04 червня 2024 рокусправа № 380/565/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області:
- щодо відмови в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з перерахунком пенсії як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- щодо відмови зарахувати час перебування у засланні ОСОБА_1 з 19.03.1952 по 1958 рік, яка перебувала на спецпоселенні і згодом реабілітована, у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення (перерахунку) трудової пенсії;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області (вул.Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885):
- здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) підвищення до пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, з 05.05.2018 з перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
- здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як репресованої особи, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахування часу перебування у засланні на спец поселенні з 19.03.1952 по 1958 рік до стажу роботи у потрійному розмірі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що є особою, яка визнана реабілітованою, що підтверджується посвідченням реабілітованого серії НОМЕР_2 від 10.11.2023, згідно з яким позивачка має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». На підставі цього позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та здійснити перерахунок стажу відповідно до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, відповідач листом від 04.12.2023 відмовив в задоволенні заяви у зв'язку з тим, що пенсійне забезпечення здійснюється згідно з чинним законодавством (підвищення позивачці вже виплачується у розмірі 43,52 грн згідно з п.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України №664), а тому підстав для перерахунку пенсії немає.
Позивачка з такою відмовою не погоджується та вважає, що вона має право на перерахунок пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. На підставі викладеного вважає зазначені дії відповідача протиправними. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Головне управління ПФУ у Львівській області надіслало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову. Зазначає, що позивачка перебуває на обліку в управлінні та одержує пенсію по віку. Згідно з довідкою Управління внутрішніх справ Львівської області від 10.08.1992 № 4/5-5983 ОСОБА_1 перебувала на спецпоселенні з 19.03.1952 по 1958. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” особа реабілітована. Відповідач вважає, що для зарахування до страхового стажу періоду перебування на спецпоселенні як члена сім'ї репресованого та згодом реабілітованого в потрійному розмірі підстав немає. Розмір пенсії обчислений відповідно до норм чинного законодавства і нормативно-правових актів України. Відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Щодо вимоги позивачки здійснити перерахунок стажу її роботи згідно з ст.58 Закону №1788 зазначає, що довідка Управління внутрішніх справ Львівської області про те, що позивачка перебувала на спецпоселенні з 19.03.1952 по 1958 рік, не містить інформацію про те, що особа реабілітована відповідно до статті 1-2 Закону № 962. За умови представлення висновку про визнання ОСОБА_1 реабілітованою за ознакою здійснення репресій, передбачених статтею 3 Закону України № 962 стосовно періоду перебування на спецпоселенні (з 21.10.1947), даний період може бути зарахований до страхового стажу у потрійному розмірі. З наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.
Від позивачки на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 .
Позивачка є особою, яка визнана реабілітованою, що підтверджується посвідченням реабілітованого серії НОМЕР_2 від 10.11.2023, згідно з яким ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до довідки №4/5-5983 від 10.08.1992, виданої Управлінням внутрішніх справ України Львівської області, ОСОБА_2 1948 р.н. 21.02.1952 виселена за рішенням особливої наради при МДБ СРСР на спецпоселення в Тюменську область, з якого звільнена в 1958 році. На підставі статті 3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», позивачка реабілітована.
Позивачка 08.11.2023 звернулася до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 47 та пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII та перерахунку стажу відповідно до статті 58 цього ж Закону.
Головним управлінням ПФУ у Львівській області листом від 04.12.2023 №32207-33978/Г-52/8-1300/23 повідомлено, що виплата надбавок та підвищень до пенсії здійснюється відповідно до Постанови №654, якою установлено, що репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні. Розмір пенсії позивачки складає 4704,78 грн, а саме: 3912,24 грн розмір пенсії за віком; 293,05 грн доплата за 14 років понаднормового стажу; 43,52 грн надбавка членам сімей реабілітованих; 456,00 грн компенсаційна виплата 70-ти річним. Для зарахування до страхового стажу періоду перебування на спец поселенні в Тюменській області в потрійному розмірі підстав немає.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача та його відповіддю, вважаючи ці дії протиправним та такими, що порушують її права, позивачка звернулася до суду за їх захистом.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивачка як особа, що необґрунтовано зазнала політичних репресій та згодом реабілітована уважає, що має право на перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та на перерахунок стажу роботи згідно зі статтею 58 цього ж Закону зі змінами, починаючи з 05 травня 2018 року.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивачки) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17 квітня 1991 року № 962-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 962-XII), реабілітованими визнаються особи: які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених ст.2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 ст. 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених ст.2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Частиною першою статті 4 Закону № 962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно з п. 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції, яка почала діяти з 05.05.2018 (далі - Закон № 1788-XII), призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано: призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі (стаття 58 Закону № 1788-XII).
Відповідно до пункту 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058-IV), до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року № 654, з наступними змінами та доповненнями (далі - Постанова № 654), установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами 1 - 3 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону № 1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 446/1549/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 446/1515/16-а та від 06 лютого 2019 року у справі № 446/1848/16-а, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Аналізуючи співвідношення підпункту 2 пункту 4 Постанови № 654 та пункту «г» статті 77 Закону № 1788-XII, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень згаданого Закону, як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Суд встановив, що згідно з довідкою №4/5-5983 від 10.08.1992, виданою Управлінням внутрішніх справ України Львівської області ОСОБА_1 1948 р.н. виселена за рішенням особливої наради при МДБ СРСР на спец поселення в Тюменську область РСФР, з якого звільнена в 1958 році. На підставі статті 3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», позивачка реабілітована.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на підвищення пенсії відповідно до п. «г» статті 77 Закону № 1788-XII.
Тому, позов підлягає до задоволення шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України Львівській області щодо відмови позивачці у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов'язання відповідача здійснити позивачці перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-XII, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, суд зазначає, що вказані права у позивачки виникли 05.05.2018, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 №2325-VIII, яким знято обмеження з переліку реабілітованих осіб, які мають право на підвищення в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно із п. «г» ст. 77 Закону № 1788-XII.
Щодо проведення перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII суд зазначає, що з 05.05.2018 діє Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», яким викладено в новій редакції Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Закон № 962-XII).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 962-XII, у редакції від 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вищевказаного Закону слідує, що частина перша статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років» із змінами внесеними Законом № 2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.
Відповідно до статті 58 Закону № 1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Згідно з визначенням, яке міститься у статті 1-1 Закону № 962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спец поселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спец поселення.
Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.
Суд встановив, що позивачка була примусово виселена на спецпоселення, тобто відповідно до статті 1 Закону № 962-XII перебувала у засланні, а тому має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII. А тому, необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно з статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.05.2018 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 19.03.1952 по 1958 рік на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років».
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 122, 139, 241-246, 250, 262, 291, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 05.05.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок стажу роботи згідно з статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.05.2018 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 19.03.1952 по 1958 рік на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан