Провадження №2/235/966/24
Справа №235/2947/24
Іменем України
10 червня 2024 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої судді : Величко О.В.,
при секретарі: Москаленко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства « ШУ « Покровське», третя особа: ГУ ПФУ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ « ШУ « Покровське», третя особа: ГУ ПФУ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з 27.05.2013 р. по 10.02.2019 р. перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ПрАТ « ШУ «Покровське», де працював в якості машиніста гірничо виїмкових машин 5 розряду. Наказом № 180 ку від 13.02.2019 р. він був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Під час роботи на підприємстві він набув хронічне захворювання - хронічна радикулопатія L5 , S1 ліворуч в стадії загострення з вираженим статико динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт 11 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз ЛН 1-11 ст. Причинами виникнення професійного захворювання є період роботи гірником підземним у ПрАТ « ШУ Покровське» з 2013 -2019 рр. під впливом несприятливих виробничих факторів, навантаженість.
Згідно довідки МСЕК від 26.01.2023 р. йому первинно безстроково встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 65%, третя група інвалідності.
Позивач вважає, що внаслідок професійного захворювання йому спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює в 245000 грн . та яку просить стягнути з відповідача на свою користь.
Представник відповідача ПрАТ «ШУ «Покровське» надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що до працевлаштування на підприємство відповідача та після звільнення позивач працював на шахті «Добропільська» ВП » Шахтоуправління «Добропільське» «Добропіллявугілля-видобуток» і звільнений був 28.08.2021 р. за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі.
За наявними доказами долученим до позовної заяви визначено зв'язок між професійним захворюванням позивача та умовами праці саме на щахті «Добропільська» ВП « Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля - видобуток», а не з умовами праці на іншому підприємстві, яке не було останнім місцем роботи позивача та на якому мали місце шкідливі фактори виробничого середовища. Вважає, що ПрАТ «ШУ «Покровське» є неналежним відповідачем по справі, оскільки обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій юридичній особі- на шахті «Добропільська» ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП « Добропіллявугілля-видобуток». В акті розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 28.12.2022 р. наявна інформація про роботу позивача на підприємстві відповідача, однак зазначено, що стаж його роботи в умовах впливу шкідливих факторів відповідає періоду роботи позивача машиністом підземних установок саме на ТОВ « Краснолиманське» та на шахті « Добропільська» ВП « ШУ» Добропільске» ДП Добропіллявугілля-видобуток» ( п. 12 Акту). Обов'язок сплатити позивачу моральну шкоду повинен нести ВП « Шахтоуправління « Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток». Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ( а. с. 29-33).
В наданих додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначив, що зі змісту Постанови КМУ від 17.04.2019 р. № 337 витікає, що підтверджені випадки хронічного профзахворювання працівників, які змінили місце роботи, або непрацюючих пенсіонерів підлягають реєстрації та обліку на останньому підприємстві, де були умови для виникнення ХПЗ ( хронічне професійне захворювання) Законодавством передбачено, що визначення підприємства, яке винне у виникненні хронічного профзахворювання особи здійснюється не судом під час розгляду справи про стягнення моральної шкоди і не комісією з розслідування ХПЗ, а саме лікувально-експертною комісією СПЗОЗ ( ЛЕК). Комісія з розслідування причин ХПЗ розслідує лише причини та умови хпз на тому підприємстві, умови праці на якому за висновками ЛЕК пов'язані із захворюванням, проте не наділена повноваженнями встановлювати на якому саме підприємстві особою отримано захворювання. Ці повноваження має саме спеціалізовані профпатологічні заклади охорони здоров'я. Позивач звільнився з ПрАТ « ШУ « Покровське» в 2019 р., та ще до працевлаштування на підприємство відповідача та після звільнення працював на ТОВ « Краснолимасньке» та на шахті « Добропільська» ВП ШУ « Добропільське» ДП « Добропіллявугілля-видобуток» і звільнений був 28.08.2021 р. за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП за станом здоров'я у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі. На момент проходження медичного огляду на підприємстві відповідача позивач був здоровий та придатний до роботи, професійних захворювань виявлено не було. У зв'язку з вищенаведеним просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ПрАТ « ШУ « Покровське». ( а. с. 54-57).
Позивач надав відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення, в яких вказав, що та обставина, що розслідування хронічного професійного захворювання відбулось не на підприємстві відповідача, а на іншому підприємстві ( за останнім місцем роботи), не є підставою для скасування та обмеження відповідальності відповідача за заподіяну позивачу моральну шкоду.Актом розслідування причин виникнення професійних захворювань встановлено причини виникнення професійного захворювання- робота в шкідливих виробничих факторах, у тому числі на підприємстві вдповідача.
Представник третьої особи ГУ ПФУ в Донецькій області надали пояснення, в яких зазначили, що документи, на які посилається позивач, а саме довідку МСЕК, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання є документами, що підтверджують тільки факт професійного захворювання та встановлення в зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. ( а. с. 100-101).
Позивач, представник позивача в судове засідання не з'явились, просили справу слухати без їх участі . ( а. с. 74-75).
Представник відповідача ПрАТ «ШУ «Покровське» в судове засідання не з'явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 116).
Представник третьої особи ГУ ПФУ в Донецькій області в судове засідання не з'явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 101).
Суд розглянув справу за відсутності сторони позивача, третьої особи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторони, що , в свою чергу, не порушує прав та обов'язків учасників судової справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ПрАТ « ШУ « Покровське» з 27.05.2013 р. по 10.02.2019 р., де працював в якості машиніста підземного 5 розряду з повним робочим днем в шахті. ( а.с. 9-10).
Наказом № 180 ку від 13.02.2019 р. позивача звільнено з посади за ст. 38 КЗпП за власним бажанням. ( а. с. 9-10).
Згідно Акту розслідування причини виникнення професійного хронічного захворювання від 27.12.2022 р. позивач отримав хронічне професійне захворювання : хронічна радикулопатія L5 , S1 ліворуч в стадії загострення з вираженим статико динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт 11 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз ЛН 1-11 ст.( а. с. 11).
Згідно п. 17 Акту професійне захворювання виникло внаслідок впливу на потерпілого несприятливих виробничих факторів, а саме пил, фізичні навантаження; несвоєчасне направлення робітникам зі стажем роботи у шкідливих умовах більше 10 років на додаткові обстеження, консультації та оздоровчі заходи в спеціалізовані ЛПЗ; недосконалість технологічного процесу ( не ефективна робота зрошувальної системи).
В п. 18 Акту зазначена причина виникнення професійного захворювання щодо умов праці: за період роботи гірником підземним на ДВАТ « Шахта Алмазна» ДХК «Добропіллявугілля» ( 1998-1999-2001 рр), стовбуровим підземним на ДВАТ « Шахта «Алмазна» ДХК «Добропіллявугілля» ( 1999р.), гірником очисного забою на ДВАТ « Шахта « Алмазна» ДХК «Добропіллявугілля» (2001-2003), на ВП « Шахта «Алмазна» ДП «Добропіллявугілля» (2003), машиністом гірничих виїмкових машин на ВП « Шахта «Алмазна» ДП Добропіллявугілля» ( 2003-2005 р. р.), у ТОВ « Красноолиманське ( 2005-2013 р. р.) , у ПАТ « ШУ « Покровське» ( 2013-2019 р. р.), на ВСП « Шахтоуправління « Добропілдьське» ТОВ ДТЕК « Добропіллявугілля» ш. « Добропільська» ( 2019-2021 р.р.), на шахті « Добропільська» ВП « Шахтоуправління « Добропільське» ДП « Добропіллявугілля-видобуток ( 2021 р.) піддавався впливу несприятливих виробничих факторів.
Працюючи машиністом гірничих виїмкових машин на дільниці з витдобутку вугілля № 1 шахти « Добропільська» ВП « Шахтоуправління « Добропільське» ДП Добропіллявугілля» ОСОБА_1 виконував роботи по управлінню видобудовим комбайном, спостереження за поведінкою секцій, гідрофікованого кріплення, перевірка і заміна зубків, перевірка стану покрівлі, кабелів, шлангів, забезпечення правильного напрямку виїмки вугілля, регулювання шпеків під час роботи, огляд і спостереження в процесі роботи за положенням тягового ланцюга, управління системою зрошення, участь у планово-попереджувальному ремонті комбайну і його вузлів, монтажу з піднесенням, навантаженням і розвантаженням окремих частин і вузлів комбайна, зведення тимчасового і постійного кріплення відповідно до паспорта кріплення у правління покрівлею, встановлення посилюючих розпірних стійок.
За період роботи на ВП « Шахтоуправління « Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» ОСОБА_1 визнавався придатним до роботи у підземних умовах. Розвиток хронічної радикулопатії почався з червня 2021 р., а хронічного бронхіту - з липня 2021 р. під час звернення до КПП « Добропільська ЛІЛ». ( а. с. 11-12).
Згідно висновку МСЕК серії 12 ААА № 120174 ОСОБА_1 26.01.2023 року первинно встановлено втрата працездатності 65%, по сукупності профзахворювань з 26.01.2023 р., інвалідність 3 групи безстроково, протипоказана робота в підземних умовах виробництва, з фізичним навантаженням, пилом, несприятливим кліматом. ( а. с. 14).
Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно до частин 1-4 статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15.
Трудове законодавство не містить положень про звільнення підприємств з небезпечними й тяжкими умовами праці від відшкодування моральної шкоди, завданої їх працівникам такими умовами.
Відповідно до ст.. 14 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( далі - Закону) до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Втрата потерпілим професійної працездатності завжди пов'язана з неможливістю виконувати роботу за своєю професією ( фахом), про що зазначається у висновку медичного органу, який видається потерпілому відповідно до вимог ч. 3 ст. 34 Закону.
Вищезазначені вимоги законодавства, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року " Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" пов'язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Судом встановлено, що у зв"язку з встановленням у позивача професійного захворювання : хронічна радикулопатія L5,S1 праворуч в стадії загострення з вираженим статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами ; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ( 11 ст.) за класифікацією Остапковича та Пономарьової; хронічний бронхіт 11 ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН 1-11 ступеня та втрати у зв'язку з цим за сукупністю 65% працездатності, позивачу було заподіяно моральну шкоду , яка полягає в тому, що внаслідок вищезазначеного професійного захворювання - , у нього змінилися умови його життя, тобто знизилась життєва активність, систематичне нездужання, послаблення організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров'я.
Оскільки вказане професійне захворювання у позивача - виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливого фактора важкість праці - пил , а також з навантаженістю, тобто у зв"язку з шкідливими умовами праці на підприємстві, суд приходить до висновку, що моральна шкода, яку зазнав позивач, є наслідком дій умов виробництва, пов'язаних з порушенням Закону України " Про охорону праці".
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Суд при цьому зазначає, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, акту розслідування причин професійного захворювання, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст.. 237-1 КЗпП України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України позивач має право на його відшкодування.
Однак, з наданих відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та письмових пояснень позивача , випливає, що спір між позивачем та відповідачем, в даному випадку, виник з приводу визначення суб'єкта відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок виявленого хронічного професійного захворювання у позивача.
Позивачем заявлені позовні вимоги до ПрАТ « ШУ «Покровське», проте окрім підприємства відповідача, позивач працював зі шкідливим умовами праці на різних підприємства вугільної промисловості: ДВАТ « Шахта Алмазн» ДХК «Добропіллявугілля», ТОВ « Краснолиманське», ШУ «Добропільське» ДП « Добропіллявугілля-видобуток».
В наданих письмових поясненнях представник позивача стверджує, що ніхто інший окрім роботодавця , зокрема відповідач ПрАТ « ШУ Покровське» не може відповідати за завдану позивачу моральну шкоду.
Так, в п . 18 Акту розслідування причин профзахворювання дійсно зазначено, що за період роботи, у тому числі на підприємстві відповідача ПрАТ « ШУ « Покровське» позивач дійсно піддавався впливу несприятливих виробничих факторів, проте зазначення в акті про факт перевищення показників умов праці не стосується підприємства відповідача, оскільки характеристика умов праці складалась за даними, наданим підприємством за останнім місцем роботи позивача, а саме ВП ШУ «Добропільське» ДП « Добропіллявугілля-видобуток».
Окрім того, суд зауважує, що згідно п. 18.2 акту розвиток професійного захворювання- хронічної радикулопатії почався з червня 2021 р., а хронічного бронхіту - з липня 2021 р. піж час звернення до КПП « Добропільська ЛІЛ», тобто не під час роботи на підприємстві відповідача., а під час перебування у трудових відносинах з ВП ШУ «Добропільське» ДП « Добропіллявугілля-видобуток».
З наданих медичних документів до позовної заяви також вбачається, що розвиток професійного захворювання почався під час роботи на підприємстві ШУ « Добропільське» ДП «Добропіллявугіллявідобуток» з червня 2021 року.
В п. 20 Акту зазначено про неможливість встановити осіб, які порушили законодавство України з охорони праці.
З наданого Акту не вбачається чи були встановлені перевищення показників умов праці саме на ПрАТ ШУ « Покровське», як вони вплинули на позивача, якими доказами підтверджено порушення відповідачем норм діючого законодавства, які призвели до професійного захворювання.
Як зазначено в медичному висновку за № 3161 від 30.11.2022 року підґрунтям для встановлення професійного захворювання явились, у тому числі інформація щодо умов праці, надана в інформаційній довідці від 18.11.2022 р. згідно якої ОСОБА_1 працював в умовах впливу фізичних навантажень , рівні яких перевищували фізично-допустимі, а також пилу, концентрації якого перевищували гранично-допустимі; профмаршрут. ( а.с. 15).
Згідно п.3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок №337) хронічне професійне захворювання (отруєння) - захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника виключно або переважно впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов'язаних з роботою.
Згідно п. 70 Порядку №337 у разі підозри наявності в працівника хронічного професійного захворювання (отруєння) з метою встановлення діагнозу складається санітарно-гігієнічна характеристика умов праці (далі - санітарно-гігієнічна характеристика), що є одним з документів, з урахуванням якого вирішується питання про зв'язок хронічного професійного захворювання (отруєння) з впливом шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (далі - виробничі фактори).
Пунктом 71 Порядку №337 визначено, що санітарно-гігієнічна характеристика складається лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), де працює хворий, на запит керівника закладу охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, за поданням лікаря-профпатолога із залученням (у разі потреби) голови та членів комісії закладу охорони здоров'я, який проводить періодичні медичні огляди.
Пунктом 81-83 Порядку №337 визначено, що на непрацюючих пенсіонерів або осіб, які не працюють, лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці складається інформаційна довідка про умови праці працівника у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - інформаційна довідка) згідно з додатком 14 на підставі даних про умови праці на їх робочих місцях у разі збереження цих робочих місць на підприємстві (в установі, організації), де вони раніше працювали, а у разі їх відсутності - отриманих на підставі наукових досліджень (розробок), характеристики виробничих факторів на аналогічних виробництвах. У разі проведення обстеження підприємства (установи, організації) для складення інформаційної довідки - зазначене обстеження проводиться за участю представника територіального органу Пенсійного фонду України, профспілки, працівника або уповноваженої особи від працівника.
У разі коли працівник працював на кількох підприємствах (в установах, організаціях), санітарно-гігієнічна характеристика складається територіальним органом Держпраці, який здійснював державний нагляд (контроль) за останнім підприємством (установою, організацією), де працював працівник, з додаванням у разі потреби інформаційних довідок від інших територіальних органів Держпраці, які здійснювали державний нагляд (контроль) за підприємствами (установами, організаціями), де він працював раніше.
Якщо на час складання санітарно-гігієнічної характеристики працівник не підпадав під вплив шкідливих виробничих факторів, що могли викликати хронічне професійне захворювання (отруєння), ураховується його попередня робота, пов'язана з дією шкідливих виробничих факторів незалежно від стажу роботи на (останньому) підприємстві (в установі, організації). У такому разі санітарно-гігієнічна характеристика складається територіальним органом Держпраці, який здійснював державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), де були умови для розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння).
Отже, матеріалами справи не доведено ,та з боку сторони позивача не надано доказів встановлення факту перевищення показників умов праці на підприємстві відповідача ПрАТ « ШУ «Покровське», та як вони вплинули на позивача, коли у останнього діагностували перші ознаки професійного захворювання під час роботи на іншому підприємстві.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
За змістом ст. ст. 76, 80 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов'язок доказування покладається на сторін.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини справи, суд вважає, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу дійсно заподіяно моральну шкоду, і згідно ст.. 237-1 КЗпП України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України позивач має право на її відшкодування.
Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому моральних страждань саме поведінкою відповідача ПрАТ « ШУ « Покровське», оскільки зазначення в акті розслідування причин профзахворювання про роботу під впливом несприятливих виробничих факторів на підприємствах вугільної промисловості, у тому числі на підприємстві відповідача не є доказом про факт перевищення показників умов праці саме на ПрАТ « ШУ « Покровське», а інших доказів на підтвердження використання відомостей щодо умов праці відповідача при складанні характеристики умов праці, медичного висновку позивачем не надано.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 01.04.2024 року в справі № 363/1629/22, які також враховуються судом при прийняття даного рішення.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до ПрАТ « ШУ « Покровське».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України,
ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства « ШУ « Покровське», третя особа: ГУ ПФУ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: ПрАТ « ШУ « Покровське» м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1А, ЄДРПОУ 13498562
Третя особа: ГУ ПФУ в Донецькій області, ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Соборна,3.
Суддя: