07 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7331/23 пров. № А/857/1563/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року (головуючий суддя Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) у справі №300/7331/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 17.07.2023 № Ф-11874-0919 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не досліджено умов дотримання відповідачем п.п.59.1, 59.3 ст. 59, п.60.1.2 ст. 60 ПК України, що суперечить змісту Закону України №2464-VI. Вважає, що висновок суду про прийняття оскаржуваної вимоги за наслідками акту перевірки від 23.09.2021 є помилковим. Зазначає, що фактично за даним актом перевірки винесені дві податкові вимоги від 22.10.2021 №008274/0713 та від 17.07.2023 № Ф-11874-0919, отже відповідальність до позивача застосована двічі, що суперечить Конституції України. Крім того, звертає увагу, що висновок суду першої інстанції про виникнення податкового боргу за відсутності податкового зобов'язання за основним платежем, а лише згідно вимоги про сплату боргу №008274/0713 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування або своєчасно ненарахованого єдиного внеску №008276/0713 від 22.10.2021, є безпідставним, оскільки застосування штрафних санкцій та винесення вимоги про сплату боргу є похідним і не може виникнути без податкового зобов'язання.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 11.05.2012 по 21.05.2021 здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування.
У зв'язку з прийняттям фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рішення про припинення підприємницької діяльності, наказом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 10.09.2021 №1740-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 21.05.2021, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 11.05.2012 по 21.07.2021.
Перевіркою встановлено порушення: пп.16.1.7 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, Порядку обліку платників податків і зборів в частині неподання до контролюючого органу повідомлення про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП; п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України в частині незабезпечення зберігання у повному обсязі первинних документів, пов'язаних з господарською діяльністю; пп.49.18.5. п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України - не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2017-2021 роки; ст. 164, п.177.1, п.177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 626 833,00 грн.; п.291.4. ст.291, пп. 298.2.1, п.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік в розмірі 10 055,78 грн.; ч.4 ст. 4, ч.2 ч.5 ст. 7, ч.6 ст. 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, в результаті чого ненараховано та не перераховано до бюджету єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за період 01.01.2017 по 21.05.2021 в загальній сумі 425 596,56 грн.; пп.164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого недоутримано та не перераховано до бюджету військового збору з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 52 236,08 грн.; пп.4 п. 2 ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в частині несвоєчасного подання звітності платника податків-фізичної особи за 2021 рік; п.181.1 ст.181, п.183.2 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальному розмірі 488 031,20 грн., про що складено акт від 23.09.2021 №5213/09-19-07-13/2741502473 (а.с.49-70).
Враховуючи виявлені порушення ГУ ДПС в Івано-Франківській області 22.10.2021 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) (для фізичної особи) №008274/0713 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування або своєчасне ненарахування єдиного внеску №008276/0713.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 подав скаргу до ДПС України, яка згідно рішення від 01.12.2021 залишена без розгляду (а.с.25).
Враховуючи факт оскарження позивачем вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, вказані рішення відкликані, що підтверджується витягами з Автоматизованої системи ДПС України “Податковий блок” (а.с.45-47).
Зважаючи на те, що після процедури адміністративного оскарження згідно з даними інтегрованої картки платника, сума заборгованості ОСОБА_1 становила 526777,08 грн., то 17.07.2023 Головним управлінням ДПС винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11874-0919 (а.с.8).
Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся із скаргою до ДПС України, яка згідно рішення від 22.09.2023 залишена без розгляду (а.с.5-7).
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11874-0919 від 17.07.2023 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов'язку сплати єдиного внеску.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Положеннями частини третьої статті 25 Закону № 2464 встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка врегульовує застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами (далі - Інструкція №449).
Відповідно до абзаців 2-4 пункту 2 Розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Пункт 3 Розділу VI Інструкції №449 встановлює, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Положеннями пункту 6 Розділу VI Інструкції №449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:
сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником;
податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження;
вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом;
борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 або іншими положеннями Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу;
є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.
Згідно з пунктом 7 Розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.
Як встановлено судом першої інстанції, 22.10.2021 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №008274/0713 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування або своєчасне ненарахування єдиного внеску №008276/0713, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПС України.
Згідно рішення від 01.12.2021 скарга залишена без розгляду.
Податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №008274/0713 була відкликана, оскільки, як зазначив податковий орган у відзиві на апеляційну скаргу і як встановлено з інтегрованої картки платника, станом на 31.12.2021 за ФОП ОСОБА_1 обліковувалась переплата по платежу 71040000 в розмірі 4013,15 грн., що підтверджується витягами з Автоматизованої системи ДПС України “Податковий блок”.
Станом на 31.08.2022 недоїмка зі сплати ЄСВ, з урахуванням вказаної переплати, становила 526777,08 грн, що підтверджується даними інтегрованої картки платника, наслідком чого стало винесення Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 17.07.2023 вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11874-0919 на суму 526777,08 грн.
Таким чином, доводи апелянта про подвійну відповідальність за одне і теж податкове порушення є безпідставними.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність податкових зобов'язань платника податків, оскільки вони визначені за результатами документальної перевірки, якою встановлено ненарахування і неперерахування ФОП ОСОБА_1 до бюджету єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за період 01.01.2017 по 21.05.2021 і винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) №008274/0713 від 22.10.2021.
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №008274/0713 від 22.10.2021 позивач в судовому порядку не оскаржував.
Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки оскаржувана вимога від 17.07.2023 № Ф-11874-0919 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ прийнята відповідачем на підставі закону, обгрунтовано, з дотриманням відповідної процедури.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі №300/7331/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар