Справа №127/18439/24
Провадження №1-кс/127/7873/24
31 травня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в рамках кримінального провадження № 12024020050000326 від 12.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024020050000326 від 12.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи обізнаним у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває по даний час, вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 05.04.2024 близько о 00 год. 00 хв., громадянин ОСОБА_6 діючи спільно та за попередньою змовою із солдатом ОСОБА_7 , прибули до присадибної ділянки домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_8 , де з метою власного незаконного збагачення, вирішили таємно викрасти саджанці капусти, які були висаджені на вищевказаній земельній ділянці.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, гр. ОСОБА_6 , спільно та за попередньою змовою із солдатом ОСОБА_7 , не маючи ані дійсного, ані уявного права на власність потерпілого, діючи поза волею власника майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за їхніми діями ніхто на спостерігає, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, шляхом вільного доступу, вчинили таємне викрадення однієї тисячі пятиста саджанців білокачанної капусти сорту «Сунта F1», належних ОСОБА_8 , загальна ринкова вартість яких на момент скоєння кримінального правопорушення складала 735 гривень, з якими у подальшому покинули територію вищевказаного домоволодіння та викраденим розпорядились на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 735 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Крім того, 12.04.2024 близько о 04 год. 00 хв., громадянин ОСОБА_6 та солдат ОСОБА_7 , перебуваючи на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , власником котрого являється гр. ОСОБА_10 , вступили у попередню змову з метою незаконного заволодіння транспортним засобом марки «Мазда-323» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який стояв у дворі вищевказаоного домоволодіння.
Реалізуючи спільний раптово виниклий злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно та за попередньою змовою, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, свідомо допускаючи та передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, солдат ОСОБА_7 , підійшов транспортного засобу марки «Мазда-323», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого відчинив передні двері водія вищевказаного транспортного засобу та побачив, що в замку запалювання встановлений ключ.
У цей час, ОСОБА_6 , виконуючи свою відведену роль, відчинив ворота вищевказаного домоволодіння. після чого, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, гр. ОСОБА_6 спільно із солдатом ОСОБА_7 виштовхали транспортний засіб марки «Мазда-323» реєстраційний номер НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 , де усвідомлюючи реальну можливість заволодіння вказаним транспортним засобом, шляхом використання сприятливих умов для реалізації свого злочинного умислу, солдат ОСОБА_7 діючи умисно, незаконно, тобто не маючи дійсного, передбаченого законом права, таємно, з метою тимчасового використання у власних цілях, сів за кермо та скориставшись наявністю ключів, які знаходились в замку запалювання, запустив двигун.
Після чого, солдат ОСОБА_7 спільно із гр. ОСОБА_6 , на вказаному автомобілі поїхали у напрямку с. Підлісне, тим самим незаконно заволоділи транспортним засобом марки «Мазда-323» реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість якого відповідно до висновку експерта на момент скоєння кримінального правопорушення становила 34 080 гривень, де в подальшому потрапили в дорожньо-транспортну пригоду, пошкодивши транспортний засіб, спричинивши гр. ОСОБА_10 матеріальну шкоду.
Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Лісова Лисіївка Калинівського району Вінницької області, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Вина ОСОБА_6 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме:
-протоколом прийняття заяви від ОСОБА_10 від 12.04.2024 про вчинення кримінального правопорушення;
-протоколом огляду місця події від 12.04.2024;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_13
-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_15
-висновком експерта № СЕ-19/102-24/8711-АВ;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7
-протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 від 25.04.2024 про вчинення кримінального правопорушення;
-протоколом огляду місця події від 25.04.2024;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ;
-висновком експерта № 1620/24-21 від 07.05.2024;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7
-протоколом прийняття заяви від ОСОБА_17 від 01.05.2024 про вчинення кримінального правопорушення;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_17 ;
-висновком експерта № 1659/24-21 від 15.05.2024;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7
-протоколами проведення слідчих експериментів із підозрюваним ОСОБА_7
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.
Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, при цьому не має жодних законних джерел заробітку та соціально стримуючих факторів (місця роботи, тощо).
Наведене вказує на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
п. 1 - ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує та відсутність стримуючих факторів, постійна робота, тощо;
п. 3 - ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, так як проживає в одному населеному пункті та одній територіальній громаді із останніми;
п. 5 - ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Викладене свідчить про наявність достатніх підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливість запобігання вказаним вище ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать його належну процесуальну поведінку та виконання ним покладених на нього обов'язків, а також запобігання вчинення дій, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, під час кримінального провадження.
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам, тому слідчий просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання слідчого підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, просила застосувати домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання слідчого, матеріали кримінального провадження, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
У провадженні СВ Відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області перебувають матеріали досудового розслідування відомості про яке внесені Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020050000326 від 12.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
31 травня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При цьому відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан ОСОБА_6 (неодружений, утриманців немає, не працює, раніше не судимий) та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, на час розгляду клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України обґрунтована, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні та доведені прокурором при розгляді даного клопотання. Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання.
При вирішенні питання щодо задоволення клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, що ОСОБА_6 , враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється, з метою уникнення покарання у виді позбавлення волі, який згідно з санкціями інкримінованих статей становить до 8 років, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, ОСОБА_6 не одружений, утриманців немає, не працевлаштований, тобто відсутні соціальні стримуючі фактори, а тому існує високий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
З матеріалів клопотання та пояснень прокурора в судовому засіданні встановлено, що кримінальні правопорушення були вчинені групою осіб. Враховуючи вказане, ОСОБА_6 може здійснювати вплив на співучасників вчинення кримінальних правопорушень, яким також відомі обставини провадження, переконуючи їх давати неправдиві показання, а також узгоджувати показання між собою, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що підозрюваному відомі персональні дані потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на даних свідків та потерпілих, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, стан його здоров'я, який не виключає можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним. Інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, в період дії воєнного стану, матеріальний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.06.2024.
Одночасно визначити заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
?прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
?не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя