28 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/154/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 (суддя першої інстанції Єфанова О.В.) в адміністративній справі №160/154/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які внесенні до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними на 01.01.2023 рік, з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018рік (1762.00 грн);
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними на 01.01.2023 рік. із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 12. 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з включенням надбавки за вислугу років 35% та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби - 65% та премії 229%), які обчислити з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 рік (2684.00 грн). для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на виконання рішення суду №160/13000/23 в довідці від 30.11.2023 р. № ФД111858 щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% та премії у розмірі 229% визначив із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 рік (1762.00 грн). Позивач зазначив, що право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 01.01.2023 року із зазначенням відомостей про розміри основних видів грошового забезпечення, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03.11.2022р. № 2710-ІХ «Про державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 року у розмір 2684 грн. та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, та як наслідок право на перерахунок пенсії з 01.02.2023 р.. вже встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року по адміністративній справі №160/13000/23.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 р. по справі №160/13000/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 .
Позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року по справі № 160/13000/23, підготував та надав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за нормами чинними на 01.01.2023 рік, за посадою фельдшер медичного пункту, з врахуванням наступних складових грошовою забезпечення: посадового окладу - 4700,00 грн. окладу за військовим званням (старшина) - 1340,00 грн, надбавки за вислугу років 35% (від посадового окладу та окладу за військовим званням) - 2114,00 грн, які обчислив з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 рік (2684,00 грн), та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% (від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років 5346,00) - 3474,90 грн та премії 229% (від посадового окладу - 3080,00) - 7053.20 грн, обчислених з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначив із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 рік (1762,00 грн), всього 18682,10 грн, що підтверджується копіями довідки від 30.11.2023 р. № ФД111858 та листа від 01.12.2023 р. № 7/25247/9.
Також, позивач зазначив, що спірним у цій справі є саме зміст довідки від 30.11.2023 р. № ФД111858 про грошове забезпечення, а саме обчислення розмірів додаткових видів грошового забезпечення, які не були предметом спору у справі № 160/13000/23.
Проте, суд зазначає, що позивачем не оскаржуються складові довідки та відсотки зазначені в довідці.
Позивачем оскаржується саме розмір прожиткового мінімуму, який застосовано при формуванні довідки від 30.11.2023 р. № ФД111858.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд звертає увагу на те, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені, не визнані або оспорюванні права.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Колегією суддів встановлено, що як вбачається зі змісту позовних вимог у даній справі, предметом спору є правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 при виготовлені довідки від 30.11.2023 р. № ФД111858 про грошове забезпечення, виданої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 по справі №160/13000/23
Отже, спірним у цій справі є саме зміст довідки від 30.11.2023 № ФД111858 про грошове забезпечення, а саме обчислення розмірів додаткових видів грошового забезпечення, які не були предметом спору у справі № 160/13000/23, отже позивачем не оскаржуються складові довідки та відсотки зазначені в довідці. Позивачем оскаржується саме розмір прожиткового мінімуму, який застосовано при формуванні довідки від 30.11.2023 р. № ФД111858.
Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем судового рішення у вказаній справі.
Частиною 1-3 ст.242 КАС України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того ст.2 КАС України встановлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз вищезазначених законодавчих норм свідчить, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Статтею 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а звернув увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
При цьому, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачка просить суд :
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які внесенні до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними на 01.01.2023 рік, з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018рік (1762.00 грн);
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними на 01.01.2023 рік. із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 12. 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з включенням надбавки за вислугу років 35% та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби - 65% та премії 229%), які обчислити з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 рік (2684.00 грн). для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023 року.
Колегія суддів зазначає, що оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
За приписами частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Слід також врахувати і те, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо ОСОБА_1 вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 р. по справі №160/13000/23, то остання може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/1517 від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16, від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційних скарг відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 в адміністративній справі №160/154/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 28 травня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 31 травня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров