10 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/164/23 пров. № А/857/5374/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року (судді Микуляк П.П., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгород) у справі №260/164/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 10.01.2023 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.09.2022 за №0766939-2412-0713.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням Головне управління ДПС у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та винесено податкове повідомлення-рішення від 21.09.2022 №0766939-2412-0713 про визначення позивачеві сум податкового зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік та застосування підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Відтак, об'єкти нерухомості які на праві власності належать заявнику, навіть за наявності у неї статусу фізичної особи - підприємця, не підпадають під дію підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, оскільки цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою - підприємцем у власній господарській діяльності.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач 14.01.1998 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Серії НОМЕР_1 .
Згідно реєстраційних даних позивача та Витягу з ЄДР видом діяльності позивача згідно КВЕД є: 31.09 Виробництво інших меблів (основний); 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.02 Виробництво кухонних меблів; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 46.65 Оптова торгівля офісними меблями; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах.
У власності позивача знаходиться об'єкт нежитлової нерухомості, а саме: нежитлова будівля, будівля столярної майстерні загальною площею 3311,70 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.04.2010, виданого виконавчим комітетом Бедевлянської сільської ради Тячівського району та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25863944 від 15.04.2010 р.
Головним управлінням ДПС у Закарпатській області від 21.09.2022 №0766939-2412-0713 позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у сумі 298053,00 грн. за нежитлову будівлю столярної майстерні загальною площею 3311,70 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 21.09.2022р. №0766939-2412-0713.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно статті 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком.
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п.12.3 ст.12 ПК України).
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп.12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 п.12.2 ст.12 ПК України).
У відповідності до підпунктів 20.1.4, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Згідно пункту 63.3 статті 63 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу,
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Порядок нарахування та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано нормами статті 266 розділу ХІІ ПК України, включаючи визначення повноважень із встановлення основних елементів.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом підпунктів 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Аналізуючи наведені приписи норми підпункту “є” пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності.
Стосовно цільового призначення належних позивачу приміщень колегія суддів враховує, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом № 507 від 17.08.2000р. затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 клас 1251 “Будівлі промислові” віднесено до групи 125 “Будівлі промислові та склади”. Клас 1251 “Будівлі промислові” включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 “Будівлі промислові”. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Судом зроблено висновок про те, що належні позивачу будівлі відносяться до групи (код 125) “Будівлі промислові та склади, які призначені для промислового виробництва”, тобто для виготовлення промислової продукції будь-якого виду, при цьому останні не здаються позивачем в оренду, лізинг чи позичку.
Разом з тим, аналіз наявних у справі реєстраційних документів свідчить про те, що належні позивачу приміщення кваліфіковані як нежитлові та складські; будь-яких інших доказів належності спірних приміщень до групи (код 125) “Будівлі промислові та склади, які призначені для промислового виробництва”, наявності технологічного циклу виробництва меблів, придбання продукції (сировини) і виготовлення з неї готових товарів, наявності своєї торгової марки тощо позивачем не представлено.
Відповідно до реєстраційних даних та Витягу з ЄДР видом діяльності позивача згідно КВЕД є: 31.09 Виробництво інших меблів (основний); 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.02 Виробництво кухонних меблів; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 46.65 Оптова торгівля офісними меблями; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) має у власності об'єкт нерухомого майна - «нежитлова будівля, будівля столярної майстерні», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3311,7 кв. м.
Згідно інформаційно-комунікаційних систем ДПС, зокрема реєстраційних даних платника податків, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) має зареєстрований основний вид діяльності КВЕД_31.09 «Виробництво інших меблів». Зазначений вид діяльності класифікується у секції С - «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010.
Відповідно до пунктів 8.1 та 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування контролюючий орган за основним місцем обліку шляхом подання повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20- ОПП (далі - повідомлення №20-ОПП) протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття,
У повідомленні №20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Апелянт вказує, чого не спростовано позивачем, що станом на 31.12.2021 року відповідно до інформаційно-комунікаційних систем ДПС, зокрема реєстраційних даних платника податків, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не подавав повідомлення №20-ОПП щодо об'єкта нерухомого майна - «нежитлова будівля», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3311,7 кв. м.
Згідно правил пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Оскільки позивач не звертався до податкового органу для проведення звірки даних щодо об'єктів нежитлової нерухомості, тому відповідачем правильно визначено класифікацію належних позивачу споруд/будівель, а також проведено обчислення податкових зобов'язань, а будь-яких інших підстав відсутності обов'язку ОСОБА_1 сплачувати податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік за спірними об'єктами нерухомості під час судового розгляду в межах заявленого позову не встановлено.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 17.02.2020 справа № 820/3556/17, від 11.05.2023 справа № 440/359/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на вищевикладене та перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову, з вищевикладених мотивів, апеляційна скарга підлягає задоволенню
Псилання суду першої інстанції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з пунктами 3 та 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області - задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №260/164/23 - скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.В. Кухтей
С.М. Шевчук
Повний текст постанови складено 10.06.2024