Справа № 303/4516/24
Провадження №1-кп/303/380/24
Номер рядка статистичного звіту 93
Іменем України
11 червня 2024 року місто Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Мукачево клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру щодо малолітнього
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , без освіти, раніше не судимого, громадянина України,
-за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
малолітнього ОСОБА_3
законного представника малолітнього ОСОБА_5
представника служби у справах дітей ОСОБА_6
представника ювенальної превенції ОСОБА_7
захисниці ОСОБА_8
До суду звернувся прокурор Мукачівської окружної прокуратури з клопотанням про застосування заходів виховного характеру стосовно малолітнього ОСОБА_3 .
Свої доводи мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 17 травня 2024 року, близько 11 год. 30 хв., тобто в період дії воєнного стану введеного Указом Президента України №64/2022, який неодноразово продовжувався і діє на зараз, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та суспільно небезпечні наслідки, діючи з прямим умислом, переслідуючи користь, з метою задовольнити свої особисті потреби за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу зайшов через вхідні двері до житлового будинку, де із столу в прихожій кімнаті будинковолодіння по АДРЕСА_2 , умисно, таємно викрав мобільний телефон марки МОТО Е13 в темно синьому кольорі вартістю 1440 гривень та грошові кошти в сумі 200 гривень і на цю суму завдав матеріального шкоду потерпілій ОСОБА_9 .
Крім цього, малолітній ОСОБА_3 , що не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, 17 травня 2024 року близько 17 години, тобто в період дії воєнного стану введеного Указом Президента України №64/2022, який неодноразово продовжувався і діє на зараз, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та суспільно небезпечні наслідки, діючи з прямим умислом, переслідуючи користь, з метою задовольнити свої особисті потреби за рахунок чужого майна, повторно, шляхом вільного доступу зайшов через вхідні двері до житлового будинку, де із столу в кухонній кімнаті будинковолодіння по АДРЕСА_3 , умисно, таємно викрав мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 4х PRO в чорному кольорі вартістю 675 гривень і на цю суму завдав матеріального шкоду потерпілому ОСОБА_10 .
Такі дії малолітнього ОСОБА_3 кваліфіковані за частиною 4 статті 185 КК України - таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні малолітній підтвердив факт таємного викрадення майна потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_9 Пояснив, що 17 травня 2024 року знаходився у сусідньому селі, розуміючи що його дії є протиправними вчинив крадіжки мобільних телефонів у потерпілих, які зберігав за місцем свого проживання. Наразі телефони повернуті потерпілим, претензій до нього не мають. Ствердив, що зрозумів наслідки своїх протиправних дій, просив передати під нагляд матері.
Законний представник малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_12 у судовому засіданні ствердила, що вживає всі заходи щодо виховання малолітнього сина. Виявивши у малолітнього сина 17 травня 2024 року два мобільних телефони відразу повідомила правоохоронні органи, у її присутності син повернув потерпілим викрадені речі. Заподіяна потерпілим шкода відшкодована. Наразі син кардинально змінив свою поведінку, став слухняним, тому просила передати його під її нагляд.
Захисниця ОСОБА_8 у судовому засіданні висловила свою позицію щодо можливості застосування до малолітнього примусових заходів виховного характеру у виді передачі малолітнього ОСОБА_3 під нагляд матері строком на один рік. Ствердила, що саме такий захід є достатнім для виправлення малолітнього та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Прокурор та іншу учасники кримінального провадження в судовому засіданні просили застосувати до малолітнього примусових заходів виховного характеру у виді передачі до спеціального виховного закладу. При застосуванні таких заходів, просили врахувати, що після вчинення кримінальних правопорушень малолітній ОСОБА_3 змінив свою поведінку, фактично виправився і перестав вчиняти кримінальні правопорушення.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши подане клопотання, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна 17 травня 2024 року щодо потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується дослідженими судом доказами.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному правопорушенні щодо потерпілого ОСОБА_10 внесені 18 травня 2024 рок за №1202471120000272 на підставі повідомлення потерпілого, що підтверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 17 травня 2024 року.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 17 травня 2024 року в ході огляду домоволодіння АДРЕСА_3 виявлено та вилучено слід папілярних узорів рук.
Висновком експерта про вартість об'єкта оцінки від 21 травня 2024 року підтверджується що вартість викраденого у потерпілого ОСОБА_10 мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 4x PRO» становить 675 гривень.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному правопорушенні щодо потерпілого ОСОБА_9 внесені 18 травня 2024 рок за №1202471120000273 на підставі повідомлення потерпілого, що підтверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 17 травня 2024 року.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 17 травня 2024 року в ході огляду домоволодіння АДРЕСА_2 виявлено та вилучено слід папілярних узорів рук.
Висновком експерта про вартість об'єкта оцінки від 21 травня 2024 року підтверджується що вартість викраденого у потерпілого ОСОБА_9 мобільного телефону марки «MOTO T13» становить 675 гривень.
Заявою від 18 травня 2024 року підтверджується, що малолітній ОСОБА_3 добровільно видав мобільні телефони марки «Xiaomi Redmi 4x PRO» та марки «MOTO T13», які раніше викрав у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за місцем їх проживання.
Протоколом огляду від 17 травня 2024 року підтверджується що в ході досудового розслідування оглянуто зазначені вище мобільні телефони, які у подальшому на підставі постанови від 18 травня 2024 року визнані речовими доказами у даному провадженні.
Таким чином, судом встановлено що будучи малолітніми на час скоєння суспільно-небезпечного діяння, що містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України ОСОБА_3 вчинив вказане суспільно-небезпечне діяння, за обставин, викладених в клопотанні, що підтверджується дослідженими судом матеріалами кримінального провадження.
Судом встановлено що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на даний час та на час вчинення суспільно-небезпечного діяння йому виповнилось 12 років.
Частиною 2 статті 22 КК України кримінальна відповідальність за правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України настає з чотирнадцяти років, що свідчить про те, що ОСОБА_3 не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за частиною 4 статті 185 КК України.
Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього (частина 2 статті 484 КПК України).
Відповідно до статті 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого КК України.
Статтею 499 КК України передбачено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною 2 статті 105 КК України, можуть бути застосовані судом до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.
Примусові заходи виховного характеру є єдиними з заходів кримінального примусу, застосування яких можливе до осіб, що не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності.
Статтею 105 КК України визначено що стосовно неповнолітньої (малолітньої) особи можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру у виді: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
У тому числі, стосовно неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої статті 105 КК України, встановлюється судом, який їх призначає.
Слід зазначити що статтею 501 КПК України визначено що за результатами розгляду клопотання суд приймає рішення про застосування примусових заходів виховного характеру, якщо прокурором буде доведено вчинення неповнолітнім, зазначеним в статті 498 КПК України, суспільно-небезпечного діяння, або відмовляє в застосуванні примусових заходів виховного характеру, якщо суд дійде висновку, що прокурор під час судового розгляду не довів факт вчинення суспільно-небезпечного діяння неповнолітнім, і закриває провадження, інших підстав для відмови в застосуванні примусових заходів виховного характеру законом не передбачено.
До особи, яка вчинила зазначені діяння після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчиненого діяння, мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Пунктом 7 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року передбачено, що строк нагляду, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
Судом встановлено що ОСОБА_3 у віці дванадцять років вчинив суспільно-небезпечне діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру.
Враховуючи поведінку малолітнього після вчинення ним 17 травня 2024 року кримінальних правопорушень та позицію матері, яка ствердила що син змінився, допомагає їй по господарству, крадіжок не вчиняє, суд вважає наявні всі підстави для передачі малолітнього ОСОБА_3 під нагляд матері строком на один рік.
Вказані примусові заходи виховного характеру сприятимуть його виправленню та вихованню, оскільки саме таке рішення, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 97,105 КК України статтями 371-372,498,501 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_4 про застосування примусових заходів виховного характеру до малолітнього ОСОБА_3 - задоволити.
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , без освіти, раніше не судимого, громадянина України, примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити тривалість заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері терміном 1 (один) рік.
Попередити ОСОБА_12 про відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання.
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити особі, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, її законному представникові, захиснику, та прокурору.
Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуюча ОСОБА_13