про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду
10 червня 2024 рокусправа № 380/231/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового адміністративну справу № 380/231/24 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця», у якій просить суд: скасувати постанову №2 від 28 вересня 2023 року про правопорушення, пов'язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями, прийняту в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, вказану справу передано на розгляд головуючому у справі судді Брильовському Р.М.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 8 січня 2024 року залишено позовну заяву без руху та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач 22.01.2024 подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просить суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовлено; визнано неповажними причини пропуску строку звернення Акціонерного товариства «Українська залізниця» до адміністративного суду; позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернуто позивачу: повернуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» сплачений судовий збір у сумі 2684,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 1469169997701 від 29.12.2023; повернуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» сплачений судовий збір у сумі 344,00 грн відповідно до платіжного доручення № 25410 від 18.01.2024.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі №380/231/24 - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
До відкриття провадження у справі головуючим суддею Брильовським Р.М. подано заяву про самовідвід відповідно до п.4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою недопущення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді ОСОБА_1 при розгляді цієї справи.
Ухвалою від 04.06.2024 заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід від розгляду адміністративної справи №380/231/24 - задоволено.
Матеріали адміністративної справи №380/231/24 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - передати до канцелярії Львівського окружного адміністративного суду для визначення судді для розгляду справи в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №380/231/24 передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І.
Вивчивши позовну заяву суддею встановлено, що дана справа не підсудна Львівському окружного адміністративному суду з наступних підстав:
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Статтею 5 КАС України встановлено право на звернення до суду та способи судового захисту, де передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За заявленими вимогами позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову №2 від 28 вересня 2023 року про правопорушення, пов'язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями, прийняту в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
Разом з тим, ст. 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Так відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Так у даній справі, АТ «Укрзалізниця» оскаржує постанову №2 про правопорушення, пов'язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями від 28.09.2023, яка винесена в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно до якої накладено на перевізника АТ «Українська залізниця» штраф в розмірі сім прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 126148,00 гривень відповідно до Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», підприємства (їх об'єднання), установи, організації та фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира паспортного документа, візи або інших документів, необхідних для в'їзду до держави прямування або транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без таких документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі сорока семи прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленому на 1 січня календарного року, за кожного такого пасажира, але не більше шестисот таких прожиткових мінімумів за одне перевезення, а за ненадання або надання недостовірних даних реєстрації пасажирів - у розмірі п'ятдесяти таких прожиткових мінімумів за кожне перевезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», постанову про накладення штрафу, що прийнята посадовою особою, зазначеною у статті 2 цього Закону, може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до місцевого суду за місцезнаходженням відповідного органу охорони державного кордону України, рішення якого є остаточним.
Отже, справи про оскарження постанов про накладення штрафу підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства місцевим загальним судом (в даному випадку Личаківським районним судом м. Львова) як адміністративним судом, а не Львівським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Разом із тим, даний пункт статті не регулює питання щодо дій суду у випадку порушення правил предметної підсудності.
В той же час, відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе на підставі ч. 6 ст. 7 КАС України застосувати до вказаних правовідносин за аналогією закону положення ст. 29 КАС України.
Так як судом зазначалось раніше, згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», постанова про накладення штрафу, що прийнята посадовою особою, зазначеною у статті 2 цього Закону, може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до місцевого суду за місцезнаходженням відповідного органу охорони державного кордону України, рішення якого є остаточним.
Також у постановах від 4 листопада 2015 року(21-3549а15), 1 листопада 2016 року (21-142а16) колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір з приводу оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення, передбачене частиною першою статті 1 Закону № 2920-III, предметно підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду за місцезнаходженням відповідача.
На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що справи з приводу оскарження постанови про накладення штрафу, що прийнята посадовою особою, зазначеною у статті 2 цього Закону України ««Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», віднесені законодавцем до підсудності місцевих загальних судів за місцезнаходженням відповідного органу охорони державного кордону України, рішення якого є остаточним, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу №380/231/24 до Личаківського районного суду м. Львова.
Постановляючи цю ухвалу суд взяв до уваги постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №813/387/18, а також постанову Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №359/7171/16-а.
Керуючись ст.ст. 20, 29, 30 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
передати адміністративну справу №380/231/24 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови до Личаківського районного суду м.Львова за предметною підсудністю.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна