10 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21901/23 пров. № А/857/25164/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги Головного управління Національної поліції у Львівській області та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гавдик З.В.), ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження в м.Львові 20 листопада 2023 року у справі № 380/21901/23 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису,
19.09.2023 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , просив визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №306876 від 17 вересня 2023 року, винесений старшим інспектором сектору запобігання домашньому насильству ВП ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області Серохтей Мар'яною.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в спірному приписі не зазначено, яку форму насильства вчинив позивач. Суд першої інстанції вказав, що в спірному приписі відсутня оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Суд першої інстанції зазначив, що відсутні докази існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, як істотна умова винесення спірного припису. Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний припис є протиправним та підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Головне управління Національної поліції у Львівській області подали апеляційні скарги, просять скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.
Головне управління Національної поліції у Львівській області апеляційну скаргу мотивує тим, що позивач вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї дружини в присутності малолітньої дитини, що стало підставою для винесення термінового заборонного припису. Скаржник вказує, що оцінку ризиків надає безпосередньо поліцейський, керуючись власним переконанням з урахуванням з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Скаржник зазначає, що окремі недоліки оформлення спірного припису не можуть бути безумовною підставою для його скасування, позаяк виявлені позивачем недоліки, не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого припису за умови, якщо позивачем вчинено домашнє насильство, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа, а не його формі та формальних недоліків. Скаржник зазначає також, що невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю (у тому числі психологічному) потерпілої від насильства у сім'ї. Скаржник звертає увагу, що при розгляді спорів щодо правомірності винесення термінового припису перевага надається змісту документа, суд не взяв до уваги, що позивач володіє зареєстрованою зброєю, яку погрожував застосувати, залякував, переслідував чи погрожував постраждалій (відповідно до форми оцінки ризиків).
ОСОБА_1 апеляційну скаргу мотивує тим, що ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4 є особами, які зазнали домашнього насильства. Скаржник вказує, що внаслідок існування безпосередньої загрози життю та здоров'ю постраждалих осіб, з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження та повторного вчинення, винесено оскаржуваний терміновий заборонний припис, при винесенні якого поліцейський діяв безсторонньо та розсудливо, в межах та у спосіб наданих йому повноважень, а тому правомірно склав оскаржуваний припис. Також вказує, що строк дії оскаржуваного припису закінчився, що є самостійною підставою для відмови в задоволені позову. Скаржник також вказує, що оцінка ризиків стосовно ОСОБА_4 заповнена поліцейським, дитину опитати не було можливим.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що для чіткого встановлення кривдника та постраждалої особи поліцейський перед складанням термінового заборонного припису перш за все повинен пересвідчитись, чи взагалі відбулось домашнє насильство, чи є його ознаки, з'ясувати обставини, які вказують на вчинення домашнього насильства, в іншому випадку термінові заборонні приписи можуть виписуватись безконтрольно, на прохання будь-яких осіб з недобросовісними намірами на шкоду інших невинних осіб. Вказує, що ОСОБА_2 не є кривдником та не вчиняв 17.09.2023 домашнього насильства відносно дружини та дитини, а тому, внесена інспектором ОСОБА_5 в протокол про адміністративне правопорушення та в терміновий заборонний припис інформація про домашнє насильство є неправдивою.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2023 року старшим інспектором сектору запобігання домашньому насильству ВП ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області Серохтей М. складено протокол серія ВАБ № 953264 від 17.09.2023 про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 та винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №306876 від 17 вересня 2023 року, яким ОСОБА_2 було заборонено на вхід та перебування в місці проживання (перебування)- ОСОБА_4 , заборонено в будь-який спосіб контактувати з нею та зобов'язано залишити місце проживання (перебування) ОСОБА_4 .
І протокол, і оскаржуваний припис стосувались обставин одного правопорушення з фабулою - « 17.09.2023р. близько 21 год., за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 вчинив психологічне домашнє насильство відносно дружини у присутності малолітньої дочки, а саме погрожував фізичною розправою, ображав, принижував честь та гідність».
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 17 вересня 2023 року діяв 9 діб з 23 год. 00 хв. 17.09.2023 та діє до 23 год. 00 хв. 26.09.2023.
Вважаючи терміновий заборонний припис протиправним, ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2229-VIII).
Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 1 Закону № 2229-VIII терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника відноситься до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до положень статті 25 Закону № 2229-VIII терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно із пунктом 1 Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 01 серпня 2018 року № 654, (далі - Порядок №654) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності) (пункт 5 Порядку №654).
Відповідно до пункту 6 Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер.
За наявності технічної можливості терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься в електронній формі з використанням мобільного логістичного пристрою з автоматичним присвоєнням йому відповідних серії та номера, а також із зазначенням відомостей, визначених у додатку 1 до цього Порядку, який інтегрується до електронної картки та роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.
Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до припису, а також унесення додаткових записів після того, як припис підписано постраждалою особою (її представником), свідком(ами) (за наявності) та кривдником.
Під час винесення припису в ньому зазначаються, зокрема у рядку «у зв'язку із скоєнням ним (нею) домашнього насильства» - форма(и) домашнього насильства та стислий зміст правопорушення.
Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначає Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затверджений спільним наказом Мінсоцполітики України та МВС України від 13.03.2019 № 369/180, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно пунктів 4, 5 розділу І якого оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства.
Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ Порядку № 369/180 за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
У зв'язку з тим, що кожна окрема ситуація може мати унікальні чинники/обставини, які впливають на рівень небезпеки та ризик летального випадку, пов'язаного з насильством, не передбачені формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на власний розсуд може оцінити рівень небезпеки як високий, якщо він/вона вважає, що постраждала особа перебуває в потенційно небезпечній ситуації або яка може спричинити смерть особи або інші тяжкі наслідки.
Про наявність та можливі наслідки дії таких чинників/обставин поліцейський уповноваженого підрозділу поліції робить запис у відповідній позиції форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (пункт 5 розділу ІІ Порядку № 369/180).
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 369/180Залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Таким чином, процедура проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства запроваджена з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення; проведення такої процедури передує рішенню щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника. Учасниками такої процедури є постраждала особа та поліцейський уповноваженого підрозділу поліції.
Оцінка ризиків дає змогу визначити ризики неминучої небезпеки та летальності в окремих випадках домашнього насильства і вжити оперативних заходів для запобігання випадкам повторного насильства. Форма оцінки ризиків повинна використовуватись, щоб допомогти постраждалій особі розробити індивідуальний план безпеки та обрати необхідні операційні заходи, які гарантуватимуть їй безпеку.
Результати оцінки ризиків є обов'язковими для поліцейського уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством. У разі звернення постраждалої особи із заявою щодо вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції повинен здійснити перевірку інформації, що зазначена у відповідній заяві, встановити форму домашнього насильства, а також пересвідчитися у тому, що таке дійсно створило безпосередню загрозу життю чи здоров'ю постраждалої особи.
Під час здійснення перевірки по факту вчинення позивачем домашнього насильства працівниками поліції здійснено оцінку ризиків вчинення домашнього насильства, яка долучена до термінового припису від 17.09.2023 року серії АА № 306876 та до матеріалів справи.
Проаналізувавши наведені законодавчі приписи та матеріали справи, суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи позивача про те, що під час складання оскаржуваного термінового заборонного припису, працівником поліції належним чином не здійснено перевірку інформації про домашнє насильство, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_1 , які надані працівникам поліції за фактом події, що мала місце 15.07.2023 за їх участю, де детально описані події 17.09.2023 і агресивна поведінка ОСОБА_2 та зазначено, що усе це було зафіксовано записом на її телефон.
З матеріалів справи вбачається, що конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 має довготривалий та періодичний характер.
При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує, що Порядок № 369/180 (пункт 7 розділу II) наділяє поліцейського уповноваженого підрозділу поліції повноваженнями, залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, на власний розсуд приймати рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною 2 статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Для вирішення питання про винесення термінового заборонного припису ні Порядком №654, ні Порядком № 369/180 не передбачений обов'язок поліцейського уповноваженого підрозділу поліції під час оцінки ризиків домашнього насильства додатково встановлювати обставини (чинники) чи їх можливі наслідки, які можуть вплинути на рівень небезпеки вчинення домашнього насильства, тому суд апеляційної інстанції критично оцінює та вважає помилковими та необґрунтованими нормами законодавства висновки суду першої інстанції про протиправність тимчасового заборонного припису у зв'язку з невжиттям поліцейським заходів по встановленню таких обставин.
Водночас, доводи позивача про недоліки заповнення бланку термінового заборонного припису не впливають на його правомірність, оскільки є формальними, а зміст документу дає можливість встановити обставини порушення, яке відбулось.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З врахуванням фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач дотримався принципів, зазначених у статті 2 КАС України, оскільки при оцінці ризиків вчинення домашнього насильства щодо постраждалої ОСОБА_1 дотримано приписи Порядку №369/180, вимоги статті 25 Закону №2229-VIII щодо винесення термінового заборонного припису, відповідач при перевірці інформації щодо наявності підстав для винесення термінового заборонного припису діяв обґрунтовано, пропорційно, а тому оскаржуваний терміновий заборонний припис серії є правомірним та не підлягає скасуванню.
Окрім того суд апеляційної інстанції зауважує, що скасовуючи терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 серії АА №306876 від 17 вересня 2023 року, який діяв 9 діб з 23 год. 00 хв. 17.09.2023 та діє до 23 год. 00 хв. 26.09.2023, термін такого припису сплинув.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції у Львівській області та ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 380/21901/23 скасувати та ухвалити судове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко