07 червня 2024 рокусправа № 380/2069/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (вул. Львівська, 659а/2, м. Городок, Львівська область, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу № ПШ017840 від 10.01.2024 року, якою передбачено стягнути з неї адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № №ПШ017840 від 10.01.2024 року є незаконною і безпідставною ,оскільки суперечить приписам міжнародного договору - Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів чинність якої з 18.03.2007 року визнає на своїй території Україна, а відтак визнає і документ передбачений цією Угодою-Міжнародний сертифікат технічного огляду, що засвідчує періодичні технічні огляди колісних транспортних засобів відповідно до положень статті 1 і доповнення 2 до цієї Угоди.
Ухвалою суду від 02.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що згідно акту № АР010433 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.11.2023 виявлено порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» cm. 35 ЗУ «Про дорожній рух». Під час перевезення вантажу відповідно до ТТН № 15093644-228911-843-1 перевізник не забезпечив водія належними документами, а саме протоколом перевірки транспортного засобу DAFBC 1540 НТ, причіп SAMRO ВС 1507X0.У тому числі встановлено порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абзац 3 частина 1 перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону. Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 10.01.2024 № ПШ017840. Звертає увагу, що ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством. Згідно статті 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється, зокрема, експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його. Відповідно до пункту 31.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Таким чином, норми Закону України «Про автомобільний транспорт» зобов'язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Зауважує, що наявність Міжнародного сертифікату технічного огляду є необхідною при виконанні міжнародних автоперевезень до країн, що є учасницями Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, затвердженої Указом Президента України від 28 лютого 2006 року №159/2006. Міжнародний сертифікат технічного огляду не замінює національний протокол, який у всіх випадках є обов'язковим і лише він у межах України підтверджує проходження обов'язкового технічного огляду транспортного засобу. Отже, єдиним документом, який підтверджує проходження технічного контролю для здійснення внутрішнього перевезення вантажу по території України є наявний протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Таким чином, обов'язкова наявність протоколу технічного стану транспортного засобу передбачена чинним законодавством у сфері автомобільного транспорту, а за його відсутність настає відповідальність, встановлена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Посилання позивача на Угоду про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, затвердженої Указом Президента України від 28 лютого 2006 року № 159/2006, в даних спірних правовідносинах є не доречним, оскільки нею передбачено, що Міжнародний сертифікат технічного огляду є необхідним при виконанні саме міжнародних автоперевезень до країн, що є учасницями цієї Угоди. В даних спірних правовідносинах позивач здійснювала внутрішні вантажні перевезення згідно товарно-транспортної накладної № 15093644-228911-843-1 від 16.11.2023 з м. Львів вул. Шевченка,335 до м. Рахів, вул. Миру буд. 135-Б, Закарпатської області, а не міжнародні вантажні перевезення, отже зобов'язана була виконувати вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», статті 35 Закону України «Про дорожній рух», та пункту 31.3 ПДР України та оформити протокол перевірки технічного стану на тягач та напіпричіп. Оскільки у позивача на час проведення перевірки такі протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу на тягач та напівпричіп були відсутні, висновок про керування транспортними засобами, що своєчасно не пройшли технічного огляду та не отримали протокол перевірки технічного стану транспортного засобу на тягач та напівпричіп є правомірним. З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач вказує, що транспортні засоби DAF р.н., НОМЕР_2 , причіп SAMRO р.н., НОМЕР_3 (який належить позивачу на праві власності) під керуванням водія ОСОБА_2 пройшли обов'язковий технічний контроль, проходження якого засвідчено документами - міжнародними сертифікатами технічного огляду (МСТО) транспортного засобу (чинні). Технічний огляд пройдено в ДП «Державтотранс НДІ проект» Міністерства інфраструктури України, з видачею документа (міжнародний сертифікат), який засвідчує проходження технічного огляду ТЗ 28.08.2023 із зазначенням ,що автомобіль відповідає вимогам міжнародних Угод та Деректив і пройшов обов'язковий контроль пристроїв і систем згідно з переліком (дійсний до 08.08.2024 р). Вважає, що транспортні засоби, якими на час рейдової перевірки керував ОСОБА_2 , пройшли обов'язковий контроль і проходження такого засвідчено не протоколом, а міжнародними сертифікатами технічного огляду (МСТО) транспортного засобу, що безспірно засвідчують безпеку експлуатації такого ТЗ з покликанням на законодавство, яке зберігає свою дію на території України, а саме як зазначено в позові Указом Президента України N 159/2006 (159/2006) від 28.02.2006 р затверджено Угоду про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів Дата набуття чинності: 18.03.2007. Дана Угода є міжнародним договором дію якого на своїй території визнала Україна. Визнаючи дію Угоди на своїй території .Україна визнає правомочним документом - міжнародний сертифікат технічного огляду транспортного засобу, як документ ,що засвідчує безпеку експлуатації цього транспортного засобу і видається на підставі періодичних технічних огляди колісних транспортних засобів відповідно до положень статті 1 і доповнення 2 до цієї Угоди. Позивачем проведено періодичний технічний огляд належних йому транспортних засобів,що засвідчено Міжнародним сертифікатом технічного огляду ТЗ -документом який визнала Україна, затверджуючи Угоду про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, а тому у відповідача не було жодних правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови.
Ухвалою суду від 18.03.2024 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
27.07.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №000334 від 13.11.2023 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
За результатами перевірки, 16.11.2023 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті під час перевірки транспортного засобу «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , причіпу SAMRO д.н.з. НОМЕР_3 , що належать ФОП ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 , у м. Яремче на автодорозі «Н-09, Мукачево - Львів», виявлено порушення - cт. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», а саме: під час перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія належними документами, а саме протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1- перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Ці відомості підтверджені актом від 16.11.2023 №АР010433 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , власником транспортного засобу «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , та причіпу SAMRO, д.н.з. НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 .
Відповідач здійснив розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.01.2024 № ПШ017840 (далі - оскаржена постанова), якою вирішено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. за допущення перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Статтею 2 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо є обов'язковими для власників транспорту.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено перелік обов'язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Однак, перелік документів, визначений ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, не є вичерпним.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17, зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Згідно з статтею 22 Закону України «Про автомобільний транспорт» технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.
Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб'єкти господарювання, які відповідають таким вимогам: мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам; роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт; мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про автомобільний транспорт» контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов'язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб'єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України «Про дорожній рух» в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України. У період між обов'язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.
Отже, порядок проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.
Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 137 від 30.01.2012, порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок 137) визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку, періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.
Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 судом встановлено, що транспортний засіб, який використовується позивачем для надання послуг вантажних перевезень, відноситься до категорії вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, та який відповідно до статті 35 «Про дорожній рух», пункту 3 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого Порядком № 137, підлягає проходженню обов'язкового технічного контролю.
У відповідності із ч.1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його.
Враховуючи наведене вище суд вважає, що оскільки документи щодо проходження технічного контролю транспортного засобу передбачені законодавством та є обов'язковими при експлуатації транспортного засобу, то такі документи водій повинен мати та пред'являти на вимогу органів державного контролю. Тобто, необхідність наявності у водія документів щодо проходження технічного контролю, охоплюється положеннями статті 48 Закону № 2344-III, а їх відсутність є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок відповідача щодо перевезення вантажу транспортним засобом за відсутності протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
Відповідно до п. 18 Порядку 137, перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки. У разі позитивного результату після проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.
Положеннями п. 19 Порядку № 137 визначено, що якщо протокол перевірки технічного стану застосовується як альтернатива Міжнародному сертифікату технічного огляду (на вимогу замовника), його видають акредитовані згідно із Законом України Про акредитацію органів з оцінки відповідності виконавці відповідно до Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів із зазначенням у протоколі слів такого змісту: Міжнародний технічний огляд проведено.
Аналіз наведених вище норм Законів та Порядку № 137 дає підстави для висновку, що для всіх транспортних засобів, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у органах Україні обов'язковим є наявність протоколу перевірки їх технічного стану. Наявність Міжнародного сертифікату технічного огляду є необхідною умовою при виконанні міжнародних автоперевезень до країн, що є учасниками Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, затвердженої Указом Президента України від 28.02.2006 № 159/2006.
При цьому, якщо перевізник має національний протокол з відміткою про проведення міжнародного технічного огляду, додатково Міжнародний сертифікат технічного огляду оформляти не потрібно. Разом з цим, Міжнародний сертифікат технічного огляду не замінює національний протокол, який у всіх випадках є обов'язковим і лише він у межах України підтверджує проходження обов'язкового технічного огляду транспортного засобу.
Відтак, враховуючи, що на момент проведення перевірки у позивача був відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, відповідачем правомірно прийнято спірну постанову.
Підсумовуючи викладене, суд робить висновок про те, що оскаржена постанова відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, тому є правомірною та не підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 07.06.2024 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович