07 червня 2024 рокусправа № 380/653/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В.., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік календарної вислуги;
- зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років.
Ухвалою суду від 12.01.2023 залишено без руху позовну заяву та встановлено позивачу 10-денний строк на усунення недоліків шляхом подання до закінчення строку визначеного судом заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 30.01.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023, позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із неподанням належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.10.2023 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023. Справу направлено до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
17.11.2023 справа №380/653/23 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду .
Ухвалою суду від 22.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач при звільненні позивача з військової служби не виплатив одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що позивач звернулась до суду через 8 місяців з моменту виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення. Зауважень та заперечень з боку позивача на момент звільнення не було, а отже він погодився з даними розрахунками. Підстави звільнення з військової служби за контрактом в умовах особливого період з моменту оголошення мобілізації та часу запровадження воєнного стану, у тому числі через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) визначено пунктом 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю. Але частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Тобто, право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби настає при умові: наявність особливого періоду, небажання продовжувати військову службу, наявність календарної вислуги років 10 і більше лише та за вищеперерахованих підстав звільнення. Отже, у позивача інші підстави до звільнення ніж визначено нормативним актом, що регулює виплати. Однак, ні положення ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 10 постанови Уряду від 17.07.1992 № 393 не містять на даний час нормативного регулювання розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, зокрема через згадані вище сімейні обставини або інші поважні причини (якщо звільнення у зв'язку з вагітністю). Просить відмовити в задоволенні позову.
У додаткових поясненнях представник позивача вказав, що на час звільнення позивачки (05.10.2022) існувала ситуація, коли законодавець доповнивши Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» додатковою підставою для звільнення з військової служби під час воєнного стану (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вагітністю), не вніс відповідних змін до статті 15 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка визначає розмір одноразової грошової допомоги при звільненні в залежності від підстави звільнення. Разом з тим, на сьогодні така прогалина в правовому регулюванні відповідних суспільних відносин усунута. Зокрема, у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пункт 2 статті 15 викладено у новій редакції, відповідно до якої військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби, серед іншого - через сімейні обставини або інші поважні причини(якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу). Тобто з огляду на підставу звільнення позивачки з військової служби та наявність вислуги понад 10 календарних років, відповідно до чинної на сьогодні редакції статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» остання має беззаперечне право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Ухвалою суду від 01.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.10.2022 № 672-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено капітана ОСОБА_1 (П-008064), начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), за підпунктом «г»: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці-жінки - у зв'язку із вагітністю пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в запас.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.10.2022 №675-ОС позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 05.10.2022. Вислуга років станом на 05.10.2022 становить: календарна - 08 років 02 місяці 03 дні; пільгова - 02 роки 02 місяці 16 днів; всього - 10 років 04 місяці 19 днів.
Вважаючи, що відповідач протиправно не здійснив позивачу виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з звільненням з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний рік календарної вислуги, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Відповідно до п. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ (в редакції чинній на дату звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
З аналізу наведених норм вбачається, що у випадку звільнення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я) з військової служби, у тому числі, через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу), такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше. При цьому, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.
Суд зауважує, що Законом України №2169-IX від 01 квітня 2022 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» пункт 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, який визначає підстави припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, доповнено підпунктом «г».
Так, згідно з пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
У ході розгляду справи судом встановлено, що наказом №675-ОС від 05.10.2022 позивача виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та знято всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням з військової служби в запас за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII у зв'язку із вагітністю.
Вислуга років позивача станом на 05.10.2022 становила: календарна - 08 років 02 місяці 03 дні; пільгова - 02 роки 02 місяці 16 днів.
Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд робить висновок, що позивач як військовослужбовець, яка звільнена з військової служби у зв'язку із вагітністю, за наявності вислуги 10 років і більше, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2104/17.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зробила висновок, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлучамення, завжди трактуються на користь особи.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік календарної вислуги.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 07.06.2024 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович