Головуючий І інстанції: Заічко О.В.
04 червня 2024 р.Справа № 520/5847/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.07.2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Семенових О.С. звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року, та виплаті лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року та лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2019 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі 74 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою.
В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області як отримувач пенсії, призначеної на умовах Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) та з 01.01.2018 року його пенсію перераховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова КМУ № 103). Вважає, протиправним те, що з 01.01.2018 року відповідач зменшив основний розмір його пенсії з 74% грошового забезпечення на 70 % грошового забезпечення. Також, вважає, протиправним те, що виплата сум підвищення перерахованої пенсії, які мали бути перераховані та виплачені, була фактично зменшена до 50% та 75% та розстрочена на значний термін протягом 2018-2019 років.
Також представник позивача зазначає, що право позивача щодо перерахунку пенсії не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-XII.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження) частково задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 74 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області.
Висновок суду вмотивований тим, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Щодо виплати відповідачем лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та 75 % з 01.01.2019 року суд зазначив, що зі змісту п.п. 1, 2 постанови КМУ № 103 вбачається, що нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. Крім того, вказаними пунктами постанови КМУ фактично зменшено розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018 та 2019 роках. Питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати, не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».
Суд вважав, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262-XII, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності2 і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови № 103 передбачено Законом № 2262-XII, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Також суд зазначив, що в даному випадку є підстави стверджувати про наявність «законних сподівань», оскільки позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону та з січня 2018 року відповідні дії відповідачем були вчинені, а постанова № 103, яка фактично звужує право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018-2019 роки, без внесення змін до відповідного Закону, прийнята 21.02.2018 року та набрала чинності 24.02.2018 року.
Крім того, суд зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі № 826/3858/18 було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103.
Також суд зазначив, що в даному випадку виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки по перше, вказані суми недоплаченої суми повинні були вже виплачені позивачу і відповідно громадянин має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по друге, це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області з 22.01.2014 року. Станом на 01.12.2015 року основний розмір пенсії позивача складав 74 % грошового забезпечення. З 01.01.2016 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII, п. 3 постанови 103 та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі довідки, виданої Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Харківській області. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Також відповідач зазначив, що твердження позивача про те, що йому було зменшено розмір пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, та з 01.01.2018 року в розмірі 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року є помилковим та не відповідає дійсності, оскільки виплата пенсії позивачу проводилась відповідно до п. 3 постанови № 103. При перерахунку пенсії з 01.01.2016 року підвищення до пенсії позивачу взагалі не встановлювалося, оскільки не передбачено чинним законодавством. З 01.01.2018 року позивачу виплачувалася пенсія в повному обсязі.
Також відповідач зазначив, що пенсійні виплати, щодо яких заявлено позовні вимоги, на час звернення позивача до суду нараховані та виплачені не були та у зв'язку з чим спір щодо виплати недоплаченої частини розміру пенсії однією сумою ще не виник, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Крім того, відповідач зазначив, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню строки звернення до суду, передбачені ст. 122 КАС України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить відмовити у задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, у повному обсязі.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , колишній старший дільничний офіцер поліції, з 22.01.2014 року перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію, яка призначена йому на умовах Закону № 2262-ХІІ, в розмірі 74 % грошового забезпечення.
Статтею 63 Закону № 2262-XII унормовано, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 3 якої визначено:
Перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року;
з 01.01.2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
На виконання вимог постанови № 103, пенсійним органом з 01.01.2016 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 70% відповідних сум грошового забезпечення. Після проведеного перерахунку основний розмір пенсії позивача склав 4588,08 грн. Різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абз. 1 п. 3 постанови № 103, та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року становить 47275,92 грн. З 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно - 984,92 грн.; з 01.01.2020 року до повної виплати розрахованої суми - 1969,83 грн. (а.с. 72)
У відповідь на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Семенових О.С. щодо пенсійного забезпечення позивача, ГУ ПФУ в Харківській області листом № 2000-0203-8/23474 від 10.02.2022 року повідомив представника позивача, зокрема, про те, що відповідно до ст. 13 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Виплата перерахованих підвищень пенсій відповідно до п. 2 постанови № 103 проводилась з 01.01.2018 року у розмірах від суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року: з 01.01.2018 року - 50 %; з 01.01.2019 року - 75 % (а.с. 11).
Незгода з означеною відповіддю послугувала підставою для звернення представника позивача до суду з цим позовом.
Приходячи до висновку про часткову обґрунтованість вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пункту 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 на предмет її відповідності встановленим процесуальним законом вимогам, в ухвалі про відкриття провадження від 29.08.2022 року, дійшов висновку, що позов подано у строк, встановлений ст. 122 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на те, що до 01.01.2016 року пенсія позивача ОСОБА_2 обчислювалася з розміру 74% його грошового забезпечення, а з 01.01.2016 року - 70% грошового забезпечення.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Частиною 1 ст. 52 Закону № 2262-ХІІ унормовано, що особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Колегія суддів зазначає, що отримання представником позивача листа відповідача від 10.02.2022 року у відповідь на його адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 4 роки після отримання пенсії у 2018 році (у розмірі, встановленому п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103).
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем рішення від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Щодо посилання представника позивача в адміністративному позові на положення ч. 3 ст. 51 № Закону № 2262-ХІІ, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах пенсійним органом у 2018 році був проведений перерахунок розміру раніше призначеної пенсії позивача з 01.01.2016 року, як колишньому працівнику ОВС. однак під час такого перерахунку був змінений відсотковий розмір грошового забезпечення позивача та відстрочено виплату різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абз. 1 п. 3 постанови № 103, та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, що не підпадає під дію ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ, оскільки здійснюється безвідносно до відомостей довідки про підвищене грошове забезпечення, а зумовлено правомірним (на думку відповідача) застосуванням поточної редакції ст. 13 Закону № 2262-ХІІ та абз. 2 п. 3 постанови № 103.
На виконання вимог ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024 року та від 21.05.2024 року, позивачем та його представником не надано до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, а зміст поданої позовної заяви не містить будь-яких доводів з приводу того, що позивач з 2018 року не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо з'ясування обставин перерахунку його пенсії та звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги, які охоплюють період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом, тобто з 01.01.2018 року по 27.01.2022 року, заявлені з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Такий самий принцип обчислення строку звернення до суду з позовом застосований Верховним Судом у постанові від 17.01.2023 року у справі № 620/2043/19, від 18.01.2023 року у справі № 460/2461/21, від 10.04.2023 року у справі № 240/18017/22.
Відтак, рішення суду першої інстанції в частині, якою судом зобов'язано пенсійний орган здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 74 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року по 27.01.2022 року, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою, підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про залишення адміністративного позову ОСОБА_3 в цій частині без розгляду.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області обчислити розмір пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 74 % грошового забезпечення, що стосується періоду, починаючи з 28.01.2022 року, позов поданий у строк, встановлений законом..
За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, - відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії і застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Відтак, з урахуванням вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області з 28.01.2022 року обчислити розмір пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 74 % грошового забезпечення, та провести виплату донарахованих сум.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміні рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Частиною 6 ст. 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції про часткове задоволення вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області, колегія суддів, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, приймає рішення про скасування рішення в частині, якою судом стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань пенсійного органу на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 74 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018, починаючи з 01 січня 2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 однією сумою, скасувати з прийняттям нового судового рішення, яким:
Вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 74 % грошового забезпечення з 01 січня 2018 року по 27 січня 2022 року, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 01 січня 2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року однією сумою - залишити без розгляду.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 28.01.2022 року обчислити розмір пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 74 % грошового забезпечення, та провести виплату донарахованих сум.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року скасувати в частині, якою судом стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року по справі № 520/5847/22 - залишити без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду частині залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду
В іншій частині постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц
Постанова у повному обсязі складена і підписана 10 червня 2024 року.