10 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19576/23 пров. № А/857/3956/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Хома О.П.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 15 січня 2024 року,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - ГУ ПФУ у м. Києві) о/р913280130005 від 26.07.2023 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи: з 18.07.1978 по 06.09.1984 на посаді головного бухгалтера Ластівківської сільської ради, з 29.06.1987 по 12.04.1994 на посаді голови Ластівківської сільської ради, з 18.04.2002 по 19.11.2015 на посаді сільського голови Ластівківської сільської ради з дня звернення із заявою від 24.07.2023, з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця №8 від 20.07.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №9 від 20.07.2023, виданих Управлінням соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі №380/19576/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Посада, на якій позивач перебував в органах місцевого самоврядування, відноситься до категорії, зазначеної в частині 6 статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії держаного службовця позивач досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та станом на 01 травня 2016 року мав понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу». Тому наявні правові підстави для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної йому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Стосовно врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем довідки відповідають формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженим Постановою №1-3 та відображають складові заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за інтенсивність праці та щомісячна премія, за останнім місцем роботи на державній службі за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією.
На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином суд дійшов висновку, що всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Тому ці довідки повинні братися відповідачем до уваги при призначенні та розрахунку розміру пенсії позивачу відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-XII.
У апеляційній скарзі ГУ ПФУ просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
При цьому зазначає, що період роботи з 04 липня 2001 року не може бути врахований до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки посади, на яких працював позивач, є посадами в органах місцевого самоврядування. Оскільки посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, то періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до записів трудової книжки позивача ОСОБА_2 працював:
- з 18.07.1978 по 06.09.1984 на посаді головного бухгалтера Ластівківської сільської ради,
- з 29.06.1987 по 12.04.1994 на посаді голови Ластівківської сільської ради народних депутатів,
- з 18.04.2002 по 19.11.2015 на посаді сільського голови Ластівківської сільської ради.
Саме ці період його роботи є спірними у цій справі.
ОСОБА_1 у зв'язку із досягненням 62 річного віку 24.07.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо перерахунку пенсії та перехід на пенсію за іншим законом. До вказаної заяви позивачем долучено трудову книжку, а також довідки про заробітну плату для призначення пенсії №8 та №9 від 20.07.2023, видані Управлінням соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області.
ГУ ПФУ в м. Києві за принципом екстериторіальності рішенням о/р913280130005 від 26.07.2023 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з підстав відсутності у позивача відповідно до Закону України “Про державну службу” необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки робота на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 04.07.2021.
Не погоджуючись із таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Починаючи з 28 грудня 1993 року (дати набрання чинності Законом України № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року) і до 01 травня 2016 року (дати набрання чинності Закону № 889-VІІІ), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалося Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.
На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» (№ 3723-XII від 16 грудня 1993 року) Кабінет Міністрів України постановою № 283 від 03 травня 1994 року затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок № 283) (втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» далі - Порядок № 229).
Відповідно до абзацу 13 пункту 2 Порядку № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Як передбачено пунктом 4 Порядку № 229, стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу». До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-ІІІ від 07 червня 2001 року встановлено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239 затверджено Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців, відповідно до якого до шостої категорії відносяться посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади.
Як видно із записів трудової книжки позивача, з 18.07.1978 по 06.09.1984 він працював на посаді головного бухгалтера Ластівківської сільської ради, з 29.06.1987 по 12.04.1994 на посаді голови Ластівківської сільської ради народних депутатів, з 18.04.2002 по 19.11.2015 на посаді сільського голови Ластівківської сільської ради.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивачу слід зарахувати період, який надає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VІІІ, на посаді голови Ластівківської сільської ради народних депутатів та з 18.04.2002 по 19.11.2015 на посаді сільського голови Ластівківської сільської ради.
Разом з тим, період його роботи з 18.07.1978 по 06.09.1984 на посаді головного бухгалтера Ластівківської сільської ради не може бути зарахований до періоду, який надає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VІІІ, оскільки згідно із Законом до шостої категорії відноситься виключно посада головного бухгалтера структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктом 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З матеріалів справи встановлено, що позивач просить перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону № 1058-ІV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17 вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, у той час як суд, як орган, уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
У цій справі спір виник щодо незарахування пенсійним органом періодів роботи позивача з 18.07.1978 по 06.09.1984 на посаді головного бухгалтера Ластівківської сільської ради, з 29.06.1987 по 12.04.1994 на посаді голови Ластівківської сільської ради народних депутатів, з 18.04.2002 по 19.11.2015 на посаді сільського голови Ластівківської сільської ради, до періоду, який надає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Апеляційний суд в процесі розгляду спору дійшов висновку, що позивачу слід зарахувати періоди, які надають право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», з 29.06.1987 по 12.04.1994 на посаді голови Ластівківської сільської ради народних депутатів, з 18.04.2002 по 19.11.2015 на посаді сільського голови Ластівківської сільської ради. Проте, період його роботи з 18.07.1978 по 06.09.1984 на посаді головного бухгалтера Ластівківської сільської ради не може бути зарахований до періоду, який надає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VІІІ.
Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що для повного та ефективного захисту прав позивача та дотримання гарантій щодо остаточного вирішення спору між сторонами, з огляду на наявність дискреційних повноважень при прийнятті рішень про призначення чи відмову в призначенні пенсії, необхідно зобов'язати ГУ ПФУ у м. Києві (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, якого визначено за принципом екстериторіальності) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2023 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків апеляційного суду.
Суд зазначає, згідно частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що предметом апеляційного перегляду в межах доводів і вимог апеляційної скарги є питання можливості при переведені на пенсію за віком згідно із Законом № 3723-XII та Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII врахування довідок про складові заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, необхідних для розрахунку такої пенсії.
Разом із цим, у справі, яка розглядається спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що вимога про переведення позивача на пенсію з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця № 8 від 20.07.2023 та № 9 від 20.07.2023 є похідною та задоволенню не підлягає, оскільки такого переведення ще не відбулося.
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області слід задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та позов задовольнити частково.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 380/9576/23 у частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 18.07.1978 по 06.09.1984 на посаді головного бухгалтера Ластівківської сільської ради, з 29.06.1987 по 12.04.1994 на посаді голови Ластівківської сільської ради з дня звернення із заявою від 24.07.2023, з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця №8 від 20.07.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 9 від 20.07.2023, виданих Управлінням соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, та здійснити перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум, скасувати та такі вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2023 про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», період роботи ОСОБА_1 з 29.06.1987 по 12.04.1994 на посаді голови Ластівківської сільської ради народних депутатів та з 18.04.2002 по 19.11.2015 на посаді сільського голови Ластівківської сільської ради.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк