вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 6/356/17/24
Справа № 356/391/24
11.06.2024 суддя Березанського міського суду Київської області Дудар Т.В., отримавши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про заміну сторони виконавчого провадження, боржник: ОСОБА_1 , первісний стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", інша особа: ТОВ "Кампсіс Лігал", приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович,
У червні 2024 року до Березанського міського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Дослідивши матеріали заяви, приходжу до висновку про необхідність передачі вказаної цивільної справи на розгляд іншому суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, з огляду на таке.
Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини в справі «Сокуренко і Стригун проти України" (п. 24 рішення від 20.07.2006 року; заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
У поданій до суду заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" просить суд замінити вибулого стягувача: ТОВ «Вердикт Капітал» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису № 1300, вчиненому 23.09.2020 приватним нотаріусом Секістовою Т.І. про стягнення боргу з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
Так, правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом. Питання про підсудність справ позовного провадження визначається Главою 2 розділу І ЦПК України.
Разом з тим, для даної категорії справ, передбачених Розділом VI ЦПК України - процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) застосуванню підлягає спеціальна норма - ст. 446 ЦПК України, відповідно до частини другої якої процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 Верховний Суд зазначив, що з позицій цивільно-процесуального регулювання відносин щодо підсудності справ, які виникають з виконавчого провадження принципового значення набуває факт встановлення: рішення суду чи іншого органу перебуває на виконанні, суду першої інстанції, який розглянув цивільну справу та місця виконання судового рішення.
З метою обґрунтування підсудності заяви Березанському міському суду Київської області ТОВ «Дебт Форс» посилається на ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та вказує, що із останньої відомої заявнику інформації вбачається, що місцем зареєстрованого проживання боржника за виконавчим написом нотаріуса є: АДРЕСА_1 , що належить до юрисдикції Березанського міського суду Київської області.
Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (пункт 12 ч. 1 ст. 2 Закону України Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).
Згідно з відповіддю № 634598 від 10.06.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Визначення змісту поняттяя "місця виконання рішення" наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами частин першої та другої наведеної вище статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19.
Відтак, заявник, посилаючись на ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та виходячи із останньої відомої йому інформації про зареєстроване місце проживання боржника за виконавчим написом нотаріуса Дорохова О.Дж. звернувся до Березанського міського суду Київської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Однак, як було з'ясовано судом, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання боржника є АДРЕСА_2 , що не належить до територіальної підсудності Березанського міського суду Київської області.
Таким чином, відсутні підстави для визначення територіальної підсудності Березанському міському суду Київської області, оскільки боржник не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування на території, що підпадає під юрисдикцію Березанського міського суду Київської області.
Крім того, заявником не надано доказів того, що місцем роботи боржника або місцезнаходженням його майна є територія, що підпадає під юрисдикцію Березанського міського суду Київської області.
З урахуванням викладеного вище та приписів ч. 2 ст. 446 ЦПК України України, дана заява не підсудна Березанському міському суду Київської області.
У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Як визначено ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Зважаючи на викладене вище, вважаю за необхідне передати цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про заміну сторони виконавчого провадження, боржник: ОСОБА_1 , первісний стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", інша особа: ТОВ "Кампсіс Лігал", приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович, на розгляд до Яготинського районного суду Київської області (вул. Незалежності, 67, м. Яготин, Київська область, 07700), оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) зазначеного суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 4, 27-28, 31-32, 258-261, 352-355, 446 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про заміну сторони виконавчого провадження, боржник: ОСОБА_1 , первісний стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", інша особа: ТОВ "Кампсіс Лігал", приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович, передати на розгляд до Яготинського районного суду Київської області.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т. В. Дудар