07 червня 2024 року м.Київ № 320/11805/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром з дня призначення;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з дня призначення;
- визнати дії протиправними щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки та здійснити виплату недоплаченої частини однією сумою.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 адміністративний позов в цій справі задоволено: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053) здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) без обмеження її максимальним розміром з дня призначення - 28.10.2021.
Рішення набрало законної сили.
До суду надійшла заява від позивача про встановлення судового контролю в цій адміністративній справі.
Розглянувши заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Норми частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують з положеннями частини шостої статті 246, пункту 4 частини першої статті 322 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається, відповідно, встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Суд зауважує, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль в подальшому здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту із накладенням штрафу.
Отже, у разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду 10 грудня 2018 року у справі №807/2358/15 (адміністративне провадження №К/9901/45276/18), від 03 жовтня 2018 року у справі №826/18826/14, від 07 листопада 2019 року у справі №361/11754/13-а.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
При цьому, у разі невиконання особою у добровільному порядку рішення суду визначено примусове виконання судових рішень згідно Закону України Про виконавче провадження.
Таким чином, що виконання рішення суду, у випадку відмови відповідача виконати його в добровільному порядку, забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження.
Окрім того, вказаний Закон наділяє державних виконавців під час виконання рішень певними важелями впливу на боржника, який не виконує судове рішення у встановлений строк.
Суд звертає увагу на те, що у своїй заяві позивач стверджує, що виданий судом виконавчий лист у цій справі був пред'явлений ним до органу виконавчої служби, за результатом чого було відкрито виконавче провадження №74073402.
Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
В межах відкритого виконавчого провадження за виконавчим листом №320/11805/23 державний виконавець здійснюватиме контроль за виконанням рішення суду. Тому встановлювати додатковий судовий контроль за виконанням рішення немає потреби.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №823/1265/16.
При цьому, суд зазначає, що позивач при належному обґрунтуванні щодо обов'язковості здійснення судового контролю за виконанням судового рішення та наданні доказів можливого ухилення відповідачем від виконання судового рішення та створення перешкод щодо його виконання не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про встановлення судового контролю.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.
Керуючись статтями 246, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 02.08.2023 в адміністративній справі №320/11805/22 відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Лисенко В.І.