П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2590/24
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
повний текст судового рішення
складено 28.02.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ) та просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.06.2018 року по 26.05.2023 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати ВЧ нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3831 гривня 99 копійок в місяць у загальній сумі 228790 гривень 40 копійок за період з 05.06.2018 року по 26.05.2023 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністра оборони України від 12 серпня 2016 року №748 ОСОБА_1 зараховано слухачем інституту оперативного забезпечення та логістики Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
Наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 04 червня 2018 року №113 позивача виключено зі списків особового складу університету, та знято з всіх видів забезпечення.
В періоді 29.08.2016 по 04.06.2018 позивач проходив військову службу у Національному університеті оборони України, з якого 04.06.2018 року був переведений до військової частини НОМЕР_2 , де проходив військову служу у період з 05.06.2018 року по 26.05.2023 року та був зарахований на грошове забезпечення до ВЧ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі №420/15992/21 визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 29 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 включно; зобов'язано Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 29 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
В свою чергу, 31 жовтня 2022 року позивач звернувся до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 29 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року та провести перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01 березня 2018 року по 04 червня 2018 включно.
У відповідь на звернення позивача, листом від 06 грудня 2022 року №182/4639 повідомлено позивача про те, що університетом виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі №420/15992/21.
Вважаючи дії Національного університету оборони України імені Івана Черняховського протиправними щодо застосування грудня 2015 року як базового місяця при розрахунку індексації, виплаченої за період з 29 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а також протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації за період з 01 березня 2018 року по 04 червня 2018 року, позивач звернувся до суду з позовом (справа №420/19143/22).
За наслідками з'ясування обставин справи судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивачу невірно обраховано розмір індексації грошового забезпечення, що виплачена йому з 29 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Постановою 5ААС від 04.08.2023 року по справі №420/19143/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено: скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року в частині висновку про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо нарахування ти виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 червня 2018 року, відповідно до вимог пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078; зобов'язано Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, розміром 3831,99 копійок в місяць, за період з 01 березня 2018 року по 04 червня 2018 року, відповідно до вимог пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ №1078, з урахуванням проведених виплат.
В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року - залишено без змін.
При цьому судом зазначено, що враховуючи розмір прожиткового мінімуму у березні 2018 року (1762,00 грн), величину приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у березні 2023 року, з моменту підвищення посадового окладу у січні 2008 року (253,3 %), встановлено, що розмір можливої індексації позивача в березні 2018 року складає 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,3 %).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважала, що починаючи з 01 березня 2018 року позивач мав право на отримання щомісячної індексації-різниці у сумі 3831,99 грн (4463,15 грн - 631,16 грн) до моменту звільнення 04 червня 2018 року.
21.12.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року у справі №420/19143/22 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2023 року Національним університетом оборони України виплачено позивачу: - індексацію грошового забезпечення за період з 29.08.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року; - індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.06.2018 року у сумі 3831,99 грн. в місяць у загальній сумі 70120,61 грн., що підтверджується банківською випискою.
При цьому, при переводі позивача до військової частини НОМЕР_2 Національним університетом оборони України було виписано грошовий атестат відповідно до пункту 11.1 наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 “Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України”. Так, пунктом 11.1 наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 передбачено, що грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у таких випадках: - переміщення з однієї військової частини в іншу, на навчання у військових навчальних закладах, а також ад'юнктурі або докторантурі з виключенням із списків особового складу за попереднім місцем служби. Відповідно до пункту 11.2 наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 на зворотному боці грошового атестата зазначаються: - у пункті 8 - виплачена індексація грошового забезпечення; виплачена сума індексації записується словами; дата до якого числа включно виплачено індексацію, індекс споживчих цін та останній базовий місяць.
В результаті протиправної бездіяльності Національного університету оборони України, яка полягала у невиплаті позивачу у період проходження служби індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині 3831,99 гривень в місяць в момент переводу позивача до військової частини НОМЕР_2 , першим не було записано в грошовий атестат щомісячну фіксовану індексацію-різницю, яка виплачується до наступного підвищення посадових окладів згідно рішення Уряду, внаслідок чого останньою не здійснювалась така виплата у період з 05.06.2018 року по 26.05.2023 року.
Відповідачем за період з 05.06.2018 року по 26.05.2023 року виплачено тільки поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% у сумі 22486,87 грн.
Зважаючи на те, що відповідачем в порушення абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 05.06.2018 року по 26.05.2023 року у фіксованій величині 3831,99 гривень в місяць на загальну суму 228790,40 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 05.06.2018 р. по 26.05.2023 р. у фіксованій величині 3831,99 гривень в місяць.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Норми абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру, так званої «індексації-різниці» за період з 05.06.2018 р. по 26.05.2023 р.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У контексті наведеного суд зазначає, що термін «індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 р. у справі №400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 р. у справі №400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанови дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21.
Отже, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку колегії суддів, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, та порівняти їх.
З наявної у матеріалах справи довідки вбачається, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 631,16 грн.
Враховуючи розмір прожиткового мінімуму у березні 2018 року (1762,00 грн), величину приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у березні 2023 року, з моменту підвищення посадового окладу у січні 2008 року (253,3 %), встановлено, що розмір можливої індексації позивача в березні 2018 року складає 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,3 %).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що починаючи з 01 березня 2018 року позивач мав право на отримання щомісячної індексації-різниці у сумі 3831,99 грн (4463,15 грн - 631,16 грн).
Вказана обставина також встановлена постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2023 року по справі № 420/19143/22 та в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України, не потребує додаткового доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що відповідачем в порушення абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 05.06.2018 р. по 26.05.2023 р. у фіксованій величині 3831,99 гривень в місяць.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук