Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2900/24
11.06.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., за участю секретаря судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа: Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради Закарпатської області,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа: Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради Закарпатської області.
Позовні вимоги мотивує тим, що він та відповідачка є батьками двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач не бажає проживати з відповідачкою однією сім"єю.
Починаючи з 2019 року ОСОБА_2 проживає окремо в іншому місті, залишила дітей проживати разом із позивачем.
Фактично з 2019 року і по теперішній час діти проживають із позивачем.
ОСОБА_2 проживає в іншому місті, створила нову сім'ю, а тому зайнята забезпечення вже нової сім'ї.
Вже близько п'яти років ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться на повному утриманні та вихованні позивача. У будинку, в якому вони проживаютьо створено всі необхідні умови: для дитини є окрема кімнати, іграшки, меблі, належне харчування. Дитина почувається щасливою та задоволеною, проживаючи разом із позивачем.
ОСОБА_4 навчається в 4 класі у Виноградівській ЗОШ І-ІІІ ст. № 8, має багато товаришів. Проживання дочки ОСОБА_4 з позивачем відповідає інтересам дитини.
А тому позивач просить визначити місце проживання дитини разом з позивачем за його адресою проживання.
Позивач та відповідач в судове засідання не з"явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, однак надали через канцелярію суду заяви, в яких просять справу розглянути в їх відсутність, при цьому позивач позовні вимоги підтримав, відповідач заявлені до неї позовні вимоги визнає (а.с.28,).
Представник третьої особи: Органу опіку та піклування Виноградівської міської ради про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує позовні вимоги (а.с. 27, 32).
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач у своїй заяві.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначений законами України.
В судовому засіданні встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14).
Під час шлюбу сторони проживали за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 11).
Рішенням Виноградівського районного суду від 18.09.2019 року у справі № 299/2012/19 шлюб укладений 30.03.2013 року розірвано (а.с. 12-13).
Починаючи з 2019 року ОСОБА_2 проживає окремо в іншому місті, залишивши дітей проживати разом із позивачем (а.с.18-21).
ОСОБА_4 навчається в 4 класі у Виноградівській ЗОШ І-ІІІ ст. № 8 (а.с. 17).
Дитина сторін ОСОБА_4 тривалий час проживає та знаходиться на вихованні та утриманні позивача ( АДРЕСА_1 (а.с.8, 11, 15, 16)).
Зазначене також підтверджується висновком органу опіки та піклування Виноградівської міської ради Закарпатської області від 28.05.2024 року №02.1-15/2548 про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що відповідатиме інтересам дитини (а.с. 32).
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).
Згідно з положенням ст.8 ЗУ “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.
Згідно ст. 150 СК України, обов”язками батьків є піклування про здоров”я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.
Відповідно до ч 2, 8, 9, 10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 конвенції).
Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.\
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Європейський суд з прав людини 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України» виніс рішення де визначив «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків, за вирішенням питання про визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
При прийнятті рішення судом враховано Висновок органу опіки та піклування Виноградівської міської ради Закарпатської області від 28.05.2024 року №02.1-15/2548 про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.28, 32).
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, суд приймає рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 259, 263-265 ЦПК України, 150, 155, 160, 161 СК України, 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства»,-
Позов задоволити повністю.
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 та встановити, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на самостійному утриманні та вихованні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 11.06.2024 року.
ГоловуючийВ. Р. Трагнюк