктом, який може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя зазначає, що як на підставу для накладення арешту, прокурор посилався на п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Для накладення арешту, за цими підставами, не має значення процесуальний статус власника у кримінальному провадженні.
Отже, в першу чергу, слідча суддя має перевірити наявність, у речей та предметів на які вона просить накласти арешт, ознак речових доказів, визначених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає доведеним, що належна ОСОБА_4 грошова купюра є речовим доказом, адже є предметом вчиненого кримінального правопорушення, внаслідок чого є доказом обставин, визначених ст. 91 КПК України.
Підстав визнавати необґрунтованою постанову про визнання грошових коштів речовими доказами, приєднання до матеріалів провадження від 04 червня 2024 року, у слідчого судді немає.
Слідчий суддя вважає, що з огляду на важливість цих доказів, обмеження права власності буде розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження, а також не матиме невідворотних наслідків для власника, а ті які будуть є пропорційними та співмірними із завданням кримінального провадження, оскільки потенційне знищення предмету кримінального правопорушення може мати наслідок уникнення особою кримінальної відповідальності, що створюватиме в суспільстві ілюзію безкарності за вчинені кримінальні правопорушення та негативно вплине на громадську безпеку.
Слідчий суддя вважає, що досягнення мети - збереження речових доказів, можливе виключно за рахунок накладення арешту із забороною використання та розпоряджання грошовою купюрою, оскільки, через її характеристики вона може легко бути знищеною, прихованою, якщо буде повернута власнику, що перешкоджатиме виконанню завдання кримінального провадження визначеного у ст. 2 КПК України.
Своєю чергою, з огляду на санкцію ч. 1 ст. 369 КК України, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, вилучені грошові кошти підлягають спеціальній конфіскації.
Отже, за викладених обставин, слідча суддя вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на тимчасово вилучене - 03 червня 2024 року, у приміщенні житлової кімнати квартири АДРЕСА_1 , грошову купюру номіналом 100 доларів США з позначенням серійного номеру DA13645012A, яка належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною користування із забороною користування та розпорядження вказаним майном.
Керуючись ст. 170, 173, 309-310 КПК України, слідчий суддя
клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна, - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене - 03 червня 2024 року, у приміщенні житлової кімнати квартири АДРЕСА_1 , грошову купюру номіналом 100 доларів США з позначенням серійного номеру DA13645012A, яка належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною користування із забороною користування та розпорядження вказаним майном.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Слідчий суддя Білоцекрівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1