10 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22214/23 пров. № А/857/2453/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Хома О.П.
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 19 січня 2024 року,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області) від 29.08.2023 №134450015576 про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) призначити позивачу з 22.08.2023 пенсію за вислугу років виходячи з 60 відсотків від суми заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Львівської області від 16.08.2023 згідно із статтею 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 та виплачувати пенсію за вислугу років, виходячи з 60 відсотків від суми заробітної плати відповідно до довідки Львівської обласної прокуратури про складові заробітної плати від 16.08.2023 №21-201вих-23, згідно із статтею 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі № 380/22214/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 29.08.2023 №134450015576 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 22.08.2023 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII на підставі довідки Львівської обласної прокуратури від 16.08.2023 №21-201вих-23 та здійснити виплату.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що участь особи в антитерористичній операції та участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України є військовою службою в особливий період і зараховується до пільгового стажу, у тому числі до стажу за вислугу років, один місяць за три місяці.
Враховуючи загальний страховий стаж позивача на день звернення за призначенням пенсії за вислугу більше, ніж 25 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 19 років 00 місяців 11 днів, суд дійшов висновку, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до частини 1 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII.
Окрім того, оскільки друга позовна вимога є похідною від першої, то вона також підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 22.08.2023 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” на підставі довідки Львівської обласної прокуратури від 16.08.2023 та здійснити виплату.
Проте, позовні вимоги у частині визначення розміру пенсії у відсотковому значенні від суми заробітної плати та зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області виплачувати позивачу пенсію за вислугу років є передчасними та не підлягають до задоволення.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ у Львівській області, яка у своїй скарзі просила таке скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
При цьому скаржник зазначив, що Законом №1697-VII не передбачено можливості пільгового обчислення стажу роботи на посадах прокурорів особам, залученим до участі в антитерористичній операції в особливий період у зв'язку з виконанням посадових обов'язків працівника прокуратури на території проведення зазначених заходів. Тому відсутні підстави для зарахування зазначеного вище періоду до вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць за три місяці). Вказує, що Порядок №393 від 17.07.1992 визначає механізм обчислення стажу військової служби та служби в інших зазначених у цьому Порядку органах лише при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 09.08.2004 по теперішній час працює в органах прокуратури України.
Позивач 22.08.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення і виплату пенсії відповідно до частини 1 статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, до якої долучив:
- паспорт громадянина України;
- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру;
- трудову книжку;
- довідку Львівської обласної прокуратури про інші складові заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією від 16.08.2023 №21-201вих-23;
- дипломи про вищу юридичну освіту серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ;
- посвідчення учасника бойових дій;
- довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України від 31.12.2022 №3968.
ГУ ПФУ у Рівненській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 29.08.2023 №134450015576 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VII з підстав відсутності у позивача на день звернення вислуги не менше 25 років.
У рішенні, зокрема, вказано, що згідно із поданими документами вислуга років заявника становить 21 рік 01 місяць 09 днів, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 19 років 00 місяців 11 днів. Загальний страховий стаж становить 23 роки 00 місяців 05 днів.
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон №1697-VII).
Закон №1697-VII визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегульовано статтею 86 Закон №1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28.12.2014, № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 86 Закону №1697-VII унормовані підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до частини 1 та 2 вказаної статті Закону, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, необхідною умовою для призначення пенсії за вислуги років є наявність на день звернення не обхідного стажу роботи, що зараховується до вислуги років у розмірі 25 років, з якого обов'язкова наявність стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Щодо стажу, який зараховується до вислуги років.
Частинами 6-8 статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
До пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.
Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
За частиною 13 статті 86 Закону №1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.
Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.
Відповідачем у ході розгляду заяви позивача про призначення пенсії установлено, що вислуга років позивача складає 21 рік 01 місяць 09 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 19 років 00 місяців 11 днів. Загальний страховий стаж становить 23 роки 00 місяців 05 днів.
Судом також встановлено, що період участі в антитерористичній операції позивачем зараховано до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VII в календарному обчисленні .
Проте, пенсійний орган заперечив можливість зарахування періоду участі позивача в антитерористичній операції до стажу вислуги у пільговому обчисленні, у порядку, передбаченому частиною 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова №393), з урахуванням якого вислуга років позивача, станом на 22.08.2023 становить 25 років 20 днів, стаж роботи в органах прокуратури станом на вказану дату становить 19 років 11 днів.
Отже, спірним у цій справі є можливість зарахування до вислуги років для призначення пенсії за Законом України «Про прокуратуру» строку проходження служби позивачем за період його участі в антитерористичній операції, обчисленого на пільгових умовах.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється за Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Згідно статті 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Стаття 2 Закону № 2262-XII встановлює, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За правилами статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом.
Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону № 2262-XII і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393).
Відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці, зокрема: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
За абзацом 1 пункту 1 Постанови № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються зокрема: час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на службі в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу, військовій службі в Збройних Силах, органах і військових формуваннях Служби безпеки, Службі зовнішньої розвідки.
З урахуванням наведеного правового врегулювання слід дійти висновку про те, що зарахування строку участі в АТО у період перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому час проходження військової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в АТО в особливий період, зараховується до стажу державної служби на пільгових умовах, зокрема, один місяць стажу зараховується за три, тобто в трикратному розмірі.
Таким чином, визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою № 393.
Подібний висновок щодо застосування Постанови № 393 при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років прокурорам і слідчим, вже викладений Верховним Судом України у постанові від 27.05.2008 (21-2438во07), а також висновок щодо застосування Постанови № 393 при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років за Законом № 2262-ХІІ - у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а.
Саме на це судове рішення покликається суд першої інстанції.
Проте, як було зазначено вище, позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області про призначення йому пенсії саме відповідно до статті 86 Закону №1697-VII, а не відповідно до приписів Законом № 2262-ХІІ.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 березня 2023 року при розгляді справи № 520/16224/21, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Таким чином, у цій справі суд апеляційної інстанції приходить до переконання про безпідставність доводів позивача щодо наявності у нього достатньої вислуги років для призначення пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону №1697.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ ПФУ слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня2024 року у справі № 380/22214/23 скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк
Дата