10 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 442/5324/23 пров. № А/857/788/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кедик М.В.), ухвалене у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м.Львові від 30 листопада 2023 року у справі № 442/5324/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
31 липня 2023 року, ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Управління), у якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №16136-15925/А-52/8-1300/23 від 19.06.2023 у зарахуванні стажу за період з 01.10.2004 по 31.01.2005; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу період роботи у дільничній виборчій комісії № 75 з 01.10.2004 по 31.01.2005 відповідно до пункту 1 статті 76 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 01.10.2004 по 31.01.2005 головою дільничної виборчої комісії № 75 по виборах Президента України Територіальної виборчої комісії № 123. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.10.2004 по 31.01.2005 головою дільничної виборчої комісії № 75 по виборах Президента України Територіальної виборчої комісії № 123.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування періодів роботи з 01.10.2004 по 31.01.2005 головою дільничної виборчої комісії № 75 по виборах Президента України Територіальної виборчої комісії № 123, через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу з підстав порушення норм матеріального права та неповного з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що визначення загального трудового та страхового стажу особи проводиться виключно органами Пенсійного фонду України на підставі трудової книжки чи інших документів, а з 01.01.2004 на підставі відомостей, що є в системі персоніфікованого обліку. Відомості щодо заробітної плати та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що містяться в реєстрі персональних облікових карток застрахованих осіб вносяться виключно на підставі звітності, які подаються роботодавцями, або фізичними особа-підприємцями.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 31.05.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі зверненням про внесення індивідуальних даних щодо сплати єдиного соціального внеску із відрахувань з заробітної плати за період жовтень, листопад, грудень 2004 року та січень 2005 року, перебуваючи на посаді голови Дільничної виборчої комісії № 75 (м. Дрогобич) з виборів Президента України 31.10.2004 (повторне голосування 26.12.2004) територіального виборчого округу № 123.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 19.06.2023 № 16136-15925/А-52/8-1300/20 повідомило позивача, що Окружна виборча комісія територіального виборчого округу № 123 індивідуальні відомості за 2004 - 2005 роки не подавала. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області скеровано до Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 123 листа щодо необхідності звірити сформовану та подану звітність з первинними документами і привести її у відповідність, зокрема, даних за період з жовтня 2004 року по січень 2005 року.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В даній справі спірним є не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача період роботи головою дільничної виборчої комісії № 75 по виборах Президента України з 01.10.2004 по 31.01.2005, оскільки за вказаний період відомості про сплату страхових внесків роботодавцем - відсутні.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У силу вимог статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У свою чергу, порядок обчислення страхового стажу для призначення пенсії визначено статтею 24 Закону № 1058-IV.
Частиною 1 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з абзацом 9 частиною 6 статті 20 Закону України №1058-IV за осіб, зазначених у пунктах 8, 11 - 14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації.
Частиною 6 статті 21 Закону України №1058-IV передбачено, що відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 10, 12 - 15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу.
Пункт 2 частини 1 статті 14 Закону України №1058-IV визначає, що страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію - для осіб, зазначених у пунктах 7 - 9, 12 - 14, 17 і 18 статті 11 цього Закону.
Отже, до страхового стажу законом віднесено період, у якому особа підлягала загальнообов'язковому державному страхуванню та за який сплачені страхові внески, зокрема, органами, які виплачують цій особі заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу та ними подано відомості про застрахованих осіб.
Тим часом, відповідно до статті 62 Закону України №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивач з 25.09.2004 по 31.01.2005 працював головою дільничної виборчої комісії № 75 по виборах Президента України Територіальної виборчої комісії № 123, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією трудової книжки НОМЕР_1 .
Враховуючи те, що страховий стаж позивача за період з 01.10.2004 по 31.01.2005 на посаді голови дільничної виборчої комісії № 75 по виборах Президента України Територіальної виборчої комісії № 123 підтверджений належними доказами, відтак, у пенсійного органу відсутні підстави для не зарахування даного періоду до страхового стажу позивача внаслідок відсутності цих відомостей у системі персоніфікованого обліку, оскільки вини позивача у цьому немає і такі відомості відповідно до вимог Закону України №1058-IV подаються підприємствами, установами, організаціями, які виплачують заробітну плату та/або грошове забезпечення.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 442/5324/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко